Рішення

від 18.10.2022 по справі 389/412/22

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.10.2022 Провадження №2/389/108/22

ЄУН 389/412/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

У складі:

головуючого судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом, вимоги за яким збільшила в процесі розгляду справи та просить зобов`язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 заборгованість станом на 01.12.2021 за послуги розподілу природного газу в сумі 6578,66 грн., яка виникла за період з 01.01.2020 по 01.12.2021, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 622000,00 гривень.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником житлового будинку який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Позивач є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема природного газу, в будинку встановлений лічильник газовий. В даному будинку позивач користується газом зрідка, бо постійно проживає в АДРЕСА_2 . за період з 01.01.2020 по 01.12.2021 ОСОБА_1 використала природнього газу в обсязі 2034 м.куб., за розподіл природнього газу виходячи із кількості спожитого газу сплатила кошти в розмірі 2422,10 гривень, таким чином повістю розрахувалася за отриману послугу.

Однак, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» наполягає на тому, що заборгованість в сумі 6628,64 грн, станом на 01.12.2021, за послуги з розподілу природного газу, який як вважає відповідач, він розподіляв до будинку позивача в обсязі 6051,42м.куб. на суму 9000,76 грн, повинна бути сплачена ОСОБА_1 . По особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 рахується заборгованість, станом на 01.12.2021 в сумі 6628,64 грн. На письмові вимоги ОСОБА_1 про виключення з обліку по її особовому рахунку заборгованості за послуги з розподілу природного газу в обсягах які вона не використовувала, відповідач не виключив таку заборгованість та надав лише відповіді на ці заяви. ОСОБА_1 вважає, що такі дії відповідача є неправомірними тому, що відповідач безпідставно нарахував їй заборгованість за послуги з розподілу природного газу, в обсягах які вона не використовувала. З 01.01.2020 по 01.12.2021, ОСОБА_1 не споживала газ в обсязі 6051,42м.куб за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно і не отримувала послуг від відповідача в таких обсягах. А тому дії відповідача щодо облікування по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 заборгованості в сумі 6628,64грн є неправомірними і порушують її інтереси, як споживача. Зокрема, наявність такої заборгованості по особовому рахунку є підставою щодо ненадання ОСОБА_1 житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно ч.1. ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку споживача комунальних послуг сплачувати за неотримані (неспожиті) ним житлово-комунальні послуги.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтував тим, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документальне підтвердження споживання природного газу. ОСОБА_1 було сплачено рахунок Оператора ГРМ та є факт документального підтвердження споживання природного газу.

Відповідно п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу з розподілу природного газу, здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачується рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Відповідно п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу. Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Додатково відповідач повідомив, що з 01.01.2020 в складову роздрібної ціни на природний газ для побутових споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вартість послуг з розподілу природного газу не входить. В позовній заяві вказані дані 6051, 42 м.куб. на суму 9000, 76 грн. борг Оператору ГРМ станом на березень місяць включно становить 5 841,12 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що норми Кодексу газорозподільних систем суперечать нормам Законів на які посилається позивач: «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», «Про судоустрій і статус суддів», «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», «Про ринок природного газу», ч. 4. 263 ЦПК України. Таким чином, якщо норми підзаконного акту суперечать нормам Закону, що регулює такі ж правовідносини, то вказані підзаконні акти не повинні застосовуватися в тій частині в якій вони суперечать Закону.

ОСОБА_1 не укладала з відповідачем договору розподілу природного газу в порядку, який передбачений Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Законом України «Про захист прав споживачів». А порядок укладання договорів (на цей порядок, який визначений нормами Кодексу газорозподільних систем посилається відповідач), умови яких розміщені на відповідних сайтах надавача послуг (суб`єкта господарської діяльності) або ресурсах в мережі Інтернет, шляхом умовного «приєднання» споживача до цих умов не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливлює покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. У вирішенні даного питання просить врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Крім тогозазначив,що якбидоговір ібуло укладеноміж позивачкоюта відповідачем,то цеще неє підставоюдля оплатине отриманоїкомунальної послуги.Згідно ізнормами вказанихвище законівспоживачі зобов`язаніоплатити житлово-комунальніпослуги,якщо вони фактично користувалися ними, та які визначаються за фактичними показниками лічильника газу.

В запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав на те, що норми Кодексу газорозподільних систем не суперечать нормам Законів України «Про ринок природного газу», та «Про житлово-комунальні послуги». Договір розподілу природного газу є публічним та укладається за формою Типового договору природного газу. ОСОБА_1 було сплачено рахунок Оператора ГРМ, що є фактом документального підтвердження споживання природного газу.

Показники лічильника газу, зафіксовані на побутовому об`єкті Позивача представником Оператора ГРМ та передані Позивачем особисто Оператору ГРМ є підтвердженням споживання природного газу по побутовому об`єкту за адресом: АДРЕСА_3 .

Також просить не брати до уваги висновок Постанови ВП ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17, як такий, що не має відношення до справи.

Позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою вона фактично збільшила позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 622000 гривень відшкодування моральної шкоди. Вимогу мотивувала тим, що своєю незаконною діяльністю відповідач завдав безпосередньо ОСОБА_1 моральної шкоди, яка виразилася перш за все в тому, що вона особисто переживає стресову ситуацію, відчуває біль, муку. Тривале намагання відповідача змусити ОСОБА_1 сплатити йому кошти за неспожитий газ та тривала боротьба ОСОБА_1 (більше року) на захист своїх прав, виснажує її, викликає у неї тривогу та психічне напруження у зв`язку з очікуванням з боку відповідача дій щодо відключення від газової мережі та стягнення боргу, неотримання житлової субсидії. Однак, боротьба на захист своїх прав і надалі продовжується, адже відповідач не припинив свої неправомірні дії. А якщо враховувати стан здоров`я ОСОБА_1 (який є незадовільним), то все це ще більше її виснажує та викликає додаткові стрес, психічне напруження, відчуття несправедливості та страх, такі обставини сприяють загостренню хвороб. ОСОБА_1 впевнена, що саме незаконна діяльність відповідача є тим травмуючим фактором, який став причиною того, що у неї погіршився стан здоров`я. Всі ці обставини спричинили позивачці душевні страждання, переживання та відчуття тривалої невизначеності. Через це та незаконну діяльність відповідача позивачка тривалий час не може вночі нормально спати, постійно прокидається серед ночі, щодо цих подій вона постійно переживає до цього часу.

Відповідач заперечив щодо стягнення моральної шкоди так як відповідно до заяви не зрозуміло які саме права позивача були порушені, не надано обґрунтування розміру моральної шкоди. Констатація факту про нанесення моральної шкоди позивачу не може бути підставою для їх відшкодування без доведеності її заподіяння. Позивач зазначає, що зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, а саме особистого переживання стресової ситуації, відчуття болі та муки. Однак ним не було надано жодних доказів порушення його прав з боку відповідача, які б змогли причинити моральні страждання.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги позову та просять його задовольнити. Позивач пояснила, що в будинку перейшла на опалення твердим паливом, тому газу використовує мінімально, а відповідач змушує її сплачувати не за фактично використаний газ, а за минулий період.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено в ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та клопотань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею будинку АДРЕСА_3 на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.01.2018 в справі 398/3788/17. Позивач зареєстрована як споживач природного газу за вказаною адресою та користується послугами із надання природнього газу, як абонент має особовий рахунок НОМЕР_1 , облік спожитого природного газу здійснюється відповідно до показань газового лічильника серійний номер 8745090 встановлений 01.11.2005.

Згідно з даними довідки про фінансовий стан споживача обсяг замовленої потужності за 2020 рік складав 245,67 м.куб., за 2021 рік 221,67 м.куб. Заборгованість станом на лютий 2022 року нарахована в розмірі 6628,94 грн.

Позивач не погодилася із вказаною сумою заборгованості та надіслала на адресу відповідача звернення із проханням роз`яснити чому вона повинна сплачувати за послугу, яку вона не отримала та не використала та просила здійснити перерахунок за послугу за розподіл газу відповідно до фактично використаної послуги.

У відповідь на звернення відповідач повідомив про те, що взаємовідносини між оператором ГРМ та побутовими споживачами регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015. Річна замовлена потужність об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу. Тобто споживач в поточному календарному році (2021) розраховується за послугу розподілу природного газу виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу за попередній газовий рік (з 01.10.2019 по 30.09.2020).

Відповідно до останньої довідки про фінансовий стан споживача, заборгованість зі сплати послуги становить станом на січень 2022 року 5780,93 грн., обсяг замовленої потужності за 2022 рік встановлений на рівні 33,67 м.куб.

Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

У пункті 1 частини другої цієї статті Закону визначено, зокрема, що виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор ГРМ, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

За частиною першою статті 10 Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається правилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII), Кодексом ГРМ, Правилами № 2496, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір № 2498), та іншими нормативно-правовими актами України.

Постановою НКРЕКП від 07.10.2019 року № 2080 внесені зміни до Кодексу газорозподільних систем, Типового договору розподілу природного газу, Методики визначення тарифу на послуги розподілу природного газу.

Зазначеними змінами для споживачів з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, змінено принципи визначення обсягів газу, що беруться за основу (замовленої потужності).

Зокрема, з 01 січня 2020 року споживачі природного газу повинні сплачувати послуги з розподілу природного газу окремо від вартості спожитого газу.

Плата за послуги розподілу природного газу не є новим (додатковим) платежем, оскільки послуги розподілу природного газу сплачувались побутовими споживачами природного газу завжди у складі ціни на природний газ.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені права та обов`язки споживачів, зокрема обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України, передбачено - якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( термін).

Як визначено в статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3. розділу І Договору).

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Враховуючи наведене, сторони у спірних взаємовідносинах зобов`язані неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства та умов Договору.

Згідно з ст.1, п.5 ч.3 ст.20, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Закон України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу.

Статтею 12 вказаного закону, яка регламентує правила постачання природного газу, визначено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постановою КМУ від 02.03.2015 року № 74 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання таким, що втратив чинність, Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення» затверджено форму «Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання".

Відповідно до пункту 2.1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Розділом 3 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року передбачено, що однією з підстав постачання природного газу побутовому споживачу є наявність укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України, шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Згідно п. 4 розділу 3 «Правил постачання природного газу», підтвердженням отримання послуг з газопостачання є заява-приєднання яку побутовий споживач зобов`язаний підписати та повернути один її примірник постачальнику. У випадку її не повернення постачальнику, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ.

Як встановив суд, фактом приєднання ОСОБА_1 до умов даного Договору є документально підтверджене споживання природного газу у вищевказаному житловому приміщенні та сплата рахунків за газопостачання та послуг з розподілу природного газу. Таким чином, твердження позивача про те, що між сторонами не існує договірних відносин не приймається судом.

Однак, суд вважає вимоги позивача щодо виключення заборгованості із обліку по особовому рахунку такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з акту від 25 червня 2018 року, проведено розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між Оператором ГРМ та споживачем.

Згідно п. 2 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Разом з цим, положеннями ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку споживача комунальних послуг сплачувати за неотримані (неспожиті) ним житлово-комунальні послуги, виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Згідно з пунктом 4.11 розділу ІV Типового договору постачання якщо Споживач не погоджується з рахунком Постачальника (незгоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, Споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється.

При цьому Споживач у зручний для нього спосіб (за телефоном, визначеним на сайті Постачальника, через особистий кабінет або письмово) має звернутися до Постачальника за відповідними роз`ясненнями.

У разі отримання такого звернення Постачальник зобов`язується невідкладно та у термін, достатній для його аналізу (не перевищуючи терміни, встановлені законодавством), надати відповідне роз`яснення чи здійснити перерахунок Споживачу.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Закони мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Отже,у випадкусуперечності нормпідзаконного актанормам законуслід застосовуватинорми закону,оскільки вінмає вищуюридичну силу.Тому привирішення питаннястосовно вимогипозивача проскасування заборгованності,суд дієв межахЗУ "Прозахист правспоживачів", ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Цивільного кодексу України.

Згідно наданих сторонами доказів вбачається, що обсяг річної замовленої потужності за 2020 рік складав 245,67 м.куб., за 2021 рік 221,67 м.куб., за 2022 рік встановлений на рівні 33,67 м.куб. Заборгованість зі сплати послуги становить станом на січень 2022 року 5780,93 грн.

Тариф за послугу з розподілу газу становив: за період січень-червень 2020 року 1,02 гривень за м.куб.; липень грудень 2020 року 1,044 гривень за м.куб.; січень листопад 2021 року 1,92 гривень за м.куб.

Також встановлено, що споживачем використано природного газу період січень-червень 2020 року 1513 м.куб.; липень грудень 2020 року 139 м.куб.; січень листопад 2021 року 382 м.куб. Споживачем сплачено коштів за послугу з розподілу газу за 2020-2021 роки на загальну суму 2422,10 грн., що відповідає вартості отриманої послуги з розподілу газу в обсязі 2034 м.куб.

На звернення позивача про здійснення перерахунку та виключення із особового рахунку заборгованості, відповідачем відмовлено.

Враховуючи складену ситуацію, суд вважає, що нарахування заборгованості покладає непомірний тягар на позивача як споживача послуг, перешкоджає позивачу отримати субсидію на сплату комунальних послуг, враховуючи, що вона є пенсіонером. Позивач здійснила оплату за розподіл природного газу в межах використаного природнього газу за рік, в будинку на даний час не проживає, тому має право на перерахунок заборгованості та виключення із особового рахунку встановленої заборгованості, що є ефективним способом захисту порушеного пава.

Суд не бере до уваги висновок Постанови ВП ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17, на який посилається позивач, як такий, що не має відношення до справи. В даній справі спір виник щодо кредитних правовідношень між боржником та банком, до яких застосувався договір приєднання.

Щодо стягнення моральної шкоди суд визначає наступне.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За нормою ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода поміж іншого відшкодовується незалежно від вини, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні має бути з`ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди знайшли своє підтвердження, оскільки позивач переживала стресову ситуацію. Тривале намагання відповідача змусити ОСОБА_1 сплатити йому кошти за неспожитий газ та тривала боротьба ОСОБА_1 (більше року) на захист своїх прав, виснажує її, викликає у неї тривогу та психічне напруження у зв`язку з очікуванням з боку відповідача дій щодо відключення від газової мережі та стягнення боргу, неотримання житлової субсидії.

Проте, суд вважає, що розмір заявленої моральної шкоди є завищеним, із врахуванням засад розумності та справедливості вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо моральної шкоди частково, а саме в розмірі нарахованої заборгованості у розмірі 6578,66 грн., що буде справедливим та достатнім, на думку суду, для компенсації понесених позивачем страждань та переживань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 заборгованість станом на 01.12.2021 за послуги з розподілу природного газу в сумі 6578,66 гривень, яка виникла за період з 01.01.2020 по 01.12.2021.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 6578,66 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 1984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» місце знаходження м. Кропивницький вул. Володарського, 67, код ЄДРПОУ 04465222.

Повний текст рішення складений 09.11.2022.

Суддя В.В. Український