Постанова

від 08.11.2022 по справі 640/21489/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21489/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2021 №0133879-2408-2653, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено:

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення від 11.05.2021 №0133879-2408-2653, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не надано оцінку обставинам справи, що мають суттєве значення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на перелік зареєстрованих позивачем видів діяльності як фізичною особою-підприємцем та наголошує, що позивач жодним чином не може вважатись сільськогосподарським товаровиробником, позивачем не доведено, що ведення особистого селянського господарства відповідає поняттю сільськогосподарський товаровиробник. В матеріалах справи відсутні будь-які докази виробництва, переробки та реалізації такої продукції безпосередньо позивачем.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, овочесховища від 31.05.2017, посвідчений приватним Малиновського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С., зареєстрований в реєстрі за №1330 позивач придбав Ѕ (одну другу) частину нежитлової будівлі, овочесховища, що знаходиться за адресою: Чоповицька селищна рада Малинського району Житомирської області, Комплекс будівель і спору №2 (два) (далі - нерухоме майно).

Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна.

Також відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.07.2021 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер №1823455400:04:000:0189, площею 2 га, за адресою: Житомирська область, Малинський район, селищна рада Чоповицька із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

11.05.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві керуючись підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України сформовано податкове повідомлення-рішення №0133879-2408-2653, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 27550,24 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що позивач є виробником сільськогосподарської продукції. Проаналізувавши вказане суд розцінював наведені докази як достовірні та такі, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 статусу сільськогосподарського товаровиробника у 2020 році, який має у власності об`єкт нерухомого майна, призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та використання його за належністю.

При цьому, суд акцентував увагу на тому, що контролюючим органом не надано до суду жодних належних та достатніх доказів, які б спростовували наведене, у тому числі документів, які б підтверджували факт передачі відповідного об`єкту нежитлової нерухомості в оренду, лізинг, позичку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, споруди, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.06.2018 у справі №814/2040/16 та від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, овочесховища від 31.05.2017, посвідчений приватним Малиновського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С., зареєстрований в реєстрі за №1330 позивач придбав Ѕ (одну другу) частину нежитлової будівлі, овочесховища, що знаходиться за адресою: Чоповицька селищна рада Малинського району Житомирської області, Комплекс будівель і споруд №2 (два) (далі - нерухоме майно).

Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна.

При цьому, як підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про фізичну особу-підприємця, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та провадить діяльність за такими КВЕД: 17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду), 52.10 Складське господарство, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 46.19 Діяльніст посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основна).

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не поширюється на комплекс будівель та споруд, які перебувають у власності ОСОБА_1 , оскільки позивач не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 №0133879-2408-2653, прийнятого Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

При цьому, наявність у позивача земельної ділянки площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не є підтвердженням того, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні наведених вище норм.

Суд першої інстанції неповно з`ясував всі фактичні обставини справи та за відсутності жодних належних доказів дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки останній не займається безпосередньо сільськогосподарською діяльністю, доводи зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2022 року у справі №640/5187/19, від 16 серпня 2022 року у справі № 0340/1667/18 та ін.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна