Постанова

від 07.11.2022 по справі 240/29665/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29665/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

07 листопада 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яркон" до Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яркон" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №43 від 19.08.2021 про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №44 від 19.08.2021 про відмову у видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Яркон" ліцензію на право зберігання пального;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Яркон" ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції нормматеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини справи.

В серпні 2021 року позивач, маючи намір здійснювати оптову торгівлю пальним та його зберігання, звернувся до відповідача із заявами про одержання відповідних ліцензій, за наявності місць оптової торгівлі та зберігання, за адресою: 10025, Житомир, вул. Промислова, буд.15.

До заяви від 02 серпня 2021 року про одержання ліцензії на право оптової торгівлі пальним позивачем було надано наступний пакет документів:

- супровідний лист вих. № 65 від 02 серпня 2021 року;

- копію Договору оренди землі від 31 січня 2020 року;

- копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року;

- копію листа Департаменту містобудування та земельних відносин від 06 січня 2021 року;

- копії Договорів купівлі-продажу АЗС від 24 травня 2007 року;

- копії Витягів з Державного реєстру правочинів від 24 травня 2007 року;

- копії Дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 17 вересня 2020 року;

- платіжне доручення №126 від 09 червня 2021 року (а.с. 13, 14, 15, 53-54).

До заяви від 04 серпня 2021 року про одержання ліцензії на право зберігання пального позивачем було надано наступний пакет документів:

- супровідний лист вих. № 67 від 04 серпня 2021 року;

- копію Договору оренди землі від 31 січня 2020 року;

- копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року;

- копію листа Департаменту містобудування та земельних відносин від 06 січня 2021 року;

- копії Договорів купівлі-продажу АЗС від 24 травня 2007 року;

- копії Витягів з Державного реєстру правочинів від 24 травня 2007 року;

- копії Дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 17 вересня 2020 року;

- платіжне доручення № 185 від 03 серпня 2021 року (а.с. 16,17, 18, 50-51).

За результатами розгляду вказаних заяв та доданих до них матеріалів, Головним управлінням ДПС в Житомирській області винесено оскаржувані рішення від 19.08.2021 року №43 про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального та №44 про відмову у видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним, які вмотивовані невідповідністю доданих до заяв документів вимогам статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Зокрема, відповідачем відзначено про відсутність документів, що підтверджують прийняття всіх об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства; копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014, які передбачені Законом №481; дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Не погодившись з отриманими відмовами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що останні не відповідають критеріям, закріпленим у статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено статтею 15 Закону № 481/95-ВР.

Так, роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Зі змісту оскаржуваних рішення вбачається, що підставою для відмови у видачі ліцензій слугували висновки відповідача щодо не надання позивачем ряду документів, в тому рахунку, документів, що підтверджують прийняття всіх об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, а саме: акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального..

Згідно з статтею 18 Закону № 481/95-ВР, тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Отже, до 01 січня 2022 року подання документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію не є обов`язковою умовою, без якої не можливо б було отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним та його зберігання. Проте, за відсутності зазначених документів, законом встановлено за необхідне подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, ненадання акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства можливо за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01 січня 2014 року.

Тобто, у разі подання документу, що підтверджує право власності на об`єкт, який видано після 1 січня 2014 року, заявник зобов`язаний надати акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що позивачем разом із заявами про отримання ліцензій надано копії Договорів купівлі-продажу АЗС від 24 травня 2007 року, що підтверджують право власності позивача на об`єкт нерухомого майна, а саме: приміщення АЗС (приміщення №5 та приміщення №6) літ "З", загальною площею - 16,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення АЗС загальною площею - 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-20, 21-22).

Згідно з договором оренди землі від 31.01.2020 позивач орендує у Житомирської міської ради земельні ділянки загальною площею 0,5063 га, в тому числі ділянка 1 - 0,1582 га, ділянка 2 - 03481 га, за кадастровими номерами: 1810136600:07:009:0016, 1810136600:07:009:0017, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38-40).

Окрім того, згідно з листом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 06.01.2021 року №2786/11 зазначено, що рішенням міськвиконкому від 22.04.1993 №246 об`єкту нерухомості (АЗС) було надано адресу: м. Житомир, вул. Промислова, 15. Отже, на момент укладання договорів купівлі-продажу адреса об`єктів нерухомості АЗС була вул. Промислова, 15, а не АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене, адреса об`єктів нерухомості, згідно з договорами з купівлі - продажу від 24.05.2007 за №7394 та № 7388, - вул. Промислова, 15 (попередня адреса - вул. Промислова, 17) (а.с. 33).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивачем надано контролюючому органу документи, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, видані у встановленому законодавством порядку 24 травня 2007 року (тобто до 01 січня 2014 року), то у підприємства не було обов`язку додати до заяви про видачу ліцензії акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо нерухомого майна за місцем здійснення оптової торгівлі пальним.

Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача, апелянта по справі, стосовно ненадання позивачем дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, оскільки останні повністю спростовуються матеріалами справи. Так, як встановлено із опису документів, які були долучені заявником до заяв щодо видачі ліцензій на право оптової торгівлі пальним та його зберігання, заявником було надано контролюючому органу копії Дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 17 вересня 2020 року;

Таким чином, в призмі встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає, що подані позивачем документи були достатніми для прийняття рішення про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та на право його зберігання.

Крім того, приписи частини 37 статті 15 Закону №481/95-ВР не містять виключного переліку документів, необхідних для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Наведене в своїй сукупності спростовує твердження контролюючого органу в частині не подання позивачем необхідних документів, передбачених ст.15 Закону №481/95-ВР з урахуванням положень ст.18 наведеного Закону, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо наявності підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним та його зберігання.

Водночас, визначаючись щодо належного способу захисту прав позивача, порушених вказаним рішенням, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача видати ліцензію позивачу на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місць торгівлі та зберігання: за адресою: 10025, Житомир, вул.Промислова, буд.15, є дотриманням судом гарантій на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені те потребуватимуть додаткового захисту.

Водночас, покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням судом функції суб`єкта владних повноважень-відповідача в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.