Постанова

від 01.06.2023 по справі 380/16549/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16549/21 пров. № А/857/16920/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Довгої О.І., Бруновської Н.В.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галицький шлях" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (суддя Кузан Р.І., ухвалене в м. Львові о 12:36, повний текст складено 07.11.2022) у справі № 380/16549/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Галицький шлях" до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

29.09.2021 ТзОВ «Дари Львівщини» звернулися в суд першої інстанції з адміністративним позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому з врахуванням заяви про доповнення підстав та предмету позову просило визнати протиправним та нечинним п. 32 та п. 33. Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, що затверджений Рішенням № 975 виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019.

Позов обгрунтовує тим, що є власником цілісного майнового комплексу ринок «Винниківський», що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:06:002:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915311846101, який складається з будівель та споруд на вул. Личаківська, 51. Належна позивачу у складі цілісного майнового комплексу ринок «Винниківський» будівля магазину 1Д загальною площею 58,2 кв. по вул. Личаківській, 51 примикає до сторони житлового будинку по вул. Личаківській, 55, на якому розміщена мозаїка, що включена до переліку мозаїчних творів на території м. Львова. Зазначає, що рішенням від 18.10.2019 №975 Виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив перелік мозаїчних творів на території м. Львова, у п. 33 якого визначено житловий будинок за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 55. Зазначає, що пунктом 3 рішення №975 Виконавчий комітет Львівської міської ради вирішив, що замовникам будівництва та підрядним організаціям при виконанні будівельних робіт на об`єктах, які містять мозаїчні твори, відповідно до пункту 1 цього рішення, проводити виключно ремонтні роботи зазначених елементів. Вказує, що включення мозаїки, розміщеної на стіні житлового будинку №55 по вул. Личаківській в м. Львові, до переліку мозаїчних творів на території м. Львова створює додаткові обов`язки для ТзОВ «Дари Львівщини», як власника будівлі магазину 1Д загальною площею 58,2 кв. по вул. Личаківській, 51. Вважає, що Виконавчий комітет Львівської міської ради при прийнятті оскаржуваного Рішення №975 порушив порядок визначення предмета охорони об`єктів монументального мистецтва, визначення категорій пам`яток, обліку об`єктів культурної спадщини, що унормовано Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року N1805-III, Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України 11 березня 2013 року N 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року N 501), Порядком визначення категорій пам`яток, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року N 452, Наказом Міністерством культури і туризму України від 2 листопада 2009 року N 956/0/16-09, яким затверджено Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об`єктів монументального мистецтва. Вказує, що спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини також не може вважатися Виконавчий комітет Львівської міської ради, оскільки відповідно до п.4. Порядку обліку об`єктів культурної спадщини рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду. Додатково зазначив, що мозаїка, що включена до переліку мозаїчних творів на території м. Львова під пунктом 32 по вул. Солодовій, 3 в дійсності не знаходиться за цією адресою. Така розміщена на стіні будівлі, що входить до складу належного позивачу ЦМК по вул. Личаківській, 51 та була виконана в 90-х роках засобами підприємства позивача і не становить жодної цінності. Вважає, що включення мозаїки, по вул. Солодовій, 3, до переліку мозаїчних творів на території м. Львова створює додаткові обов`язки для ТзОВ «Дари Львівщини» як власника нерухомості. В підсумку вказує, що оскаржуване Рішення № 975 прийнято Виконавчим комітетом Львівської міської ради не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року допущено заміну позивача ТзОВ «Дари Львівщини» на Приватне підприємство «Галицький шлях».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи зазначив, зокрема, що правильно встановивши, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №975 від 18.10.2019 не є рішенням уповноваженого органу охорони культурної спадщини про взяття на облік об`єктів культурної спадщини, в розумінні положень Порядку № 158, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що це рішення містить узагальнений перелік мозаїчних творів та прийняте відповідачем з метою їх захисту, збереження та запобігання руйнування чи пошкодження. При цьому, вжиття відповідачем таких заходів охорони культурної спадщини не суперечить визначеним в Законі України «Про місцеве самоврядування» та в Законі України «Про охорону культурної спадщини» повноваженням виконавчого органу міської ради. Вказує, що судом першої інстанції не встановлено норму права, яка б надавала органу місцевого самоврядування право приймати локальний нормативно-правовий акт, яким затверджувати «узагальнений перелік мозаїчних творів». Вважає, що суд першої інстанції не вірно встановив, що виконавчий комітет Львівської міської ради є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини. Апелянт посилається на лист Міністерства культури та інформаційної політики №11726/6.11.2 від 25.09.2020р., з якого вбачається, що відомості про погодження та утворення Львівською міською радою Управління історичного середовища, а також призначення на посаду начальника вказаного Управління з МКІП - відсутні. Таким чином, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в м. Львові відсутній належним чином створений та погоджений спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини в розумінні ч.1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

