Постанова

від 02.11.2022 по справі 509/5254/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 509/5254/19

провадження № 61-18522св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тех-Буд-Проектування»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нана Дмитра Миколайовича на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Бочарова А. І., та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі - ТОВ «ФК «Поліс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом (вселення).

Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариство «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк», банк) та ОСОБА_3 укладено генеральну угоду № 21, відповідно до якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід`ємними частинами.

У рамках Генеральної угоди № 21 між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 13.42-21/08-СК від 15 лютого 2008 року та кредитний договір № 13.44-21/08-СК від 19 лютого 2008 року, відповідно до яких банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 750 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань за генеральною угодою № 21 та будь-якими додатковими угодами до неї, у тому числі, які збільшують основне зобов`язання, та кредитними договорами, що укладені та/або будуть укладені в межах та на її підставі, 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, на якій вони розташовані, за адресою: АДРЕСА_1 .

15 лютого 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. зареєстровано в Державному реєстрі іпотек, іпотеку житлового будинку та земельної ділянки за реєстраційним № 6600085 та накладено заборону відчуження предмета іпотеки, яка зареєстрована в реєстрі за № 1292, 1293.

18 листопада 2015 року між банком та ТОВ «ФК «Поліс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ, додаткову угоду № 1 від 27 листопада 2015 року до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 12 травня 2016 року, відповідно до яких банк відступив право вимоги, зокрема, за кредитними договорами та іпотечним договором, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов`язань за генеральною угодою та кредитними договорами ТОВ «ФК «Поліс».

29 вересня 2016 року між ТОВ «ФК «Поліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Валлет» (далі - ТОВ «Голден Валлет») укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами від 29 вересня 2016 року та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29 вересня 2016 року, відповідно до яких ТОВ «ФК «Поліс» відступило право вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов`язань за генеральною угодою та кредитними договорами ТОВ «Голден Валлет».

24 травня 2019 року між ТОВ «Голден Валлет» та ТОВ «ФК «Поліс» укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними та іпотечним договорами та договір про відступлення прав за іпотечним договором, на підставі яких ТОВ «Голден Валлет» відступило право вимоги за генеральною угодою, кредитними договорами та іпотечним договором, а також всіма іншими договорами забезпечення ТОВ «ФК «Поліс».

09 лютого 2015 року державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Рубан М. О. припинено записи про іпотеку та заборону від 15 лютого 2008 року на підставі підробленого рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2013 року у справі № 1522/2773/13.

Вказані обставини встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі № 815/2778/17, якою припинення записів від 15 лютого 2008 року визнано незаконними.

12 лютого 2015 року після припинення записів про іпотеку та заборону на предмет іпотеки, житловий будинок та земельну ділянку відчужено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу.

11 вересня 2015 року ОСОБА_5 відчужила спірний житловий будинок на користь відповідачів у рівних частках (по 1/2) у праві спільної часткової власності на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, а також відчужила спірну земельну ділянку користь відповідачів у рівних частках (по 1/2) у праві спільної часткової власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «ФК «Поліс» задовольнило свої вимоги, звернувши стягнення на спірний житловий будинок та земельну ділянку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору від 15 лютого 2008 року, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

22 серпня 2019 року на підставі статей 23, 37 Закону України «Про іпотеку» право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ТОВ «ФК «Поліс».

30 серпня 2019 року ТОВ «ФК «Поліс» надіслало відповідачам письмові вимоги про звільнення приміщення (виселення).

Позивач зазначав, що ключі від житлового будинку знаходяться у відповідачів, що дає їм можливість незаконно користуватися спірним нерухомим майном, а позивач, маючи право власності на житловий будинок, не має до нього доступу та можливості повноцінно ним володіти, користуватися та розпоряджатися.

Отже, відповідачі порушують права позивача як власника житлового будинку на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, шляхом ігнорування вимоги позивача про виселення, ненаданням доступу до житлового будинку, не звільняють належні позивачу приміщення в будинку, господарські будівлі та земельну ділянку від своїх речей.

20 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Поліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Буд-Проектування» (далі - ТОВ «Тех-Буд-Проектування») укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, відповідно до якого ТОВ «ФК «Поліс» продало, а ТОВ «Тех-Буд-Проектування» придбало спірну земельну ділянку та домоволодіння.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2020 року залучено до участі у справі замість позивача ТОВ «ФК «Поліс» його правонаступника ТОВ «Тех-Буд-Проектування».

