Рішення

від 09.11.2022 по справі 918/644/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р.м. РівнеСправа № 918/644/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гупалюк, розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен» про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський щебеневий завод»

про стягнення 37 000,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен» (позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський щебеневий завод» (відповідач) про стягнення 37 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.10.2022 у справі № 918/644/22 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський щебеневий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен» 37 000,00 грн та 2 481,00 грн судового збору.

24.10.2022 через електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен» надійшло клопотання про стягнення витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у справі, яку суд розцінив як заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

Ухвалою суду від 24.10.2022 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен» про ухвалення додаткового рішення у справі призначено на 09.11.2022.

04.11.2022 на електронну адресу суду від представника ТОВ «Торгівельна група «Віссен» надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі.

У судове засідання 09.11.2022 представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивачем у позовній заяві заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено попередній розрахунок суми судових витрат в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.08.2022, укладений між позивачем та адвокатом Захарчук Ксенією Олегівною, замовлення № 1 на надання правових (юридичних послуг) від 01.08.2022, рахунок на оплату № 0108/2022 від 01.08.2022 на суму 7 000,00 грн, акт здачі - приймання (наданих послуг) від 17.10.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 08 від 09.04.2019 та ордер серії АР № 1095886 від 10.08.2022.

За п. 1.1.,1.2. цього договору адвокат (виконавець) зобов`язується надати замовнику правові юридичні послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах та у строки, що передбачені умовами цього договору. Конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються сторонами в спільно підписаних замовленнях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Здача приймання наданих правових послуг за цим договором оформлюється актом здачі прийняття наданих послуг (п. 3.1. договору).

У розділі 4 договору визначено вартість послуг та порядок розрахунків. Вартість правових послуг, що надається на умовах цього договору, визначаються сторонами в замовленні відповідно до підп. 1.2. цього договору. Оплата правових послуг здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця у національній валюті гривні. Відповідно до порядку, визначеного у спільно підписаних сторонами у замовленнях, та відповідно до виставленого виконавцем рахунку.

Цей договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 (п. 8.1. договору).

17.10.2022 між сторонами підписаний акт здачі - приймання (наданих послуг) №171022/1/, у якому передбачено, що вартість послуг за договором, наданих адвокатом, становить 7 000,00 грн згідно з замовленням № 1 від 01.08.2022.

Згідно із замовленням № 1 вартість послуг включає правовий аналіз документів, підготовка позовної заяви та її подання, супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь - яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПК України. Загальна вартість послуг, вказаних в п. 1.1.-1.2. замовлення № 1, сплачується замовником виконавцю шляхом 100% оплати у безготівковій формі на рахунок виконавця протягом 30 днів з дня прийняття рішення судом першої інстанції.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У ч. 3 ст. 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Розділяючи ці поняття, детальніше зазначаємо таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як судом із фактичних обставин справи, у цій справі проведено одне судове засідання, в якому представник позивача участі не брав; представником позивача підготовлено лише одну заяву по суті спору - позовну заяву (на чотирьох аркушах). При цьому такий вид послуги як правовий аналіз документів охоплюється підготовкою позовної заяви та її подання до суду (лише цей вид послуги і був фактично наданий адвокатом з переліку тих, що обумовлені замовленням).

Суд констатує, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями ст. 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.

З огляду на викладене суд, проаналізувавши подані позивачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу, ураховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності справи та обсягу наданої послуги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи.

У силу вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Зважаючи, що позов задоволено, відтак витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, в сумі 4 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський щебеневий завод» 34551, Рівненська область, Сарненський район, с. Вири, вул. Центральна, буд. 13Б, ідентифікаційний код 42908904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен» (49038, м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, буд. 68, ідентифікаційний код 43824695) 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог заяви відмовити.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Віссен» (49038, м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, буд. 68, ідентифікаційний код 43824695).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вирівський щебеневий завод» 34551, Рівненська область, Сарненський район, с. Вири, вул. Центральна, буд. 13Б, ідентифікаційний код 42908904).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне додаткове судове рішення складене та підписане 09.11.2022.

Суддя О. Андрійчук