16.02.2023 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві, зазначає, що поняття «охорони культурної спадщини» охоплює цілий комплекс заходів, зокрема заходи щодо обліку, збереження, утримання, реставрації, ремонту та відповідного використання об`єктів культурної спадщини тощо. Звертає увагу, що оскаржуване рішення № 975 від 18.10.2019 прийняте виконавчим комітетом Львівської міської ради з метою забезпечення захисту, збереження, утримання та відповідного використання особливо цінних історичних мозаїчних творів м. Львова. Тобто, цим рішенням лише затверджено узагальнений перелік мозаїчних творів на території м. Львова, без їх держаної реєстрації чи включення до Переліку об`єктів культурної спадщини. Наголошує, що мозаїчні твори це рухомі предмети, пов`язані з нерухомими об`єктами культурної спадщини, а до Державного реєстру нерухомих пам`яток України заносять об`єкти культурної спадщини, які є нерухомими об`єктами культурної спадщини. Тому, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 975 від 18.10.2019 не є рішенням уповноваженого органу охорони культурної спадщини про взяття на облік об`єктів культурної спадщини, в розумінні положень Порядку № 158. Водночас, це рішення містить узагальнений перелік мозаїчних творів та прийняте відповідачем з метою їх захисту, збереження та запобігання руйнування чи пошкодження. При цьому, вжиття відповідачем таких заходів охорони культурної спадщини не суперечить визначеним в Законі України «Про місцеве самоврядування» та в Законі України «Про охорону культурної спадщини» повноваженням виконавчого органу міської ради. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та додатково зазначив, що мозаїка, що включена до переліку мозаїчних творів на території м. Львова під пунктом 32 по вул. Солодовій, 3 не знаходиться за такою адресою.

Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ТзОВ «Дари Львівщини» (код ЄДРПОУ 30650017) до 03.12.2021 було власником цілісного майнового комплексу ринок «Винниківський», що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:06:002:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915311846101, який складається з будівель та споруд на вул. Личаківська, 51 та вул. Солодовій, 1,3А, 4.

03.12.2021 право власності на належні ТзОВ «Дари Львівщини» будівлі перейшло до Приватного підприємства «Галицький шлях», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухового майна щодо суб`єкта №299318147 від 14.02.2022.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.08.2019 прийнято рішення №735 «Про збереження історичних мозаїчних творів на території м. Львова».

Зазначеним рішенням передбачено, що з метою вжиття заходів щодо обліку, запобігання руйнуванню або заподіяння шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання особливо цінних історичних мозаїчних творів м.Львова, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про охорону Культурної спадщини», виконавчий комітет вирішив: 1. Управлінню охорони історичного середовища узагальнити інформацію про історичні мозаїчні твори на території м. Львова та скласти перелік мозаїчних творів на території м. Львова. Відповідальний: начальник управління охорони історичного середовища. 2. Львівському комунальному підприємству Міський центр інформаційних технологій" розмістити на Порталі відкритих даних Львівської міської ради інформацію та перелік історичних мозаїчних творів на території м. Львова. Відповідальний: директор ЛКП «Міський центр інформаційних технологій». 3. Головам районних адміністрацій, департаменту містобудування, управлінню охорони історичного середовища, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові при здійсненні своїх повноважень щодо надання вихідних даних, дозвільних документів, контролю за виконанням будівельних робіт на території м. Львова керуватися у роботі переліком мозаїчних творів на території м. Львова задля захисту і збереження мозаїчних творів. Відповідальні: голови районних адміністрацій, директор департаменту містобудування, начальник управління охорони історичного середовища, начальник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові. 4. Замовникам будівництва та підрядним організаціям при виконанні будівельних робіт на об`єктах, на яких розташовані мозаїчні твори відповідно до переліку мозаїчних творів на території м. Львова, проводити виключно ремонтні роботи зазначених елементів. 5. Управлінню охорони історичного середовища подати пропозиції до міського бюджету м. Львова та виступити замовником проведення ремонтних робіт мозаїчних творів, які перебувають у незадовільному стані. Відповідальний: начальник управління охорони історичного середовища. 6. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань розвитку.

