Рішення
від 07.11.2022 по справі 336/2611/22
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/2611/22

Провадження №2/336/3181/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздова Н.С., за участю секретаря судового засідання Бублій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 157», про визнання дій незаконними, усунення перешкод та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Представник позивачки адвокат Іванісов В.С. звернувся до суду з позовною заявою, в якій після уточнення просить: усунути перешкоди ОСОБА_1 , як власнику квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у користуванні власністю шляхом проведення демонтажу зовнішніх рекламних вивісок «МЕБЛІ» та «Assorti» студія меблів» на стіні фасаду будинку під вікном та зовнішньої сторони балкону; стягнути з ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000 гривень та витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтовує тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_3 , під якою на першому поверсі будинку знаходиться нежиле приміщення, облаштоване у вигляді магазину меблів, власником якого є відповідачка ФОП ОСОБА_2 . Відповідачкою на стіну фасаду будинку АДРЕСА_4 під вікном та зовнішньої сторони балкону квартири позивачки, було розміщено зовнішня рекламна вивіска « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » студія меблів». На усне прохання зняти вивіски, власник магазину відреагувала вороже, на прохання надати документи, які б підтверджували її дозвіл на розміщення рекламних вивісок, відповіла відмовою. Протиправні дії відповідачки щодо добровільного демонтажу рекламних вивісок з балкона позивачки, чинять останній перешкоди у вільному володінні, розпорядженні та користування вказаним балконом, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 вимушена звернутись з вказаним позовом до суду, в якому, серед іншого, посилаючись на ст..23 ЦК України та роз`яснення Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», просить стягнути з відповідачки моральну шкоду у вищевказаному розмірі. Розмір стягуваної шкоди обґрунтовує тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідачки ФОП ОСОБА_2 , під час намагання вирішення питання щодо зняття зовнішньої реклами мирним шляхом, остання ображала позивачку, погрожувала, що збільшить вивіску на всю зовнішню сторону балкону та стіни, чим спричинила душевні страждання наслідком яких стало погіршення здоров`я і отриманий стрес та підвищився тиск. Крім того, внаслідок розміщення зовнішньої рекламної вивіски «МЕБЛІ» та «Assorti» студія меблів» на стіну фасаду будинку під вікном та зовнішньої сторони балкону, позивачка тривалий час не в змозі встановити кондиціонер, що приводить до дискомфорту та до душевних страждань.

Ухвалою від 01.07.2022 позов було залишено без руху та позивачці надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. Недоліки позивачкою усунуто вчасно.

Ухвалою суду від 08.07.2022 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Відзив на позов не надано.

Судове засідання, призначене на 28.07.2022 було відкладено за клопотанням представника позивачки.

Розгляд справи, призначений на 01.09.2022 не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

23.09.2022 представником відповідачки адвокатом Новіковим І.О. було подано документи: свідоцтво на право власності серії НОМЕР_2 , реєстраційний напис на правовстановлюючому документі за реєстрованим №637 від 23.12.2002, Акт №337 Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 10.10.2003, «Паспорт наружной отделки» магазина по АДРЕСА_4 , заява ФОП ОСОБА_2 на ім`я голови правління ОСББ «Чарівна,157» від 10.11.2021, чотири копії фотокарток зовнішнього фасаду магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

23.09.2022 через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представником позивачки було подано клопотання/заяву про перенесення розгляду справи, призначеного на 23.09.2022 для ознайомлення з документами, наданими представником відповідачки.

11.10.2022 через підсистему(модулів)Єдиної судовоїінформаційно-телекомунікаційноїсистеми «Електроннийсуд» представникомпозивачки булоподано клопотання/заявупро перенесення розгляду справи, призначеного на 13.10.2022, у зв`язку неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. ЇЇ представник адвокат Іванісов В.С. 07.11.2022 подав заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. ЇЇ представник адвокат Новіков І.О. подав заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. З поясненнями, заявами та клопотаннями, що стосуються матеріалів справи, до суду не звертався.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст. 382 ЦК України, спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав

Згідно з частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюють Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку, що фактично було зроблено відповідачами.

Право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності, на відміну від права спільної часткової власності, учасник якої наділений правом вимагати виділення йому в натурі частини майна у володіння та користування (частини друга - четверта статті 358 ЦК України), а також самостійно розпоряджатися своєю часткою (стаття 361 ЦК України).

Проте співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки володіють та користуються, але й розпоряджаються таким майном за спільною згодою.

Принцип та порядок визначення часток внесків і платежів співвласників на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна встановлений статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно з якою частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Отже, багатоквартирний будинок є житловим будинком, будівлею, призначеною для постійного в ній проживання.

Співвідношення площі житлових приміщень (квартир) у багатоквартирному будинку та площі нежитлових приміщень у ньому зумовлене особливостями розміщення нежитлових приміщень у житловому будинку, тобто за загальним правилом є об`єктивним фактором.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов та порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна, а також припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласників.

Відповідно до в п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні за змістом положення закріплено у статті 319 ЦК України.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Додатку «Б» Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 балкон - виступаюча з площини стіни фасаду обгороджена площадка, що служить для відпочинку влітку (аналогічне визначення міститься у ДБН В.2.2-15:2019).

Таким чином, фасади будинків (балкон) є спільним майном усіх співвласників, а тому самочинне розміщення реклами на фасадах будинків не допускається.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 6ст. 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Абз.1 ч.1 ст.16 ЗУ «Про рекламу» передбачає, що Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29.03.2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. (зареєстровано в реєстрі за № 483) на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 . (а.с. 12-14)

За вказаною адресою позивачка зареєстрована з 06.04.2004 (а.с.7-10)

Управління будинком АДРЕСА_4 здійснює об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 157», яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.(а.с.15)

Відповідно до свідоцтва на право власності серії НОМЕР_3 від 05.12.2002, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради в цілому приміщення АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . (а.с.59-60)

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 304431141 від 07.07.2022, відомості щодо права власності на квартиру АДРЕСА_5 відсутні (а.с.32)

З позову вбачається та не було спростовано представником відповідачки, що на першому поверсі зазначеного житлового будинку розміщений магазин меблів, в якому відповідачка ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність.

Відповідно до Акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №337, магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_4 , після реконструкції нежитлового приміщення АДРЕСА_6 (загальною площею 47,8 кв.м), збудований згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданим Інспекцією ДАБК від 04.07.2002 №355. Оглядом об`єкта встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з державними будівельними нормами, порушень вимог органів Державного архітектурно-будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного, пожежного нагляду та органів Держнаглядоохоронпраці при будівництві не встановлено. Згідно рішення державної технічної комісії: магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_4 після ремонту нежилого приміщення №2 прийняти в експлуатацію.(а.с.62-64)

Приміщення прийнято в експлуатацію на підставі узгодженого проекту № 1.1.01-29 від 2002р.

Технічні характеристики нежилого приміщення АДРЕСА_5 зазначені у Паспорті зовнішньої обробки Магазину продовольчих товарів в нежилому приміщенні по АДРЕСА_4 , погодженого головним архітектором м. Запоріжжя Турбіним В.П. (а.с.65-69)

Згідно вказаного Паспорта, серед іншого, погоджено зовнішні конструкції приміщення (магазину), як то: місце встановлення реклами над входом у магазин; вид розташування та розміри лицьової вивіски реклами; розміщення вказаної вивіски відносно балкона прилеглого житлового будинку.

Абзац 4 статті ст.16 ЗУ «Про рекламу» вказує на те, що зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідачка 10.11.2021 звернулася до голови правління ОСББ «Чарівна 157» з заявою про розгляд питання відповідності розташування рекламної вивіски магазину відносно фасаду житлового будинку АДРЕСА_4 на загальних зборах співвласників ОСББ.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що вказана заява була розглянута загальними зборами співвласників ОСББ «Чарівна 157» та кимось були внесені заперечення/пропозиції щодо демонтажу або інших дій, спрямованих на реконструкцію/демонтаж вказаної вивіски.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист порушеного права особа реалізує перш за все шляхом звернення до суду з відповідним позовом, за наслідками розгляду якого суд ухвалює судове рішення.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У позові ОСОБА_1 посилаючись на Закону України «Про рекламу» зазначає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а абз.4 вказаної статті вказує на те, що зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Але, згоду на розміщення зовнішньої рекламної вивіски «МЕБЛІ» та «Assorti» студія меблів» на стіну фасаду будинку під вікном та зовнішньої сторони балкону її квартири, вона не давала.

Надаючи оцінку аргументам позивачки, суд критично оцінює доводи про те, що відповідачка повинна була отримати від неї дозвіл на встановлення реклами, оскільки зазначені рекламні вивіски було встановлено ще до того, як позивачка стала власницею квартири АДРЕСА_7 . До того ж, всі дозвільні документи на встановлення відповідних рекламних вивісок ОСОБА_2 були отримані, що підтверджується долученими до позову документами.

Крім того, відповідно до умов п.6 Договору купівлі-продажу від 29.03.2004, на підставі якого позивачка придбала спірну квартиру, «Відчужувана квартира оглянута Покупцем до підписання цього договору. Недоліків чи дефектів, які перешкоджають використанню квартири за цільовим призначенням на момент огляду, не встановлено. Покупець стверджує, що не має претензій до продавців щодо якісних характеристик відчужуваної квартири».

Зазначене у договорі дає суду підстави вважати, що на час придбання квартири АДРЕСА_3 , у позивачки були відсутні будь-які зауваження щодо технічних, будівельних, санітарних, протипожежних та будь-яких інших характеристик придбаної квартири та придбала квартиру, погоджуючись з тим, що рекламна вивіска магазину містилася поруч із балконом придбаної квартири.

Також суд критично ставиться до посилань представника позивачки про те, що встановленими на фасаді нежилого приміщення (магазину) рекламні вивіски порушують будь-які права ОСОБА_3 як власниці балкону, оскільки вказані технічні конструкції вже існували на момент придбання позивачкою вказаної квартири, а крім того, їх розміщення відносно будівлі було погоджено відповідними державними установами.

Матеріали справи не містять доказів того, що проведене відповідачкою розміщення рекламних вивісок, призвело до порушення конструктивних елементів, засобів протипожежного захисту, чи проведено з порушенням вимог державних будівельних норм.

Жодних інших належних, допустимих та достатніх доказів в обґрунтування законності звернення з відповідним позовом до суду, позивачкою та її представником не подано, не заявлено клопотань про витребування додаткових доказів, не повідомлено про причини неможливості подати такі докази.

Зважаючи на те, що суд розглядає справи лише на підставі тих доказів, що подаються сторонами, а у разі складнощів в отримання доказів - сторони мають право заявити клопотання про їх витребування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Матеріали справи містять фото-докази, надані представником відповідачки, що станом на теперішній час зовнішні рекламні вивіски магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » студія меблів» демонтовані.

Доказів, які б спростовували вказану обставину, ані позивачкою, ані її представником, суду не надано.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено порушення її прав відповідачкою, а відтак вимоги щодо усунення перешкод у користуванні власністю шляхом проведення демонтажу зовнішніх рекламних вивісок «МЕБЛІ» та «Assorti» студія меблів» на стіні фасаду будинку під вікном та зовнішньої сторони балкону не підлягають задоволенню.

Що стосуєтьсяпитання щодостягнення моральноїшкоди,суд приходитьдо наступного.

За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду, адвокат Іванісов В.С. зазначив, що внаслідок протиправної поведінки відповідачки ФОП ОСОБА_2 , під час намагання вирішення питання щодо зняття зовнішньої реклами мирним шляхом, остання ображала позивачку, погрожувала що збільшить вивіску на всю зовнішню сторону балкону та стіни, чим спричинила душевні страждання, наслідком яких стало погіршення здоров`я, отриманий стрес та підвищений тиск. Внаслідок розміщення зовнішньої рекламної вивіски на стіну фасаду будинку під вікном та зовнішньої сторони балкону, позивачка тривалий час не змозі встановити кондиціонер, що приводить до дискомфорту та до душевних страждань.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України, в обґрунтування вищевказаного, ані адвокатом , ані позивачкою ОСОБА_1 суду надано не було, з огляду на що, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Встановивши з наданих сторонами та досліджених і оцінених в порядку ст.89 ЦПК України доказів фактичні обставини, та беручи до уваги наведені вище норми права, враховуючи принцип змагальності сторін, а також ненадання позивачкою будь-яких інших доказів та заперечень на надані докази представником відповідачки, суд дійшов висновку про необхідність відмови у зв`язку з недоведеністю в задоволенні поданого позову в повному обсязі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч.1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судові витрати з відповідачки на користь позивачки стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 157», про визнання дій незаконними, усунення перешкод та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.11.2022.

Реквізити учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачка: фізична особа підприємець ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особня, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 157», адреса: 69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна 157, код ЄДРПОУ 43136503.

Суддя: Н.С. Звєздова

СудШевченківський районний суд м. Запоріжжя
Дата ухвалення рішення07.11.2022
Оприлюднено14.11.2022
Номер документу107234757
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Інші справи позовного провадження

Судовий реєстр по справі —336/2611/22

Рішення від 07.11.2022

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Звєздова Н. С.

Рішення від 07.11.2022

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Звєздова Н. С.

Ухвала від 07.07.2022

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Звєздова Н. С.

Ухвала від 30.06.2022

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Звєздова Н. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні