Рішення

від 12.09.2022 по справі 911/176/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р. Справа № 911/176/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за первісним позовом Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантойл»;

2) ОСОБА_1 ;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмобіл»;

4) ОСОБА_2 ;

про стягнення солідарно 712319,26 грн

та за зустрічним позовом ОСОБА_2

до: 1) Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантойл»;

3) ОСОБА_1 ;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмобіл»

про визнання недійсним договору

за участю представників

позивача за первісним позовом (відповідача 1 за зустрічним позовом): Драненко Я.В. в порядку самопредставництва;

відповідачів 1, 2, 3 за первісним позовом (відповідачів 2, 3, 4 за зустрічним позовом): не з`явились;

відповідача 4 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Гніденко О.М. адвокат, ордер серії АА № 1202113 від 14.02.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк» (далі позивач, АТ «Укрбудінвестбанк», банк) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 7/к від 10.01.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантойл» (далі відповідач 1, ТОВ «Сантойл»), ОСОБА_1 (далі відповідач 2, ОСОБА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмобіл» (далі відповідач 3, ТОВ «Трансмобіл») та ОСОБА_2 (далі відповідач 4, ОСОБА_2 ), у якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання гарантії від 20.07.2021 № BGV/UA/03-2-09033 в загальному розмірі 863203,02 грн, з яких: 804631,89 грн основної заборгованості, 25059,38 грн заборгованості за нарахованими та простроченими процентами, 32959,72 грн пені за несвоєчасно сплачений кредит та 552,03 грн пені за несвоєчасно сплачені проценти.

Також позивач, керуючись частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), просив зазначити в рішенні суду про нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення, а саме:

- в частині стягнення процентів за договором про надання гарантії № BGV/UA/03-2-09033 від 20.07.2021 органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення у цій справі, нарахувати, починаючи з 05.01.2022 і до моменту виконання рішення, проценти за договором за такою формулою: (СОБ х РП х КДП): 360: 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу; РП розмір процентів, 28% річних; КДП кількість днів прострочення сплати суми основного боргу; 360 кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів солідарно із відповідачів на користь позивача;

- в частині стягнення пені за договором про надання гарантії № BGV/UA/03-2-09033 від 20.07.2021 органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення у цій справі, нарахувати, починаючи з 05.01.2021 і до моменту виконання рішення, пеню за такою формулою: Пеня = С х 2ОСД х Д/100, де С сума заборгованості за період; 2ОСД розмір пені 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; Д кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму пені солідарно із відповідачів на користь позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ «Сантойл» грошових зобов`язань за договором про надання гарантії від 20.07.2021 № BGV/UA/03-2-09033, виконання зобов`язань за яким забезпечено порукою ОСОБА_1 (договір поруки №/UA/03-2-09033/Р1 від 20.07.2021), ОСОБА_2 (договір поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021) та ТОВ «Трансмобіл» (договір поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р2 від 20.07.2021).

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.01.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.02.2022.

Через канцелярію суду 16.02.2022 від ТОВ «Сантойл» надійшов відзив від 10.02.2022 на позовну заяву, у якому відповідач 1 просить суд ініціювати та/або посприяти врегулюванню спору за участю судді, в порядку глави 4 ГПК України, а у разі неврегулювання спору у мирному порядку відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві відповідач 1 стверджує про те, що ТОВ «Сантойл» не ухилялося та не ухиляється від оплати грошових коштів, які сплатив банк на виконання договору № BGV/UA/03-2-09033 від 20.07.2021. Відповідач 1 зазначив, що у зв`язку із скрутним фінансовим становищем просив банк про реструктуризацію наявної заборгованості, проте запропоновані останнім умови такої реструктуризації не могли бути прийняті ТОВ «Сантойл».

За наведених обставин, на думку відповідача 1, найбільш сприятливим варіантом у цій справі є врегулювання спору за участю судді, яке буде направлене на укладення мирової угоди між сторонами про реструктуризацію боргу.

Надаючи оцінку клопотанню ТОВ «Сантойл» про ініціювання та/або сприяння врегулюванню спору за участю судді, в порядку глави 4 ГПК України, суд виходив із такого.

Відповідно до частини першої статті 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслідками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю судді не допускається (стаття 187 ГПК України).

Врегулювання спору за участю судді є системою процесуальних дій, що об`єднана такою процесуальною метою, як припинення спору про право, щодо вирішення якого відкрито провадження у справі.

Таким чином, під врегулюванням спору за участю судді слід розуміти вирішення спору за згодою сторін до початку розгляду справи по суті за участю судді.

Проведення врегулювання спору за участю судді не допускається за відсутності згоди обох сторін щодо такого порядку розгляду справи.

З клопотання відповідача 1 вбачається, що таке подано ТОВ «Сантойл» одноособово, без отримання згоди позивача та інших сторін у справі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «Сантойл» про врегулювання спору за участю судді.

Через канцелярію суду 28.04.2022 представник ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву (вх. № 4652/22) одночасно із заявою про поновлення строку для подання відзиву (вх. № 4651/22), а також зустрічний позов (вх. № 4657/22) до АТ «Укрбудінвестбанк», ТОВ «Сантойл», ОСОБА_1 та ТОВ «Трансмобіл» разом із заявою про поновлення строку для подання зустрічного позову (вх. № 4656/22). Крім того представник відповідача 4 подала клопотання про призначення експертизи (вх. № 4654/22) та клопотання про витребування доказів (вх. № 4655/22) разом з клопотанням про поновлення строку на їх подання (вх. № 4653/22).

Згідно із прохальною частиною зустрічного позову ОСОБА_2 просить суд визнати недійсним договір поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021.

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 посилається на те, що спірний договір поруки позивач за зустрічним позовом не підписувала, вказаний правочин не відповідає її внутрішній волі, ОСОБА_2 не виявляла згоди на укладення спірного правочину, підпис на договорі підроблений невідомої особою. Крім того ОСОБА_2 заперечує факт вчинення оспорюваного правочину, що, на її думку, є підставою для пред`явлення до відповідачів за зустрічним позовом позовних вимог про визнання договору поруки недійсним без застосування наслідків недійсності цього правочину.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.05.2022 поновив ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк для подання відзиву та зустрічного позову; прийняв зустрічний позов (вх. № 4657/22 від 28.04.2022) ОСОБА_2 до АТ «Укрбудінвестбанк», ТОВ «Сантойл», ОСОБА_1 та ТОВ «Трансмобіл» про визнання недійсним договору до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом суд об`єднав в одне провадження з первісним позовом, а також поновив ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк для подання клопотання про призначення експертизи (вх. № 4654/22 від 28.04.2022) та клопотання про витребування доказів (вх. № 4655/22 від 28.04.2022).

У відзиві на позовну заяву банку ОСОБА_2 заперечує проти задоволення щодо неї позовних вимог з тих же підстав, які викладено у зустрічному позові.

На електронну адресу суду 01.06.2022 від представника АТ «Укрбудінвестбанк» надійшов відзив на зустрічний позов, у якому банк просив суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про призначення експертизи, а також відмовити у задоволенні зустрічного позову.

На думку відповідача 1 за зустрічним позовом, ОСОБА_2 не навела достатніх доказів свої тверджень про те, що вона не підписувала оспорюваний договір поруки.

Натомість, як вказує відповідач 1 за зустрічним позовом, банк провів ідентифікацію поручителя ОСОБА_2 , яка надала паспорт громадянки України, власноручно завірений підписами ОСОБА_2 . Тому, на переконання відповідача 1 за зустрічним позовом, твердження про те, що ОСОБА_2 не підписувала договір поруки не відповідає дійсності, а справжність її підпису підтверджується копією належного їй паспорта, завіреного підписом ОСОБА_2 .

Заперечуючи проти клопотання про призначення експертизи, банк посилався на те, що матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об`єктивного вирішення спору, суд у даному випадку, на думку відповідача 1 за зустрічним позовом, може самостійно встановити факт тотожності підпису ОСОБА_2 у паспорті та у договорі поруки.

На електронну адресу суду 01.06.2022 від представника АТ «Укрбудінвестбанк» надійшло клопотання (вх. № 6029/22) про роз`єднання позовних вимог та виділення в окреме провадження частини позовних вимог та зустрічного позову, про відмову у задоволенні якого суд 06.06.2022 постановив відповідну ухвалу.

Через підсистему «Електронний суд» 14.06.2022 від представника АТ «Укрбудінвестбанк» надійшли додаткові пояснення у справі, до яких банк долучив додаткові докази на обгрунтування заперечень проти зустрічного позову і клопотання про призначення експертизи, які, на думку відповідача 1 за зустрічним позовом, свідчать про те, що ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов та заявила клопотання про призначення експертизи з метою затягування розгляду справи.

На електронну адресу суду 20.06.2022 від ТОВ «Сантойл» надійшла заява від 19.06.2022 про розгляд справи, призначений на 20.06.2022, без участі ТОВ «Сантойл», до якої відповідач 1 за первісним позовом долучив, зокрема, докази часткової сплати спірної заборгованості.

Через підсистему «Електронний суд» 20.06.2022 від представника АТ «Укрбудінвестбанк» надійшла заява від 17.06.2022 про зменшення позовних вимог, обґрунтована частковим погашенням ТОВ «Сантойл» нарахованих та прострочених процентів в розмірі 115803,97 грн за період з 25.10.2021 по 01.06.2022. Таким чином, банк заявляє до стягнення солідарно з відповідачів за первісним позовом 838143,64 грн, з яких: 804631,89 грн заборгованості за сумою кредиту, 32959,72 грн пені за несвоєчасно сплачений кредит та 552,03 грн пені за несвоєчасно сплачені проценти.

На електронну адресу суду 01.07.2022 (вх. № 7734/22) від представника АТ «Укрбудінвестбанк» надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач за первісним позовом просить суд стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом загальну суму заборгованості в сумі 837792,63 грн. Подана заява обґрунтована частковим погашенням ТОВ «Сантойл» спірної заборгованості на суму 214711,32 грн.

На електронну адресу суду 04.07.2022 від ТОВ «Сантойл» надійшла заява від 03.07.2022 про розгляд справи, призначений на 04.07.2022, без участі ТОВ «Сантойл», до якої відповідач 1 за первісним позовом долучив, зокрема, докази часткової сплати спірної заборгованості.

Через підсистему «Електронний суд» 25.07.2022 від представника АТ «Укрбудінвестбанк» надійшла заява від 24.07.2022 про зменшення позовних вимог, обґрунтована тим, що в період з 26.05.2022 по 01.07.2022 ТОВ «Сантойл» частково сплатило спірну заборгованість, загалом на суму в розмірі 298230,32 грн.

Таким чином, позивач за первісним позовом просить суд стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом 712319,26 грн, з яких: 641277,60 грн заборгованості за сумою кредиту, 11970,52 грн заборгованості за нарахованими та простроченими процентами, 57367,85 грн пені за несвоєчасно сплачений кредит та 1703,29 грн пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом.

Також позивач за первісним позовом просить суд зазначити в рішенні про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення, починаючи з 24.07.2022 і до моменту виконання рішення, процентів за договором за такою формулою: (СОБ х РП х КПД): 360: 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу; РП розмір процентів, 28% річних; КДП кількість днів прострочення сплати суми основного боргу; 360 кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів солідарно із відповідачів на користь позивача.

З метою вирішення питань, визначених статтею 182 ГПК України, зокрема для надання сторонам часу для можливого врегулювання спору мирним шляхом, суд неодноразово відкладав підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 25.07.2022 суд розглянув заяви АТ «Укрбудінвестбанк» про зменшення позовних вимог та, керуючись статтею 46 ГПК України, прийняв до розгляду зменшення розміру позовних вимог, відповідно до заяви позивача за первісним позовом від 25.07.2022.

Крім того суд розглядав у підготовчому засіданні 25.07.2022 клопотання ОСОБА_2 , подані до суду 28.04.2022, про призначення експертизи (вх. № 4654/22) та про витребування доказів (вх. № 4655/22).

Відповідно до змісту клопотання про призначення експертизи, ОСОБА_2 просила суд постановити ухвалу про призначення почеркознавчої експертизи підпису, проставленого від імені ОСОБА_2 на договорі поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021, та визначити питання, з якого експерт має надати суду висновок: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у договорі поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

В обгрунтування зазначеного клопотання ОСОБА_2 посилалась на те, що позивач в якості доказу надав суду договір поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021, підписаний зі сторони поручителя нібито ОСОБА_2 . Однак відповідач 4 за первісним позовом заперечує факт підписання нею особистим підписом вказаного договору.

ОСОБА_2 також стверджує про те, що оскільки вона не має можливості надати для експертного дослідження оригіналу спірного договору поруки, відповідач 4 за первісним позовом позбавлена можливості особисто замовити проведення експертизи цього договору і надати відповідний висновок суду.

Наведені обставини слугували підставою для подання до суду клопотання про витребування доказів (вх. № 4655/22), у якому ОСОБА_2 просить суд постановити ухвалу про витребування у позивача за первісним позовом оригіналу договору поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021.

Представник АТ «Укрбудінвестбанк» усно заперечив проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов. Водночас представник банку не заперечив щодо клопотання про витребування оригіналу договору поруки №/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021 та надав цей договір суду для огляду в підготовчому засіданні 25.07.2022.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи відповідача 4 за первісним позовом, викладені у клопотанні про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

За приписами статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Заявляючи клопотання про призначення судом експертизи, відповідач 4 за первісним позовом не зазначила обґрунтованих причин неможливості самостійно надати висновок експерта.

Наведені в обгрунтування клопотання твердження ОСОБА_2 про відсутність у неї спірного договору не можуть бути безумовною підставою для задоволення клопотання про призначення експертизи, оскільки доказів звернення до банку із вимогою надати необхідний доказ (зазначений у клопотанні про витребування доказів) відповідач 4 за первісним позовом не надала.

Нормою статті 2 ГПК України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозивтивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

ОСОБА_2 не зазначила взагалі про неможливість самостійно отримати необхідні докази та надати висновок експерта, що відповідно до статей 2, 14 ГПК України виключає можливість задоволення таких клопотань. Суд наголошує, що заявлення клопотання (про витребування доказів, призначення експертизи) не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таке клопотання.

Враховуючи викладене, суд визнав необґрунтованим та відмовив у задоволенні клопотання відповідача 4 за первісним позовом про призначення експертизи.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 25.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.08.2022.

Господарський суд Київської області неодноразово відкладав розгляд справи по суті, а саме ухвалою від 15.08.2022 на 05.09.2022, ухвалою від 05.09.2022 на 12.09.2022.

У судовому засіданні 12.09.2022, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 12.09.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між АТ «Укрбудінвестбанк» (гарант) та ТОВ «Сантойл» (принципал) 20.07.2021 укладено договір про надання гарантії № BGV/UA/03-2-09033 (далі договір гарантії).

Сторони обумовили, що терміни в цьому договорі вживаються в такому значенні, зокрема: банк бенефіціара банк, що обслуговує бенефіціара за гарантією; банк-гарант банк, який надає гарантію на користь бенефіціара; бенефіціар особа, на користь якої надається гарантія; вимога лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта сплатити кошти за гарантією; гарантійний випадок одержання банком-гарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; гарантія спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. принципал (аплікант, наказодавець) особа, зазначена в гарантії як така, яка має зобов`язання за базовими відносинами, що забезпечуються такою гарантією.

Відповідно до п. 1.1 договору гарантії гарант за дорученням принципала надає на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ») забезпечення виконання договору (в подальшому «Гарантія») на суму 941237,25 грн згідно договору закупівлі, який має бути укладений між принципалом та бенефеціаром згідно з повідомленням про намір укласти договір, оприлюднене на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель Prozorro UA-2021-04-20-002646-b 05.07.2021 за результатами відкритих торгів: за кодом ДК 021:2015 09130000-9, Нафта і дистиляти (Дизельне паливо наливом).

Відповідальність гаранта обмежується сумою наданої гарантії (пункт 1.2 договору гарантії).

Гарантія надається на термін до 31.12.2021 включно і набуває чинності з 20.07.2021 (пункт 1.3 договору гарантії).

Гарантія надається принципалу для подальшої передачі бенефіціару (пункт 1.5 договору гарантії).

Принципал сплачує гаранту комісію за надання та управління гарантії в розмірі 16948,00 грн (пункт 1.6 договору гарантії).

За умовами пункту 2.1 договору гарантії гарант зобов`язується:

- протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання цього договору випустити гарантію, за умови виконання принципалом вимог, передбачених п. 2.2.1 цього договору (пп. 2.1.1);

- у разі настання гарантійного випадку, та отримання письмової вимоги бенефіціара, розглянути вимогу разом з доданими до неї документами, перевірити достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення (пп. 2.1.2);

- не пізніше 2 (другого) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, яка становить належне представлення, надіслати принципалу повідомлення про настання гарантійного випадку разом з копією вимоги бенефіціара та документів, якими вона супроводжувалася (пп. 2.1.3);

- за умови отримання вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, сплатити бенефіціару кошти за гарантією, сума яких не може перевищувати суму наданої гарантії, у встановлений у гарантії строк та за рахунок грошових коштів, перерахованих принципалом гаранту у відповідності до умов п. 2.2.6 цього договору (пп. 2.1.4);

- у разі невиконання принципалом умов п. 2.2.6. цього договору, щодо перерахування гаранту суми, належної до сплати за вимогою бенефіціара, сплатити бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, за рахунок власних коштів, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов`язань за гарантією (пп. 2.1.5).

Пунктом 2.2 договору гарантії передбачені обов`язки принципала, зокрема:

- сплатити комісію згідно з п. 1.6 цього договору у гривнях на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Укрбудінвестбанк», Код банку 380377, ЄДРПОУ отримувача 26547581, протягом 2-х банківських днів з дати підписання цього Договору (пп. 2.2.1);

- протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами, перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку (пп. 2.2.6);

- у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, у відповідності до п. 2.1.5, вважається, що відбулося кредитування принципала і принципал зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту. Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28% річних від простроченої суми за весь час прострочення (пп. 2.2.7).

Згідно з підпунктом 2.3.2 договору гарантії гарант має право на зворотну вимогу до принципала в межах суми, сплаченої ним за гарантією, відсотками, нарахованими у випадку кредитування принципала згідно з п. 2.2.7 цього договору, іншими витратами гаранта, що виникли під час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.2 цього договору, витрат інших банків, що виникли під час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.2 цього договору, витрат інших банків, що виникли під час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.3 цього договору.

Підпунктом 2.3.3 договору гарантії обумовлено, що гарант набуває право, а принципал цим доручає гаранту самостійно списувати кошти з поточного рахунку принципала, а також з інших рахунків, які відкриті та/або будуть відкриті принципалом у гаранта (поточних, депозитних та ін.): для резервування грошового забезпечення (покриття) гарантії; для утримання комісійної винагороди та відшкодування витрат (у тому числі, але не виключно неустойки (штраф, пеня), що належать гаранту та іншим банкам, що беруть участь у наданні гарантії.

Відповідно до п. 3.1 договору гарантії останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Пунктом 4.1 договору гарантії передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.7, 2.2.8 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі 0,1% процентів від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення. Керуючись п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання здійснюється на суму простроченого зобов`язання за весь час прострочення до повного виконання зобов`язання.

Згідно з п. 5.6 договору гарантії усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром за зазначеними адресами сторін, або вручені уповноваженій особі принципала чи гаранта. Сторони домовилися вважати днем одержання повідомлення (вимоги) четвертий день з дати вказаної в квитанції, яка надається гаранту відділенням зв`язку або кур`єрській службі, при відправленні повідомлення, а при особистому врученні уповноваженій особі принципала чи гаранта дата їх вручення.

Гарант і принципал 20.07.2021 підписали Гарантію № BGV/UA/03-2-09033, яка є додатком № 1 до договору гарантії, за умовами якої ТОВ «Сантойл» проінформував АТ «Укрбудінвестбанк» про те, що згідно з повідомленням про намір укласти договір, оприлюднене ДП «АМПУ» (бенефіціар) на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-04-20-002646-b 05.07.2021, та згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів на закупівлю за кодом ДК 021:2015 09130000-9, Нафта і дистиляти (Дизельне паливо наливом), оприлюднене на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-04-20-002646-b 20.04.2021, UA-2021-04-20-002646-b ID: bе52873b61fa418db082de56e50b57ad під час укладення договору про закупівлю за кодом ДК 021:2015 09130000-9, Нафта і дистиляти (Дизельне паливо наливом), вимагається надання забезпечення виконання договору.

Гарантією № BGV/UA/03-2-09033 обумовлено, що АТ «Укрбудінвестбанк» взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання сплатити протягом п`яти банківських днів з дати отримання першої письмової вимоги ДП «АМПУ» (бенефіціар) будь-яку суму, яка не перевищує 941237,25 грн з моменту одержання гарантом наступних документів: оригіналу письмової вимоги, що містить твердження про те, що принципал не виконав умов договору про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків і виключно за цінами згідно положень цього договору. Ця письмова вимога повинна бути підписана повноважними особами бенефіціара (наявність повноважень підтверджується завіреними копіями відповідних довіреностей доданими до вимоги) та скріплена печаткою бенефіціара; належним чином завірених копій документів що підтверджують вимоги бенефіціара за гарантією (не обов`язково).

Гарантія № BGV/UA/03-2-09033 від 20.07.2021 вступає в силу 20.07.2021 і залишається дійсною до 31.12.2021.

Банк 28.09.2021 за вх. № 870 отримав від бенефеціара вимогу № 3329/10-04-06/Вих від 27.09.2021 про перерахування протягом п`яти банківських днів суми гарантії, яка підлягає сплаті гарантом, в розмірі 941237,25 грн на умовах, визначених гарантією, на поточний рахунок ДП «АМПУ».

АТ «Укрбудінвестбанк» 29.09.2021 надіслало на адресу ТОВ «Сантойл» повідомлення за вих. № 15885/03-2 від 28.09.2021 про отримання вимоги бенефеціара про сплату гарантом 941237,25 грн за банківською гарантією № BGV/UA/03-2-09033 від 21.07.2021 у зв`язку із настанням гарантійного випадку, з огляду на що просило сплатити банку суму в розмірі 941237,25 грн для забезпечення компенсації суми вимоги.

Платіжним дорученням № 66115077 від 05.10.2021 банк перерахував на рахунок бенефеціара суму гарантії в розмірі 941237,25 грн.

АТ «Укрбудінвестбанк» 14.10.2021 надіслало на адресу ТОВ «Сантойл» повідомлення (вимогу) за вих. № 16589/03-2 від 11.10.2021 про виконання порушених зобов`язань в розмірі 941237,25 грн за договором гарантії впродовж 10 днів з моменту надіслання цієї вимоги.

Водночас зобов`язання принципала за договором гарантії забезпечено порукою ТОВ «Трансмобіл», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: за договором поруки №/UA/03-2-09033/Р2, укладеним 20.07.2021 між АТ «Укрбудінвестбанк» і ТОВ «Трансмобіл»; за договором поруки №/UA/03-2-09033/Р1, укладеним 20.07.2021 між АТ «Укрбудінвестбанк» і ОСОБА_1 ; за договором поруки №/UA/03-2-09033/Р3, укладеним 20.07.2021 між АТ «Укрбудінвестбанк» та ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки поручитель зобов`язується перед гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме: погашення основної суми гарантії у розмірі 941237,25 грн у строк до 14.01.2022 включно відповідно до умов договору гарантії; погашення процентів у розмірі 28,0% річних, у порядку та строки, що визначені договором гарантії; погашення комісій у розмірах, порядку та строки, що визначені договором гарантії; погашення штрафних санкцій, передбачених договором гарантії та витрат пов`язаних зі стягненням заборгованості за договором гарантії.

Згідно з п. 4.1 договорів поруки, у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань по договору гарантії, поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв`язку зі стягненням боргу, та інших збитків гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язань принципала.

Пунктом 4.2 договорів поруки обумовлено, що у разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії у встановлені ним строки, поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги. Датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку. До вимоги гаранта додається розрахунок суми заборгованості. Про одержання вимоги гаранта поручитель зобов`язаний повідомити принципала.

Відповідно до п. 4.3 договорів поруки за порушення терміну погашення (перерахування) коштів, згідно з п. 4.2 цього договору, поручитель сплачує гаранту пеню (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня (неустойка), від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення платежу.

За умовами п. 6.2 договорів поруки, порука припиняється, якщо гарант в межах п`ятнадцятирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя у відповідності з п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

В порядку досудового врегулювання спору, банк надіслав принципалу та поручителям повідомлення (вимоги) про виконання порушених зобов`язань з проханням погасити наявну заборгованість за договором гарантії: вимога до ТОВ «Сантойл» за вих. № 548 від 23.11.2021 (поштове відправлення № 0113515449794), яку повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання 09.12.2021; вимога до поручителя ОСОБА_1 за вих. № 546 від 23.11.2021 (поштове відправлення № 0113515449808), яку вручено адресату 01.12.2021; вимога до поручителя ТОВ «Трансмобіл» за вих. № 549 від 23.11.2021 (поштове відправлення № 0113515449824), яку вручено адресату 17.12.2021; вимога до поручителя ОСОБА_2 за вих. № 547 від 23.11.2021 (поштове відправлення № 0113515449824), яку повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання 13.12.2021.

Суд установив, що ТОВ «Сантойл» частково погасило заборгованість за договором гарантії на суму 170754,20 грн, а саме: платіжним дорученням від 13.10.2021 № 145 на суму 100000,00 грн; платіжним дорученням від 23.10.2021 № 178 на суму 50754,20 грн; платіжним дорученням від 01.12.2021 № 206 на суму 10000,00 грн; платіжним дорученням від 14.12.2021 № 213 на суму 10000,00 грн.

Наявні у матеріалах справи виписки банку по рахунку ТОВ «Сантойл» свідчать про те, що вказані кошти АТ «Укрбудінвестбанк» зарахувало наступним чином: 136605,36 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитом; 34148,84 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

АТ «Укрбудінвестбанк» стверджує, що вимоги банку погасити заборгованість боржником та поручителями були проігноровані, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд установив, що укладений сторонами договір про надання гарантії № BGV/UA/03-2-09033 від 21.07.2021 є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи банківської гарантії, що врегульовані параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України (статті 560 - 569 Цивільного кодексу України), та кредитного договору, що врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України (статті 1054 - 1057-1 Цивільного кодексу України).

Так, за приписами статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За приписами статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

У свою чергу, гарант, після одержання вимоги кредитора, відповідно до статті 564 Цивільного кодексу України, повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

Отже за змістом наведених положень гарантія укладається між банком та виконавцем забезпеченого нею зобов`язання, та видається банком кредитору, перед яким банк поручається за виконання такого зобов`язання, у даному випадку ДП «АМПУ» (бенефіціару).

З іншого боку відносини з кредитування є окремим видом зобов`язання між сторонами, регулювання яких здійснюється параграфами 1, 2 розділу 71 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Тобто, зі змісту норм, які регулюють кредитні правовідносини, вбачається, що за кредитним договором чи договором позики кредитодавець безпосередньо надає позичальнику грошові кошти на умовах їх повернення.

При цьому суд установив, що істотні умови кредитування викладені у пп. 2.2.7 договору гарантії, а саме: початок виникнення правовідносин кредитування між банком та позичальником у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів; розмір відсотків та строк їх нарахування 28% річних від сплаченої гарантом (банком) суми гарантії, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією; строк дії кредиту 7 календарних днів; строк повернення кредиту та сплати відсотків не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту.

Дослідивши умови договору про надання гарантії, суд доходить висновку, що відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством у сфері відносин гарантії, а у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, за умовами пп. 2.2.7 договору, між сторонами виникають правовідносини кредитування, що врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Також загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі Положення).

Відповідно до підпункту 9 пункту 3 розділу І вказаного Положення гарантія це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Гарантійний випадок це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

За змістом статті 561 Цивільного кодексу України, пункту 27 Положення гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з пунктом 62 Положення бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Пунктом 64 Положення передбачено, що банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією: 1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок, або 2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку.

Відповідно до пунктів 11, 12 Положення представлення означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту. Положенням також надано визначення належному представленню представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія.

Як вже було зазначено, ДП «АМПУ» (бенефіціар) звернувся до банку з вимогою № 3329/10-04-06/Вих від 27.09.2021 (з посиланням на номер і дату гарантії) про виплату коштів за банківською гарантією. Вказану вимогу банк отримав 28.09.2021 (до закінчення терміну дії гарантії 31.12.2021).

Отже суд установив, що вимога бенефіціара була належно представлена банку та отримана останнім у визначені умовами гарантії строк та способи. У свою чергу банк, врахувавши належність представлення вимоги бенефіціара, повідомив принципала про отримання вказаного повідомлення та просив останнього сплатити забезпечення компенсації за вимогою у сумі 941237,25 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку.

Однак у строки, визначені підпунктом 2.2.6 договору гарантії (два банківських дні) принципал грошові кошти для сплати гарантійного платежу не перерахував.

Враховуючи настання гарантійного випадку, належне представлення ДП «АМПУ» банку вимоги та несплату принципалом коштів забезпечення на вимогу банку у визначений договором строк, банк, керуючись умовами гарантії та пп. 2.1.5 договору гарантії, сплатив на користь бенефеціара гарантійний платіж в сумі 941237,25 грн.

Відповідно до частини першої статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Враховуючи те, що банк здійснив сплату гарантії бенефеціару за рахунок власних коштів, то, відповідно до положень пп. 2.2.7 договору гарантії, відбулось кредитування ТОВ «Сантойл», а відтак у банку виникло право вимоги до відповідача 1 за первісним позовом на відшкодування фактично сплачених коштів (гарантійного платежу), що є кредитом, та відсотків, нарахованих на цю суму, відповідно до пп. 2.2.7 договору гарантії.

Як установлено судом, на момент звернення АТ «Укрбудінвестбанк» із позовом до суду ТОВ «Сантойл» частково виконало свої зобов`язання за договором гарантії, сплативши банку 136605,36 грн заборгованості за кредитом та 34148,84 грн заборгованості за відсотками.

Водночас після відкриття провадження у цій справі ТОВ «Сантойл» продовжувало частково погашати заборгованість за договором гарантії, сплативши за період з 26.05.2022 по 01.07.2022 грошові кошти в сумі 298230,32 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями первинних бухгалтерських документів, а саме: платіжне доручення № 2 від 26.05.2022 про сплату 50000,00 грн; платіжне доручення № 5 від 31.05.2022 про сплату 65803,97 грн; платіжне доручення № 7 від 17.06.2022 про сплату 98907,35 грн; платіжне доручення № 10 від 01.07.2022 про сплату 83519,00 грн; меморіальний ордер № 80014596 від 27.05.2022 про віднесення 50000,00 грн на погашення процентів; меморіальний ордер № 80389818 від 01.06.2022 про віднесення 65803,97 грн на погашення процентів; меморіальний ордер № 81763376 від 17.06.2022 про віднесення 87642,50 грн на погашення тіла кредиту; меморіальний ордер № 81763375 від 17.06.2022 про віднесення 11264,85 грн на погашення процентів; меморіальний ордер № 83022904 від 01.07.2022 про віднесення 7807,21 грн на погашення процентів; меморіальний ордер № 83022903 від 01.07.2022 про віднесення 75711,79 грн на погашення тіла кредиту; виписки банку по рахунку ТОВ «Сантойл».

Наведені обставини зумовили подання АТ «Укрбудінвестбанк» до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить суд стягнути, зокрема, заборгованість за кредитом, яка станом на 24.07.2022 становить 641277,60 грн, а також заборгованість за процентами в розмірі 11970,52 грн, нарахованими за загальний період з 05.10.2021 по 24.07.2022.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У підпункті 2.2.7 договору гарантії сторони передбачили обов`язок ТОВ «Сантойл» сплатити 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованих принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією.

Тобто за вказаними умовами «моментом повного відшкодування» є день фактичної сплати позичальником усієї суми кредиту, що може бути як до, так і після настання кінцевого строку повернення кредиту. При цьому згідно з пп. 2.2.7 договору гарантії розмір відсотків, які зобов`язується сплатити позичальник як за час строку дії кредиту, так і за час простроченого користування кредитом у порядку статті 625 Цивільного кодексу України, є однаковим та становить 28% річних. Отже нарахування банком процентів у розмірі 28% річних на суму простроченого тіла кредиту після закінчення строку кредитування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України повністю узгоджуються із п. 2.2.7 договору гарантії.

Так, за умовами пп. 2.2.7 кредитні відносини між гарантом та принципалом виникають у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, отже строком дії кредиту є період з 05.10.2021 по 11.10.2021 (7 календарних днів) та, відповідно, у цей строк на суму кредиту здійснюється нарахування 28% річних відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Водночас з 12.10.2021 нарахування 28% річних на суму простроченої кредитної заборгованості здійснюється у порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок заборгованості за договором гарантії, долучений до заяви про зменшення позовних вимог від 24.07.2022, свідчить про те, що банк нарахував принципалу 28% річних за користування кредитом за загальний період з 05.10.2021 по 24.07.2022 в загальній сумі 180995,39 грн, з яких станом на 01.07.2022 ТОВ «Сантойл» сплатило 169024,87 грн.

Суд під час перевірки вказаного розрахунку взяв до уваги умови пп. 2.2.7 договору гарантії та вимоги чинного законодавства і встановив, що відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, за період з 05.10.2021 по 11.10.2021 нарахована сума процентів за користування кредитом становить 5054,32 грн 28% річних.

Стосовно нарахування 28% річних на суму простроченого тіла кредиту після закінчення строку кредитування (з 12.10.2022 по 24.07.2022) відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, слід зазначити таке.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на викладене, правомірним в цьому випадку є нарахування 28% річних, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, на суму простроченої кредитної заборгованості за період з 12.10.2021 по 23.02.2022, розмір 28% річних за цей період становить 84205,43 грн.

Водночас нарахування банком 28% річних за період з 24.02.2022 по 24.07.2022 в сумі 91735,64 грн є неправомірним, оскільки на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання в період воєнного стану.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги банку про стягнення 11970,52 грн заборгованості за процентами.

Крім того, за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором гарантії позивач за первісним позовом нарахував пеню: за період з 05.10.2021 по 23.02.2022 в сумі 57367,85 грн за прострочення сплати кредиту; за період з 12.10.2021 по 23.02.2022 в сумі 1703,29 грн за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з пункту 4.1 договору гарантії за невиконання або несвоєчасне виконання умов п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.7, 2.2.8 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі 0,1% процентів від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом частини шостою статті 232 Господарського кодексу України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Водночас цей шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Пунктом 4.1 договору гарантії обумовлено, що керуючись п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання здійснюється на суму простроченого зобов`язання за весь час прострочення до повного виконання зобов`язання.

Так само у пункті 4.4 договору гарантії сторони за взаємною згодою встановили, що нарахування штрафних санкцій (неустойок: штрафів, пені) за прострочення виконання принципалом зобов`язань заданим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (неустойки: пені, штрафи) банк мас право продовжувати нараховувати до дати повного виконання принципалом відповідних прострочених зобов`язань за договором, а принципал повинен сплатити такі штрафні санкції в повному обсязі.

Зважаючи на те, що за умовами пп. 2.2.7 договору гарантії принципал зобов`язався повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту, тобто не пізніше 12.10.2021, правомірним є нарахування пені на прострочену суму кредиту з 13.10.2021 по 23.02.2022. Сума пені за цей період, за перерахунком суду із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, становить загалом 53860,77 грн.

Отже вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасно сплачений кредит є частково обґрунтованими.

Пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом підлягала нарахуванню з 13.10.2021 по 17.10.2021 на суму прострочених відсотків в розмірі 5034,32 грн. За перерахунком суду пеня за цей період становить 11,77 грн.

Щодо стягнення пені в сумі 1691,52 грн за несплату відсотків, нарахованих у порядку статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що ці відсотки фактично є коштами компенсації боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (матеріальними втратами), тому нарахування пені на цю суму є неправомірним.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 53860,77 грн пені, нарахованої за прострочення сплати кредитної заборгованості, та 11,77 грн пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за користування кредитом, однак провадження у справі в частині цих вимог слід закрити з огляду на таке.

У період з 18.10.2021 по 01.07.2022 ТОВ «Сантойл» здійснювало часткові сплати заборгованості за договором гарантії, з яких 169024,87 грн банк зарахував в якості погашення заборгованості за нарахованими відсотками.

Зважаючи на те, що суд визнав обґрунтованим стягнення з ТОВ «Сантойл» суму відсотків у загальному розмірі 89239,75 грн (5034,32 + 84205,43), то решта сплачених ТОВ «Сантойл» коштів в сумі 79785,12 грн підлягала зарахуванню в рахунок погашення решти заборгованості.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Умовами договору гарантії сторони не передбачили порядку зарахування сплачених принципалом коштів у разі наявності/відсутності цільового призначення платежу.

Водночас можливість застосування статті 534 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16.

Суд установив, що платіжні доручення, відповідно до яких ТОВ «Сантойл» здійснювало часткові сплати за договором гарантії, містять призначення платежу «сплата заборгованості за договором № BGV/UA/03-2-09033 від 21.07.2021», тобто як загальна підстава здійснення платежів.

Враховуючи наведені положення статті 534 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає, що сплачені ТОВ «Сантойл» грошові кошти у розмірі 79785,12 грн зараховуються у наступні вимоги АТ «Укрбудінвестбанк»: про стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати кредитної заборгованості, у розмірі 53860,77 грн.; про стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за користування кредитом, у розмірі 11,77 грн; у частину заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25892,58 грн. Наведене свідчить про відсутність між сторонами предмета спору у цій частині вимог позивача за первісним позовом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже суд дійшов висновку, що провадження у справі у частині вимог про стягнення 25892,58 грн заборгованості за кредитом, 53860,77 грн пені за несвоєчасно сплачений кредит та 11,77 грн пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Розмір заборгованості ТОВ «Сантойл» у частині залишку неповернутих кредитних коштів складає 615385,02 грн, наявність заборгованості доведена банком належними, достатніми та допустимими доказами, ТОВ «Сантойл» наявність цієї заборгованості не заперечило.

Щодо позовних вимог, заявлених до поручителів ( ОСОБА_1 , ТОВ «Трансмобіл» та ОСОБА_2 ) про стягнення солідарно суми кредитної заборгованості, заборгованості за відсотками та пені, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як вже було встановлено судом, виконання принципалом зобов`язань за договором гарантії забезпечено порукою ОСОБА_1 (договір поруки №/UA/03-2-09033/Р1 від 20.07.2021), ОСОБА_2 (договір поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021) та ТОВ «Трансмобіл» (договір поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р2 від 20.07.2021).

Зазначені договори поруки містять ідентичні істотні умови правочину, зокрема, про те, що поручителі зобов`язались перед гарантом в повному обсязі відповідати всім належним їм майном за виконання принципалом зобов`язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), у тому числі: погашення основної суми гарантії у розмірі 941237,25 грн у строк до 14.01.2022 включно відповідно до умов договору гарантії; погашення процентів у розмірі 28,0% річних, у порядку та строки, що визначені договором гарантії.

Також умовами договорів поруки передбачено, що у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань по договору гарантії, поручителі несуть солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії. Поручителі зобов`язались оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги. Датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв`язку (пункти 4.1 та 4.2 договорів поруки).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі.

За приписами статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

При цьому суд враховує положення п. 4.2 договору поруки, відповідно до яких поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги.

Суд установив, що банк надіслав поручителям повідомлення (вимоги) про виконання порушених зобов`язань, у яких повідомив про невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії: вимога до поручителя ОСОБА_1 за вих. № 546 від 23.11.2021 (поштове відправлення № 0113515449808), яку вручено адресату 01.12.2021; вимога до поручителя ТОВ «Трансмобіл» за вих. № 549 від 23.11.2021 (поштове відправлення № 0113515449824), яку вручено адресату 17.12.2021; вимога до поручителя ОСОБА_2 за вих. № 547 від 23.11.2021 (поштове відправлення № 0113515449824), яку повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання 13.12.2021.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У цьому випадку слід зазначити, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже вимоги, які банк надіслав поручителям вважаються належним чином врученими, відповідно, строк наданий відповідачам за первісним позовом для виконання порушених зобов`язання є таким, що настав.

Враховуючи зазначене, у боржника ТОВ «Сантойл» та поручителів: ОСОБА_1 , ТОВ «Трансмобіл» та ОСОБА_2 є солідарний обов`язок перед АТ «Укрбудінвестбанк» щодо сплати заборгованості за договором гарантії, а також процентів, які нараховуються за час користування кредитними коштами та за час прострочення повернення кредиту по дату його повернення та пені за кожен день прострочення виконання зобов`язань зі сплати тіла кредиту та нарахованих процентів.

Водночас ОСОБА_2 , стверджуючи про те, що не підписувала особистим підписом договір поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021, пред`явила до банку, ТОВ «Сантойл», ОСОБА_1 і ТОВ «Трансмобіл» зустрічний позов про визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 387/970/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Суд зауважує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

ОСОБА_2 у зустрічному позові стверджує про те, що нею складено заяву про вчинення кримінального правопорушення, яку направлено до правоохоронних органів для проведення досудового розслідування, встановлення особи, що, нібито, підробила підпис ОСОБА_2 на оспорюваному договорі. При цьому до зустрічного позову не надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

За змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач за зустрічним позовом під час розгляду справи не надала суду жодних доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги та свідчили про невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства на час його укладення.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки № BGV/UA/03-2-09033/Р3 від 20.07.2021.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов слід задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом на користь банку 615385,02 грн заборгованості за кредитом. Провадження у справі в частині стягнення солідарно з відповідачів за первісним позовом 25892,58 грн заборгованості за кредитом, 53860,77 грн пені за несвоєчасно сплачений кредит та 11,77 грн пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

Також банк заявив вимогу про необхідність зазначення у рішенні суду вказівки щодо нарахування процентів до моменту виконання рішення, визначивши у ньому правила нарахування.

Згідно із частиною десятою статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Господарський суд зазначає, що положеннями частини десятої статті 238 ГПК України встановлено право, а не обов`язок суду, зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Водночас, виходячи із принципів диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, суд не вважає за доцільне зазначити в рішенні про нарахування 28% річних до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, виходячи з такого.

Так, відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На думку суду, поведінка відповідача 1 за первісним позовом у спірних правовідносинах (визнання спірної заборгованості та її часткове погашення) свідчить про те, що ТОВ «Сантойл» не ухиляється від виконання грошового зобов`язання.

Крім того, враховуючи обставини введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, який наразі продовжено Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, під час дії якого та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, суд вважає, що застосування положень частини десятою статті 238 ГПК України в цьому випадку є недоцільним.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити первісний позов частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантойл», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмобіл» та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» 25892 грн 58 коп. заборгованості за кредитом, 53860 грн 77 коп. пені за несвоєчасно сплачений кредит та 11 грн 77 коп. пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантойл» (08134, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 28-А; код ЄДРПОУ 40192570), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмобіл» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 26, офіс 5/4; код ЄДРПОУ 42867580) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8; код ЄДРПОУ 26547581) 615385 (шістсот п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 02 коп. заборгованості за кредитом.

4. Відмовити у задоволенні первісного позову в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантойл», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмобіл» та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» 11970 грн 52 коп. 28% річних, 3507 грн 08 коп. пені за несвоєчасно сплачений кредит та 1691 грн 52 коп. пені за несвоєчасно сплачені проценти за користування кредитом.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантойл» (08134, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 28-А; код ЄДРПОУ 40192570) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8; код ЄДРПОУ 26547581) 2307 (дві тисячі триста сім) грн 70 коп. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8; код ЄДРПОУ 26547581) 2307 (дві тисячі триста сім) грн 70 коп. судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмобіл» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 26, офіс 5/4; код ЄДРПОУ 42867580) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8; код ЄДРПОУ 26547581) 2307 (дві тисячі триста сім) грн 69 коп. судового збору.

8. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 8; код ЄДРПОУ 26547581) 2307 (дві тисячі триста сім) грн 69 коп. судового збору.

9. Відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.11.2022.

Суддя О.В. Щоткін