Постанова

від 04.11.2022 по справі 357/8239/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 357/8239/19

провадження № 61-551св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Дари ланів», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року в складі судді Кошель Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» (далі - ПОСП «Сидори») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Дари ланів» (далі - ФГ «Дари ланів»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. та просило:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 5С від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074;

скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди ФГ «Дари ланів» на цю земельну ділянку ;

витребувати із незаконного володіння ФГ «Дари ланів» на свою користь земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 загальною площею 5,672 га;

внести зміни до договору оренди землі б\н від 03 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» шляхом його викладення у новій редакції, вказаній у позовній заяві, в тому числі акту приймання-передачі об`єкта оренди;

припинити право оренди ФГ «Дари ланів» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074.

На обґрунтування позову зазначало, що в червні 2014 року уклало з ОСОБА_1 два договори оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,835 га, кадастровий номер 3220486000:04:006:0003, та площею 2,837 га, кадастровий номер 3220486000:04:006:0002, розташованих у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на десять років. Вказані договори у встановленому законом порядку були зареєстровані державними реєстраторами. Протягом часу дії договорів оренди підприємство користувалося земельними ділянками у своїй господарській діяльності і належним чином сплачувало орендну плату. Починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення підприємства права користування земельними ділянками на підставі укладених договорів оренди.

За поданою відповідачем скаргою до Міністерства юстиції України наказом № 728\5 від 15 березня 2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0003 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0002 за ПОСП « Сидори».

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Еліта-2010» договори оренди спірних земельних ділянок, які в подальшому були розірвані 04 грудня 2018 року.

В подальшому ОСОБА_1 здійснила об`єднання спірних земельних ділянок в одну з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 загальною площею 5,672 га та 11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовану внаслідок об`єднання земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Продовжуючи діяти недобросовісно, 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 з ФГ «Дари ланів». 14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за ФГ « Дари ланів».

Скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за підприємством права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486000:04:006:0003 та 3220486000:04:006:0002 не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договори оренди є дійсними, а тому права підприємства як законного орендаря підлягають судовому захисту .

Посилаючись на викладене, ПОСП «Сидори» просило позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року в задоволенні позову ПОСП «Сидори» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки свідчить про невизнання державою факту набуття позивачем такого права. Тому подальше об`єднання земельних ділянок в одну, її державна реєстрація за ОСОБА_1 та передача в оренду ФГ «Дари ланів» не порушує права ПОСП «Сидори», оскільки такі права відсутні. На момент розгляду справи наказ Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП «Сидори» на спірні земельні ділянки є чинним.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року залишено без змін. Стягнуто з ПОСП «Сидори» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн та на користь ФГ «Дари ланів» витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів» надали належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, їх розмір є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, наявні правові підстави для стягнення з позивача понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2021 року ПОСП «Сидори» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 902/803/17, від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16- ц, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 910/21911/14, від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 917/410/18, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 392/1829/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17, від 04 листопада 2019 року у справі № 9901/264/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 291/421/17, від 22 січня 2020 року у справі № 399/590/17, від 03 квітня 2020 року у справі № 912/3294/18, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 587/354/19, від 15 липня 2020 року у справі № 915/476/19, від 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18, від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18.

Вказувало на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

Також посилалося на те, що стосовно частини позовних вимог відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 207, 210, 638, 640 ЦК України, статей 124, 125 ЗК України, статей 6, 14, 17 Закону України від 06 жовтня 1998 року «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952- IV), не врахували, що договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року набирають чинності з моменту їх підписання сторонами. Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі.

Суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили пункт 37 договору оренди землі від 03 червня 2014 року, оскільки керуючись типовим договором оренди землі, що не враховував внесені до ЦК України, ЗК України, Закону № 161-XIV зміни щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, сторони помилково визначили, що договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, яку фактично неможливо провести.

Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ПОСП «Сидори» не призвело до припинення самого права оренди, що виникло на підставі договору оренди землі після його державної реєстрації.

Суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 357/3844/20, у межах якої вирішувалось питання про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5, не врахували, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений законодавством спосіб.

Апеляційний суд безпідставно стягнув з позивача понесені ОСОБА_1 та ФГ «Дари ланів» витрати на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачі не надали суду детальний опис робіт, виконаних адвокатом, на здійснених ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги. До обсягу професійної правничої допомоги включені послуги, не пов'язані з розглядом справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

23 лютого 2021 року матеріали справи № 357/8239/19 надійшли до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ПОСП «Сидори» заявило клопотання про розгляд справи за участю його представника.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки Верховний Суд розгляд справи здійснює у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а необхідності виклику учасників справи для надання пояснень не встановив, тому в задоволенні цього клопотання слід відмовити.

ФГ «Дари Ланів» та ОСОБА_1 направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У відзивах ФГ «Дари Ланів», ОСОБА_1 також просили стягнути з ПОСП «Сидори» на їх користь витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належали земельні ділянки площею 2, 835 га, кадастровий номер 3220486000:04:006:0003, та площею 2,837 га, кадастровий номер 3220486000:04:006:0002, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

03 червня 2014 року ПОСП « Сидори» та ОСОБА_1 уклали договори оренди землі, за умовами яких ОСОБА_1 передала ПОСП « Сидори» у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належні їй вищевказані дві земельні ділянки строком на 10 років.

Згідно пункту 37 договорів оренди ці договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0003 ПОСП «Сидори» на підставі договору оренди землі від 03 червня 2014 року зареєстроване 25 грудня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Юхно Н. В., а право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0002 - 25 січня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Бурімською Н. І.

Наказом Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 , скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП « Сидори» на належні ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:006:0003 та 3220486000:04:006:0002, яке було зареєстроване на підставі договорів оренди від 03 червня 2014 року. Підставою для прийняття вказаного рішення стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ПОСП «Сидори» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, без здійснення оплат за вчинення реєстраційних дій.

Скасування іншого речового права ПОСП « Сидори» на вищезазначені земельні ділянки здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С. С. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення: 40128149.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ « Еліта-2010» договори оренди спірних земельних ділянок строком до 05 березня 2028 року, які були розірвані 04 грудня 2018 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 здійснила об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0003 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0002, внаслідок чого була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 площею 5,672 га. 11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єктів нерухомого майна внаслідок їх об`єднання. Цього ж дня державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовану внаслідок об'єднання спірну земельну ділянку за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ФГ «Дари ланів» договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074. 14 грудня 2018 року державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ « Дари ланів».

У зв`язку зі зміною об`єкта оренди внаслідок об`єднання земельних ділянок ПОСП «Сидори» 06 травня 2019 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) на внесення змін до договору оренди від 03 червня 2014 року шляхом його викладення у новій редакції, відповіді на яку не отримало.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон № 161-XIV.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIVдоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону № 161-XIV).

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952- IV.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6- 643цс16 зазначено, що учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

З урахуванням наведеного для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Судами встановлено, що в пункті 37 договорів оренди землі від 03 червня 2014 року сторони визначили, що ці договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Право оренди спірних земельних ділянок ПОСП «Сидори» на підставі договорів оренди землі від 03 червня 2014 року було зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Юхно Н. В. на підставі рішення від 25 грудня 2014 року за № 18361308 та державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Бурімською Н. І. на підставі рішення від 25 січня 2015 року за № 188356307.

Однак зазначені рішення державних реєстраторів були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5 як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. В подальшому до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок за ПОСП «Сидори».

На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій зазначений наказ у встановленому законом порядку не скасований.

Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірні земельні ділянки та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до частини другої статті 3 Закону № 1952-IV, статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 (провадження № 61-15401св19), від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18 (провадження № 61-19170св19), від 08 квітня 2021 року у справі № 357/7886/18 (провадження №61-14414св20), від 12 квітня 2021 року у справі № 357/8107/18 (провадження № 61-14415св20), від 11 травня 2021 року у справі № 357/7999/18 (провадження № 61-10444св20), від 12 травня 2022 року в справі № 357/8242/19 (провадження № 61-19580св20).

Встановивши, що на час державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Дари Ланів» таке право в ПОСП «Сидори» було відсутнє внаслідок скасування наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5 рішень про державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок за позивачем, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що права та інтереси позивача не були порушені відповідачами і правильно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження в цій справі до вирішення справи № 357/3844/20 колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Наявність у суді справи № 357/3844/20 у межах якої оскаржується наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5, не може бути перешкодою для розгляду цієї справи, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження в цій справі.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 357/8095/19 (провадження № 61-4931св21).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ПОСП «Сидори» просило суд передати справу на розгляд Великої палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю: відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), шляхом його уточнення, а саме чітко розмежувати момент укладення і набрання чинності для договорів оренди землі, укладених до та після 01 січня 2013 року, які є різними, вказавши, що договори оренди землі, укладені до 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, а саме внесення відповідного запису про це до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, що є складовою Державного реєстру земель, а договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року, - з моменту їх підписання сторонами;

