Рішення

від 18.10.2022 по справі 160/9477/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року Справа № 160/9477/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняЛітвіцького Ю.Д. за участі: представника позивача представника відповідача Александрова І.І., Галенко І.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до товариства з обмеженою відповідальністю «Український аутсорсинг» (51937, м. Кам`янське, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 41894828) про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2022 року Дніпропетровське обласне відділення соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український аутсорсинг» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 1 274 406,02 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. За 17 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайних особами з інвалідністю у 2021 році, відповідач до 15.04.2022 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1274406,02 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік за формою №10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42, та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки, вищезазначена сума у визначений законодавством строк відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість у зазначеному вище розмірі.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначео на 09 серпня 2022 року о 10:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 9.

В подальшому підготовче засідання перенесено на 30.08.2022 року, 08.09.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 .09. 2022 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/9477/22 та розпочато розгляд справи по суті, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 22.09.2022 року.

В подальшому розгляд справи перенесено на 22.09.2022 року, 11.10.2022 року, 18.10.2022 року.

17 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач висловлює незгоду з вимогами позивача, вважає їх безпідставними, що товариством вжило всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та проінформовано органи зайнятості про наявність вільних робочих місць, що підтверджується звітами № 3-ПН, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2021 рік не виявлено та не встановлено.

Таким чином, на думку відповідача, він здійснив усі залежні від нього передбачені чинним законодавствам України заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено, що відповідачем не вжито заходів щодо інформування про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки не надано доказів, які заходи для виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю він вчиняв протягом січня травня (5 місяців) 2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український аутсорсинг» (код ЄДРПОУ 41894828) перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Наказом від 18.01.2021 року № 18/1/од внесено зміни до штатного розкладу ТОВ «Український аутсорсинг», затвердженого наказом від 31.12.2020 № 366/1 од, а саме: 18 штатних одиниць - «Складальник» (код КП 8141) для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з штатним розкладом ТОВ «Український аутсорсинг» від 02.01.2021 року (зі змінами) посада складальник (інваліди) зазначено у кількості 18 одиниць.

На ТОВ «Український аутсорсинг» працювало 7 осіб з інвалідністю, що сторонами не заперечується, кількість міць для працелаштування інвалідів складає 17 одиниць.

ТОВ «Український аутсорсинг» направило поштою 22.02.2022 року на адресу позивача звіт № 10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила - 601 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 7 осіб, кількість осіб з інвалідності - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог -24 особи. Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідності становить 1274406,02 грн.

Звіт 3-ПН відповідачем подано до Кам`янського міського центру зайнятості 23.06.2021 року, копія якого наявні в матеріалах справи.

Листом від 28.04.2022 року № 12/19-898 Дніпропетровським обласний центром зайнятості повідомлено Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, що за даними Дніпропетровського обласного центру зайнятості звіт про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за формою 3-ПН ТОВ «Український аутсорсинг» надавалась 21.01.2021 року, з кількістю робочих місць для осіб з інвалідністю 2 особи.

Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, поясненням третьої особи, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі Закон №875-XІI) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону №875-XІI встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини першої та другої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема, і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 розділу V Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 02 квітня 2013 року по справі № 21-95а13 та неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року по справі №811/696/17, від 06 лютого 2018 року по справі №811/693/17, від 08 травня 2018 року по справі №805/2275/17.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, в редакції чинній на момент правовідносин, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі Порядок №316).

Крім того, наказом Міністерства соціальної політики України від 27 серпня 2020 року №591 затверджено форму звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю"; Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" (далі Порядок №591).

Пунктами 3, 4 розділу І Порядку №316 встановлено, що Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

За положеннями пункту 5 розділу І Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №316 визначено, що роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Однак, на підприємство покладається обов`язок інформувати про кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю органи працевлаштування відповідно та у строки, визначені нормами чинного законодавства.

Проте, у справі відсутні докази того, що ТОВ «Український аутсорсинг» подавало на виконання вищенаведених норм закону щомісяця( протягом січня-травня 2021 року) звіти форми 3-ПН до центру зайнятості з підтвердженням актуальності вакансій для осіб з інвалідністю, що позбавило центр зайнятості можливості здійснити свої повноваження та направити до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування у період з січня-травень 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що у 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Український аутсорсинг» становить 601 особа, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу становить 24 особи, а на підприємстві працювало 7 осіб з інвалідністю. Тобто, вакантна кількість міць для працелаштування інвалідів складає 17 одиниць.

Відтак, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що ним вжито заходів щодо інформування про вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання 23.06.2021 до Кам`янського міського центру зайнятості звіту за формою 3-ПН за 18 вакансіями (складальник код КП 8141), копія якого додано до відзиву, оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, які заходи для виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю він вчиняв протягом січня травня (5 місяців) 2021 року.

Суд також не приймає до уваги надані представником відповідача додаткові докази під час судового розгляду справи, так як останні стосуються податкової звітності відповідача стосовно трудової діяльності працевлаштованих 7 інвалідів та не стосуються суті спору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році в повному обсязі.

За положеннями частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що відповідачем до центру зайнятості не було подано звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на 17 робочих місць (сума адміністративно-господарських санкцій за 17 робочих місць складає 1 274 406,02 грн) для працевлаштування осіб з інвалідністю за період з січня-травень 2021 року, суд вважає, що відповідач не виконав обов`язку належного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Український аутсорсинг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню шляхом стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Український аутсорсинг» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 1 274 406,02 грн.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 246-247, 249, 255, 297 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Український аутсорсинг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український аутсорсинг» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 1 274 406,02 грн.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 листопада 2022 року.

Суддя С.В. Ніколайчук