Рішення

від 07.11.2022 по справі 760/31001/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/31001/21

2/760/105/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-С» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 20 162, 41 гр. шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 10 грудня 2018 року, та 20 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 10 грудня 2018 року о 15 год. 45 хв. на перехресті вулиць В. Липківського - вул. Кудряшова - вул. Ползунова в м. Києві відбулося зіткнення автомобіля Tayota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився у власності та перебував під його керуванням, з автомобілем Range Rover Sport, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у власності ТОВ «Євросервіс-С» під керуванням ОСОБА_2 .

Постановами Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2019 року на нього та на ОСОБА_2 було накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 340 гр.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року за його апеляційною скаргою постанова Солом`янського районного суду м. Києва була скасована, прийнята нова, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, його невинуватість та одночасно вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП доведена у встановленому законодавством порядку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому транспортний засіб отримав механічні пошкодження, відтак йому було завдано матеріальний збиток у сумі 103 431, 13 гр., що підтверджується Висновком щодо вартості матеріального збитку,заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 07 березня 2019 року № 83/02-19.

Зазначена сума вказана з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу, що підлягають заміні.

ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК-9189852 в межах ліміту страхової виплати в розмірі 100 000, 00 гр., на підставі Звіту від 07 березня 2019 року № 83/02-19 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 86 192, 61 гр.

З урахуванням цього, на підставі ст.1194 ЦК України, просить стягнути з відповідача, як власника транспортного засобу, з вини працівника якого мала місце дорожньо-транспорта пригода, різницю між розміром завданої йому шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування в розмірі 17 238, 52 гр. (103 431,13 - 86 192,61 = 17 238,52).

Крім цього зазначає, що у зв`язку з ДТП зазнав таких документально підтверджених матеріальних збитків, як:

- 1 423, 89 гр. згідно Рахунку-фактури № СФ-0000001 від 04 січня 2019 року, виставленого Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху» за отримані ним від зазначеного підприємства послуги - Довідки про стан технічних засобів регулювання дорожнього руху (стосовно режиму роботи світлофорів) на перехресті вул. В. Липківського - вул. Кудряшова - вул. Ползунова в м. Києві згідно паспортних даних світлофорного об`єкту станом на 10 грудня 2018 року, на момент скоєння ДТП, яка є головним доказом у адміністративній справі № 760/32638/18 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

- 1 500, 00 гр. згідно Договору про проведення оцінки матеріального збитку, заподіяного йому пошкодженням транспортного засобу від 11 лютого 2019 року № 70/02-19 та чеку ПриватБанку від 14 березня 2019 року № TS 201533.

Таким чином, загальна сума, не відшкодована Страховиком, становить 20 162, 41 гр.

Крім того, просить стягнути з відповідача 20 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ДТП, складення протоколу інспектором, пошкодження транспортного засобу призвели до стресу та вимушених змін у його сімейних стосунках, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Також зазначає, що у зв`язку з позмінним графіком його основної роботи відсутність автомобіля потягла незручності у його роботі, через що він прийняв рішення про звільнення, що також призвело до хвилювань та відчуття тривоги.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду та відповідно до ст. 33 ЦПК України 22 листопада 2021 року було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 13 грудня 2021 року.

/ а. с. 92 /

28 грудня 2021 року надійшов відзив відповідача, у якому останній проти позову заперечує.

Посилається на те, що позовна заява не містить документального підтвердження факту оплати позивачем проведеного ремонту, у зв`язку з чим його вимоги про відшкодування збитків є безпідставними.

Звіт від 07 березня 2019 року № 83/02-19 складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «КЛЕВЕР ЕКСПЕРТ», який не є атестованим судовим експертом, тому вважає, що такий звіт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом розміру завданої позивачу шкоди.

Вважає, що при несуттєвому, на його думку, пошкодженні транспортного засобу позивача під час ДТП, заявлений позивачем матеріальний збиток практично дорівнює половині від ринкової вартості самого транспортного засобу, заявленій у вказаному Звіті. Така цінова різниця викликає сумніви щодо правильності складання такого звіту.

Зазначає також, що технічний огляд пошкодженого автомобіля було проведено без належного інформування товариства про дату, місце та час такого огляду.

Крім того, висновки Звіту від 07 березня 2019 року № 83/02-19 діють протягом 6 місяців від дати оцінки, граничний термін дії якого закінчився 07 вересня 2019 року, тому на день подачі позову до суду такий Звіт не може бути беззаперечним доказом та є недійсним.

Вважає, що сам Звіт від 07 березня 2019 року № 83/02-19 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, є попереднім оціночним документом і фіксує можливу, а не фактичну суму відшкодування. Фактична сума може підтверджуватися лише первинними бухгалтерськими документами, видатковою накладною, актом виконаних робіт, прибутковим та видатковим касовими ордерами.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що оскільки шкоди здоров`ю позивача завдано не було, моральна шкода не може бути розрахована.

Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом встановлено, що 10 грудня 2018 року о 15 год. 45 хв. на перехресті вул. В.Липківського - Кудряшова сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: автомобіля "Тойота Королла", н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача,який належить йому на праві власності, та автомобіля "Рендж Ровер", н.з. НОМЕР_3 , який належить ТОВ`Євросервіс-С», під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2019 року на позивача накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 гр.).

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року постанова Солом`янського районного суду м. Києва була скасована та прийнята нова, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Встановлено також, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2019 року на ОСОБА_2 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 гр.)

/ а.с. 15 - 23 /

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України бставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина водія ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

За змістом пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Листом від 08 січня 2019 року ПрАТ »Страхова компанія «Українська страхова група» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК-9189852 від 12 червня 2018 року повідомила позивача про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 30 905, 42 гр.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 83/02-19 від 07 березня 2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Tоyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 103 431, 13 гр.

/ а.с. 24 - 59 /

На підставі вказаного Звіту ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» листом від 28 березня 2019 року повідомила позивача про доплату страхового відшкодування в розмірі 55 287, 19 гр.

Вказана сума на підставі ст.36.2 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була нарахована та виплачена позивачу без урахування ПДВ.

Позивач вказані обставини при зверненні до суду та отримання коштів підтвердив.

/ а.с. 60 - 62 /

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.36.2 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем, що страхове відшкодування йому було виплачено на його картковий рахунок у банку.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/9396/17 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Крім цього, у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №757/22706/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Звертаючись до суду, позивач не вказав, чи здійснено ним ремонт пошкодженого в ДТП транспортного засобу і якщо так, чи є виконавець робіт платником ПДВ.

Доказів понесених витрат зі сплати ПДВ при зверненні до суду позивач не надав, як і доказів про його сплати страховиком.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст.55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст.24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Тобто, суд конституційної юрисдикції тлумачить даний принцип, як принцип, який дає змогу усім учасникам реалізувати свої процесуальні права.

З цього випливає, що право на доступ до суду, в тому числі право на захист порушених чи оспорюваних прав та їх захист судом має не лише відповідач, а й позивач, який звернувся до суду за захистом і таке право йому гарантоване законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

З урахуванням викладеного вище, відсутності доказів понесених позивачем витрат зі сплати ПДВ, виплату страхового відшкодування позивачу без врахування ПДВ, у суду відсутні підстави для висновку про стягнення недоплаченої йому суми з відповідача як повністю, так і частково з урахуванням ліміту відповідальності страховика.

Щодо стягнення з відповідача 1 423, 89 гр. за отримання позивачем Довідки про стан технічних засобів регулювання дорожнього руху (стосовно режиму роботи світлофорів) на перехресті вул. В. Липківського - вул. Кудряшова - вул. Ползунова в м. Києві згідно паспортних даних світлофорного об`єкту станом на 10 грудня 2018 року, на момент скоєння ДТП, суд виходить з наступного.

/ а.с. 67, 70 - 74 /

З матеріалів справи вбачається, що зазначена позивачем довідка витребовувалася ним при розгляді справи про адміністративне правопорушення,була використана як доказ відсутності його вини в дорожньо-транспортній пригоді, тобто є витратами, понесеними при розгляді іншої справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

Верховний Суд у постанові в справі № 331/247/21 від 01 листопада 2021 року зазначив, що зазначені позивачем витрати сторін не є шкодою чи збитками у розумінні вимог ст.ст. 22, 1166, 1173-1175 ЦК України, не входять до складу ціни позову та не можуть стягуватися як матеріальні збитки чи шкода, оскільки є судовими витратами, що пов`язані з розглядом адміністративної справи в суді, і випливають із процесуальних, а не матеріально-правових відносин.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством

Враховуючи викладене вище, підстави для стягнення понесених позивачем витрат у іншій справі не можуть бути збитками, які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що понесені позивачем витрати в розмірі 1 500. 00 гр. є витратами за Договором про проведення оцінки № 70/02-19 від 11 лютого 2019 року та понесені позивачем у зв`язку з його незгодою з сумою виплаченого ПрАТ» СК`Українська страхова група» страхового відшкодування.

Саме на підставі проведеного та оплаченого позивачем Звіту страхова компанія доплатила позивачу страхове відшкодування.

Тобто, понесені позивачем витрати в цій частині виникли в спорі з ПрАТ`СК`Українська страхова група».

Згідно з ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач - це особа, яка звернулася до суду у встановленому законом порядку та стверджує про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи інтересів іншими учасниками цивільних відносин.

Відповідач - це особа, яка має нести установлену договором або законом відповідальність.

Позивач на власний розсуд визначає особу, до якої пред`являє вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З даного аналізу випливає, що відповідач - це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав.

Тому саме позивач визначає, до кого пред`явити позов.

Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не заявить клопотання про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, суд у такому позові відмовляє.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачем відповідач є неналежним у даній частині вимог позивача, а тому підстави для задоволення позову і в цій частині відсутні.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 1167 ЦК України.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виходячи з викладеного вище, пошкодження належного позивачу транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді з вини працівника відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідача на його користь 10 000. 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 979, 1166, 1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-С» на користь ОСОБА_1 10 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-С», 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, офіс 61, ЄДРПОУ: 35812187.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Шереметьєва