Ухвала

від 09.11.2022 по справі 910/12011/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу позовної заяви за виключною підсудністю

09.11.2022Справа № 910/12011/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Постач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарттендер"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Постач" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача внести зміни до Протоколу електронного аукціону № LLE001-UA-20221017-50016.

Одночасно з пред`явленням позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Постач" подало заяву про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви з доданими до неї документами разом із заявою про забезпечення позову за виключною підсудністю, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Приписами статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо. Відтак спори, що стосуються будь-яких правочинів з приводу нерухомого майна, пред`являються до суду за місцезнаходженням такого майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 462/7217/18, від 17.10.2019 у справі № 461/6956/17 та від 25.05.2020 у справі № 643/4648/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 зазначила, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

В контексті наведених висновків, суд вважає, що спір з приводу внесення змін до протоколу електронних торгів (аукціону) з реалізації майнових прав слід вважати спором з приводу нерухомого майна, оскільки безпосереднім наслідком проведення аукціону є набуття майнових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що спір виник з приводу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 1, позов щодо вказаного майна, у відповідності до вимог частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, має пред`являтися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна і за правилами виключної підсудності підлягає розгляду в Господарському суді Дніпропетровської області.

За приписами п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне передати позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Постач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" про зобов`язання вчинити дії з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Крім цього, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Порядок подання заяви про забезпечення позову визначено у статті 138 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини першої цієї статті, заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

З огляду на викладене, до заяв про забезпечення позову підлягають застосуванню положення § 3 Господарського процесуального кодексу України щодо територіальної юрисдикції (підсудності), зокрема і статті 30 цього Кодексу.

Відтак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Постач" про забезпечення позову також підлягає передачі до Господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 30, 31, 138, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Постач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарттендер" про зобов`язання вчинити дії з доданими до неї документами та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Постач" про забезпечення позову передати за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (49027, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Нечай