Постанова

від 10.11.2022 по справі 201/3758/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5374/22 Справа № 201/3758/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л. Куценко Т.Р.

секретар судового засідання:Астатурян А.В.

сторони:

позивач: Дніпровська міська рада

відповідачі: ОСОБА_1 ,Товариство зобмеженою відповідальністю«Дримм»

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну Дніпровської міськоїради на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 червня 2022 року, яке постановлене суддею Антонюком О.А. у місті Дніпрі, дата складанняповного текстурішення 20червня 2022року, у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дримм», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Дримм» (далі ТОВ«Дримм»),треті особи:ПН ДМНОДеллалов А.О.,Департамент адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради,про звільненнясамовільно зайнятоїземельної ділянкишляхом знесеннябудівлі,визнання недійсниміпотечного договорута скасуваннязаписів продержавну реєстраціюправа власностіна об`єктнерухомого майна,зобов`язання вчинитипевні діїі стягненнясудових витрат мотивуючийого тим,що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно: автозаправна станція по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст.26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міській раді стало відомо, що ПН ДМНО Деллаловим А.О, як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2019 року внесено запис про право власності № 33842049 за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945522612101), загальною площею 4.7 кв.м., яка складається з літ. А - операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д під Г - резервуар, літ. Е - навіс, літ. Ж під Е- резервуар, літ. З - навіс, літ. И під 3 резервуар, літ. К - вбиральня, літ. Л - навіс, тіл. М під Л - колонка, літ. Н - навіс, літ. О під Н - колонка, І - мостіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності був дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 27/2010-04, виданий 26 лютого 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП 14211016737.

З метою з`ясування фактичних обставин, міською радою був направлений відповідний запит про надання інформації до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області. Листом від 20 березня 2020 року № 1004-1.14/744 Департаменту державної архітектурно- будівельної інспекції у Дніпропетровській області повідомлено, що згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року та відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року по 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211016737 та щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 27/2010-04 від 26 лютого 2010 року.

Таким чином, встановлено, що правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 уповноваженим органом не видавався. В тому числі, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для отримання дозволу на виконання будівельних робіт (автозаправної станції) ОСОБА_1 повинен був надати до заяви документи, що засвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою.

Департамент пороботі зактивами Дніпровськоїміської радилистом від11березня 2020року №4/11-1194,повідомив,що станомна 03березня 2020року інформацієюза результатамипошуку заадресою земельноїділянки уСистемі виявленореєстраційний записщодо договоруоренди землі№7895083,укладеного міжміською радоюта Товариствомз обмеженоювідповідальністю «ПЕРЕМОГАПЛЮС» (кодЄДРПОУ 36960469)на земельнуділянку по АДРЕСА_1 (кадастровийномер 1210100000:03:149:0004),площею 1.2870га,строком діїз 01грудня 2014року по01грудня 2024року пофактичному розміщеннювиробничих будівельта спорудавтостоянки №19.Однак будь-якіцивільно-правовіугоди,укладені міжміською радоюта гр. ОСОБА_1 на земельнуділянку заадресою: АДРЕСА_1 по фактичномурозміщенню автозаправноїстанції відсутні.

Зазначала, що всупереч відсутності правових підстав вважати, що ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно, між ТОВ «Дримм» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, серія та номер: 400 від 25 жовтня 2019 року, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об`єкту: літ. А- операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д під Г - резервуар, літ. Е - навіс, літ. Ж під Е- резервуар, літ. З - навіс, літ. И під 3 резервуар, літ. К - вбиральня, літ. Л - навіс, тіл. М під Л - колонка, літ. Н - навіс, літ. О під Н - колонка, І - мостіння та належить іпотекодавцю, право власності на вищезгадану автозаправну станцію зареєстроване за іпотекодавцем в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2019 року ОСОБА_2 ПН ДМНО. На підставі іпотечного договору № 400 приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А.О., як державним реєстратором, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку: 33860462, запис про обтяження: 33860506, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1945522612101. В подальшому, на підставі нотаріально посвідченої заяви від 30 листопада 2019 року № 467 вказане нерухоме майно за іпотечним договором перейшло до ТОВ «Дримм» про що ПН ДМНО Деллаловим А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис пре право власності: 34529031, на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 1945522612101.

Посилаючись на те, що на теперішній час власником автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Дримм», втім спірний об`єкт, був побудований на замовлення ОСОБА_1 та підлягає знесенню за рахунок останнього, а земельна ділянка - приведенню у придатний для використання стан, оскільки спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, а також доказів про те, що спірне нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію, а тому просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним іпотечний договір, укладений 25 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Дримм», посвідчений ПН ДМНО Деллаловим А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 400; припинити право власності на нерухоме майно - автозаправну станцію, опис: літ. А- операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д під Г - резервуар, літ. Е - навіс, літ. Ж під Е- резервуар, літ. З - навіс, літ. И під 3 резервуар, літ. К - вбиральня, літ. Л - навіс, тіл. М під Л - колонка, літ. Н - навіс, літ. О під Н - колонка, І - мостіння,, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 33842049, що внесений 23 жовтня 2019 року ПН ДМНО Деллаловим А. О, як державним реєстратором, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945522612101, та за ТОВ «Дримм», номер запису про право власності: 34529031, що внесений 03 грудня 2019 року ПН ДМНО Деллаловим А.О, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945522612101, - номер запису про іпотеку: 33860462, що внесений 25 жовтня 2019 року ПН ДМНО Деллаловим А.О, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945522612101, - номер запису про обтяження: 33860506, що внесений 25 жовтня 2019 року ПН ДМНО Деллаловим А.О, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1945522612101; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції, загальної площі 4,7 кв.м., яка складається з літ. А- операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д під Г - резервуар, літ. Е - навіс, літ. Ж під Е- резервуар, літ. З - навіс, літ. И під 3 резервуар, літ. К - вбиральня, літ. Л - навіс, тіл. М під Л - колонка, літ. Н наніс, літ. О під Н - колонка, І мостіння та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2022 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Наголошували на тому, що ними надано достатньої доказів для задоволення позову та повернення земельної ділянки, яка була самовільно зайнята відповідачем ОСОБА_1 шляхом знесення самочинного будівництва. Вимоги про визнання іпотечного договору недійсним також є достатньо мотивованими та доведеними, як і підстави для скасування записів про право власності на самочинне будівництво за відповідачами. Наголошували на тому, що судом установлені обставини які не були предметом заявленого ними позову. Звертали увагу на те, що в рішенні судом першої інстанції встановлено та зазначено про фактичні обставини іншої справи.

ТОВ «Дримм», 28 вересня 2022 року надали відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказували, що всі доводи апеляційної скарги є хибними та надуманими. Наголошували на тому, що вони є добросовісним набувачем нерухомого майна. ОСОБА_1 не захоплював земельну ділянку та був законним власником побудованого на ній нерухомого майна - автозаправної станції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає, з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Дніпровська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 1, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міській раді стало відомо, що ПН ДМНО Деллаловим А. О, як державним реєстратором, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2019 року внесено запис про право власності № 33842049 за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945522612101), загальною площею 4.7 кв. м., яка складається з літ. А - операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д під Г - резервуар, літ. Е - навіс, літ. Ж під Е- резервуар, літ. З - навіс, літ. И під 3 резервуар, літ. К - вбиральня, літ. Л - навіс, тіл. М під Л - колонка, літ. Н - навіс, літ. О під Н - колонка, І - мостіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності є дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 27/2010-04, виданий 26 лютого 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП 14211016737.

Міською радою був направлений відповідний запит про надання інформації до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області. Листом від 20 березня 2020 року №1004-1.14/744 Департаменту державної архітектурно- будівельної інспекції у Дніпропетровській області повідомлено, що згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року та відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року по 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 14211016737 та щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 27/2010-04 від 26 лютого 2010 року..

Таким чином, правовстановлюючий документ, на підставі якого за гр. ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 уповноваженим органом не видавався.

У відповідь на запит Дніпровської міської ради, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 11 березня 2020 року № 4/11-1194 повідомив, що станом на 03 березня 2020 року інформацією за результатами пошуку за адресою земельної ділянки у Системі виявлено реєстраційний запис щодо договору оренди землі № 7895083, укладеного між міською радою та ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36960469) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:149:0004), площею 1.2870 га, строком дії з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2024 року по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд автостоянки № 19. Однак будь-які цивільно-правові угоди, укладені між міською радою та ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню автозаправної станції відсутні.

Таким чином, зазначена земельна ділянка ОСОБА_1 не надавалась під будівництво, право власності чи користування на неї також не надавалось. Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Між відповідачами по справі, ТОВ «Дримм» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, серія та номер: 400 від 25 жовтня 2019 року, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об`єкту: літ. А- операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д під Г - резервуар, літ. Е - навіс, літ. Ж під Е- резервуар, літ. З - навіс, літ. И під 3 резервуар, літ. К - вбиральня, літ. Л - навіс, тіл. М під Л - колонка, літ. Н - навіс, літ. О під Н - колонка, І - мостіння та належить іпотекодавцю, право власності на вищезгадану автозаправну станцію зареєстроване за іпотекодавцем в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2019 року ПН ДМНО Деллаловим А.О.

На підставі іпотечного договору № 400 ПН ДМНО Деллаловим А.О., як державним реєстратором, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку: 33860462, запис про обтяження: 33860506, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1945522612101.

В подальшому, на підставі нотаріально посвідченої заяви від 30 листопада 2019 року №467 вказане нерухоме майно за іпотечним договором перейшло до ТОВ «Дримм» про що ПН ДМНО Деллаловим А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис пре право власності: 34529031, на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 1945522612101.

Станом на теперішній час власником автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Дримм».

Вирішуючи позовні вимоги Дніпровської міської ради судом першої інстанції було встановлено та вказано що позивачем не доведено, що його права були порушені спірними правочинами, договорами іпотеки та не зрозуміло для чого Дніпровській міській раді застосування реституції. Надано оцінку іпотечному договору та зазначено, що його сторони дотримались усіх його умов. ТОВ Дримм та ПН ДМНО Деллалов А.О. виконали усі передбачені законом вимоги під час укладання та посвідчення договору. Твердження позивача про відсутність документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію спірного нерухомого майна не має жодного відношення до фактичних обставин справи та об`єктивної реальності, є недоведеними та спростовуються наявними доказами. Посилання позивача проти визнання права власності за відповідачами є необґрунтованими оскільки в даній справі не ставиться питання про визнання права власності. Суд першої інстанції на підставі викладеного дійшов висновку, що наявні всі підстави для визнання дійсним іпотечного договору від 25 жовтня 2019 року укладеного між відповідачами по справі. Вказав, що всі обставини даної справи свідчать про те, що ТОВ Дримм є добросовісним набувачем автозаправної станції. Позовні вимоги Дніпровської міської ради порушують права власника майна ТОВ Дримм.

Крім того, частково зміст рішення суду яке міститься в матеріалах даної справи (т. 3 а.с. 1-27 ) відрізняється від рішення у цій же справі яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/ review/104880456.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогамзакону рішеннясуду першоїінстанції вповній міріне відповідає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Згідно з частинами п`ятою, восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Дніпровська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Дніпра, якій ця громада делегувала повноваження щодо здійснення права власності від її імені та в її інтересах, повинна діяти виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, а відтак воля територіальної громади як власника об`єкта права комунальної власності може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду.

Відповідно до частини першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно: автозаправна станція по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що ПН ДМНО Деллаловим А.О, як державним реєстратором, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2019 року було внесено запис про право власності № 33842049 за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945522612101), загальною площею 4.7 кв. м., яка складається з літ. А - операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д під Г - резервуар, літ. Е - навіс, літ. Ж під Е- резервуар, літ. З - навіс, літ. И під 3 резервуар, літ. К - вбиральня, літ. Л - навіс, тіл. М під Л - колонка, літ. Н - навіс, літ. О під Н - колонка, І - мостіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності був дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 27/2010-04, виданий 26 лютого 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП 14211016737. Листом від 20 березня 2020 року № 1004-1.14/744 Департаменту державної архітектурно- будівельної інспекції у Дніпропетровській області повідомлено, що згідно з даними реєстру, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року та відповідно до пошуку серед матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року по 20 травня 2011 року) відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 14211016737 та щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № 27/2010-04 від 26 лютого 2010 року.

Правовстановлюючий документ, на підставі якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 уповноваженим органом не видавався.

Станом на 03 березня 2020 року інформацією за результатами пошуку за адресою земельної ділянки у Системі виявлено реєстраційний запис щодо договору оренди землі №7895083, укладеного між міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36960469) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:149:0004), площею 1.2870 га, строком дії з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2024 року по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд автостоянки № 19.

Будь-якіцивільно-правовіугоди,укладені міжміською радоюта ОСОБА_1 на земельнуділянку заадресою: АДРЕСА_1 по фактичномурозміщенню автозаправноїстанції відсутні.

25 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Дримм» укладений іпотечний договір, серія та номер: 400. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: автозаправна станція, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об`єкту: літ. А- операторська, літ. Б - навіс, літ. В під Б - колонка, літ. Г - навіс, літ. Д під Г - резервуар, літ. Е - навіс, літ. Ж під Е- резервуар, літ. З - навіс, літ. И під 3 резервуар, літ. К - вбиральня, літ. Л - навіс, тіл. М під Л - колонка, літ. Н - навіс, літ. О під Н - колонка, І - мостіння та належить іпотекодавцю, право власності на вищезгадану автозаправну станцію зареєстроване за іпотекодавцем в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2019 року ОСОБА_2 ПН ДМНО.

На підставі іпотечного договору № 400 приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А.О., як державним реєстратором, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку: 33860462, запис про обтяження: 33860506, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1945522612101. В подальшому, на підставі нотаріально посвідченої заяви від 30 листопада 2019 року №467 вказане нерухоме майно за іпотечним договором перейшло до ТОВ «Дримм» про що ПН ДМНО Деллаловим А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис пре право власності: 34529031, на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 1945522612101.

На час звернення з позовом власником автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Дримм».

Зазначені факти відповідачами не спростовані.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно дочастин першої-четвертої статті376ЦК Українижитловий будинок,будівля,споруда,інше нерухомемайно вважаютьсясамочинним будівництвом,якщо вонизбудовані абобудуються наземельній ділянці,що небула відведенадля цієїмети,або безвідповідного документа,який даєправо виконуватибудівельні роботичи належнозатвердженого проекту,або зістотними порушеннямибудівельних нормі правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У частині другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2019 року у справі №686/22924/16-ц висловив правову позицію, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. У цій справі предметом розгляду є вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення і визнання договору купівлі-продажу недійсним. Отже, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, у попередній стан. Зважаючи на наведене, заявлені вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним є неефективним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягають. Вимоги про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану прокурором пред`явлено до особи, яка не є володільцем спірного нерухомого майна, а тому указані позовні вимоги у спірному випадку пред`явлено до неналежного відповідача, отже, задоволенню не підлягають. Відповідно не підлягають задоволенню вимоги прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, оскільки вони є похідними від вимог, у задоволенні яких необхідно відмовити з наведених вище підстав.

Верховний Суд в постанові від 15 травня 2019 року у справі №462/5804/16-ц за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури №2 в інтересах Львівської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок зазначив наступне: відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Верховним Судом враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція. Відповідно, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням того, що права Дніпровської міської ради у даному випадку можуть бути захищені саме шляхом повернення земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинного будівництва - автозаправної станції, позовні вимоги про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна і вимоги про визнання недійсним іпотечного договору, що укладений 25 жовтня 2019 року між відповідачами по справі до задоволення не підлягають оскільки задоволення цих вимог не призведе до ефективного способу захисту порушених прав.

У пунктах 6.306.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), зроблено висновок, що законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що належними відповідачами за позовами про знесення самочинно збудованого майна, про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, є нові власники спірних апартаментів, до яких позовні вимоги не пред`являлись. Вимог про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення не пред`являв. Тому в задоволенні позовних вимог необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) зазначено, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам,оскількивирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Таким чином,новий власник,набуває усіправа таобов`язкищодо придбаногомайна,які мавпервісний йоговласник,а томує належнимвідповідачем зазаявленими вимогамипро поверненняземельної ділянки,приведення їїу попереднійстан тазнесення самочинногобудівництва».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У справі, що переглядається: ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, спричиненого таким порушенням, є вимога про знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України і вирішення такої вимоги виключає застосування інших вимог.

Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи є ТОВ Дримм, до якого позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення автозаправної станції не пред`являлись, тому ОСОБА_1 не є належним відповідачем за цією вимогою.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, частково взявши до уваги доводі приведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міськоїради задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Дніпровської міськоїради до ОСОБА_1 іТовариства зобмеженою відповідальністю«Дримм»,треті особи:приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуДеллалов АнтонОлексійович іДепартамент адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради прозвільнення самовільнозайнятої земельноїділянки шляхомзнесення будівлі,визнання недійсниміпотечного договорута скасуваннязаписів продержавну реєстраціюправа власностіна об`єктнерухомого майна,зобов`язання вчинитипевні діїі стягненнясудових витрат відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 листопада 2022 року.

Головуючий: суддя А.П. Барильська

Судді: Е.Л.Демченко

Т.Р. Куценко