В подальшому, 18.10.2019, виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято оскаржуване рішення №975 «Про затвердження переліку мозаїчних творів на території м. Львова». До переліку віднесено 74 мозаїчних творів на території м. Львова, зокрема мозаїка, розміщена на будинку №3 по вул. Солодовій та мозаїка, розміщена на стіні житлового будинку №55 по вул. Личаківській в м. Львові.

Вважаючи рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 № 975 «Про затвердження переліку мозаїчних творів на території м. Львова», в частині включення мозаїки по вул. Солодовій, 3 та по вул. Личаківській 55 м. Львова пунктами 32 та 33 до переліку мозаїчних творів на території м. Львова таким, що прийняте відповідачем з перевищенням повноважень та всупереч норм законодавства, позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів протиправності оскаржуваного рішення відповідача та з врахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин справи є підстави для відмови в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. установлює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 02.06.2000 №1805-III. Цим Законом визначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, місцеве самоврядування в Україні здійснюється в тому числі на принципі законності.

Відповідно до ч. 1 ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Згідно з ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п.18 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Колегія суддів зазначає, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №975 від 18.10.2019 дозволено замовникам будівництва та підрядним організаціям при виконанні будівельних робіт на об`єктах, які містять мозаїчні твори відповідно до пункту 1 цього рішення, проводити виключно ремонтні роботи зазначених елементів, а отже, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача містить ознаки нормативно-правового акту виконавчого органу міської ради, оскільки визначає загальні правила поведінки в однотипних відносинах та має невизначений строк дії.

Відповідно до ч 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Отже, відповідно до вказаних норм закону виконавчий комітет Львівської міської ради є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Проаналізувавши вищевказані норми Закону України «Про охорону культурної спадщини», апеляційний суд дійшов висновку, що поняття «охорони культурної спадщини» охоплює цілий комплекс заходів, зокрема заходи щодо обліку, збереження, утримання, реставрації, ремонту та відповідного використання об`єктів культурної спадщини тощо. Крім того, колегія суддів вважає, що визначення в законодавстві спеціального органу, уповноваженого здійснювати облік та реєстрацію об`єктів культурної спадщини, як одного з елементів в системі заходів охорони культурної спадщини, не перешкоджає іншим уповноваженим органам охорони культурної спадщини, визначених в ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», вживати заходів щодо збереження, утримання, реставрації, ремонту чи вживати заходів для запобігання руйнуванню чи заподіяння шкоди таким об`єктам. Проаналізувавши оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, апеляційний суд встановив, що таке прийняте відповідачем з метою забезпечення захисту, збереження, утримання та відповідного використання особливо цінних історичних мозаїчних творів м.Львова. Цим рішенням затверджено перелік мозаїчних творів на території м.Львова, який складений Управлінням охорони історичного середовища за результатами узагальнення інформації про історичні мозаїчні твори на виконання рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №735 від 02.08.2019. Тобто, цим рішенням лише затверджено узагальнений перелік мозаїчних творів на території м.Львова, без їх держаної реєстрації чи включення до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до визначень термінів, які вживаються в Законі України «Про охорону культурної спадщини» та наведені в ст.1 цього закону: об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; рухомі предмети, пов`язані з нерухомими об`єктами культурної спадщини, - елементи, групи елементів об`єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об`єкта.

Таким чином, мозаїчні твори - це рухомі предмети, пов`язані з нерухомими об`єктами культурної спадщини.

Разом з тим, Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджений Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501) (Порядок №158) визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку №158 система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Процедура взяття на облік об`єкта культурної спадщини передбачена розділом ІІ Порядку №158.

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №158 взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку №158 питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі: фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників); історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

Відповідно до п.4 розділу ІІ Порядку №158 рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Колегія суддів зазначає, що зміст рішення відповідача №975 від 18.10.2019 не містить визначених у п.4 розділу ІІ Порядку №158 всіх обов`язкових реквізитів рішення уповноваженого органу про взяття на облік об`єкта культурної спадщини, зокрема найменування об`єкту, власника або уповноваженого ним органу, характеристик автентичності та цінності таких об`єктів з історичного, архітектурного, мистецького, художнього чи іншого погляду. Тому, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №975 від 18.10.2019 не є рішенням уповноваженого органу охорони культурної спадщини про взяття на облік об`єктів культурної спадщини, в розумінні положень Порядку № 158. Разом з тим, це рішення містить узагальнений перелік мозаїчних творів та прийняте відповідачем з метою їх захисту, збереження та запобігання руйнування чи пошкодження. При цьому, вжиття відповідачем таких заходів охорони культурної спадщини не суперечить визначеним в Законі України «Про місцеве самоврядування» та в Законі України «Про охорону культурної спадщини» повноваженням виконавчого органу міської ради.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, оглядаючи матеріали справи, звертає увагу на наступні обставини.

Як вже зазначалось судом ТзОВ «Дари Львівщини» до 03.12.2021 було власником цілісного майнового комплексу ринок «Винниківський», що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137200:06:002:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915311846101, який складається з будівель та споруд на вул. Личаківська, 51 та вул. Солодовій, 1,3А, 4.

18.10.2019 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято оскаржуване рішення №975 «Про затвердження переліку мозаїчних творів на території м. Львова». До переліку віднесено 74 мозаїчних творів на території м. Львова, зокрема мозаїка, розміщена на будинку АДРЕСА_1 та мозаїка, розміщена на стіні житлового будинку АДРЕСА_2 .

03.12.2021 право власності на належні позивачу будівлі, в тому числі на будівлю магазину 1 Д загальною площею 58,2 м.кв. по вул. Личаківській, 51, будівлю лабораторії А-3 по вул. Солодовій, 3А перейшла у власність Приватного підприємства «Галицький шлях», що підтверджується з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №299318147 від 14.02.2022).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із тексту наданого відзиву на апеляційну скаргу (а.с.217-220) сторона відповідача зазначає, що 18.10.2019 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято оскаржуване рішення №975 №975 «Про затвердження переліку мозаїчних творів на території м. Львова». До переліку віднесено, зокрема, мозаїку, розміщену на будинку АДРЕСА_1 .

Разом з тим, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19178202 вбачається, що позивачу- Приватному підприємству «Галицький шлях» не належить жоден об`єкт нерухомого майна по вул. Солодовій, 3.

Як зазначив представник позивача, мозаїка, що включена до переліку мозаїчних творів на території м. Львова під пунктом 32 по вул. Солодовій, 3 в дійсності не знаходиться за цією адресою. Як стверджує позивач мозаїка розміщена на стіні будівлі, що входить до складу належного позивачу ЦМК по вул. Личаківській, 51. Дану обставину не заперечив представник відповідача.

Отже, це свідчить, що відповідач помилково в п. 32 Переліку мозаїчних творів на території м. Львова включив мозаїку по вул. Солодовій, 3 в м. Львові, а суд першої інстанції не звернув на це увагу при прийнятті рішення, хоча позивач про це зазначав, відтак дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог, що стосуються визнання протиправним та нечинним п. 32 Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, що затверджений Рішенням № 975 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити частково та визнати протиправним та нечинним п. 32 Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, що затверджений Рішенням № 975 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно зст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зіст.317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, що і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постановипро часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись 243,250,308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галицький шлях" задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 380/16549/21 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним п. 32 Переліку мозаїчних творів на території м. Львова, що затверджений Рішенням № 975 Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 жовтня 2019 року.

В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Н. В. Бруновська У зв`язку з перебуванням судді Довгої О.І. у відпустці в період з 05.06.2023 по 12.06.2023 повне судове рішення складено 13.06.2023