Рішення

від 19.10.2022 по справі 685/706/22

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 685/706/22

Провадження № 2/685/157/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Казмірчук І.Ю.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь у цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Теофіпольський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання права власності на майно та зняття з неї арешту,

В С Т А Н О В И В :

26 березня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Теофіпольського РВ ДВС ЦЗ МУ Мінюсту (м. Хмельницький) заявивши вимогу визнати за нею право власності на трикімнатну квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 , та зняти з неї арешт, накладений постановою державного виконавця від 15 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 56064967.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час спільного проживання з відповідачем ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі ними за спільні кошти було придбано, зокрема, спірна квартира та цілісний майновий комплекс площею 248,9 кв.м по АДРЕСА_2 .

В ході поділу майна подружжя, відповідно до ухвали Славутського міськрайонного суду від 18 травня 2020 року по справі № 685/232/20 позивачка набула право власності на квартиру, а відповідач ОСОБА_3 на цілісний майновий комплекс. Під час реєстрації права власності на квартиру згідно ухвали суду дізналася, що на її квартиру було накладено арешт як на майно її колишнього чоловіка у виконавчому провадженні про стягнення з нього податкової заборгованості.

Вважає, що державним виконавцем при накладенні арешту було порушено вимоги закону щодо необхідності в першочерговому порядку встановити частку боржника у спільній власності та її виділенню, що призвело до накладення арешту на її власність. Крім того, заборгованість ОСОБА_3 , на погашення якої і був накладений спірний арешт, була ним набута в ході індивідуальної підприємницької діяльності, а не в інтересах сім`ї, а тому стягнення може підлягати лише частина його майна, право на яку за ним визнано після розподілу майна подружжя згідно ухвали суду, а саме, на цілісний майновий комплекс в м. Славута.

В ході судового розгляду представник позивачки її вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшов до суду письмовий відзив на позов, згідно якого при вирішенні даного спору він покладається на розсуд суду. Також зазначив, що спірна квартира була придбана разом з позивачкою на їх спільні кошти, проте була оформлена на нього, оскільки позивачка займалася доглядом малолітньої дитини. Після розірвання в процесі поділу майна вони дійшли згоди, що квартира перейде у власність дружини, так як з нею залишилася проживати їх спільна донька, а сам він проживає в будинку батьків в с. Коров`є, натомість у його власність перейшов цілісний майновий комплекс паливного складу в м. Славута, який використовується ним для ведення підприємницької діяльності, і саме податковий борг виник як орендна плата за землю, на якій розташований цей склад.

Сам відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідачем Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області та третьою особою Теофіпольським райвідділом ДВС письмових відзивів та пояснень не надано, представників до суду не направлено.

Справа розглянута за відсутності відповідачів та третьої особи.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 в період шлюбу набули, зокрема, квартиру по АДРЕСА_1 та цілісний майновий комплекс об`єктів нерухомого майна Славутського паливного складу по АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 про реєстрацію 24 квітня 2010 року шлюбу між сторонами, договором купівлі продажу квартири від 01 липня 2011 року № 262 про придбання квартири, договором купівлі-продажу від 30 квітня 2013 року № 460 про придбання цілісного майнового комплексу об`єктів нерухомого майна Славутського паливного складу, рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року про розірвання шлюбу.

09 липня 2013 року Славутською міськрадою було передано в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_2 , на якій знаходиться майновий комплекс паливного складу, для здійснення підприємницької діяльності згідно договору оренди землі від 09 липня 2013 року, строк дії якого в подальшому було продовжено згідно додаткової угоди № 1 від 06 липня 2018 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року по справі № 822/3644/17 з відповідача ОСОБА_3 стягнуто 140946,37 грн. в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Постановою від 15 квітня 2019 року державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ліщук Ю.А. при примусовому виконанні виконавчого листа № 822/3644/17, виданого 06 березня 2018 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, у виконавчому провадженні № 56064967 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ГУ ДФС у Хмельницькій області 140946,37 грн. в рахунок погашення податкового боргу згідно вищезазначеного рішення суду, було накладено арешт на спірну квартиру.

Частинами першою та другою статті 73 СК України визначено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що одержано за договором, використано на її потреби.

Податковий борг відповідача, як одного з подружжя, утворився внаслідок користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості паливного складу, для господарської діяльності заснованого ним 28 грудня 2015 року ТОВ «Славутський паливний склад» (код ЄДРПОУ 40202300), з чого слідує, що договір оренди не був укладений в інтересах сім`ї, право користування не використовувалося та не використовується на потреби сім`ї, у зв`язку з чим відсутні підстави для накладення стягнення на частку позивачки у спільній сумісній власності подружжя, набутій за час спільного проживання з боржником.

Державним виконавцем, при винесенні постанови про накладення арешту на спірну квартиру, вищезазначених обставин не було враховано, що призвело до безпідставного арешту частки квартири позивачки.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому позовна вимога про зняття арешту з квартири підлягає задоволенню лише в частці, яка належить позивачці.

Судом не вбачається підстав для задоволення вимоги про зняття арешту з усієї квартири, оскільки позивачка набула право власності на неї в порядку поділу майна уже після накладення арешту, а перехід права власності на майно, згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», не є підставою для зняття арешту з цього майна, накладеного ще до зміни власника.

Також відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання права власності на квартиру за позивачкою, оскільки вона і так є її власником, що підтверджується ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2020 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 вересня 2020 року № 223976068.

Керуючись ст.ст. 60, 70, 73 СК України, ст.ст. 52, 366, 371 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зняти арешт з 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , накладеного постановою про арешт майна боржника державного виконавця Теофіпольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ліщук Юлії Анатоліївни від 15 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 56064967.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 жовтня 2022 року.

Суддя Самойлович А.П.