Постанова

від 10.12.2020 по справі 357/8239/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 357/8239/19

Провадження №22-ц/824/12457/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року у справі за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори до ОСОБА_1 , фермерського господарства Дари ланів , державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі ,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив про те, що в червні 2014 року ПОСП Сидори уклало із ОСОБА_1 два договори оренди належних відповідачу земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,835 га кадастровий номер 3220486000:04:006:0003 та площею 2,837 га кадастровий номер 3220486000:04:006:0002, розташованих у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Договори оренди були укладені строком на десять років та у встановленому законом порядку зареєстровані державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Юхно Н.В. на підставі рішення від 25.12.2014 року за №18361308 та державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Бурімською Н.І. на підставі рішення від 25.01.2015 року за №188356307. Протягом часу дії договорів оренди позивач користується земельними ділянками у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року відповідач вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ПОСП Сидори права користування за договорами оренди.

За поданою відповідачем 28.02.2018 року скаргою до Міністерства юстиції України, Наказом №728\5 від 15.03.2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:006:0003 та земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:006:0002 за ПОСП Сидори .

В подальшому 05.03.2018 року відповідач уклала з ТОВ Еліта-2010 договори оренди цих земельних ділянок. На підставі даної обставини ПОСП Сидори звернулося до суду з позовом про визнання цих договорів недійсними. Після звернення позивача до суду, 04.12.2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Еліта-2010 розірвали договори оренди землі від 05.03.2018 року. Після чого відповідач здійснила об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3220486000:04:006:0003 та 3220486000:04:006:0002 в одну з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 загальною площею 5,672 га. 11.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на сформовану внаслідок об`єднання спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Продовжуючи діяти недобросовісно, 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 з Фермерським господарством Дари ланів . 14.12.2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ Дари ланів .

Позивач стверджує, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за підприємством права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:006:0003 та 3220486000:04:006:0002, що виникло на підставі договорів оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договори оренди є дійсними, а тому права ПОСП Сидори як законного орендаря підлягають судовому захисту . На підставі даних обставин та з урахуванням уточнення позивачем своїх позовних вимог, останній просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 5С від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Дари ланів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди ФГ Дари ланів на цю земельну ділянку ;

- витребувати із незаконного володіння ФГ Дари ланів на користь ПОСП Сидори земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074 загальною площею 5,672;

- внести зміни до договору оренди землі б\н від 03.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП Сидори шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди;

- припинити право оренди ФГ Дари ланів на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:006:0074.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного Київської області від 17 липня 2020 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що судом не взято до уваги доводи позивача, які належно обґрунтовують підстави для задоволення даного позову. При цьому висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та вирішити питання судових витрат.

У своїх відзивах на апеляційну скаргу відповідачі вважають доводи апелянта неналежними, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Просили відмовити у задоволенні скарги а рішення суду залишити без змін.

За результатами розгляду справи колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків:

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції були належним чином встановлені та оцінені усі обставини справи, відтак підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Свою незгоду з ухваленим рішенням апелянт обґрунтовував тим, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди не є підставою для припинення такого права, не позбавляє орендаря права оскаржити договори оренди землі. Об`єднання земельних ділянок, які були передані в оренду позивачу унеможливлює захист його порушеного права та не відповідає вимогам земельного законодавства.

З такою позицією апелянта колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:006:0003 і 3220486000:04:006:0002 було скасовано, це свідчить про відсутність у позивача права оренди, як наслідок відсутність порушення його прав оскаржуваним договором оренди, як на момент реєстрації зазначеного договору, так і на момент пред`явлення позову. Окрім цього суд першої інстанції зазначив і про те, що в зв`язку з об`єднанням земельних ділянок, які були предметом оренди та формуванням іншої земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, відбулася зміна меж земельних ділянок, припинилося існування цих земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав у попередніх межах, що в свою чергу унеможливлює захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди, тощо.

З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженими та обґрунтованими.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що договір оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства, є вчиненим з моменту державної реєстрації цих прав, а саме право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно земельна ділянка за договором оренди вважається переданою орендодавцем орендареві теж з моменту державної реєстрації права оренди (ст.17 Закону України Про оренду землі ). На час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді наказ Міністерства юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП Сидори на спірні земельні ділянки, є чинним, відтак право позивача не порушено. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №322/1178/17.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі витрати на правничу допомогу покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано суду договір про надання правничої допомоги з адвокатом Миколюком М.Д., акт виконаних робіт, підписаний сторонами,квитанції про сплату на підставі договору грошових коштів. Розмір витрат на оплату послуг адвоката за об`єм робіт складає 10 000,00 грн. Надані відповідачем документи відповідно до положень ст. 137 ЦПК України є належними доказами сплати ОСОБА_1 грошових коштів за надання професійної правничої допомоги адвоката Миколюка М.Д. у даній справі. Відповідач у справі належним чином документально підтвердила такі витрати, а їх розмір є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому, оскільки неспівмірність заявлених відповідачем витрат даної категорії у відповідності до ч. 6 ст. 137 ЦПК України не було належним чином доведена стороною позивача, колегія суддів приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому та документально підтвердженому розмірі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори (ЄДРПОУ 32638083) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та на корить фермерського господарства Дари ланів (ЄДРПОУ 32796613) витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько