Постанова

від 09.11.2022 по справі 479/375/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.11.22

22-ц/812/877/22

Провадження № 22-ц/812/877/22 Головуючий суду першої інстанції Репушевська О. В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року м. Миколаїв Справа 479/375/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Ковальському Є.В.,

без участі сторін,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою Фермерського господарства«Лагуна» нарішення Кривоозерськогорайонного судуМиколаївської областівід 27липня 2022року,ухвалене підголовуванням суддіРепушевської О.В.,в залісудового засіданняв смт.Криве Озеро, о 14 год 15 хв, повний текст якого складено 05 серпня 2022 року, за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Лагуна" про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Лагуна» (далі - ФГ «Лагуна») про розірвання договору оренди землі.

Доводи позову обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 3.12 га, кадастровий номер: 4823984200:03:000:1040, що розташована на території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до договору оренди землі від 24 жовтня 2017 року ця земельна ділянка перебуває в оренді ФГ "Лагуна".

Відповідач, починаючи з 2019 року, не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, ознаки господарської діяльності на ній відсутні, заходи боротьби з бур`янами не здійснюються, земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані.

Між тим, відповідно до пункту 5.4. цього договору орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням та докладати всіх зусиль для зберігання стану земельної ділянки протягом строку оренди у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Крім того, з 2019 року ФГ «Лагуна» не виплачує їй щорічну орендну плату, що є істотним порушенням умов укладеного між сторонами договору та підставою для його розірвання.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823984200:03:000:1040 від 24 жовтня 2017 року, укладений між нею та ФГ «Лагуна».

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 24 жовтня 2017 року між ФГ «Лагуна» та ОСОБА_1 , зареєстрований державним реєстратором Врадіївської районної держаної адміністрації Миколаївської області, про що у Державному реєстрі речових прав вчинено запис 19 грудня 2017 року за № 24654524.

Стягнуто з ФГ «Лагуна» на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем та його представником не надано суду відповідних доказів на спростування доводів позивача щодо своєчасної виплати орендної плати за 2019-2021 роки, а також належного господарювання на ній.

Відповідач не надав суду доказів того, що ФГ "Лагуна" здійснювало дії щодо належного виконання договору оренди землі по сплаті орендної плати, обробки земельної ділянки, що є його процесуальним обов`язком, згідно положень статей 12,81 ЦПК України.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ФГ «Лагуна» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд у рішенні не зазначає, що представник відповідача в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що відповідно до довідки приватного підприємства «Мередіан» нібито 27 березня 2021 року було проведено встановлення межових знаків земельної ділянки з кадастровим номером: 4823984200:03:000:1040 та межі закріплено межовими знаками про що складено відповідний акт, однак даний акт який додано до позову не підписано ОСОБА_1 .

Щодо довідки складеної комісією в складі землевпорядника Кривоозерської селищної ради Барського О.Ю., старости с. Тридуби, ОСОБА_2 , скаржник звертає увагу на те, що довідка від 23 березня 2021 року, тобто огляд земельної ділянки, було проведено до встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Фото, на які посилається суд, без будь якої дати та прив`язки до земельної ділянки.

Також, суд в рішенні зазначає, що протягом двох останніх років відповідач не платив власниці земельної ділянки орендну плату за користування нею в строки, визначені умовами договору. Однак суд в своєму рішенні у мотивувальній частині свого рішення не зазначив мотивів з яких не взято до уваги посилання представника відповідача на те, що сама позивач не бажає отримувати орендну плату і навіть перерахування коштів через АТ «Укрпошта» вона також відмовилась їх отримувати. В судовому засіданні представник позивача не міг пояснити того чи пропонувалась орендна плата позивачу та як проводилась оплата орендної плати за попередні роки, в зв`язку з чим представник відповідача клопотав в судовому засіданні про допит позивача, однак суд без будь-якої мотивації відмовив.

Для з`ясування даних обставин, представником відповідача було заявлено клопотання про допит в судовому засіданні свідків: землевпорядника Кривоозерської селищної ради Барського О.Ю, старосту с. Тридуби ОСОБА_3 , директора приватного підприємства «Мередіан» Д.М. Маркасова, представника приватного підприємства «Мередіан» Крістіан Ф.Ф., бухгалтера ФГ «Лагуна» ОСОБА_4 та просив провести обстеження земельної ділянки кадастровий номер 4823984200:03:000:1040 яка розташована на території Тридубівської сільської ради для вирішення питання, щодо використання даної земельної ділянки за цільовим призначенням на даний час, комісією у складі землевпорядника Кривоозерської селищної ради Барського О.Ю. та старосту с. Тридуби ОСОБА_3 . Дане клопотання задоволено частково, а саме: суд ухвалив в судове засідання викликати та допитати в якості свідка: землевпорядника Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області; ОСОБА_5 ; старосту Тридубського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області Малика А.Г..

Проте, даних свідків до суду не викликали, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів виклику даних свідків до суду, у зв`язку з чим їх допитано не було та не зважаючи на те, що представник відповідача заперечував про завершення розгляду даної справи за таких обставин та просив допитати вказаних осіб, однак суд без будь-якої мотивації завершив розгляд справи та виніс рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, від імені якої діє її представник адвокат Синкевич Р.І., доводи апеляційної скарги не визнала та просила залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому позивач наполягала на тому, що не отримувала орендну плату з 2019 року та не відмовлялась від її отримання, як стверджує відповідач.

Крім того, позивач вважає, що підстави для виклику та допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на яких посилається відповідач, відсутні, оскільки останній у підписаній ними довідці не зазначали про тривале нецільове використання земельної ділянки. Суд першої інстанції, враховуючи перебування цих осіб в лавах Збройних Сил України після введення в Україні воєнного стану, з метою дотримання розумності строків розгляду справи, обґрунтовано розглянув справу на підставі доказів, що містяться у справі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом належним чином. Представник відповідача через засоби електронного зв`язку надіслав письмове клопотання про розгляд справи без його участі, де також зазначив, що апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити. Відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3.12 га, кадастровий номер: 4823984200:03:000:1040, що розташована на території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено даними Державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 095576, виданого Кривоозерською райдержадміністрацією Миколаївської області 16 грудня 2003 року.

Державна реєстрація права власності позивача на вищевказану земельну ділянку проведена 19 грудня 2017 року, що підтверджується даними відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 24326242 від 19 грудня 2017 року.

24 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ «Лагуна», в особі голови ФГ Зелененького В.Г., укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір), за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3.12 га, кадастровий номер: 4823984200:03:000:1040, розташованої на території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, на строк 15 років.

Пунктом 4.1 Договору, визначено, що щорічна орендна плата визначається у розмірі 3% від нормативної оцінки земельної ділянки, уточненої на коефіцієнт індексації за звітний рік.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що на момент укладання договору щорічний розмір орендної плати становить 2 822,33 грн.

Орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі, якщо сторони не домовляться про її виплату в натуральній формі, визначеною кількістю сільськогосподарської продукції або у відробітковій формі (надання послуг орендодавцю) в порядку, визначеному пунктами 4.5-4.6 цього договору (пункт 4.4. Договору).

Пунктом 4.8 Договору визначено, що орендна плата виплачується щорічно в строк з 20 серпня по 20 грудня поточного року.

Виплата орендної плати у грошовій формі оформлюється сторонами видатковими касовими ордерами (якщо оплата здійснюється в готівковій формі) або платіжними дорученнями (якщо оплата здійснюється у безготівковій формі) або в іншому порядку згідно до вимог чинного законодавства (пункт 4.12 Договору).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням та докладати всіх зусиль для зберігання стану земельної ділянки протягом строку оренди у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Згідно з пунктом 10.4 Договору дія договору припиняється, шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до наданою відповідачем копії фіскального чеку ФГ «Лагуна» в особі Зеленького В.Г. 29 вересня 2021 року через засоби поштового зв`язку за адресою позивача її на ім`я переказала 9 600 грн в рахунок орендної плати за 2019, 2020, 2021 роки.

За довідкою Тридубського Старостинського округу Кривоозерської селищної ради Миколаївської області від 23 березня 2021 року, встановлено, що комісією в складі землевпорядника Кривоозерської селищної ради Барського О.Ю., старости с. Тридуби ОСОБА_3 , було проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 4823984200:03:000:1040, площею 3,12 га, належної ОСОБА_1 , в результаті чого встановлено, що вказана земельна ділянка з осені 2019 року не обробляється, ознаки господарської діяльності на ній відсутні, посіви сільськогосподарських культур не проводяться, заходи боротьби з бур`янами не застосовуються, в результаті чого земельна ділянка забур`янена та знаходиться в занедбаному стані.

Також, 27 березня 2021 року Приватним підприємством «Мередіан» при встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер: 4823984200:03:000:1040, яка розташована на території Тридубської сільської ради, було виявлено, що ця земельна ділянка заросла бур`янами.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15ЦК України передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Предметом позовних вимог є розірвання договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2017 року. Підставою є істотне порушення орендарем умов цього договору у виді використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням та не виплата орендної плати протягом 2019-2021 років.

Згідно статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 цієї статті). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 цієї статті).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до положень статті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 792 ЦК Українивстановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі"визначено, що оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі"орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до положеньстатті 32Закону України"Прооренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Щодо підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 96ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту "ґ" частини 1 статті 141Земельного кодексуУкраїни підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання

У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

Колегія суддів враховує, що відповідно до положеньстатті 1Закону України"Проземлеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбаченоЗК України.

Відповідно достатті 19 ЗК Українидо земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як встановлено,орендована земельнаділянка засвоїм цільовимпризначенням відноситьсядо земельсільськогосподарського призначеннята булапередана воренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, спірна земельна ділянка на час її огляду комісією в складі землевпорядника Кривоозерської селищної ради Барського О.Ю., старости с. Тридуби ОСОБА_3 забур`янената знаходиться у занедбаному стані.

Отже, матеріалами справи встановлено факт невикористання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто за призначенням.

Як визначив ВерховнийСуд упостанові від25березня 2020року усправі №715/214/17(провадження№ №61-20791св18) поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Такі висновки зроблені також у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4статті 263 ЦПК України).

Крім того, згідно з частиною 2статті 12 ЦК Українинездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що підставою для розірвання Договору є неналежне господарювання відповідача на орендованій земельній ділянці є помилковим.

Щодо підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки як невиплата орендної плати.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У пункті д) частини 1 статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, установивши, що ФГ «Лагуна» не виплачувало ОСОБА_1 протягом 2019 - 2020 років, тобто своєчасно та систематично орендну плату за земельну ділянку, на підставі укладеного між ними договору про оренду землі від 24 жовтня 2017 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням господарством його умов.

При цьому при обґрунтуванні системної невиплати посилання суду першої інстанції на невиплату позивачу орендної плати за 2021 рік, є помилковим, оскільки позивач звернулася до суду з позовом у травня 2021 року, коли строк виплати орендної плати відповідно до умов договору оренди земельної ділянки за 2021 рік ще не настав.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість (29 вересня 2021 року), оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи апеляційної скарги про те, що сама позивач не бажає отримувати орендну плату, є безпідставними, оскільки договір не передбачає обов`язку орендодавця кожного разу звертатися за отриманням орендної плати. Пунктами 4.8, 4.12 Договору визначено, що орендна плата виплачується щорічно в строк з 20 серпня по 20 грудня поточного року. Виплата орендної плати у грошовій формі оформлюється сторонами видатковими касовими ордерами (якщо оплата здійснюється в готівковій формі) або платіжними дорученнями (якщо оплата здійснюється у безготівковій формі) або в іншому порядку згідно до вимог чинного законодавства. Умови Договору не містять порядку, у якому виплачується орендна плата, проте це не звільняє орендаря від обов`язку виплачувати орендну плату в обумовлені Договором строки.

Згідно з частиною 3 статті12, частиною 1 статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно достатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У справі, яка переглядається, відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях відповідача ознак виконання договору оренди земельної ділянки, зокрема, сплати орендних платежів.

Ураховуючи відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та достовірних даних про відсутність заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 24 жовтня 2017 року, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень закону про істотне порушення умов договору у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів.

Встановивши, що позивачем ОСОБА_1 доведено визначену нею підставу для розірвання договору оренди землі від 24 жовтня 2017 року, як систематична (двата більшевипадків)несплата орендноїплати,суд першоїінстанції дійшов обґрунтованого висновку про розірвання зазначеного договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 376 ЦПК України).

Ураховуючи те, що судом першої інстанції враховані не належним чином вимоги статті 263 ЦПК України щодо обґрунтованості судового рішення, зокрема, його мотивувальної частини, не надана мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає, що витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, слід віднести за рахунок ФГ «Лагуна».

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лагуна» задовольнити частково.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2022 року змінити.

Викласти мотивувальну частину зазначеного рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 09 листопада 2022 року.