Постанова

від 31.10.2022 по справі 554/5166/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 554/5166/19

провадження № 51-741км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_5

суддів ОСОБА_6 ОСОБА_7

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8,

виправданої ОСОБА_1 ,

захисників ОСОБА_9 ОСОБА_10

у режимі відеоконференції:

прокурора ОСОБА_11

представника потерпілих ОСОБА_12

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170040003646, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтави, жительки АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, яке їй інкримінується, вчинене нею.

Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу, арешту на майно, цивільних позовів, процесуальних витрат, речових доказів у кримінальному провадженні.

Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у тому, що вона 06 листопада 2018 року приблизно о 14:10, керуючи автомобілем марки «MERCEDES BENZ ML250» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) по вул. Соборності з боку вул. Театральної в напрямку вул. В`ячеслава Чорновола в м. Полтаві зі швидкістю 50-60 км/год, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого на перехресті з вул. Лідова і позначеного дорожньою розміткою «зебра» та дорожнім знаком 5.35.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), порушила вимоги пунктів 12.3, 12.4, 12.9 підпункт «б» ПДР, а саме під час виникнення небезпеки для руху у вигляді появи на проїзній частині велосипедиста, що рухався по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу її руху, якого вона об`єктивно могла виявити з моменту його виїзду на пішохідний перехід, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснила наїзд на ОСОБА_2 , який переїжджав проїзну частину вул. Соборності, керуючи спортивним велосипедом марки «CARVER».

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Причиною ДТП та її наслідків, що настали було порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 12.3, 12.4, 12.9 підпункт «б» ПДР.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 10 січня 2022 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі сторона обвинувачення, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Як стверджуєпрокурор, суд першої інстанції порушив вимоги статей 22, 332, 370 КПК, оскільки в основу виправдувального вироку поклав виключно докази сторони захисту, а саме показання обвинуваченої і висновок експерта від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789 за результатами проведення комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (далі - висновок експерта від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789), який суперечить висновку експерта від 24 квітня 2019 року № 257/258/35 за результатами комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи (далі - висновок експерта від 24 квітня 2019 року № 257/258/35).

Вважає, що суди необґрунтовано відмовили в задоволенні клопотань про призначення додаткової та повторної експертизи і не зважили на ряд підстав для їх призначення, а саме: висновки надано одними й тими ж експертами; під час експертизи від 24 квітня 2019 року № 257/258/35 експерт провів розрахунки з урахуванням ситуаційного часу реакції водія 0,8 с, однак у ході експертизи від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789 було взято значення ситуаційного часу - 1,0 с; сторона захисту на вирішення експерта поставила ряд питань з умовою, що зафіксований у схемі до протоколу огляду місця ДТП слід ковзання з позначкою № 1 не належить велосипеду потерпілого, однак указана умова фактично не відповідає самому протоколу; експерти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не маючи кваліфікації за спеціальністю 6.1 «Дослідження фото-, кіно- обладнання, фотозображень і матеріалів» зробили висновок, що фактично слід № 1 в схемі ДТП не є слідом бокового ковзання велосипеда; експерти в розрахунках використовували застарілі величини щодо усталеного сповільнення руху технічно справного автомобіля під час гальмування на горизонтальній ділянці дороги.

Прокурор також наголошує на тому факті, що суд першої інстанції піддав сумніву достовірність відображення на схемі до протоколу огляду місця ДТП з позначкою № 1 сліду бокового ковзання велосипеда, однак проігнорував те, що протокол огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року та схема до нього підписані всіма учасниками слідчої дії без зауваження, у тому числі ОСОБА_1 .

На переконання сторони обвинувачення, суди застосували вибірковість, оскільки відмітили необхідність проведення ідентифікації сліду з позначкою № 1, проте в судових рішеннях не зазначено про необхідність ідентифікації інших подібних слідів з позначками №8, 9 «сліди бокового ковзання коліс велосипеда», які фактично розташовані на одній лінії зі слідом № 1 після зіткнення і які продовжують цей слід.

Свої доводи обґрунтовує також і тим, що посилання апеляційного суду, який погодився з висновком суду першої інстанції про неналежність висновків експертів від 17 грудня 2018 року № 589, від 23 січня 2019 року № 43, від 24 квітня 2019 року № 257/258/35, на доктрину «плодів отруйного дерева» є безпідставним, оскільки протокол огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року та схема до нього в цілому не були визнані неналежними доказами.

Разом з тим наголошує, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про будь-які суттєві порушення прав і свобод людини під час проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні та не встановлено таких відомостей у ході судового розгляду, а тому суд апеляційної інстанції без будь-якого обґрунтування зазначив про те, що недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

Як відзначає прокурор, суд першої інстанції необґрунтовано та без посилання на досліджені докази зазначив про невстановлення факту користування обвинуваченою мобільним телефоном під час руху безпосередньо перед виникненням ДТП. У свою чергу апеляційний суд указав, що неврахування доказів користування обвинуваченою мобільним телефоном не може вплинути на висновки суду про її винуватість, що, на думку сторони обвинувачення, суперечить вимогам ч. 3 ст. 370 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргузахисник ОСОБА_10 вказує на безпідставність доводів у скарзі та дотримання судом апеляційної інстанції вимог КПК, у зв`язку з чим ухвала Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року відповідає вимогам статтей 370, 419 КПК, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_11 та представник потерпілих ОСОБА_12 надавши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу прокурора.

Виправдана ОСОБА_1 та захисники ОСОБА_9 ОСОБА_10 заперечили проти задоволення касаційної скарги

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели ці суди належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Указаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції допитав ОСОБА_1 та з`ясував її позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Так, обвинувачена своєї винуватості в інкримінованому їй діянні не визнала і поміж іншого, зазначила, що неодноразово як під час огляду місця події, так і під час досудового розслідування категорично заперечувала те, що наїзд відбувся на другій смузі руху по колу на вул. Соборності та слід гальмування транспортного засобу, виявлений на цій смузі й позначений на схемі до протоколу огляду місця пригоди за № 1, належить велосипеду, яким керував потерпілий. Наголосила, що зіткнення автомобіля з велосипедом сталося на третій смузі руху по колу на вул. Соборності, де й було виявлено уламки з рамки для кріплення номерного знака до її автомобіля та педалів із велосипеда потерпілого.

Октябрський районний суд м. Полтави за результатом розгляду кримінального провадження дійшов висновку про виправдання ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, оскільки не доведено того, що кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується, вчинене нею.

За мотивувальною частиною вироку, суд на обґрунтування прийнятого рішення про виправдування ОСОБА_1 поклав висновок експерта від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789, за результатами проведення експертизи за клопотанням захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2019 року.

Не погодившись із вироком суду, сторона обвинувачення подала апеляційну скаргу та доповнення, у яких стверджувала про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просила скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2020 року та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначити покарання в межах санкції статті.

При цьому прокурор в апеляційній скарзі просив розглянути клопотання про призначення додаткової комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи.

За наслідками апеляційного розгляду суд, зокрема, апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 - без змін.

Так, Полтавський апеляційний суд зосередив свою увагу і надав ключового значення у кримінальному провадженні тому, що надані стороною обвинувачення докази не дають можливості поза розумним сумнівом встановити, по-перше, місце зіткнення транспортних засобів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по-друге, швидкість автомобіля.

Однак у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції, попри те, що ключовими питаннями у цьому кримінальному провадженні є встановлення місця зіткнення транспортних засобі та належність сліду ковзання, який зафіксований у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року під позначкою № 1 велосипеду «CARVER» під керуванням ОСОБА_2 , не дав протоколу в цілому належної оцінки відповідно до вимог ст. 94 КПК.

У контексті викладеного суд касаційної інстанції акцентує увагу, що огляд місця події у провадженнях такої категорії є одним із важливих способів збирання доказів.

Вирішення категорично питання, зокрема, щодо достовірності та належності фактичних даних протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 листопада 2018 року було тим більше необхідним, оскільки на його вихідних даних ґрунтуються висновки експертів, які мають важливе значення для встановлення обставин ДТП та впливають на вирішення питання щодо наявності підстави для кримінальної відповідальності.

Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, прокурор для доведення причин ДТП та її наслідків подав до суду, зокрема, висновок експерта № 43 і висновок експерта від 24 квітня 2019 року№ 257/258/35 .

Відповідно до висновку експерта від 24 квітня 2019 року № 257/258/35, поміж іншого, за загальними ознаками, з урахуванням розташування пластикових уламків від рамки номерного знака та за умови достовірності даних у частині належності сліду бокового ковзання велосипеда, місце наїзду автомобіля марки «MERCEDES BENZ ML250» на велосипед марки «CARVER» могло знаходитися в районі дорожньої розмітки «пішохідний перехід» до початку осипу уламків рамки кріплення номерного знака та за умови «достовірності даних належності сліду, вказаного під позначкою «1», велосипеду марки «CARVER» - перед зазначеним слідом бокового ковзання колеса велосипеда.

В даній дорожній ситуації за умов, вказаних у дослідницькій частині висновку дії водія автомобіля марки «MERCEDES BENZ ML250» ОСОБА_1 не відповідали вимогам пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 «б» ПДР і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП. При допустимій для даних дорожніх умов швидкості руху ОСОБА_1 мала технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 . Даний висновок справедливий лише за умови, що слід бокового ковзання, позначений на схемі під № 1 належить велосипеду марки «CARVER», при інших вихідних даних висновки стосовно водія ОСОБА_1 можуть змінитися.

Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Частина 6 цієї статті передбачає обов`язок суду створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у тому числі забезпечити, щоб права, надані законом стороні, могли бути ефективно реалізовані.

Право сторони захисту надати суду висновок експерта прямо визначено ч. 2 ст. 101 КПК. Закон, установивши право сторони захисту надавати висновки експертів, тим самим передбачив і обов`язок суду розглянути їх у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Так, за клопотанням захисника ОСОБА_10 як уже було зазначено, слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ухвалою від 19 березня 2019 року призначив судову комісійну комплексну транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789.

Як убачається з указаної експертизи, про що слушно зазначає прокурор у касаційні скарзі, на її вирішення поставленні питання № 2, 8, 9, 10, 13, 14, з умовою, що слід ковзання, зафіксований у схемі до протоколу огляду місця ДТП від 06 листопада 2018 року під позначкою № 1, не належить велосипеду «CARVER» під керуванням ОСОБА_2 .

За висновком експерта від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789, зокрема, в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «MERCEDES BENZ ML250» ОСОБА_1 не мала технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 і в її діях відсутні невідповідності вимогам ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути даної ДТП (наїзду на нього автомобілем марки «MERCEDES BENZ ML250») і його дії не відповідали вимогам пунктів 6.6 «в», 6.7 та 10.2 ПДР та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У контексті викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що наданий стороною обвинувачення висновок, так і висновок сторони захисту містять умову, за якої вони є обґрунтованими/справедливими, а саме належності/неналежності сліду бокового ковзання, позначеного на схемі до протоколу огляду місця події під № 1 велосипеду «CARVER».

Частиною 1 ст. 332 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності.

За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку (ч. 1 ст. 356 КПК).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення заявила клопотання про призначенняповторної комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (т. 12, а. п. 232 - 237), яке Полтавський апеляційний суд ухвалою від 18 листопада 2021 року залишив без задоволення (т. 12, а. п. 248-252), мотивуючи тим, що прокурор не обґрунтував підстав для призначення такої експертизи.

Зазначені висновки суду є передчасними, оскільки клопотання прокурора містить переконливі доводи щодо суперечності висновків експертів від 24 квітня 2019 року № 257/258/35 та від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789. Так, сторона обвинувачення, серед іншого, зазначала про те, що під час експертизи від 24 квітня 2019 року № 257/258/35, експерт здійснив розрахунки з урахуванням ситуаційного часу реакції водія 0,8 с, водночас у ході експертизи, проведеної 24 червня 2019 року ( висновок № 438/439/788/789) було взято значення ситуаційного часу - 1,0 с, що може вплинути на обґрунтованість висновку експертів, а відповідно і на оцінку, зокрема, щодо достовірності.

Необхідно зазначитите, що істотні суперечності між вищезазначеними висновками судових експертів не усунув суд апеляційної інстанції шляхом допиту експерта щодо вказаних розбіжностей.

Суд касаційної інстанції зазначає, що, як правило, не можна без залучення експерта визначити, яким чином різниця в даних, на яких ґрунтувалися експертні висновки, вплинула на правильність експертного висновку в цілому.

Більше того, суд апеляційної інстанції мав урахувати, що експерт ОСОБА_3 , був у складі експертів, які провели експертизу від 24 квітня 2019 року № 257/258/35 та експертизу 24 червня 2019 року № 438/439/788/789.

Крім того, сторона обвинувачення наголошувала, що експерти, які проводили експертизу від 24 червня 2019 року № 438/439/788/789 без кваліфікації за спеціальністю 6.1 «Дослідження фото-, кіно- обладнання, фотозображень і матеріалів» дослідили фото сліду і зробили висновок, що фактично слід № 1 у схемі ДТП не є слідом бокового ковзання велосипеда та в подальшому, це судження, на думку прокурора, безпідставно використано судовим експертом при наданні висновків по інших питаннях. Однак у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції не навів жодних обґрунтувань щодо цього доводу.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, маючи такі суперечливі висновки судових експертів, повинен був діяти відповідно до статей 356, 332 КПК, чого зроблено не було.

Наведені обставини свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що могло перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також вплинути на висновки щодо недоведеності вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене в постанові, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, безпосередньо, за наявності передбачених процесуальним законом підстав, дослідити докази у кримінальному провадженні й залежно від установленого ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7