в доповнення до висновків Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) чітко розмежувати поняття «державна реєстрація договору оренди землі» та «державна реєстрація права оренди на земельну ділянку» та їх правові наслідки для сторін договору оренди землі;

надати висновок з приводу того, чи має орендар, який уклав договір оренди землі після 01 січня 2013 року, але право оренди земельної ділянки якого з певних причин не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право оспорити договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем в період дії укладеного таким орендарем договору.

Частинами четвертою, п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому справа має принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

Фактичні обставини і правовідносини у справах, на які посилається заявник, та у справі, яка є предметом цього касаційного перегляду, різні.

Разом з тим у заявленому клопотанні відсутні посилання на обставини, які по- різному тлумачяться судами у справах, що виникають з подібних правовідносин, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, наведені заявником аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частин четвертої, п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, та не свідчать про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду, зазначених заявником у клопотанні, так як предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у справах №№ 322/1178/17, 696/1693/15-ц та в цій справі є різними, тобто правовідносини не є подібними. Тому підстави для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду указаної справи згідно зі статтею 403 ЦПК України відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ПОСП «Сидори» залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Щодо клопотань представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А. та представника ФГ «Дари Ланів» - адвоката Косяка В. М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Марценюк Л. А. просила стягнути з ПОСП «Сидори» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції в сумі 12 500 грн, які складаються з гонорару адвоката за надані послуги в сумі 7 500 грн та з гонорару успіху - 5 000 грн. На підтвердження зазначених витрат представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. надала: договір про надання правової допомоги № 14/20, укладений 10 грудня 2020 року з ОСОБА_1 ; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2020 року; додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2020 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 26 лютого 2021 року, згідно з яким ОСОБА_1 надана правнича допомога у вигляді аналізу касаційної скарги ПОСП «Сидори» та складання відзиву на касаційну скаргу, за що винагорода складає 7 500 грн, а також 5 000 грн - гонорар успіху.

У відзиві на касаційну скаргу представник ФГ «Дари Ланів» адвокат Косяк В. М. просив стягнути з ПОСП «Сидори» на користь ФГ «Дари Ланів» 10 000 грн понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції. На підтвердження зазначених витрат, понесених ФГ «Дари Ланів», адвокат Косяк В. М. надав: договір про правничу допомогу № 54, укладений 10 лютого 2021 року між ФГ «Дари Ланів» та АО «МКБ Групп», за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу у справі № 357/8239/19 і сторони визначили розмір гонорару у сумі 5 000 грн та гонорару успіху - 5 000 грн; акт приймання-передачі правничої допомоги від 16 лютого 2021 року, згідно з яким ФГ «Дари Ланів» надана правнича допомога у вигляді аналізу судової практики, складання та подання відзиву на касаційну скаргу; платіжне доручення від 16 лютого 2021 року № 305 про сплату ФГ «Дари Ланів» на користь АО «МКБ Групп» коштів у розмірі 5 000 грн.

24 лютого 2021 року копія відзиву на касаційну скаргу представника ФГ «Дари Ланів» - адвоката Косяка В. М., а 27 лютого 2021 року копія відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А. надіслані іншим учасникам справи, у тому числі позивачу, однак клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції від особи, яка подала касаційну скаргу у цій справі, до Верховного Суду не надходило.

Клопотання підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 12 500 грн, а ФГ «Дари Ланів» - у розмірі 10 000 грн, що є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач, який подав касаційну скаргу, не звернувся до Верховного Суду з клопотанням про зменшення заявлених відповідачами до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростував їх розмір та не довів неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертої статті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Оскільки за наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача ПОСП «Сидори» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, наявні підстави для компенсації понесених відповідачами в суді касаційної інстанції витрат на правничу допомогу особою, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про розгляд касаційної скарги з викликом (повідомленням) сторін у справі відмовити.

У задоволенні клопотання Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни та представника Фермерського господарства «Дари Ланів» - адвоката Косяка Вячеслава Миколайовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції задовольнити.

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь ОСОБА_1 12 500 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на користь Фермерського господарства «Дари Ланів» 10 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко