Ухвала

від 09.11.2022 по справі 2-999/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-999/11

Провадження № 4-с/522/47/22

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси

головуючого-судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Тофан Л.Р.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі засіданьв містіОдеси скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракана Руслана Олеговича, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2022 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракана Руслана Олеговича, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна».

Заявник просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №63955477 від 17.12.2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Краканом Русланом Олеговичем.

Ухвалою суду 21 лютого 2022 року відкрито провадження по справі.

В судове засідання 09 листопада 2022 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином.

Від представника скаржника до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності.

Відповідно до положень ст. 450 ЦПК України, для розгляду справ даної категорії передбачені стислі строки. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких підстав суд розглядає справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, враховуючи, що їх не явка не перешкоджає розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ІМЕКСБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 для стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 249388,14 грн., також, для стягнення витрат по сплаті держмита в сумі 1700,00 гривень та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 гривень.

Між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та Заявником 09 серпня 2007 року був укладений Договір кредиту № 1596, на підставі якого Банк надав Позичальникові кредит в сумі 45 000 (сорок п`ять тисяч) доларів США зі сплатою 13% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 08 серпня 2012 року. Додатковою угодою від 25.04.2008 року до договору кредиту відсоткову ставку було встановлено на рівні 16 % річних.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2011 року позов було задоволено.

11.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист № 2-999/11.

За ухвалою від 07 жовтня 2020 року по справі № 2-999/11, щодо заміни сторони виконавчого провадження, стягувач «Імексбанк» був замінений правонаступником ТОВ «Росвен Інвест Україна» згідно з договором відступлення прав вимоги від 08.08.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Кракан Р.О. відкрив виконавче провадження за № 63955477 за виконавчим листом № 2-999/11 виданого Приморським районним судом м. Одеси 11.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості за кредитним договором в сумі 249388, 14 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України №606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час пред`явлення виконавчого листа суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другоїстатті 22 Закону №606-XIV зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Отже, виконавчий документ (виконавчий лист суду), виданий 11.05.2011 року у справі № 2-999/11, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.

Водночас, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першоїстатті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як виконавчих листів суду, виданих після набрання чинності цим законом (05.10.2016) так і виконавчих листів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 року та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавчому документі зазначаються строк пред`явлення рішення до виконання.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року (справа № 2-3627/09, провадження № 61-16520сво18).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.

Розглядаючи заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 2 ст. 433 ЦПК України).

Зі змісту 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення рішення суду) вбачається, що на момент видачі виконавчого листа стягувачеві такі виконавчі документи могли бути пред`явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час винесення рішення) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження»).

На підставі ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Аналізуючи законодавство, яким регулювались правовідносини щодо примусового виконання, вбачаються підстави стверджувати, що вказане повернення виконавчого документа стягувачеві мало місце на підставі ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час повернення виконавчого листа) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, та безрезультатністю вжитих виконавцем заходів щодо розшуку такого майна. Такі висновки суду обґрунтовані тим, що після суттєвих змін законодавства про виконавче провадження та запровадження інституту приватних виконавців стаття 47 стала регулювати питання порядку виплати стягнутих грошових сум, відповідно не могла бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

В такій редакції Закон України № 606-XIV «Про виконавче провадження» існував до жовтня 2016 року, оскільки з 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Тобто строк на подання виконавчого документу до примусового виконання був пропущений ще первинним кредитором. Новий кредитор не поновлював строк на подання виконавчого документу до примусового виконання.

Однак, при заміні сторони виконавчого провадження не вирішувалось питання про поновлення строку на подачу виконавчого листа до виконання.

Слід зазначити, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.

Так, у рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).

У правових висновках щодо застосування норм права, викладених у пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зазначено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України ).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року в справі Устименко проти України, заява № 32053/13 ).

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин пропуску пред`явлення виконавчого документа. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Отже, при заміні сторони виконавчого провадження не вирішувалось питання про поновлення строку на подачу виконавчого листа до виконання та враховуючи відсутність даних про поновлення відповідного строку, суд дійшов висновку, що подача виконавчого листа до виконання відбулась з пропуском строку.

На підставі вказаного, постанова про відкриття виконавчого провадження № 63955477 від 17.12.2020 року є незаконною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст.261, 448-451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракана Руслана Олеговича, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 63955477 від 17.12.2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Краканом Русланом Олеговичем.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Л. М. Чернявська