Рішення

від 09.11.2022 по справі 200/3634/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2022 року Справа№200/3634/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

20 червня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий на адресу суду 21 лютого 2022 року, в якому позивач просив:

1.визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18 січня 2020 року № 12 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2.зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно переглянути заяву від 22 жовтня 2019 року № 9484 про призначення пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 та зарахувати до страхового стажу період роботи на підприємстві Ордена Леніна «Донецький домобудівельний комбінат № 1» комбінату «Донецькбуд» з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

23 червня 2022 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Питання дотримання позивачем строку звернення до суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, вирішив розглянути на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду цієї справи по суті триває широкомасштабна військова агресія Російської Федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 21 жовтня 2019 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі Управління ПФУ у м. Краматорську) з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Стверджував, що на час звернення за призначенням пенсії він мав необхідний страховий стаж, що підтверджено записами у трудовій книжці.

Однак 13 січня 2020 року Управління ПФУ у м. Краматорську прийняло рішення № 12, яким відмовило в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому пенсійний орган не зарахував до страхового стажу період роботи на комбінаті № 1 «Донецькбуд» з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року, обґрунтовуючи це тим, що 14 серпня 1998 року позивач був звільнений з відкритого акціонерного товариства «Донецький домобудівний комбінат № 1», що суперечить п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція № 58).

Вважаючи рішення Управління ПФУ у м. Краматорську протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позивач доводив, що порушення роботодавцем порядку ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію. Зазначав, що пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Просив задовольнити позов.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 14 квітня 1995 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

У зв`язку з тимчасовою окупацією його населеного пункту позивач був вимушений покинути місце свого постійного проживання, перемістився на підконтрольну органам державної влади України територію та набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою від 03 вересня 2019 року № 1426-5000186716.

Фактичне місце проживання/перебування позивача після переміщення: АДРЕСА_2 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) внесений відповідний запис.

Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код: 23346787) зареєстроване як юридична особа, про що до ЄДР внесений відповідний запис; з 28 грудня 2020 року перебуває в стані припинення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» ГУ ПФУ в Донецькій області є правонаступником Управління ПФУ у м. Краматорську та здійснює його функції і повноваження.

Ухвалою від 23 червня 2022 року суд витребував у ГУ ПФУ в Донецькій області пенсійну справу (копію матеріалів електронної пенсійної справи) ОСОБА_1 з усіма наявними в ній матеріалами; заяву позивача про призначення пенсії від 21 жовтня 2019 року та всі документи, що були подані разом з нею; рішення Управління ПФУ у м. Краматорську від 13 січня 2020 року № 12 та всі документи, що слугували підставою для його прийняття; розрахунок загального стажу, проведений пенсійним органом під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії (форма РС-право); всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.

Витребувані докази відповідач суду не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив.

Як наслідок, справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.

22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФУ у м. Краматорську з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, що за реєстрована за № 9484.

Разом з заявою про призначення пенсії надав копії паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та трудової книжки серії НОМЕР_3 .

13 січня 2020 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 та поданих ним документів Управління ПФУ у м. Краматорську прийняло рішення № 12 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі частини один статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (із змінами)».

Обґрунтовуючи це рішення, пенсійний орган покликався на норми ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 і зазначав, що починаючи з 01 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Пенсійний орган не зарахував до страхового стажу період роботи з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року в Ордена Леніна «Донецькому домобудівному комбінаті № 1» комбінату «Донецькбуд» у зв`язку з тим, що 14 серпня 1998 року ОСОБА_1 був звільнений з відкритого акціонерного товариства «Донецький домобудівельний комбінат № 1», тобто записи в трудовій книжці внесені з порушенням вимог п. 2.15 Інструкції № 58.

Пенсійний орган вказував на те, що згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 складає 15 років.

Як наслідок, Управління ПФУ у м. Краматорську відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивачу роз`яснено, що у випадку незгоди з прийнятим рішенням, позивач може оскаржити його в адміністративному або судовому порядку.

Належні та допустимі докази на підтвердження дати направлення (вручення) позивачу рішення Управління ПФУ у м. Краматорську від 13 січня 2020 року № 12 суду не надані.

З приводу періоду роботи з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року, на зарахування якого до страхового стажу претендує позивач, суд встановив такі обставини.

Записи в трудовій книжці серії НОМЕР_3 свідчать про таке:

«[…]

Запис 3 22 червня 1983 року на підставі наказу від 20 червня 1983 року № 27к позивач був прийнятий на роботу до Ордена Леніна Донецького домобудівного комбінату № 1 комбінату «Донецькбуд» в УНР № 2 теслярем 2 розряду;

Запис 4 01 жовтня 1983 року на підставі наказу від 30 вересня 1983 року № 47а позивачу присвоєний 3 розряд тесляра;

Запис 5 01 липня 1985 року на підставі наказу від 29 червня 1985 року № 42а позивачу присвоєний 4 розряд тесляра;

Запис 6 01 серпня 1986 року на підставі наказу від 29 серпня 1986 року № 18а позивачу присвоєний 5 розряд столяра будівельного;

Запис 7 14 серпня 1998 року на підставі наказу від 19 серпня 1998 року № 20к позивач був звільнений за ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням;

[…]».

Запис № 7 про звільнення позивача внесений і засвідчений підписом начальника відділу кадрів Рахматовою та скріплений печаткою відділу кадрів відкритого акціонерного товариства «Донецький домобудівельний комбінат № 1» (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ).

При цьому трудова книжка серії НОМЕР_3 не містить записів щодо реорганізації (зміни найменування) Ордена Леніна Донецького домобудівного комбінату № 1 на відкрите акціонерне товариство «Донецький домобудівельний комбінат № 1».

Згідно з відомостями ЄДР відкрите акціонерне товариство «Донецький домобудівельний комбінат № 1» (ідентифікаційний код: 01237336, місцезнаходження: 83107, Україна, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Ревякіна, буд. 24) зареєстроване як юридична особа 27 липня 1994 року, про що 02 березня 2006 року до ЄДР внесений відповідний запис; в стані припинення не перебуває.

Як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи по суті, відомості про переміщення (зміну місцезнаходження) відкритого акціонерного товариства «Донецький будівельний комбінат № 1» на підконтрольну органам державної влади України територію відсутні.

У відповідь на запит позивача від 10 вересня 2019 року листом від 21 жовтня 2019 року № 04-13/160вх Державний архів Донецької області повідомив, що документи відкритого акціонерного товариства «Донецький домобудівельний комбінат № 1» на зберігання до державного архіву області не надходили, у зв`язку з чим надати архівну довідку про перейменування Донецького домобудівельного комбінату № 1 для підтвердження стажу роботи заявника з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року за фондами державного архіву області неможливо. Направити запит за належністю для розгляду та надання відповіді до відкритого акціонерного товариства «Донецький домобудівельний комбінат № 1» неможливо у зв`язку з тим, що підприємством знаходиться/знаходилось у м. Донецьк, тобто на тимчасово окупованій території України.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи суду не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

На час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, тобто станом на 22 жовтня 2019 року, Закон № 1058 діяв в редакції від 01 січня 2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Умови призначення пенсії за віком визначає ст. 26 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

[…]

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років;

[…].

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає ст. 24 Закону № 1058.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За правилами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01 січня 2004 року види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначала ст. 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру виконуваної роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону № 1788.

Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка; лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (зокрема, уточнюючих довідок, відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо).

Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, що передбачено ч. 2 ст. 44 Закону № 1058.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

На час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, тобто станом на 22 жовтня 2019 року, Порядок № 22-1 діяв в редакції від 19 березня 2019 року.

Документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, визначені п. 2.1. Порядку № 22-1.

Так, згідно з пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії, крім іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

П. 4.1. Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з приписами п. 4.2. Порядку № 22-1 4.2. при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону.

Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Управлінням ПФУ у м. Краматорську рішення від 13 січня 2020 року № 12 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі частини один статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (із змінами)».

Цим рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, рішення Управління ПФУ у м. Краматорську належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Надаючи оцінку правомірності відмови в призначенні пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.

Щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року суд зазначає таке.

Суд встановив, що в період з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року ОСОБА_1 працював в Ордена Леніна «Донецькому домобудівному комбінаті» № 1 комбінату «Донецькбуд» (записи №№ 3-7 в трудовій книжці).

Запис № 7 про звільнення позивача внесений і засвідчений підписом начальника відділу кадрів та скріплений печаткою відділу кадрів відкритого акціонерного товариства «Донецький домобудівний комбінат № 1».

В рішенні, яке є предметом спору, пенсійний орган зазначив, що період роботи з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року не зарахований до страхового стажу заявника, оскільки всупереч вимогам п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі Інструкція № 58), 14 серпня 1998 року ОСОБА_1 був звільнений з відкритого акціонерного товариства «Донецький домобудівельний комбінат № 1».

Оцінюючи правомірність наведеної відповідачем підстави для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стажу, суд зауважує таке.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 1.5. Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції № 58, крім іншого, до трудової книжки вносяться відомості про звільнення.

П. 2.3. Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з п. 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, […] вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, […].

За правилами, наведеними у п. п. 2.6., 2.8. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, […], виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 2.15. Інструкції № 58 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування наказ (розпорядження), його дата і номер.

Суд відзначає, що Інструкція № 58 чітко визначає коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа.

Дійсно, трудова книжка серії НОМЕР_3 не містить записів щодо реорганізації (зміни найменування) Ордена Леніна «Донецького домобудівного комбінату № 1» на відкрите акціонерне товариство «Донецький домобудівельний комбінат № 1».

Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17, а саме:

«34. Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

35. При цьому, колегія суддів вважає, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників […]».

На переконання суду, позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

З огляду на це, а також враховуючи, що записи №№ 3-7 в трудовій книжці підтверджують факт зайнятості позивача на відповідних роботах в період з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року, відсутність в трудовій книжці запису про перейменування підприємства не може позбавляти позивача права на зарахування вказаного періоду до його страхового стажу та, як наслідок, права на пенсію.

Отже, ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення Управлінням ПФУ у м. Краматорську рішення від 13 січня 2020 року № 12 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі частини один статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (із змінами)» підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, Управління ПФУ у м. Краматорську не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

Оскільки рішення від 13 січня 2020 року № 12 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі частини один статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (із змінами)» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення належить також застосувати такі способи захисту як зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області як правонаступника Управління ПФУ у м. Краматорську:

-зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року;

-повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 жовтня 2019 року, зареєстровану за № 9484, про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн (квитанція від 18 лютого 2022 року).

Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 13 січня 2020 року № 12 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі частини один статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (із змінами)».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькі області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 22 червня 1983 року по 14 серпня 1998 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 жовтня 2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повне судове рішення складено 09 листопада 2022 року.

Суддя Т.О. Кравченко