Ухвала

від 07.11.2022 по справі 523/8091/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8415/22

Справа № 523/8091/20

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Полікарпова О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

07.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі

головуючого судді Полікарпової О.М.,

суддів: Базіль Л.В., Воронцової Л.П.,

дослідивши апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в особі директора Лукаша О.А. на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», треті особи: ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Компанія Дасті» про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

Заочним рішенням від 10 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ « ФК « Довіра та Гарантія» про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», треті особи: ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Компанія Дасті» про відшкодування моральної шкоди.

30 вересня 2022 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в особі директора Лукаша О.А., не погоджуючись із наведеним заочним рішенням, засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Окрім того, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що станом на 23.02.2022 року копія ухвали до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не надходила, також щодо неї була відсутня інформація в Електронному суді. Скаржник посилався й на те, що Товариство в умовах воєнного стану призупинило свою діяльність.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.10.2022 року апеляційну скаргу було залишено без руху, у зв`язку із відсутністю доказів наявності повноважень у ОСОБА_2 на представництво скаржника та через те, що наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не були визнані апеляційним судом як поважні.

02.11.2022 року на електрону пошту апеляційного суду було подано до суду клопотання про поновлення строків на подання апеляційної скарги, у якій скаржник як і у апеляційній скарзі зазначив, що у квітні 2022 року Товариство припинило свою діяльність фактично. Також до відповідної заяви, з метою підтвердження повноважень Лукаша О.А. було долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України зазначено, що однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина перша, пункт 1 частини другої, частина третя статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин, підтверджених належними доказами, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України", заява № 50966/99).

ЄСПЛ вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03).

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду від 21.10.2022 року, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію повного тексту ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було отримано 17.01.2022 року (т.2 а.с.73), а отже, визначений ст.287, 354 ЦПК України строк для скаржника збіг 16.02.2022 року. Посилання ж скаржника на призупинення діяльності ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не підтверджено жодними доказами, як не наведено скаржником та не надано жодних доказів і часу відновлення ТОВ своєї діяльності, а тому до уваги апеляційного суду, як поважна причина пропуску процесуального строку такі обставини не приймаються.

У поданій апеляційній скарзі, як і у заяві про усунення її недоліків скаржник посилається на фактичне призупинення діяльності ТОВ у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку.

Поряд з цим, апеляційний суд, за відсутності доказів на підтвердження наведених скаржником обставин, не може прийняти їх до уваги, як поважні підстави для пропущення строку на подання апеляційної скарги.

Також апеляційний суд зауважує, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 620/5970/20 (адміністративне провадження № К/9901/40021/21).

Будь-яких інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник не наводить, тому апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

В зв`язку з тим, що відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд не дає оцінку тому, чи були усунуті скаржником інші недоліки апеляційної скарги.

Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких інших заяв чи клопотань на усунення недоліків апеляційної скарги від скаржника до суду не надходило, відповідно на даний час вимоги ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги не виконані.

Положеннями статей 357, 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 185, ст. 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в особі директора Лукаша О.А. на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», треті особи: ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Компанія Дасті» про стягнення моральної шкоди.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Судді Одеського апеляційного суду

О.М. Полікарпова Л.В. Базіль Л.П. Воронцова