Постанова

від 08.11.2022 по справі 420/27254/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/27254/21Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР «МОСКВА» про стягнення суми податкового боргу, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС в Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР «МОСКВА» про стягнення суми податкового боргу у розмірі 220 596,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на 09.12.2021 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу, інтегрованих карток платника, податковий борг ТОВ «КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР «МОСКВА» перед державним бюджетом, що підлягає стягненню становить 220 596,31 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР «МОСКВА» про стягнення податкового боргу - задоволено частково. Стягнуто з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР «МОСКВА» суму заборгованості по земельному податку з юридичних осіб на суму 124 964,62 грн. на бюджетний рахунок UA408999980334159811000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштів Казначейство України (ел.адс.подат.) 18010500.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР «МОСКВА», код ЄДРПОУ 31225626 є платником податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області та зареєстроване за адресою: 65080, Одеська обл., місто Одеса, вул. Варненська, будинок 4 А, основним видом діяльності за КВЕД 59.14 Демонстрація кінофільмів (основний).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу, інтегрованих карток платника, податковий борг ТОВ «КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР «МОСКВА» перед бюджетом по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості та по земельному податку з юридичних осіб становить 220 596,31 грн.

Заборгованість по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в загальній сумі 95 631,69 грн. виникла в результаті самостійного нарахування податкової декларації за №90422894132 від 04.03.2021 року на загальну суму 95 631,69 грн.

Заборгованість по земельному податку з юридичних осіб в загальній сумі 124 964,62 грн. виникла в результаті самостійного нарахування податкової декларації за №9019827782 від 10.02.2021 року на загальну суму 124 964,62 грн.

Таким чином, загальний податковий борг по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості та по земельному податку з юридичних осіб становить 220 596,31 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ю» №28566-51 від 08.04.2020 року, яку отримано відповідачем 07.05.2020 року (а.с.14-14 (оберт).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно з вимогами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог пп.16.1.3, 16.1.4 ст.16 ПК України на відповідача, як на платника податків, покладено обов`язки подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до вимог п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з вимогами п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того, п. 36.5. ст. 36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У разі не виконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов`язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України.

Згідно з вимогами п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно вимогами п.59.3 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПКУ, у разі якщо у платника податків якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За положеннями ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що 08 квітня 2020 року податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ю» за №28566-51, відповідно до якої ТОВ «КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР «МОСКВА» нарахований податковий борг у розмірі 37 583,23 грн., з якого за кодом класифікації доходів бюджету 14010100 24 315,00 грн. та за кодом класифікації доходів бюджету 18010500 13 268,23 грн. (а.с.14).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податковим органом на адресу відповідача надісланий корінець податкової вимоги форми «Ю» №28566-51 від 08.04.2020 року, який вручений відповідачу належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.14-14 (оберт).

Відповідно до вимог п.58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача: 65080, Одеська область, місто Одеса, вулиця Варненська, будинок 4 А (а.с.18-22).

Отже, на зазначену адресу контролюючим органом і був надісланий корінець податкової вимоги форми «Ю» №28566-51 від 08.04.2020 року, який і отриманий відповідачем.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року №11, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості відповідає код 18010400. Отже, як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога щодо податкового боргу по зазначеному коду до відповідача не направлялась.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкова вимога форми «Ю» №28566-51 від 08.04.2020 року винесена Головним управління ДПС в Одеській області не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України та законами України, а позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків і повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Отже, за відсутності добровільної сплати відповідачем суми заборгованості, вказана сума податкового боргу відповідача підлягає стягненню за рішенням суду.

Згідно з вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, відзив на апеляційну скаргу не подав, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надав.

Враховуючи все вищевикладене та те, що податкова вимога форми «Ю» за № 28566-51 від 08.04.2020 року по земельному податку направлялась відповідачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню підлягає заборгованість по земельному податку з юридичних осіб в загальній сумі 124 964,62 грн.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно часткового дотримання податковим органом визначених Податковим кодексом України умов, які передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу, та відповідно, про наявність підстав для часткового задоволення поданого позову та стягнення податкового боргу в частині, при цьому, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.