Рішення

від 20.06.2022 по справі 160/13515/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року Справа № 160/13515/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13515/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 43145015) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена засобами поштового зв`язку позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вх. №68160/21), в якій позивач просив суд:

- скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 43145015) №Ф-16672-53/64 від 15.07.2021 на суму 38 767, 29 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43145015) утриматися від вчинення дій щодо подвійного нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивач є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.03.2010 № 2119. Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16672-53/64 від 15.07.2021, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 38767,29 грн. Позивач вказує, що безперервно перебуває у трудових відносинах за основними місцями роботи на різних посадах, пов`язаних з юриспруденцією. Таким чином, у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець, у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок ОСОБА_1 по сплаті єдиного внеску як особи, яка має право провадити адвокатську діяльність у періоди, коли вона була найманим працівником та не отримувала дохід як самозайнята особа. Позивач вважає, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 відкрито провадження у справі №160/13515/21 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) дана справа є справою незначної складності та згідно зі ст. ст. 257, 262 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

16.05.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про часткову зміну предмету позову (вх. №36376/22), в якій позивач просить:

- скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 43145015) №Ф-16672-53/64 від 15.07.2021 на суму 38767,29 гривень;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо самостійного нарахування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 38767,29 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами- підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення самостійно нарахованої суми недоїмки у розмірі 38767,29 грн;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі та витрати на правову допомогу;

- застосувати судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подати у 20-ти денний строк звіт про виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 у справі №160/13515/21 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про часткову зміну предмету позову в адміністративній справі №160/13515/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії.

До суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 07.06.2022 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №41752/22), в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою, за який сплачується єдиний внесок. З 2017 року особи, які проводять незалежну професійну діяльність, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою, ніж розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, в редакції Закону №1774). На думку відповідача, твердження позивача про те, що ним не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність не є підставою для несплати єдиного внеску.

13.06.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №42966/22), в якій позивач зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував належним чином доводи та законодавчі обґрунтування, викладені позивачем у позовній заяві та заяві про часткову зміну предмета позову.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_1 є адвокатом та має право на здійснення адвокатської діяльності, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2119 від 15.03.2010, виданим Дніпропетровською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.

21.07.2021 позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з єдиного внеску №Ф-16672-53/64 від 15.07.2021. Заборгованість розрахована станом на 30.06.2021 та складає 38767,29 гривень.

Не погодившись із вищезазначеною вимогою, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернулася до суду з означеним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон України № 2464-VI).

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (у редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у п. п. 1 (крім абз. 7), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з ч. ч. 2 - 3 ст. 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті Закону №2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у п.5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.2018 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом п. 3 розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пп. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 п. 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, з 16.06.2014 позивач є працівником Приватного підприємства «Адвокатська компанія «Редут» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39258010). Код КВЕД: 69.10 Діяльність у сфері права (витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додається до позову).

З 16.04.2014 по 01.04.2015 позивач обіймала посаду директора, тобто виконувала лише адміністративно-розпорядчі функції.

З 01.04.2015 позивач суміщає дві посади директора та юриста.

Страховий внесок за позивача сплачується щомісячно у мінімально встановленому розмірі роботодавцем - ПП «Адвокатська компанія «Редут».

Таким чином, з 2014 року позивач не здійснювала адвокатської діяльності як самозайнята особа та не отримувала доходу від такої діяльності, про що відповідач був проінформований, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у неї як самозайнятої особи, у розумінні норм чинного законодавства про зайнятість населення.

Отже, з 16.04.2014 позивач не була платником єдиного внеску як ФОП, оскільки з цього моменту платником єдиного внеску за позивача є його роботодавці.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 (справа №820/1538/17).

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу наведених норм права встановлено, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Так, з 16.04.2014 ОСОБА_1 є працівником Приватного підприємства «Адвокатська компанія «Редут».

Згідно з наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2012-2020 роки встановлено, що роботодавці позивача щомісячно сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі, не менше мінімального від суми нарахованої їй заробітної плати за місяць.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховували та сплачували роботодавці у розмірі не менше мінімального, у ОСОБА_1 відсутній обов`язок зі сплати вказаного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, оскільки фактично позивач є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем до суду не надано будь-яких доказів, що позивачем отримувався дохід протягом спірного періоду від здійснення підприємницької діяльності.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, що згідно з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №440/2149/19, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи -підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом, ПП «Адвокатська компанія «Редут» сплачувало за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06)).

Враховуючи встановлені обставини справи та надані докази, суд вважає, що нарахування відповідачем ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 38767,29 грн. за період, у який позивач фактично не здійснювала адвокатську діяльність як самозайнята особа та не отримувала доходу, а вказаний внесок за неї сплачували роботодавці, є протиправним.

Таким чином, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16672-53/64 від 15.07.2021 на суму 38767,29 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд відзначає, що у 2019 році позивачем була отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму у розмірі 18155,27 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся із позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. За результатами розгляду справи №160/5005/19 рішенням від 05.08.2019, позовні вимоги задоволені повністю.

У 2020 році позивачем також була отримана вимога про сплату боргу з єдиного внеску на суму у розмірі 29171,99 грн., у зв`язку з чим вона звернулася з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №160/4860/20 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу ГУ ДПС в Дніпропетровській області №Ф-16672-53/64 від 14.02.2020 на суму 29171,99 грн.

У 2020 році позивачем втретє була отримана вимога про сплату боргу на суму 35467,29 гривень, у зв`язку з чим вона звернулася з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №160/117/21 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 43 145015) № Ф-16672-53/64 від 16 листопада 2020 року на суму 35467,29 гривень.

Разом з тим, як встановлено судом, контролюючий орган, незважаючи на скасування в судовому порядку означених податкових вимог зі сплати єдиного внеску, продовжує протиправно обліковувати за позивачем заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16672-53/64 від 15.07.2021 на суму 38767,29 грн., згідно з якою позивачу нараховано недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 в означеній частині є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправності дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо самостійного нарахування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 38767,29 грн. та щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення самостійно нарахованої суми недоїмки у розмірі 38767,29 грн., слід зазначити таке.

Згідно Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021, інтегрована картка платника (далі ІКП) форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю: реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП; реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення; реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку. Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку,- здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування в особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 в адміністративній справі № 826/9288/18.

Відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, від 26.02.2019р. у справі №805/4374/15-а, від 23.12.2019 року у справі №813/3277/18 (№К/9901/22863/19), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскарженої вимоги та відображення суми зобов`язань зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків, ефективним способом відновлення прав позивача є саме зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.

За таких обставин, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення самостійно нарахованої суми недоїмки у розмірі 38767,29 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Щодо вимог позивача про визнання протиправності дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо самостійного нарахування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 38767,29 грн., суд зазначає, що означена вимога фактично зводиться до незгоди позивача із нарахуванням суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 38767,29 грн. згідно з вимогою про сплату боргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-16672-53/64 від 15.07.2021 на суму 38767, 29 грн., якій вже надана оцінка судом, а тому означена позовна вимога не підлягає задоволенню судом.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що позивач, заявляючи вимогу про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, жодним чином не обґрунтував її.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, адже у суду немає достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього після набрання рішенням законної сили. Доказів протилежного позивачем до суду не надано.

З огляду на викладене, суд зазначає, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов`язання відповідача подати звіт є правом, а не обов`язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч. 1 статті 77 КАС України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. п. 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 КАС України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість, судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано позовну вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу, разом з тим, позивачем до суду не надано доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1816,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2460981743.1 від 16.02.2022.

У відповідності до вимог ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 43145015) про скасування вимоги, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за №Ф-16672-53/64 від 15.07.2021 на суму у розмірі 38767,29 гривень.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами- підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення з облікових даних суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 38767,29 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Повний текст судового рішення складений 20.06.2022.

Суддя О.В. Царікова