З урахуванням зазначеного, ТОВ «Тех-Буд-Проектування» просило зобов`язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою площею 0,1085 га, в тому числі по угіддях: багаторічних насаджень - 0,0181 га, під одно- та двоповерховою житловою забудовою - 0,094 га, у межах згідно з планом, (кадастровий номер 5123755800:02:007:0020), що розташована на території Таїровської селищної ради селища Мізікевича, житловий масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 ; визнати за ТОВ «Тех-Буд-Проектування» право безперешкодно проходити на територію вказаної земельної ділянки та у приміщення домоволодіння, на заміну замків та вселення до житлового будинку уповноважених представників товариства та інших осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року позов ТОВ «Тех-Буд-Проектування» задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ТОВ «Тех-Буд-Проектування» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою 0,1085 га, в тому числі по угіддях: багаторічних насаджень - 0,0181 га, під одно- та двоповерховою житловою забудовою - 0,094 га, у межах згідно з планом (кадастровий номер 5123755800:02:007:0020), що розташована на території Таїровської селищної ради селища Мізікевича, житловий масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ТОВ «Тех-Буд-Проектування» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою 0,1085 га, в тому числі по угіддях: багаторічних насаджень - 0,0181 га, під одно- та двоповерховою житловою забудовою - 0,094 га, у межах згідно з планом (кадастровий номер 5123755800:02:007:0020), що розташована на території Таїровської селищної ради селища Мізікевича, житловий масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 .

Визнано за ТОВ «Тех-Буд-Проектування» право на безперешкодне входження його уповноважених представників на земельну ділянку, житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 640 кв. м, у тому числі житловою 118,6 кв. м.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Тех-Буд-Проектування» є власником земельної ділянки площею 0,1085 га, у тому числі по угіддях: багаторічних насаджень - 0,0181 га, під одно- та двоповерховою житловою забудовою - 0,094 га, у межах згідно з планом, (кадастровий номер 5123755800:02:007:0020), що розташована на території Таїровської селищної ради селища Мізікевича, житловий масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 , однак не може в повній мірі володіти, розпоряджатися та користуватися своєю власністю у зв`язку з тим, що відповідачі чинять йому в цьому перешкоди.

Установивши, що порушення права ТОВ «Тех-Буд-Проектування» як власника житлового будинку полягає в ігноруванні відповідачами вимоги позивача про звільнення приміщення (виселення), ненаданням доступу житлового будинку, а також не звільнення належного товариству приміщення будинку, господарських будівель та земельної ділянки від своїх речей, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовної заяви та вважав за необхідне захистити порушене право позивача, застосувавши способи захисту його порушеного права як власника майна, визначені в позовних вимогах, шляхом зобов`язання відповідачів не чинити йому перешкоду користуванні належним йому нерухомим майном та визнання за ним права вчинити певні дії відносно цього майна.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року скасовано в частині визнання за ТОВ «Тех-Буд-Проектування» права на безперешкодне входження його уповноважених представників на земельну ділянку, житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, загальною площею 640 кв. м, у тому числі житловою 118,6 кв. м.

Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині заочне рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за ТОВ «Тех-Буд-Проектування» права на безперешкодне входження його уповноважених представників на спірну земельну ділянку, житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки таке право і так є у власника майна. Право безперешкодного входу є частиною правомочностей власника щодо володіння спірним майном, який в межах цього провадження отримав судове рішення про усунення перешкод в здійсненні свого права.

Також апеляційний суд зазначив, що виходячи зі специфіки спірних правовідносин (набуття права власності в іпотечних відносинах), позивач не пред`явив позов про виселення (припинення права користування), а суд за встановлених обставин справи та категорії спірний правовідносин не може виходити за межі заявлених позовних вимог навіть в порядку статті 5 ЦПК України, оскільки розглядає апеляційну скаргу в межах підстав та предмету позову, заявлених в суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нан Д. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Тех-Буд-Проектування» про зобов`язання відповідачів не чинити перешкод ТОВ «Тех-Буд-Проектування» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою 0,1085 га, в тому числі по угіддях: багаторічних насаджень - 0,0181 га, під одно- та двоповерховою житловою забудовою - 0,094 га, у межах згідно з планом (кадастровий номер 5123755800:02:007:0020), що розташована на території Таїровської селищної ради селища Мізікевича, житловий масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 .

