Рішення

від 26.10.2022 по справі 380/16549/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

справа №380/16549/21

провадження № П/380/16753/21

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засідання Пушки М.А.,

за участю:

представника позивачаКерода Р.П.,

представника відповідача Шматолохи О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства «Галицький шлях» до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дари Львівщини» (місцезнаходження: 79010, м.Львів, вул. Солодова, буд.4, код ЄДРПОУ 30650017) (далі ТзОВ «Дари Львівщини») звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження:79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26256622) (далі відповідач) в якому просить визнати протиправним та нечинним п. 33 Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, що затверджений Рішенням № 975 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 (далі Рішення №975).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є власником цілісного майнового комплексу ринок «Винниківський», що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:06:002:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915311846101, який складається з будівель та споруд на вул. Личаківська, 51. Належна позивачу у складі цілісного майнового комплексу ринок «Винниківський» будівля магазину 1Д загальною площею 58,2 кв. по вул. Личаківській, 51 примикає до сторони житлового будинку по вул. Личаківській, 55, на якому розміщена мозаїка, що включена до переліку мозаїчних творів на території м. Львова. Зазначає, що рішенням від 18.10.2019 №975 Виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив перелік мозаїчних творів на території м. Львова, у п. 33 якого визначено житловий будинок за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 55.

Позивач зазначає, що пунктом 3 рішення №975 Виконавчий комітет Львівської міської ради вирішив, що замовникам будівництва та підрядним організаціям при виконанні будівельних робіт на об`єктах, які містять мозаїчні твори відповідно до пункту 1 цього рішення, проводити виключно ремонтні роботи зазначених елементів. Вказує, що включення мозаїки, розміщеної на стіні житлового будинку №55 по вул. Личаківській в м. Львові, до переліку мозаїчних творів на території м. Львова створює додаткові обов`язки для ТзОВ «Дари Львівщини», як власника будівлі магазину 1Д загальною площею 58,2 кв. по вул. Личаківській, 51.

Вважає, що Виконавчий комітет Львівської міської ради при прийнятті оскаржуваного Рішення №975 порушив порядок визначення предмета охорони об`єктів монументального мистецтва, визначення категорій пам`яток, обліку об`єктів культурної спадщини, що унормовано Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року N1805-III, Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України 11 березня 2013 року N 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року N 501), Порядком визначення категорій пам`яток, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року N 452, Наказом Міністерством культури і туризму України від 2 листопада 2009 року N 956/0/16-09, яким затверджено Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об`єктів монументального мистецтва.

Крім цього зазначає, що спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини також не може вважатися Виконавчий комітет Львівської міської ради, оскільки відповідно до п.4. Порядку обліку об`єктів культурної спадщини рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Позивач вважає, що оскаржуване Рішення № 975 прийнято Виконавчим комітетом Львівської міської ради не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 04.10.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Зобов`язано Виконавчий комітет Львівської міської ради опублікувати оголошення про розгляд справи №380/16549/21 про визнання протиправним та нечинним п. 33 Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, що затверджений Рішенням № 975 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання.

Від представника позивача 21.10.2021 надійшла заява про доповнення підстав та предмету позову. З урахуванням поданої заяви просить визнати протиправним та нечинним п. 32 та п. 33. Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, що затверджений Рішенням № 975 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019. Додатково зазначив, що мозаїка, що включена до переліку мозаїчних творів на території м. Львова під пунктом 32 по вул. Солодовій, 3 в дійсності не знаходиться за цією адресою. Така розміщена на стіні будівлі, що входить до складу належного позивачу ЦМК по вул. Личаківській, 51 та була виконана в 90-х роках засобами підприємства позивача і не становить жодної цінності. Вважає, що включення мозаїки, по вул. Солодовій, 3, до переліку мозаїчних творів на території м. Львова створює додаткові обов`язки для ТзОВ «Дари Львівщини» як власника нерухомості.

Відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. Пояснення обґрунтовані тим, що рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Зазначає, що з оскаржуваних пунктів 32 та 33 Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 № 975, такі не стосуються прав та інтересів ТзОВ «Дари Львівщини», оскільки позивач не є власником будівель, на яких розміщені мозаїчні твори.

Стверджує, що позивач не є учасником правовідносин, передбачених у оскаржуваному Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 № 975. Вказане рішення не породжує для ТзОВ «Дари Львівщини» ніяких прав та/чи обов`язків, а тому позивач не є тим суб`єктом, що отримав право на захист шляхом оскарження даного рішення.

Щодо тверджень позивача про те, що управління охорони історичного середовища не є спеціально уповноваженим органом культурної спадщини, зазначає, що постановою Ради Міністрів Української РСР від 12.06.1975 року № 297 «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові» створено Державний історико-архітектурний заповідник в межах давньоруської та середньовічної частини міста Львова. Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 29.11.1990 №450 «Про історико-культурну заповідну територію м.Львова», здійснення державного контролю по охороні і використанню пам`яток історії та культури на історико-культурній заповідній території м. Львова покладено на виконком Львівської міської ради народних депутатів та дирекцію Державного історико-архітектурного заповідника. Відповідно до ухвали Львівської міської ради народних депутатів від 25.10.1991 «Про утворення управління охорони історичного середовища», Львівською міською радою народних депутатів ухвалено прийняти в підпорядкування Львівського міськвиконкому дирекцію Державного історико- архітектурного заповідника у м. Львові з його штатами, бюджетним фінансуванням та спецкоштами, що надходять від орендної плати за використання приміщень пам`яток архітектури. До 01.01.1992 у встановленому діючим законодавством порядку вирішено провести реорганізацію дирекції Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові в управління охорони історичного середовища Львівського міськвиконкому.

Ухвалою Львівської міської ради народних депутатів «Про утворення управління охорони історичного середовища» від 25.10.1991 прийнято Положення про управління охорони історичного середовища Львівського міськвиконкому. З врахуванням наведеного вважає безпідставними доводи позивача про те, що управління охорони історичного середовища не може вважатися спеціально уповноваженим органом культурної спадщини.

Ухвалою від 21.02.2022 суддя допустив заміну позивача ТзОВ «Дари Львівщини» на належного - Приватне підприємство «Галицький шлях» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Вузька, 3, код ЄДРПОУ 43351310) (далі ПП «Галицький шлях»).

На виконання вимог ухвали суду від 04.10.2021, представником відповідача в судовому засіданні 16.06.2022 подано докази публікації оголошення про розгляд Львівським окружним адміністративним судом справи №380/16549/21 за позовом Приватного підприємства «Галицький шлях» до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними та нечинними пунктів 32 та 33 Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, що затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №975 від 18.10.2019 «Про затвердження переліку мозаїчних творів на території м. Львова».

Від представника позивача 03.10.2022 надійшли письмові пояснення щодо права позивача на звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, заяві про доповнення підстав та предмету позову та письмових поясненнях. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених в поясненнях. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями сторін.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТзОВ «Дари Львівщини» (код ЄДРПОУ 30650017) до 03.12.2021 було власником цілісного майнового комплексу ринок «Винниківський», що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:06:002:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915311846101, який складається з будівель та споруд на вул. Личаківська, 51 та вул. Солодовій, 1,3А, 4.

03.12.2021 право власності на належні ТзОВ «Дари Львівщини» будівлі перейшло до Приватного підприємства «Галицький шлях», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухового майна щодо суб`єкта №299318147 від 14.02.2022.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.08.2019 прийнято рішення №735 «Про збереження історичних мозаїчних творів на території м. Львова».

Вказаним рішенням передбачено, що з метою вжиття заходів щодо обліку, запобігання руйнуванню або заподіяння шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання особливо цінних історичних мозаїчних творів м.Львова, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про охорону Культурної спадщини», виконавчий комітет вирішив:

1. Управлінню охорони історичного середовища узагальнити інформацію про історичні мозаїчні твори на території м. Львова та скласти перелік мозаїчних творів на території м. Львова. Відповідальний: начальник управління охорони історичного середовища.

2. Львівському комунальному підприємству Міський центр інформаційних технологій" розмістити на Порталі відкритих даних Львівської міської ради інформацію та перелік історичних мозаїчних творів на території м. Львова. Відповідальний: директор ЛКП «Міський центр інформаційних технологій».

3. Головам районних адміністрацій, департаменту містобудування, управлінню охорони історичного середовища, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові при здійсненні своїх повноважень щодо надання вихідних даних, дозвільних документів, контролю за виконанням будівельних робіт на території м. Львова керуватися у роботі переліком мозаїчних творів на території м. Львова задля захисту і збереження мозаїчних творів. Відповідальні: голови районних адміністрацій, директор департаменту містобудування, начальник управління охорони історичного середовища, начальник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.

4. Замовникам будівництва та підрядним організаціям при виконанні будівельних робіт на об`єктах, на яких розташовані мозаїчні твори відповідно до переліку мозаїчних творів на території м. Львова, проводити виключно ремонтні роботи зазначених елементів.

5. Управлінню охорони історичного середовища подати пропозиції до міського бюджету м. Львова та виступити замовником проведення ремонтних робіт мозаїчних творів, які перебувають у незадовільному стані. Відповідальний: начальник управління охорони історичного середовища.

6. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань розвитку.

В подальшому, 18.10.2019 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято оскаржуване рішення №975 «Про затвердження переліку мозаїчних творів на території м. Львова». До переліку віднесено 74 мозаїчних творів на території м. Львова, зокрема мозаїка, розміщена на будинку №3 по вул. Солодовій та мозаїка, розміщена на стіні житлового будинку №55 по вул. Личаківській в м. Львові.

Вважаючи рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 № 975 «Про затвердження переліку мозаїчних творів на території м. Львова», в частині включення мозаїки по вул. Солодовій, 3 та по вул. Личаківській 55 м. Львова пунктами 32 та 33 до переліку мозаїчних творів на території м. Львова таким, що прийняте відповідачем з перевищенням повноважень та всупереч норм законодавства позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. установлює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 02.06.2000 №1805-III.

Вказаним Законом передбачено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У відповідності до положень ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, місцеве самоврядування в Україні здійснюється в тому числі на принципі законності.

Частиною першою ст.10 цього ж Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з положеннями ч.3 ст.24 цього ж Закону, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п.18 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №975 від 18.10.2019 дозволено замовникам будівництва та підрядним організаціям при виконанні будівельних робіт на об`єктах, які містять мозаїчні твори відповідно до пункту 1 цього рішення, проводити виключно ремонтні роботи зазначених елементів.

З цих підстав суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача містить ознаки нормативно-правового акту виконавчого органу міської ради, оскільки визначає загальні правила поведінки в однотипних відносинах та має невизначений строк дії.

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача про відсутність порушення оскаржуваним рішенням прав позивача та відсутність у нього можливості оскаржити це рішення.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать:

- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

- обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Отже, відповідно до вказаних норм закону виконавчий комітет Львівської міської ради є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Аналіз вказаних норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» дає підстави суду дійти висновку, що поняття «охорони культурної спадщини» охоплює цілий комплекс заходів, зокрема заходи щодо обліку, збереження, утримання, реставрації, ремонту та відповідного використання об`єктів культурної спадщини тощо.

При цьому, на переконання суду, визначення в законодавстві спеціального органу, уповноваженого здійснювати облік та реєстрацію об`єктів культурної спадщини, як одного з елементів в системі заходів охорони культурної спадщини, не перешкоджає іншим уповноваженим органам охорони культурної спадщини, визначених в ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», вживати заходів щодо збереження, утримання, реставрації, ремонту чи вживати заходів для запобігання руйнуванню чи заподіяння шкоди таким об`єктам.

Зі змісту рішення № 975 від 18.10.2019 суд встановив, що таке прийняте відповідачем з метою забезпечення захисту, збереження, утримання та відповідного використання особливо цінних історичних мозаїчних творів м.Львова. Цим рішенням затверджено перелік мозаїчних творів на території м.Львова, який складений Управлінням охорони історичного середовища за результатами узагальнення інформації про історичні мозаїчні твори на виконання рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №735 від 02.08.2019. Тобто, цим рішенням лише затверджено узагальнений перелік мозаїчних творів на території м.Львова, без їх держаної реєстрації чи включення до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до визначень термінів, які вживаються в Законі України «Про охорону культурної спадщини» та наведені в ст.1 цього закону:

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

- рухомі предмети, пов`язані з нерухомими об`єктами культурної спадщини, - елементи, групи елементів об`єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об`єкта.

Отже, мозаїчні твори - це рухомі предмети, пов`язані з нерухомими об`єктами культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджений Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501) (далі Порядок №158), визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Згідно з п.3 розділу І Порядку №158, система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Процедура взяття на облік об`єкта культурної спадщини передбачена розділом ІІ Порядку №158.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №158, взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №158 передбачено, що питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі:

фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників);

історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду (п.4 розділу ІІ Порядку №158).

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Дослідивши зміст рішення відповідача №975 від 18.10.2019 суд зазначає, що це рішення не містить визначених у п.4 розділу ІІ Порядку №158 всіх обов`язкових реквізитів рішення уповноваженого органу про взяття на облік об`єкта культурної спадщини, зокрема найменування об`єкту, власника або уповноваженого ним органу, характеристик автентичності та цінності таких об`єктів з історичного, архітектурного, мистецького, художнього чи іншого погляду.

Тому, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №975 від 18.10.2019 не є рішенням уповноваженого органу охорони культурної спадщини про взяття на облік об`єктів культурної спадщини, в розумінні положень Порядку № 158.

Водночас, це рішення містить узагальнений перелік мозаїчних творів та прийняте відповідачем з метою їх захисту, збереження та запобігання руйнування чи пошкодження. При цьому, вжиття відповідачем таких заходів охорони культурної спадщини не суперечить визначеним в Законі України «Про місцеве самоврядування» та в Законі України «Про охорону культурної спадщини» повноваженням виконавчого органу міської ради.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивачем не надано суду доказів протиправності оскаржуваного рішення відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи суд вважає, що в задоволенні позову Приватного підприємства «Галицький шлях» до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення необхідно відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Галицький шлях» до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 07.11.2022.

СуддяР.І. Кузан