Постанова

від 07.11.2022 по справі 160/6047/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/6047/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року (м. Дніпро, суддя Прудник С.В.) у справі № 160/6047/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

26 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року із застосуванням обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачується страхові внески) для сукупного доходу до суми всіх заробітних плат, які виплачуються на різних підприємствах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року із застосуванням обмежень щодо максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до кожної заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 окремо, з урахуванням вимог ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ОСОБА_1 15.05.2019 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058). На підставі вказаної заяви позивачці проведено перерахунок пенсії з 01.05.2019 відповідно до положень ч. 5 ст. 45 Закону № 1058. При перерахунку взято стаж та заробітну плату по 30.04.2019 згідно даних персоніфікованого обліку. Перерахунок пенсії по заробітній плати виявився недоцільним, оскільки зменшувався коефіцієнт заробітної плати.

30.06.2021 позивачка звернулась із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058. Відтак, відлік 24 місяців страхового стажу від попереднього перерахунку пенсії починається з 01.05.2019 року, а не з 24.04.2019, як зазначає позивачка.

Позивачці проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021 згідно ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 з урахуванням наявного стажу на час перерахунку (23 місяці розраховано по 31.03.2021). Перерахунок пенсії по заробітній платі можливий після того, як в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивачки будуть відображені дані про заробітну плату та сплату страхових внесків по 30.04.2021, з урахуванням яких позивачка набула 24 місяці страхового стажу, оскільки перерахунок пенсії провадиться не раніше, ніж за два роки після попереднього перерахунку.

На дату звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії (30.06.2021) дані про заробітну плату та сплату страхових внесків за 04.2021 в ОК - 5 не були внесені.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773 (набрав чинності з 01.01.2021) внесено зміни до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого, (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Згідно п.1 Розділу 2 Порядок розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настає за останнім календарним днем звітного кварталу.

3 урахуванням викладеного, позивачці було рекомендовано звернутись з заявою про перерахунок пенсії в липні - серпні 2021 року.

Зміни до п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1), внесені постановою правління Пенсійного фонду України № 33-1 від 25.11.2021, чинні з 10.12.2021. Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли до внесення змін до 4.3 Порядку № 22-1.

Відповідач також зазначив, що рішення суду першої інстанції визнано протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивачки з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року із застосуванням обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески). Разом з тим, суд зобов`язує відповідача провести перерахунок пенсії позивачки за період з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року із застосуванням обмежень щодо максимальної величини заробітної плати.

У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції суд вказує, що перерахунок пенсії з 01.07.2021 здійснено з врахуванням стажу та заробітку за період з 01.05.2019 по 31.03.2021 року із застосуванням обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески) для сукупного доходу у відповідності до даних персоніфікованого обліку.

Проте, у відзиві відповідач вказував, що перерахунок по заробітній платі не було проведено за відсутності даних про заробітну плату та сплату страхових внесків по 30.04.2021 року, з урахуванням яких позивачка набула 24 мысяця страхового стажу, оскільки перерахунок пенсії провадиться не раніше ніж за два роки після попереднього перерахунку.

Згідно розрахунку заробітної плати, проведеного рішенням №912380141304 від 01.07.2021 про перерахунок пенсії, коефіцієнт заробітної плати у порівнянні з розрахунком, проведеним рішенням № 912380141304 від 23.02.2021, не змінився, як і середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії - 7397,98 грн. Водночас, загальний страховий стаж з 01.07.2021 становить 55 років 5 місяців 26 днів у порівнянні з попереднім розрахунком з 01.03.2021 - 53 роки 6 місяців 26 днів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна суму доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

За 2018 рік вказана величина становила - 55 845, грн. (3723,00 грн. х 15), за 2019 рік - 62 595,00 грн. (6173,00 грн. х 15). За спірний період заробітна плата позивачки не перевищувала вказані величини, тому зазначене обмеження не застосовується.

Крім того, дані вимоги є передчасними, оскільки перерахунок пенсії по заробітній платі не проводився.

Щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок за період з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року, незрозумілою є позиція суду першої інстанції, оскільки ст. 45 Закону № 1058 чітко визначені строки проведення перерахунку пенсії в залежності від дати звернення з заявою.

Щодо твердження суду про те, що роботодавцем позивачки застосована максимальна величина бази нарахування єдиного внеску за кожним місцем його роботи окремо, відповідач зазначив, що Пенсійний фонд з 01.07.2000 розраховує середню заробітну плату за даними наявними в системі персоніфікованого обліку. Відтак, інші суми заробітної плати ніж ті, що взяті при розрахунку пенсії позивачки згідно даних персоніфікованого обліку Пенсійному фонду невідомі.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачці у задоволенні позову.

Від позивачки відзив на апеляційну скаргу відповідача до апеляційного суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2005 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

З 05 липня 2018 року по 19 червня 2019 року відповідно до наказу № 168-ос від 04.07.2018 позивачка працювала у Павлоградському міжрайонному управлінні водного господарства (код ЄДРПОУ: 03366670) на посаді провідного інженера використання водних ресурсів. Далі, починаючи з 20.06.2019 року відповідно до наказу №114-к/тр позивачку прийнято на посаду заступника директора з господарської частини у комунальний заклад "Слобожанський навчально-виховний комплекс №1 "загальноосвітня багатопрофільна школа ІІ-ІІІ ступенів - центр позашкільної освіти слобожанської селищної ради" (код ЄДРПОУ 20259007).

30.06.2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі п. 4 ст. 42 Закону № 1058.

На звернення позивачки від 02.12.2021 стосовно здійснення перерахунку пенсії листом від 22.12.2021 №45865-37456/К-01/8-0400/21 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що відповідно роз`яснень, наданих відділом перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.07.2021, на підставі заяви від 30.06.2021, позивачці було проведено перерахунок тільки по стажу, оскільки за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж після проведення попереднього перерахунку пенсії становив менш як 24 місяці.

Розмір пенсійної виплати з 01.07.2021 складає 4607,94 грн. з яких:

- 4099,74 грн. - основний розмір пенсії (середня зарплата 5426,60 грн. за 2014 - 2016рр. х 1.36328 - коефіцієнт заробітної плати х 0,55417 - коефіцієнт страхового стажу);

- 508,20 грн. - доплата за понаднормативний стаж роботи 35 років (1452,00 х 35%) згідно ч. 1 абз. 2 ст. 28 Закону № 1058.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачки, оскільки:

- при обчисленні пенсії враховується кожен вид доходу самостійно. Чинне законодавство не містить посилань на те, що заробітна плата, отримана за основним та додатковим місцем роботи, підлягає складанню для отримання максимальної величини заробітної плати (доходу);

- пенсія позивачки не може бути обмежена максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачується страхові внески) для сукупного доходу, оскільки для обчислення пенсії застосовується максимальна величина бази нарахування єдиного внеску для кожного доходу від певного роботодавця окремо;

- перерахунок пенсії з 01.07.2021 здійснено з врахуванням стажу та заробітку за період з 01.05.2019 по 31.03.2021 із застосуванням обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачується страхові внески) для сукупного доходу, у відповідності до даних персоніфікованого обліку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"- максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 1 Закону України Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску це максимальна суму доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Згідно доводів позовної заяви спірні правовідносини у цій справи виникли у зв`язку з тим, що відповідач, розглянувши заяву позивачки про перерахунок пенсії від 30.06.2021 (а.с.12), здійснив перерахунок пенсії позивачки без урахування заробітку за 24 місяці страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачці проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021 згідно ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 з урахуванням наявного стажу на час перерахунку (23 місяці розраховано по 31.03.2021 року). Відповідач в доповненні до відзиву на позовну заяву зазначив, що перерахунок пенсії по заробітній платі можливий після того, як в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивачки будуть відображені дані про заробітну плату та сплату страхових внесків по 30.04.2021, з урахуванням яких позивачка набула 24 страхового стажу, оскільки перерахунок пенсії провадиться не раніше ніж за два роки після попереднього перерахунку. На дату звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії (30.06.2021) дані про заробітну плату та сплату страхових внесків за 04.2021 в ОК-5 не були внесені.

З матеріалів справи вбачається, що після проведення перерахунку пенсії з 01.07.2021 відповідач не повідомляв позивачку про вказані обставини та не ознайомлював її з відповідним рішенням. Про вказані обставини позивачка дізналася з відповіді відповідача від 22.12.2021 (а.с. 7) на заяву позивачки від 02.12.2021 (а.с. 9).

Разом з тим, відповідно до абз. 9 п. 4.3 Порядок № 22-1 в редакції постанови Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 у разі якщо на дату звернення особи за перерахунком пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про страховий стаж за двадцять четвертий місяць після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, за бажанням особи перерахунок пенсії проводиться за наявні місяці страхового стажу або після надходження відповідних даних за цей місяць за умови, якщо дані надійшли не пізніше трьох місяців від дня звернення за перерахунком пенсії. У цьому разі днем звернення за перерахунком пенсії є день приймання органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Постанова Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 набрала чинності 30.03.2021, тобто до звернення позивачки із заявою від 30.06.2021 про перерахунок пенсії згідно ч. 4 ст. 42 Закону № 1058.

У заяві від 30.06.2021 позивачка не висловлювала бажання здійснити перерахунок пенсії за наявні 23 місяці страхового стажу, тому згідно абз. 9 п. 4.3 Порядку № 22-1 відповідач після надходження відповідних даних за квітень 2021 року мав здійснити перерахунок пенсії позивачки згідно з ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 з урахуванням 24 місяців страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії та заробітку.

Проте, вимог щодо перерахунку пенсії з урахуванням заробітку позивачкою не було заявлено. Заявлені позовні вимоги позивачки стосуються протиправних дій відповідача щодо застосування відповідачем обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску під час перерахунку пенсії за період з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року.

Разом з тим, будь-яких доводів та доказів, що свідчать про протиправність зазначених дій відповідача позивачка до суду не надавала. Відомості про те, що позивачка зверталася до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії за період з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року без застосуванням обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в матеріалах справи відсутні.

Згідно розрахунків відповідача та індивідуальних відомостей про застраховану особу за Формою ОК-7 сума фактичного заробітку/доходу застрахованої особи у період з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року не перевищувала 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, вказані обставини свідчать про відсутність спірних правовідносин між сторонами у цій справі з приводу застосування відповідачем обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску під час перерахунку пенсії позивачки за період з 24 квітня 2019 року по 24 квітня 2021 року.

Відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язковою умовою для захисту в судовому порядку прав та інтересів особи є наявність факту порушення вказаних прав, свобод та інтересів суб`єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивачки.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року у справі № 160/6047/22 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяО.М. Панченко

СуддяС.М. Іванов

СуддяС.В. Сафронова