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджується право власності позивача на житловий будинок та земельну ділянку, не надали належної оцінки його доводам щодо правомірності набуття ним права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, суд першої інстанції належним чином не повідомляв його про розгляд справи та розглянув справу за його відсутності.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) та у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 754/4727/16-ц (провадження № 61-25345св18), від 06 травня 2020 року у справі № 640/15833/16-ц (провадження № 61-44536св18), від 24 червня 2020 року у справі № 139/839/19 (провадження № 61-6920св20); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року ТОВ «Тех-Буд-Проектування» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариство «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», та ОСОБА_3 укладено генеральну угоду № 21, відповідно до якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід`ємними частинами.

У межах генеральної угоди № 21 між банком та позичальником укладено кредитний договір № 13.42-21/08-СК від 15 лютого 2008 року та кредитний договір № 13.44-21/08-СК від 19 лютого 2008 року, відповідно до яких банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 750 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань за генеральною угодою № 21 та будь-якими додатковими угодами до неї, у тому числі, які збільшують основне зобов`язання, та кредитними договорами, що укладені та/або будуть укладені в межах та на її підставі, 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, на якій вони розташовані, за адресою: АДРЕСА_1 .

15 лютого 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. у зв`язку із посвідченням вищезазначеного іпотечного договору, накладена заборона на відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, яке передається в іпотеку, що належить ОСОБА_4 до припинення чи розірвання іпотечного договору.

18 листопада 2015 року між банком та ТОВ «ФК «Поліс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ, додаткову угоду № 1 від 27 листопада 2015 року до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ від 18 листопада 2015 року та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 12 травня 2016 року, відповідно до яких Банк відступив право вимоги, зокрема, за кредитними договорами та іпотечним договором, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов`язань за генеральною угодою та кредитними договорами ТОВ «ФК «Поліс».

29 вересня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та ТОВ «Голден Валлет» укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та права вимоги за договорами забезпечення, відповідно до яких ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» відступило право вимоги за генеральною угодою, кредитними договорами, іпотечним договором, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов`язань за генеральною угодою та кредитними договорами ТОВ «Голден Валлет».

09 лютого 2015 року державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Рубан Майєю Олександрівною припинено записи про іпотеку та заборону від 15 лютого 2008 року на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2013 року у справі № 1522/2773/13.

12 лютого 2015 року після припинення записів про іпотеку та заборону на предмет іпотеки, житловий будинок та земельну ділянку відчужено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу.

11 вересня 2015 року ОСОБА_5 відчужила житловий будинок на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках (по 1/2) на праві спільної часткової власності на підставі нотаріально посвідченого договору дарування.

11 вересня 2015 року ОСОБА_5 відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках (по 1/2) на праві спільної часткової власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі № 815/2778/17 адміністративний позов ТОВ «Голден Валлет» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції Рубан М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19202502 від 09 лютого 2015 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції Рубан М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19203163 від 09 лютого 2015 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції Рубан М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19201384 від 09 лютого 2015 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції Рубан М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19201940 від 09 лютого 2015 року.

22 серпня 2019 року на підставі статей 23, 37 Закону України «Про іпотеку» право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ТОВ «ФК «Поліс».

30 серпня 2019 року ТОВ «ФК «Поліс» надсилало відповідачам письмові вимоги про звільнення приміщення.

20 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Поліс» та ТОВ «Тех-Буд-Проектування» укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком, відповідно до якого ТОВ «ФК «Поліс» продало, а ТОВ «Тех-Буд-Проектування» придбало спірну земельну ділянку та домоволодіння.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЕСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти Росії», заява № 43330/09).

Згідно з частиною другою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції на 19 листопада 2020 року, судове рішення суду першої інстанції ухвалене за його відсутності. Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно нього порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, відповідач вказував про не повідомлення його судом першої інстанції про судове засідання.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналіз постанов Касаційного цивільного суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є однаковим, передбачуваним та послідовним.

Проте суд апеляційної інстанції не встановив належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції та не звернув уваги на пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, яким передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, аргументи касаційної скарги щодо суті позову не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, які є підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частині четвертій статті 411 ЦПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нана Дмитра Миколайовича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк