Постанова

від 10.11.2022 по справі 640/35137/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/35137/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Аблов Є.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕКС ТРАНСПОРТ» - Лівак Тетяни Олександрівни на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року (розглянута у судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 23 серпня 2022 року) у справі за розглядом адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕКС ТРАНСПОРТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕКС ТРАНСПОРТ» (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

27 липня 2022 року до суду першої інстанції надійшла заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначає, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів з нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Оскільки позивачем був використаний порядок досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження), позовна заява була подана після спливу позовної давності в 1 місяць з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги.

На підтвердження підстав для поновлення для поновлення пропущеного строку на звернення до суду із даним позовом позивач посилається на захворювання 15.10.2021 року помічника головного бухгалтера Товариства на СОVID-19 та запровадження у зв`язку з цим дистанційної роботи Товариства на підставі виданого позивачем наказу.

18 серпня 2022 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, щодо судової практики в подібних правовідносинах, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року по справі №320/3307/21 в якій Суд вже досліджував питання щодо поновлення процесуальних строків з підстав впровадження на товаристві дистанційної роботи у зв`язку із СОVID-19.

У судовому засіданні 18 серпня 2022 року представник відповідача просив суд задовольнити клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовної заяви.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 56 ПК України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС /країни для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 ст. 122 КАС України визначено якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Крім того в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі N 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважав за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України.

Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень - рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у справі №500/2486/19.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом на оскарження податкових рішень в адміністративному порядку, а тому строк для позивача на звернення до суду із позовом розпочався від дати - 17.09.2021 року та (дата отримання рішення ДПС України зазначена на копії конверта в додатках до позову) та становив строк в один місяць.

Водночас, до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 30.11.2021. Враховуючи вищенаведене, позивачем позовна заява була подана після спливу позовної давності у 1 місяць з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги.

В обґрунтування щодо поважності підстав для поновлення пропущеного строку позивач посилається на захворювання з 15.10.2021 року помічника головного бухгалтера Товариства на СОVID-19 та запровадження у зв`язку з цим дистанційної роботи Товариства. Також у заяві про долучення доказів від 18 серпня 2022 року надає копію довідки адміністрації КНП «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва» про проходження ОСОБА_1 (директора ТОВ «Ділекс Транспорт») швидкого тесту на виявлення гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2.

Колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року по справі №320/3307/21, в якій Судом досліджене питання щодо поновлення процесуальних строків з підстав впровадження в товаристві дистанційної роботи у зв`язку із COVID-19, зазначене наступне:

«....Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням, роботодавця. При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Зміст наведеної норми свідчить про те, що дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується, працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника, та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Переведення працівників підприємства в режим дистанційної роботи не нівелює обов`язку працівників підприємства належним чином виконувати передбачений обсяг функцій і фактично є питанням організації внутрішніх робочих процесів.

Зазначені позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду обставини не спричинили припинення діяльності підприємства та виконання керівником та працівниками ТОВ «ТАНДЕМ-АГРО 2016» своїх функціональних обов`язків, а відтак Позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги у встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строки. Посилання Позивача у касаційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі Nq640/8328/19 не може свідчити про порушення судами норм матеріального права, в тому числі, у зв`язку із тим, що зазначені в наведеній ухвалі норми стосуються, не процесуальних строків звернення до суду, а строків подання касаційної скарги. До того ж, у межах справи No640/8328/19 звернення до суду із повторною касаційною скаргою відбувалась в період зупинення строків Законом №540-ІХ, в той час як Позивач звернувся до суду із позовом поза межами зупиненого строку, а саме на час дії Закону N» 731-1X. Тобто правовідносини у цій справі та наведеній Позивачем не є подібними.

Наведене вище вказує на те, що обставини пропуску строку на звернення до суду, наведені Позивачем у суді першої інстанції, та про які йшлося в апеляційній та касаційній скарзі, належним чином оцінені судами та правильно визнані неповажними, оскільки вони не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності ...»

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду достатніх доказів щодо причин не звернення до суду в межах строку, визначеного ст.122 КАС України.

Позивачем не наведено будь - яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду.

Колегія суддів також зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.

При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.

У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: <...>Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду здійснено поза межами строку, установленого ст. ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню.

За змістом ч. 3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості повторно звернутися до суду із вказаним позовом, обґрунтувавши належним чином причини пропуску встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Щодо посилання позивача на повідомлення від 30.09.2021 року про те, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір суборенди офісного приміщеня, відповідно до якого повідомлено позивача про те, що «..у зв`язку з черговим спалахом захворювання COVID-2019 у м. Києві та наявними законодавчими протиепідемічними обмеженнями у м. Києві, з 01.01.2021 - 31.12.2021 року просимо Вас обмежити доступ працівників до бізнес - центру у випадку наявності підтвердженого випадку захворювання COVID-2019 на підприємстві та рекомендовано перейти на 14-ти денний карантин.», колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначене вище повідомлення не є нормативно - правовим актом. Також договором суборенди приміщень не передбачено обмеження доступу до орендованого приміщення у випадку спалаху захворювання COVID-2019. Також, колегія суддів зазначає, що вказане повідомлення містить рекомендаційний характер.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначене вище повідомлення від 30.09.2021 року не було надано до суду першої інстанції, що викликає сумніви у суду апеляційної інстанції, що зазначене повідомлення існувало на момент винесення рішення у справі.

Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанції не доречно застосовано постанову Верховного Суду у справі №320/3307/21 від 30.09.2021 року, оскільки стосується інших правовідносин та обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів відхиляє зазначені вище посилання та вважає їх не обґрунтованими, оскільки зазначене вище рішення стосується аналогічних правовідносин, в частині переведення працівників на дистанційну роботу та не можливості здійснення захисту, у зв`язку із чим позивачами пропущено строки на звернення до суду.

Таким чином, суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕКС ТРАНСПОРТ» - Лівак Тетяни Олександрівни - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 10 листопада 2022 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль