Постанова

від 09.11.2022 по справі 640/38646/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/38646/21 Суддя першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

при секретарі - Масловській К.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на прийняту у порядку письмового провадження ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Філії «Деркульський кінний завод №63» в особі Державного підприємства «Конярство України» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року Головне управління ДПС у Луганській області (далі - Позивач, ГУ ДПС у Луганській області) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Філії «Деркульський кінний завод №63» в особі Державного підприємства «Конярство України» (далі - Відповідач, ДП «Конярство України») про стягнення з рахунків боржника в установах банків, обслуговуючих ДП «Конярство України», в рахунок погашення податкової заборгованості Філії «Деркульський кінний завод №63» Державного підприємства «Конярство України» у загальній сумі 3 083 890,33 грн, яка складається з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 998 716,48 грн та військового збору в сумі 85 173,85 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2022 задоволено клопотання ДП «Конярство України» та закрито провадження у справі у зв`язку з неналежністю її розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі №910/21682/15 про банкрутство ДП «Конярство України».

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано положення п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та того, що до вимог контролюючого органу, які не включені до конкурсних кредиторських вимог у межах справи про банкрутство, застосовується порядок погашення грошових зобов`язань, передбачений Податковим кодексом України. Окремо зауважує, що в аналогічній справі Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Конярство України» просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ГУ ДПС у Луганській області не було враховано спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства щодо спірних правовідносин, а відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі. Підкреслює, що висловлена судом першої інстанції позиція підтверджується судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.11.2022.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі №910/21682/15 про банкрутство ДП «Конярство України». Отже, в силу положень ст. ст. 20, 87 Податкового кодексу України, ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2021 у справі №560/2855/20, розгляд кредиторських вимог про стягнення грошових коштів з рахунків платника податків у банках повинен здійснюватися у порядку господарського судочинства за місцем розгляду справи про банкрутство.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Згідно ч. 2 ст. 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, підстави для такого звернення мають бути визначені законом з указівкою на предмет звернення, спір у справі повинен відповідати ознакам публічно-правового спору.

Із змісту п. 1.3 ст. 1 ПК України випливає, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

У підпункті 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України міститься визначення контролюючого органу, до якого у розумінні цієї норми належить ГУ ДПС у Луганській області. При цьому пунктом 41.4 статті 41 ПК України закріплено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення, зокрема, податкового боргу.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У свою чергу, відповідно до п. 87.10 ст. 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.

Із змісту положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства, який є спеціальним щодо регулювання спірних правовідносин у зв`язку з порушенням справи про банкрутство Відповідача, до грошових зобов`язань відносить і зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів). Відтак у разі наявності заборгованості в боржника перед контролюючим органом, останній уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу і набуває статусу кредитора у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.

Для таких грошових зобов`язань передбачений окремий порядок їх пред`явлення до боржника, а саме: щодо поточних вимог кредиторів - шляхом розгляду спору щодо таких вимог у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому законодавство з питань банкрутства не розрізняє кредиторські вимоги за суб`єктом їх пред`явлення - кредитором - особою публічного права чи кредитором - особою приватного права, винятком є лише спори, пов`язані з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки на момент звернення контролюючого органу до суду з позовом, який стосується стягнення податкового боргу, господарським судом стосовно ДП «Конярство України» порушено справу про банкрутство, то в силу приписів зазначених вище норм цей позов ГУ ДПС у Луганській області, як кредитора, має бути розглянутий цим же судом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.04.2022 у справі №300/2043/19, яка, у свою чергу, заснована на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, наведених у постановах від 27.02.2019 (справа №826/1866/17), від 23.09.2020 (справа №826/16976/16), від 21.09.2021 (справа № 905/2030/19(905/1159/20)) та Верховного Суду у постанові від 11.02.2021 (справа № 560/2855/20).

Посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції змісту п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України в частині непоширення юрисдикції господарських судів на спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, судовою колегією оцінюється критично, оскільки указані норми ГПК України повинні застосовуватися до спірних правовідносин у сукупності з їх правовою регламентацією положеннями Податкового кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

Доводи ГУ ДПС у Луганській області про необхідність врахування при вирішення питання щодо юрисдикції цього спору позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 судовою колегією відхиляються, позаяк це рішення суду касаційної інстанції прийнято за іншого правового регулювання та до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено 09 листопада 2022 року.