Рішення

від 10.11.2022 по справі 910/6809/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2022Справа № 910/6809/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Монтаж охоронних систем"

до Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни

про стягнення 157 727,86 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Монтаж охоронних систем" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення 157 727,86 грн., з яких: 157 327,00 грн. - безпідставно набуті відповідачем кошти, 400,86 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним відповідно до платіжного доручення від 13.04.2022 року № 535 було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 157 327,00 грн., які, з огляду на відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин, є безпідставно набутими, у зв`язку із чим, підлягають поверненню відповідачем на користь їх платника. Позивач також зазначав про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих Приватним підприємством "Монтаж охоронних систем" з 11.06.2022 року 3 % річних у розмірі 400,86 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, у наведеному позові Приватне підприємство "Монтаж охоронних систем" у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України просило суд зазначити про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Також позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 15 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2022 року відкрито провадження у справі № 910/6809/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2022 року в даній справі вимоги Приватного підприємства "Монтаж охоронних систем" задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни на користь позивача 157 327,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 336,21 грн. 3 % річних (із зазначенням про їх нарахування до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування), а також 2 479,98 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

27.10.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства "Монтаж охоронних систем" від 24.10.2022 року, в якій останнє просило суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До цієї заяви позивачем долучено копії укладеного між ним та Адвокатським об`єднанням "Артіус" договору про надання правової допомоги від 01.07.2022 року № 01/07/2022-5, а також акту виконаних робіт від 21.10.2022 року до наведеного договору.

Крім того, у вказаній заяві позивачем викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат. В обґрунтування означеного клопотання Приватне підприємство "Монтаж охоронних систем" посилалось на те, що з урахуванням відсутності у господарському суді міста Києва бюджетних асигнувань для здійснення відправки поштової кореспонденції, рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2022 року в даній справі на адресу позивача не надходило. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач ознайомився з означеним рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.10.2022 року, після чого 24.10.2022 року звернувся до суду із заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/6809/22.

Розглянувши клопотання Приватного підприємства "Монтаж охоронних систем" про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено заявником, оцінити, чи поважна ця причина, та чи підлягає процесуальний строк відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто, причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (постанова Верховного Суду від 30.07.2020 року в справі № 910/15481/17).

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року в справі № 910/22695/13.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У той же час, Господарським процесуальним кодексом України не встановлено заборони поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (схожий за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 року в справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 року в справі № 909/359/19 та інших).

Враховуючи те, що розгляд справи № 910/6809/22 здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без заслуховування в судовому засіданні їх пояснень та проведення дебатів, зважаючи, що копія відповідного судового рішення, з огляду на тривалу відсутність у господарського суду міста Києва бюджетних асигнувань для здійснення відправки поштової кореспонденції, в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки позивачу направлена не була (копія рішення направлена позивачу лише 27.10.2022 року після відновлення відправлення поштової кореспонденції), а також беручи до уваги те, що заява позивача про здійснення розподілу судових витрат була направлена на адресу суду протягом 5 днів з моменту опублікування тексту рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2022 року в цій справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд дійшов висновку про те, що клопотання Приватного підприємства "Монтаж охоронних систем" про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву Приватного підприємства «Монтаж охоронних систем» щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, очікуваний розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі також становив 15 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено копію укладеного між ним та Адвокатським об`єднанням "Артіус" договору про надання правової допомоги від 01.07.2022 року № 01/07/2022-5 (далі - Договір), копію акту виконаних робіт від 21.10.2022 року до Договору, ордер від 11.07.2022 року серії АА № 1220318, виданий Адвокатським об`єднанням "Артіус" адвокату Мацелюху Віталію Анатолійовичу, а також копію свідоцтва від 25.10.2011 року № 4699 про право Мацелюха Віталія Анатолійовича на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом пункту 1.1 Договору виконавець (Адвокатське об`єднання "Артіус") здійснює надання правової допомоги з питань захисту прав та законних інтересів клієнта (позивача) в організаціях, установах, підприємствам усіх форм власності, господарських судах всіх інстанцій (у тому числі у господарському суді міста Києва) щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб на користь клієнта.

Згідно з пунктом 3.6 Договору надання послуг (як частини юридичних послуг, так і в цілому) засвідчується укладанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, після підписання якого виконавець передає клієнту рахунок на оплату за надані послуги.

У пункті 4.1 Договору його сторони дійшли взаємної згоди, що вартість юридичних послуг за цим Договором є фіксованою і становить 15 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 Договору сторони дійшли згоди, що клієнт здійснює оплату юридичних послуг (гонорару) за цим Договором у розмірі, що визначений у пункті 4.1 Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця за реквізитами, що визначені ним у рахунку, або іншим способом за домовленістю сторін. Оплата за надання правової допомоги здійснюється клієнтом протягом 30 (тридцяти) днів від укладання сторонами акту виконаних робіт.

У долученому позивачем до матеріалів справи акті виконаних робіт від 21.10.2022 року до Договору виконавець та клієнт погодили, що обсяг правової допомоги (юридичних послуг), обумовлений Договором, наданий Приватному підприємству "Монтаж охоронних систем" у повному обсязі, а саме: проаналізовано документи, надані клієнтом; надано усну консультацію стосовно правових підстав стягнення заборгованості; зібрано докази у справі; підготовлено та подано до господарського суду міста Києва позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни про стягнення безпідставно набутих коштів, нараховано пеню за невиконане зобов`язання, проконтрольовано рух справи № 910/6809/22.

Згідно з пунктом 2 акту виконаних робіт від 21.10.2022 року до Договору клієнт підтверджує, що не має претензій до виконавця стосовно виконання умов Договору.

Клієнт підтверджує, що отримав рахунок про сплату гонорару у розмірі 15 000,00 грн., який підлягає оплаті у строк 30 (тридцять) календарних днів (пункт 3 акту виконаних робіт від 21.10.2022 року до Договору).

Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва від 25.10.2011 року № 4699 про право на заняття Мацелюхом Віталієм Анатолійовичем адвокатською діяльністю та ордер від 11.07.2022 року серії АА № 1220318, виданий Адвокатським об`єднанням "Артіус" адвокату Мацелюху Віталію Анатолійовичу на надання вказаним адвокатом правничої (правової) допомоги Приватному підприємству "Монтаж охоронних систем".

Суд звертає увагу на те, що судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Разом із тим, від Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи № 910/6809/22, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав.

У той же час із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. є підтвердженими.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що відповідачем не подано будь-яких клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення судових витрат та не доведено суду належними та допустимим доказами обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Монтаж охоронних систем", суд дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування заявлених позивачем витрат пропорційно до розміру його задоволених позовних вимог, що становить 14 993,85 грн., покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Монтаж охоронних систем" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Монтаж охоронних систем" (02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 2, квартира 124; код ЄДРПОУ 42642117) 14 993 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 85 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.11.2022 року

Суддя В.С. Ломака