Ухвала

від 09.11.2022 по справі 910/27982/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.11.2022Справа № 910/27982/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі"

про заміну сторони її правонаступником у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району"

про стягнення 822,96 грн

За участю представників: згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" про стягнення 822,96 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2015 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" нарахування вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією в сумі 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 96 коп., судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

14.12.2015 на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2015 р. видано наказ.

15.03.2017 до канцелярії суду надійшла спільна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 15.03.2017 вказану заяву передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 справу прийнято до свого провадження та призначено заяву до розгляду на 29.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 суд затвердив мирову угоду, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" на стадії виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2015 у справі №910/27982/15.

29.05.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" про заміну сторони її правонаступником, відповідно до якої заявники просили суд замінити стягувача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" та розглядати дану заяву без їх участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 суд замінив стягувача у справі № 910/27982/15 з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" (ідентифікаційний код 41946011).

05.10.2018 до канцелярії суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" про заміну сторони її правонаступником, зокрема, заміни боржника Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" на його правонаступника Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.2022 суд прийняв до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" про заміну сторони її правонаступником та призначив розгляд на 19.10.2022.

18.10.2022 до господарського суду надійшов відзив Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на заяву про заміну сторони правонаступником, у якому останній заперечує проти заяви з тих підстав, що боржник не може вважатись таким, що вибув із виконавчого провадження так як реєстрацію про його припинення у відповідності до норм чинного законодавства не проведено; реєстрація змін до відомостей, що містять в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються (КП "ЦОС Шевченківського району"), на даний час також не проведена; передавальний акт, яким визначено всі права та обов`язки, а також майно, що переходять до КП "ЦОС Шевченківського району" не сформовані та не затверджені рішенням власника.

31.10.2022 до канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, у якому ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" не погоджується з доводами Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та вважає, що позиція правонаступника спрямована на ухилення виконання обов`язків згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 29.03.2017.

У судовому засіданні 19.10.2022 суд на місці ухвалив відкласти розгляд заяви на 02.11.2022.

01.11.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району", у яких останній заперечує щодо заяви про заміну сторони правонаступником.

У судовому засіданні 02.11.2022 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання стягувача про відкладення розгляду заяви, відклавши останню на 09.11.2022.

04.11.2022 до канцелярії суду надійшло клопотання стягувача про надання інформації щодо знаходження у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого провадження №62336624 та клопотання про долучення доказів.

У судове засідання, призначене на 09.11.2022, з`явилися представник заявника, який підтримав заяву та представник Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", який заперечував щодо задоволення заяви про заміну сторони правонаступником.

Представник Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, неявка в судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" про заміну сторони (боржника) правонаступником, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України.)

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 суд затвердив мирову угоду на стадії виконання рішення суду від 25.11.2015 у справі №910/27982/15, відповідно до умов якої Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" зобов`язалось сплатити на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту не обліковану електричну енергію у розмірі 822,96 грн та 1218,00 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/40902 вирішено реорганізувати Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-105 Голосіївського району» шляхом приєднання до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Згідно з п. 2 вищезазначеного рішення встановлено, що Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" є правонаступником усіх прав та обов`язків, зокрема, Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району". Вирішено затвердити передавальні акти в установленому порядку.

Відповідно до п. 4.5 рішення за Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів» на праві господарського відання закріплено майно Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-105 Голосіївського району».

Пунктом 4.3 рішення вирішено затвердити передавальні акти в установленому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 107 ЦК України передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Водночас, при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Так, частини друга та третя статті 107 ЦК України до внесення до них змін згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який набрав чинності 13 грудня 2015 року, мали таку редакцію: "Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом". Тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги.

Натомість у редакції, чинній з 13 грудня 2015 року, цими нормами установлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Таким чином, єдиним правонаступником усього майна та усіх зобов`язань Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району", яке припиняється шляхом приєднання, може бути лише Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району" з реєстру не виключено, перебуває у стані припинення.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

"Право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Протягом періоду, що розглядається, стягненню присуджених виплат перешкоджали скоріше законодавчі заходи, ніж неправомірна поведінка ДВС. З цього приводу Суд нагадує свою усталену практику, відповідно до якої позов про відшкодування шкоди до ДВС не може вважатися ефективним засобом правового захисту, якщо затримка виконання судових рішень виникла з причин, що виходять за межі повноважень ДВС (SOLOVYEVA v. UKRAINE, № 32547/03,§ 17, ЄСПЛ, від 13 грудня 2005 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що "держава є відповідальною за борги державного підприємства, не дивлячись на те, що підприємство є окремою юридичною особою. Таким чином, держава є відповідальною за невиплату заявнику сум, присуджених йому рішеннями, що винесені проти такого підприємства. Суд вважає, що Уряд не продемонстрував, що підприємство мало достатню інституційну та операційну незалежність від держави, щоб звільнити державу від відповідальності за Конвенцією за дії чи бездіяльність цього підприємства. Таким чином, Суд вирішує, що держава є відповідальною за борги такого підприємства, як наведено у цій справі (див., наприклад, рішення у справі Garkusha v. Ukraine, заява № 4629/03, пункт 25, рішення від 13 грудня 2005 року; рішення у справі Martynov v. Ukraine) заява № 36202/03, пункт 23, рішення від 14 грудня 2006 року; та рішення у справі Solovyev v. Ukraine, пункт 20). Суд зауважує, що рішення суду від 4 листопада 2003 року та від 2 червня 2006 року залишалися невиконаними близько 4 років і 8 місяців та 2 років і 1 місяця відповідно. Суд нагадує, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справах, які стосувалися аналогічних питань (див., наприклад, рішення у справі Garkusha, згадане вище, пп. 24-25, рішення у справі Mykhaylenky and Others, згадане вище, п. 55, та рішення у справі Voytenko, згадане вище, пп. 39-43). Розглянувши всі подані матеріали, Суд вирішує, що Уряд не надав жодного переконливого факту чи аргументу який дозволив би Суду дійти іншого висновку у цій справі. Таким чином, у цій справі має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції" (STANKOVSKAYA v. UKRAINE, № 20984/04, § 25 - 30, ЄСПЛ, від 11 грудня 2008 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що "забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що "у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації".

Судом прийнято до уваги, що Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району" не має достатньої інституційної та операційної незалежності від держави. Саме держава прийняла рішення про приєднання Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 105 Голосіївського району" до Комунального підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та його нереалізовувала протягом значного періоду часу. Станом на момент розгляду заяви, мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2017, не виконана в повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь- який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 року у справі №296/443-16-ц.

Таким чином, згідно з пунктом 1, 2 рішення Київської міської ради від 23.05.2018 року № 838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів» є правонаступником всіх прав та обов`язків Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-105 Голосіївського району», яке припиняється шляхом приєднання, саме з дати рішення КМР від 23.05.2018 №838/4902.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для здійснення заміни боржника Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" у справі №910/27982/15.

Керуючись ст. 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" про заміну сторони її правонаступником у справі №910/27982/15 задовольнити.

2. Замінити боржника Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району" (ідентифікаційний код 26385486) на його правонаступника Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838).

Ухвала набирає законної сили 09.11.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.Г. Пукшин