Рішення

від 04.11.2022 по справі 522/15730/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15730/21

Провадження № 2/522/2721/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Лукашкіні О.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Одесі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив суд поділити майно подружжя шляхом виділення відповідачці в особисту приватну власність квартири АДРЕСА_1 , а позивачу виділити в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_2 ; cтягнути з відповідачки різницю вартості 1/2 частки спільного майна в розмірі 498 695,20 грн.; зобов`язати відповідачку не перешкоджати позивачу у користуванні квартирою АДРЕСА_2 та вселити позивача в цю квартиру.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у період перебування у шлюбі між ним та ОСОБА_2 , ними сторонами набуте та зареєстроване за відповідачкою майно:

-квартира, загальною площею 46,9 кв.м., розташована: АДРЕСА_3 ;

-квартира, загальною площею 91,6 кв.м., розташована: АДРЕСА_4 .

Від відповідачки ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява в якій вона просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя автомобілю марки «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», 2013 року випуску, об`єм двигуна 3456, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 321316,22 гривень.

В обґрунтуваннясвоїх вимогза зустрічнимпозовом відповідачкастверджує,під часшлюбу сторонипридбали автомобільмарки «TOYOTA»,модель «HIGHLANDER»,2013року випуску,об`ємдвигуна 3456,державний номер НОМЕР_1 ,номер шасі(кузова,рами) НОМЕР_2 .Автомобіль зареєстрованийна ім`явідповідача,котрий нимі користується.Наразі користуванняспільним майномнеможливе,у зв`язкуз чимпозивачка вважаєза необхіднепровести поділавтомобіля якспільного майнаподружжя.Середня ринкова ціна автомобіля марки «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», 2013 року випуску, становить 21966,66 дол. США, що станом на дату подання позову становило еквівалент 642632,44 грн.. На підтвердження вартості майна додані роздруківки оголошень щодо аналогічних транспортних засобів з всеукраїнського без-порталу «AUTO RIA». Оскільки стягненню з відповідача підлягає половина вартості автомобіля, ціна позову становить 321316,22 грн.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить позовні вимоги ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково, визнавши за кожній із сторін право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 91,6 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м. та 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 46,9 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому він просить у задоволені зустрічної позовної заяви відмовити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, подала заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги за первісною позовною заявою підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, у задоволені зустрічного позову просила відмовити у повному обсязі.

Представник відповідачки у судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи за його відсутності, в якій зазначив просив первісний позов задовольнити частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, приймаючи до уваги письмові заяви сторін по суті позову, суд приходить до висновку про те, що первісну позовну заяву необхідно задовольнити частково, а зустрічну позовну заяву залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1ст. 5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 20.12.1997 по 21.07.2021 (розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/8338/21).

У шлюбі були народженні діти:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В період перебування сторін у шлюбі було придбано наступне майно:

- квартира, загальною площею 46,9 кв.м., розташована: АДРЕСА_3 ;

- квартира, загальною площею 91,6 кв.м., розташована: АДРЕСА_4 .

Окрім нерухомого майна під час шлюбу сторони придбали автомобіль марки «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», 2013 року випуску, об`єм двигуна 3456, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Автомобіль зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 3статті 368 Цивільного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 60 Сімейного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першійстатті 61 Сімейного кодексу Українипередбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно положення 63Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Враховуючи зазначені положення законодавства квартира, загальною площею 46,9 кв.м., розташована: АДРЕСА_3 , квартира, загальною площею 91,6 кв.м., розташована: АДРЕСА_4 , автомобіль марки «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», 2013 року випуску, об`єм двигуна 3456, державний номер НОМЕР_1 , є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Зазначена обставина визнана також Сторонами у заявах по суті справи.

Відповідно до частини першоїстатті 70 Сімейного кодексу Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді справи суд враховує, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи внаслідок онкологічного захворюванн, проживає самостійно разом з двома неповнолітніми дітьми, а також повнолітнім старшим сином, який є інвалідом першої групи та потребує догляду.

Старший син Сторін по справі ОСОБА_3 є інвалідом другої групи з дитинства по зору з супутнім захворюванням - вроджена вада розвитку захворювання аналізатора обох очей, а також має затримки психічного розвитку розлади і деградацію пам`яті, мислення і поведінки.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.11.2021 по справі №523/12906/21 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 2510 грн. на кожну неповнолітню дитину, що на думку, суду станом на теперішній час не є сумою, яка дозволяє повноцінно утримувати двох неповнолітніх дітей.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що фінансовий, фізичний стан здоров`я відповідачки (інвалідність, онкологічне захворювання, двоє неповнолітніх дітей на утриманні, а необхідність у догляді повнолітнього сину з інвалідністю першої групи) не можуть забезпечити оплату ОСОБА_2 різниці вартості у спільному майні в розмірі 498 695,20 грн.

Також суд враховує наявність у позивача за первісним позовом особистого нерухомого майна, а саме:

-житловий будинок, загальною площею 87.1 кв.м, житловою площею 40.6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:15:002:000, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_5 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером 5121056800:01:001:0053, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_6 ;

-трикімнатну квартиру загальною площею 65.1кв.м, житловою площею 38.6кв.м, за адресою: АДРЕСА_7 ;

-однокімнатну квартиру загальною площею 30,6кв.м, житловою площею 16,2кв.м, за адресою: АДРЕСА_8 .

Відтак, у позивача є інше житло де він може проживати, що свідчить про відсутність необхідності у виділі окремої квартири у власність кожному з подружжя.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників.При цьому суду слід було ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні, та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.Суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і враховувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в пункті 6статті 3 ЦК Українизасад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьоїстатті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Такі правові висновки Верховного Суду України щодо застосування інституту виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, підтримано Касаційним Цивільним Судом у складі Верховного Суду - зокрема, у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/10312/14-ц (провадження № 61-19505св18), від 03 березня 2020 року у справі № 748/2803/16-ц (провадження № 61-41895св18), від 29 березня 2021 року у справі № 759/2791/17 (провадження № 61-15848св20), від 23 травня 2022 року у справі № 686/29779/19 (провадження № 61-3809св21).

Задоволення позову у такому разі призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини. Відповідач неспроможна сплатити позивачу грошову компенсацію за його частку в квартирі, а відсутність у неї коштів може призвести до примусового виконання рішення суду шляхом продажу квартири і, відповідно, позбавлення відповідача єдиного житла та права власності на нього. Відповідач не давала згоду викупити у позивача його частку у праві власності, а примушування її до цього є порушенням її прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку, виплата компенсації частки позивача становитиме для відповідача надмірний тягар.

За таких обставин присудження за рішенням суду грошової компенсації частки позивача з відповідача, яка сплатити таку компенсацію неспроможна, та визнання за останньою всупереч її волі права власності на частку позивача є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що суперечить вимогам статті 319 ЦК України, принципу пропорційності цивільного судочинства, порушує розумний баланс приватних інтересів та не узгоджується із правовим висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 2925цс15.

Таким чином, належним способом поділу нерухомого майна в даному спорі є визнання права власності за кожним із подружжям на 1/2 частку кожної квартири.

Подібний поділ буде відповідати вимогам СК України та не порушить балансу прав сторін.

Суд вважає, що зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення положень ст. 71 СК України дає підстави для висновку про те, що ч.4 та 5 цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майна за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має прав на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація може бути надана лише за його згодою.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачений ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майна може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Аналогічної позиції дотримано в постанові Верховного Суду від 24.03.2021р. по справі №501/2211/18.

Вказані висновки є сталою судовою практикою і відображені в інших постановах Верховного Суду: від 03.02.2020р. у справі №235/5146/16-ц; від 03.06.2020р. у справі №487/6195/16-ц; від 30.09.2020р. у справі №552/1514/19.

Між тим, звертаючись до суду з зустрічним позовом, позивач не надав доказів на обґрунтування вартості спірного автомобіля. До позову представник позивача подав додав роздруківки з оголошеннями про продаж автомобілів що розміщені на сайті "auto ria".

Оцінюючи надані роздруківки з сайту "auto ria", суд виходить з такого.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 07.04.2021 № 402/849/18, визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суд зобов`язаний ураховувати дійсну його вартість.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», що затверджений постановою Кабінетів Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Таким чином, вартість майна, що підлягає поділу, на момент звернення до суду повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами (оцінкою відповідної установи).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

З огляду на викладене, суд не приймає подані представником ОСОБА_2 роздруківки з сайту "auto ria" як належний та допустимий доказ.

Ураховуючи викладені вище положення ч. 2 ст. 78 ЦПК України, у зв`язку з ненаданням позивачем звіту про оцінку майна чи висновку експерта щодо вартості автомобіля, ураховуючи відсутність підстав для звільнення від доказування цієї обставини, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим, оскільки за наявними у справі матеріалами суд позбавлений можливості визначити розмір грошової компенсації, яку просив стягнути позивач за зустрічним позовом з відповідача на свою користь.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ч. 6 ст. 81 ЦПК України, відповідно до яких, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині визначення та стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за її частку у спільному майні, а саме автомобілі марки «TOYOTA», модель «HIGHLANDER», 2013 року випуску, об`єм двигуна 3456, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , є необґрунтованими, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3,4,10,12,13,17,18,76-81,258-259,263-268,273,352,354-355 ЦПК України, ст.60,61,63, ч. 2 ст.68, ст.70, ч. 1 ст.71 СК України, ст.244, ч. 1 ст.327, ч. 3 ст.368, ч. 2 ст.372 ЦК України, враховуючи роз`яснення які містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

-1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 91,6 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м.;

-1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 46,9 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

-1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 91,6 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м.;

-1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 46,9 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя до про поділ спільного сумісного майна подружжя залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10.11.2022 року.

Суддя:

04.11.2022