Ухвала

від 01.11.2022 по справі 947/11084/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1292/22

Справа № 947/11084/22 1-кс/947/6741/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.07.2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62022150020000221 від 06.06.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1, ч.2 ст.364 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.07.2022 року було задоволено клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій, а також інших дій, що можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна на об`єкти нерухомого майна - будівлі готельного комплексу "Одесса", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 10673 м.кв., реєстраційні номера об`єкта нерухомого майна 706131351101, 835206751101, які перебувають у володінні ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.», код ЄДРПОУ: 34737413, країна реєстрації - Україна.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.», вважає ухвалу слідчого судді про арештмайна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що право власності на об`єкт нерухомого майна був набуто апелянтом в законний спосіб, майно перебуває у законному володінні апелянта.

Крім того, адвокат зазначає, що:

- викладені у судовому рішенні висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;

-слідчий суддя не встановив та не зазначив жодних мотивів для прийняття такого рішення, фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин відповідно до клопотання слідчого, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні;

-слідчий суддя помилково прийшов до висновку, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як встановлення обмежень у вигляді заборони розпорядження та вчинення інших дій, у тому числі користування майном, тобто слідчим суддею не застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що не відповідає вимогам ст. 2 КПК України;

-не враховано, що арешт на вищевказане майно спричинить надмірне обмеження правомірної діяльності і призведе до порушення законної господарської діяльності, неможливості здійснювати виплату заробітної плати, податків тощо;

-слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого незважаючи на те, що слідчим не було доведено поза розумним сумнівом наявності факту та події самого кримінального правопорушення;

-слідчий суддя не врахував, що майно не підпадає під ознаки речового доказу відповідно до ст. 98 КПК України;

-не врахував наслідки арешту майна для третіх осіб.

На підставі цього, просить ухвалу слідчого судді від 22.07.2022 року про арешт майна скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

До початку судового засідання апеляційного суду від адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» та прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 надійшли заяви, в яких вони просили розгляд апеляційної скарги проводити без їх участі.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Відповідно доприписів ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

В свою чергу викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень ст.170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

Так, у клопотанні слідчого зазначено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 62022150020000221 від 06.06.2022 за ч. 1 ст. 111-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно змісту клопотання у ході досудового розслідування кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за версією органів досудового розслідування, службові особи Приморського РВ у м. Одеса ГУ ДМС України в Одеській області та Головного управління ДМС України в Одеській області, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах громадянки російської федерації ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та наближених до неї осіб з числа громадян рф, з метою отримання від останньої неправомірної вигоди для себе за вжиття заходів в межах своїх службових повноважень, вчинили в інтересах ОСОБА_9 ряд дій (серед яких формування повного пакету документів для отримання громадянства України, їх візування, невжиття заходів щодо їх перевірки, візування пакету документів як такого, що достатній для подання заяви про набуття громадянства, безперешкодну та швидку їх перевірку), внаслідок чого ОСОБА_9 , знаходячись на той момент на території російської федерації, та фізично не маючи можливості подати власноруч підписану заяву, а також у дійсності не маючи на те усіх законних підстав, отримала громадянство України начебто на підставі територіального походження.

У ході досудового розслідування кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України за версією органів досудового розслідування ОСОБА_9 , маючи протиправним шляхом отримане громадянство України, громадянства російської федерації не позбавилась, продовжує жити на території рф, публічно підтримує збройну агресію зазначеної країни проти України, та не визнає поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.

Так, у ході розслідування кримінального провадження №62022150020000221 від 06.06.2022 за ч. 1 ст. 111-1, ч. 2 ст. 364 КК України, за версією органів досудового розслідування, ОСОБА_9 , маючи правовий статус громадянина України, та будучи наділена колом відповідних прав, зареєструвала на себе та своє близьке оточення право власності на ряд об`єктів нерухомості на території м. Одеси та Одеської області, та веде господарську діяльність з надання готельних послуг. Поряд з цим установлено, що в дійсності ОСОБА_9 на території України в момент набуття громадянства України та до теперішнього часу не перебувала, сама безпосередньо та через свого брата є фіктивним керівником, засновником та кінцевим бенефіціаром суб`єктів господарської діяльності, прибуток від діяльності яких вона отримує знаходячись на території рф.

Таким чином, за версією органів досудового розслідування службові особи ГУ ДМС України в Одеській області та його територіальних підрозділів своїми діями та бездіяльністю забезпечили набуття ОСОБА_9 громадянства України, яка використала статус громадянина України задля реєстрації низки юридичних осіб, набуття права власності на об`єкти нерухомості та отримання прибутку від господарської діяльності на території України, при цьому ведучи колабораційну діяльність на території рф та не позбавилась громадянства російської федерації.

У ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_9 є кінцевим власником декількох об`єктів нерухомості, зокрема готельний комплекс «Одеса» (м. Одеса, Гагарінське плато, 5). Знаходиться в управлінні ТОВ «Одеський готель» (40032860), засновником товариства є ТОВ «Крол» (ЄДРПОУ 38969683), якому належить частка у розмірі 99,5 %, та ОСОБА_10 , які належить частка у розмірі 0,5 %. Власником комплексу будівель (4183,4 кв м та 6490,9 кв м) є ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» (34737413, засновник ОСОБА_9 ).

Постановою слідчого від 16.06.2022 року, будівлю готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 10673 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 706131351101 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, з метою забезпечення збереження майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та запобігання можливості приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з даним клопотанням.

При цьому, задовольняючи клопотання слідчого та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно перелічене в резолютивній частині ухвали суду першої інстанції, слідчий суддя, пославшись на зміст клопотання, щодо фактичних обставин кримінального провадження, на положення ст.ст. 170-173 КПК України зазначив, що необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, і незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, проте, не зрозуміло, на які саме докази посилається слідчий суддя, оскільки відповідно до вимог ст. 171 КПК України слідчий належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, який зв`язок є між кримінальним правопорушенням яке розслідується та майном на яке належить апелянту. Викладаючи зміст клопотання, слідчий обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтовує яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідає об`єкт, на який слідчий просить накласти арешт, та які конкретно ознаки цього майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженню.

Більш того, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, розглядаючи клопотання, слідчий суддя при накладенні арешту на майно фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин відповідно до клопотання слідчого, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона копіює зміст клопотання слідчого, посилання на ст.ст. 98, 170 КПК України, але не містить докладних мотивів на обґрунтування судового рішення, при цьому, слідчий суддя посилається в ухвалі на необхідність накладення арешту на зазначене вище майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною третьою статті 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст.171 КПК України та не виконав приписів ч.3 ст.172 КПК України, згідно яких встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч.1 ст.412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею були допущені перелічені вище, істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого необхідно повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, Одеській апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.07.2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62022150020000221 від 06.06.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1, ч.2 ст.36 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання про накладення арешту на майно прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали, протягом 72 годин з моменту отримання даної ухвали апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4