Рішення

від 26.10.2022 по справі 910/3963/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2022Справа № 910/3963/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

прос-т. Перемоги 37, м. Київ 56, 03056

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Девелопмент"

вул. Нижньоключова, 14, офіс 2911, м. Київ, 03056

про стягнення 1 249 987,00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Девелопмент" (далі-відповідач) про стягнення 1 249 987,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 відкрито провадження у справі №910/3963/22, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.08.2022.

Протокольною ухвалою суду від 03.08.202 судом відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 21.09.2022.

Протокольною ухвалою суду від 21.09.202 судом відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 19.10.2022.

Протокольною ухвалою суду від 19.10.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2022.

26.10.2022 в судове засідання з`явився представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час удового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/3963/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 26.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

02.10.2015 між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Девелопмент» (далі - Відповідач) було укладено Договір про надання комунальних послуг № 5/15 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач надає Відповідачу послуги по забезпеченню об`єкта Відповідача, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Польова, 38 (далі - Об`єкт), зокрема електроенергією, а Відповідач їх відшкодовує згідно умов цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, та діє до 31 грудня 2015 року. Згідно пункту 5.3 Договору, даний Договір вважається продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, якщо ні одна із сторін письмово не повідомляє другу про припинення або зміну цього Договору за 30 днів до закінчення його строку дії.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, Договір є чинним.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що ним послуги надавалися своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов Договору. Претензій щодо ненадання (чи надання не у повному обсязі чи неналежної якості) послуг з боку Відповідача не надходило. Матеріали справи доказів зворотнього не містять.

Однак, в порушення умов Договору відшкодування за надані послуги по забезпеченню Об`єкта Відповідача електроенергією Відповідач в повному обсязі не здійснив. Як наслідок, у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 140 660,66 грн., розрахунок якої міститься у матеріалах справи.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору, облік електроенергії здійснюється лічильником електроенергії, який встановлюється на площі Відповідача. Відповідач надає показники лічильника електроенергії до 10 числа місяця наступного за розрахунковим в службу енергоменеджменту Позивача.

Таким чином, Відповідач самостійно за фактом споживання електроенергії надавав відповідні показники Позивачу, а відтак, й визначав обсяги спожитої електроенергії.

Також 30.03.2021 за участі Відповідача було складено акти розпломбування лічильників з фіксацією показників лічильників на 30.03.2021 в окремому акті.

Відповідно до отриманих показників Відповідачу щомісячно надавались платіжні документи з розшифровкою кількісних, вартісних показників - рахунки-фактури (далі - рахунки), які одночасно є актами виконаних робіт (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Договору).

Згідно підпункту 2.2.3 пункту 2.2 Договору, Відповідач зобов`язується на підставі виставлених рахунків своєчасно і в повному обсязі щомісячно, не пізніше 25 числа наступного за звітним, вносити плату на розрахунковий рахунок Позивача.

За надані Позивачем в період з грудня 2019 року по березень 2021 року включно послуги із забезпечення Об`єкта Відповідача електроенергією, Відповідачу було висталено рахунки на оплату. Згідно виписок по розрахунковому рахунку Позивача Відповідачем було здійснено оплату згідно переліку рахунків, що міститься у позовній заяві.

Таким чином, оплату за рахунком № 905 від 15.02.2021 Відповідач здійснив частково: з належних до сплати 698603,21 грн. сплатив 398361,09 грн. Як наслідок, за рахунком № 905 від 15.02.2021 у Відповідача виникла заборгованість в розмірі 300242,12 грн. (за електроенергію в січні 2021 року); а оплату за рахунком № 1718 від 12.04.2021 в розмірі 840418,54 грн. Відповідач взагалі не здійснив. Як наслідок, за рахунком № 1718 від 12.04.2021 у Відповідача виникла заборгованість в розмірі 840 418,54 грн. (за електроенергію в березні 2021 року).

Отже, за твердженнями позивача, загалом за рахунками № 905 від 15.02.2021 та № 1718 від 12.04.2021 у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 1 140 660,66 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач розрахунки за надані послуги не здійснив.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір надання комунальних послуг №№5/15 від 02.10.2015.

Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договорами строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладених між сторонами Договорів. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначених договорів.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 140 660,66 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1 140 660,66 грн. є обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 49 684,95 грн. - інфляційних втрат, 14 054,51 грн. - 3% річних та 45 586,88 грн. - пені.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 49 684,95 грн. - інфляційних втрат, 14 054,51 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку несвоєчасного внесення плати відповідач

сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 45 586,88 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором загалом у розмірі 1 249 987,00 грн. є обґрунтованими.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Девелопмент" (вул. Нижньоключова, 14, офіс 2911, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код 39649055) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" ( вул. Нижньоключова, 14, офіс 2911, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код 02070921) 1 140 600 грн. 66 коп. - основного боргу, 45 586 грн. 88 коп. - пені, 49 684 грн. 95 коп. - інфляційних нарахувань, 14 054 грн. 51 коп. - 3% річних та 18 749 грн. 81 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 09.11.2022

Суддя М.О. Лиськов