Постанова

від 09.11.2022 по справі 910/22059/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. Справа №910/22059/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши заяву Приватного підприємства "ВКФ Альянс" про ухвалення додаткового рішення

при розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства "ВКФ Альянс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.05.2022

у справі №910/22059/21 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті в особі

Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки

до Приватного підприємства "ВКФ Альянс"

про відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ВКФ Альянс" грошових коштів у розмірі 12 209,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі №910/22059/21 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 12 209,04 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "ВКФ Альянс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі №910/22059/21 та ухвалити нове, яким провадження по справі закрити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВКФ Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі №910/22059/21 задоволено частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі №910/22059/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "ВКФ Альянс" плати за проїзд автомобільними дорогами в сумі 12 024,49 грн. відмовлено.

Провадження в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "ВКФ Альянс" плати за проїзд автомобільними дорогами в сумі 184,55 грн. закрито.

Присуджено до стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного підприємства "ВКФ Альянс" 3 353,53 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

16.09.2022 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі №910/22059/21, в якому заявник просить суд стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 500,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.09.2022 вищевказану заяву відповідача передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді:Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 заяву Приватного підприємства "ВКФ Альянс" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/22059/21 прийнято до розгляду та вирішено здійснювати його розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.09.2022 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву), у яких позивач просить відмовити у задоволенні вимог відповідача, заявлених в заяві про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування вищенаведених заперечень позивач посилається на те, що відповідачем не надано належних доказів та аргументів щодо доцільності стягнення судових витрат з позивача.

22.09.2022 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на заперечення позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та заперечення позивача на вказану заяву, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в апеляційній скарзі повідомив суд апеляційної інстанції, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які останній очікує понести під час її розгляду складає 3 500,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

За приписами частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Вказаною статтею визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що матеріали справи №910/22059/21 містять копію договору про надання правничої допомоги, з якого вбачається, що 11.05.2022 між Адвокатським бюро "Слобожанська консалтингова група" Холода Олега" (далі - Бюро), в особі керуючого бюро - Холода Олега Анатолійовича (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3899, виданого 06.07.2021 уповноваженим органом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - Радою адвокатів Полтавської області), який діє на підставі Статуту від 21.07.2021, з однієї сторони, та Приватним підприємством "ВКФ Альянс" (далі - Клієнт), в особі Федіни Святослава Сергійовича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого Бюро бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Бюро, відповідно до узгоджених сторонами доручень, надає Клієнту правничу допомогу щодо отримання копії рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 по справі №910/22059/21; ознайомлення з матеріалами справи №910/22059/21 в приміщенні суду; підготування та подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 по справі №910/22059/21; подальшого представництва прав та інтересів Клієнта в Північному апеляційному господарському суді по справі №910/22059/21 (пункт 1.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору за надану правничу допомогу, передбачену в пункті 1.2 договору, Клієнт сплачує Бюро винагороду (гонорар) у розмірі 3 500,00 грн.

Згідно з пунктом 4.2 договору гонорар сплачується одним платежем у повному обсязі, протягом 3 банківських днів з моменту скасування рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/22059/21.

За умовами пункту 4.3 договору за домовленістю сторін оплата правничої допомоги може здійснюватись у вигляді завдатку або авансу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено копію платіжного доручення від 13.09.2022 №615 на суму 3 500,00 грн.

Таким чином, загальний розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, становить 3 500,00 грн.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про достатність таких доказів для встановлення факту надання Бюро професійної правничої допомоги відповідачу у даній справі та обґрунтованість тверджень останнього про понесення в межах розгляду спору у справі №910/22059/21 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Слід зазначити, що витрати, понесені відповідачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 129 ГПК України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвоката, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про обґрунтованість таких витрат та підстави витрати заявником коштів на правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті 126 ГПК України).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловила правову позицію щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 ГПК України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1785/18, від 18.11.2019 у справі №908/374/19.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на складність справи, наданий Бюро обсяг послуг у суді апеляційної інстанції, понесені Приватним підприємством "ВКФ Альянс" витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 3 500,00 грн. є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими доказами.

За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Так, позивач, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/22059/21, у яких просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

При цьому, доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність визначення відповідачем суми витрат на правничу допомогу або неналежність послуг адвоката, позивачем апеляційному суду не надано.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Дослідивши докази в їх сукупності, надані відповідачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції під час розгляду справи №910/22059/21, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн., співрозмірність зазначеної суми із наданими адвокатом відповідача послугами, складністю справи та ціною позову, а відтак про розумність зазначених витрат.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати відповідача у справі №910/22059/21 на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 500,00 грн. покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "ВКФ Альянс" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/22059/21 - задовольнити.

2. Покласти на Державну служби України з безпеки на транспорті сплату судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Приватним підприємством "ВКФ Альянс" у розмірі 3 500,00 грн.

3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14; ідентифікаційний код 39816845) на користь Приватного підприємства "ВКФ Альянс" (03150, місто Київ, вулиця Тельмана, будинок 5; ідентифікаційний код 25279316) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/22059/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк