Рішення

від 02.11.2022 по справі 336/2607/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/2607/22

Провадження №2/336/3180/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздова Н.С., за участю секретаря судового засідання Бублій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТРАНС», Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-

встановив:

Представник позивачки - адвокат Тивоненко Д.Р. звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить: стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 з ТДВ «СК «КРЕДО» матеріальну шкоду у сумі 19 718,33 гривень та моральну шкоду у сумі 985,92 гривень, з ТОВ «АЛЬФА ТРАНС» моральну шкоду у сумі 299 014,08 гривень, з ТДВ «СК «КРЕДО» та ТОВ «АЛЬФА ТРАНС» судові витрати, у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

В обґрунтуванняпозову зазначив,що 31.10.20з виниводія ОСОБА_2 ,який керувававтобусом «MERCEDESSPRINTER»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,сталася ДТП,в результатіякої позивачка ОСОБА_1 отримала тілесніушкодження:«закритий переломдистального відділу5-їплюснової кісткилівої кисті,закритий лінійнийперелом дистальноговідділу основноїфаланги 1-гопальця правоїкисті беззміщення кістковихуламків,закритий імпресійнийперелом латеральноїкісточки правоївеликогомілкової кісткизі зміщеннямкісткових уламків(заданими рентгенологічногодослідження),як порізно,так ів сукупностікваліфікуються якушкодження середньоїтяжкості зознакою тривалогорозладу здоров`я.Рана вскроневій ділянцізліва (заданими медичноїдокументації)кваліфікується,як легкетілесне ушкодженнящо спричинилокороткочасний розладздоров`я.Рани вділянці 1-гопальця правої(лівої)кисті,садна обличчя,кінцівок татулубу (безкількості талокалізації наданіймедичній документації)самі пособі кваліфікуються,як легкітілесні ушкодження».Вказана подія01.11.2020була внесенадо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12020080050002905та матеріаликримінального провадженняу відношенні ОСОБА_2 за ч.1ст.286КК Українинаправлені доКомунарського районногосуду м.Запоріжжя.Позивачка ОСОБА_1 була визнанапотерпілою укримінальному провадженні№12020080050002905та цивільнимпозивачем укримінальній справі№333/7359/20.Ухвалою судувід 14.02.2022вказане кримінальнепровадження заобвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України,було закритоу зв`язкузі смертюобвинуваченого. Автомобіль«MERCEDESSPRINTER»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,яким керував ОСОБА_2 ,на правівласності належить ОСОБА_3 ,який напідставі нотаріальнопосвідченої довіреності№ 662від 15.06.20уповноважив ТОВ«АЛЬФА-ТРАНС» накористування тарозпорядження цимТЗ.На моментДТП цивільно-правовавідповідальність ТОВ«АЛЬФА-ТРАНС»перед третімиособами внаслідокспричинення шкодив результатіексплуатації транспортногозасобу «MERCEDESSPRINTER»,реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахованав ТДВСК «КРЕДО».На моментДТП ОСОБА_4 перебував утрудових відносинахз ТОВ«АЛЬФА-ТРАНС»,займав посадуводія автотранспортнихзасобів.Після настанняДТП,потерпіла ОСОБА_1 була доставленадо КНП«Міська лікарняекстреної ташвидкої медичноїдопомоги» ЗМРу відділенняекстреної допомогиз діагнозом:«закритий переломдистального відділу5-їплюснової кісткилівої кисті.Закритий лінійнийперелом дистальноговідділу основноїфаланги 1-гопальця лівоїкисті.Закритий імпресійнийперелом латеральноговиростка правоївеликогомілкової кісткизі зміщеннямуламків.Забійна ранаскроневої ділянкизліва.Забійна рана1пальця лівоїкисті.Забій,садна кінцівок,тулуба».Крім того,під чассамостійного лікуванняв домашніхумовах станздоров`япозивачки погіршився(переламананога тапальці щене зрослись),станом надату складанняцього позовуостання неможе самостійнопересуватись,щоб дістатисьдо лікарніабо судуїй потрібнийспеціально обладнанийавтотранспорт.Згідно звисновком МРТправого колінногосуглобу від08.12.20:«МРТ признакиимпрессионного переломалатерального мыщелкабольшеберцовой кости,трансхондрального разрывзаднего рогамедиального мениска.Отсеоартроз вмедиальных отделахсустава 2степени».Лікарем травматологЛікувально-діагностичногоцентру «МедИнвест»було зазначенопро необхідність ОСОБА_1 зробити операціюна меніску,вартість якоїу цьомуцентрі можескладати до40000,00грн.Такий поганийстан здоров`япотерпілої,щоденні емоційніхвилювання,витрачання часуна поїздкиза допомогоюспеціального автотранспортудо лікарень,призвели дотого,що сім`япотерпілої помістилаостанню доКНП «Міськалікарня №6»ЗМР настаціонарне лікування,де ОСОБА_1 перебувала уперіод з13.12.20по 23.12.20,діагноз:«ішемічний атеротромботичнийінсульт (13.12.20)в лівійпівкулі,системі лівоїсередньої мозковоїартерїї,виражена сенсорномоторна афазія,правобічний верхніймоно парез.ЦА 3ст.».В періодперебування потерпілоїна стаціонарномулікуванні уКНП «Міськалікарня №6»ЗМР їйу медичномудіагностичному центрі«ДИА сервіс»було зробленокомп`ютернутомограму головногомозку,згідно зпротоколом дослідженнябув встановленийдіагноз:«КТ -признаки ОНМК.Малый ишемическийинсульт внижнетеменной областислева (бассейнподкорковых ветвейсредней мозговойартерии).Полип левойверхнечелюстной пазухи.Атрезия лобныхпазух».Усі викликилікарів,проведення дослідженьта купуванняліків,здійснювались завласні кошти(копіїквитанцій долучені),також буливтрати наперевезення,у зв`язку із неможливістю самостійно пересуватись та необхідністю відвідування лікарень. Крім матеріальної шкоди, позивачці було завдано і моральну шкоду: спричинено фізичний біль, завдано численні тілесні ушкодження, було порушено нормальний спосіб життя та спричинене тяжке душевне страждання, у зв`язку з неможливістю вільно пересуватись, необхідності постійної підтримки зі сторони інших людей у пересуванні, перенесення інсульту. До ДТП потерпіла кожного дня доглядала свого чоловіка - ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю 1 групи, а також свою доньку - ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, а наразі самій потерпілій потрібен догляд, який їй надає інша донька - ОСОБА_7 та інші родичі. Крім того, потерпіла, її чоловік та донька були змушені тимчасово переїхати з смт. Веселе до м. Запоріжжя, де винаймають квартиру. Крім цього, просить відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, стороннього догляду та майбутньої операції на меніску. Посилаючись на ст.ст.23, 1166, 1167, 1187,1194, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив стягнути з відповідачів на користь позивачки заявлені у позові грошові суми, а також витрати на правничу допомогу у сумі 24500 гривень.

Ухвалою від 01.07.2022 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

07.07.2022на електроннуадресу судунадійшов відзиввід ТДВ«СК «КРЕДО»,в якомупозовні вимогивизнали частково:матеріальну шкодуу сумі9923,53гривні,моральну шкодуу сумі496,18гривень тавитрати направничу допомогуу сумі2000гривень.Відзив обґрунтованотим,що страховевідшкодування позивачціне здійснювалося,у зв`язкуз тим,що заявапро йоговиплату ОСОБА_1 та/абоїї представникомадвокатом ТивоненкоТ.Д.до ТДВСК «Кредо»не подавалась,а томуз їхньогобоку немає порушеннястроків прийняттярішення провиплату страховоговідшкодування.Посилаючись наст.ст.23,24Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,зазначено,що заявленідо стягненняпозивачкою витратиу сумі9797,80гривні непідлягають відшкодуваннюз оглядуна те,що вонине підтвердженідокументально відповіднимзакладом охорониздоров`я тадеякі чекита квитанціїнадані позивачему копіях,не можливоідентифікувати,оскільки копіїнечитабельні.Крім того,вимога провідшкодування коштівУЗД (100,00грн.),ксерокопія (50,00грн.),виклики лікарів(450,00грн.)та послугитаксі (150грн.)на загальнусуму 750,00грн.не можутьбути компенсованіоскільки останніне підтверджуютьсячеками (квитанціямитощо).Щодо відшкодуванняморальної шкоди,то посилаючисьна ст.ст.22,23,26,41Закону України «Прообов`язкове страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,відповідно дояких страховиком відшкодовуєтьсяпотерпілому,який зазнавушкодження здоров`япід часдорожньо-транспортноїпригоди,моральна шкодау розмірі5відсотків страховоївиплати зашкоду,заподіяну здоров`ю,а томурозмір моральноїшколи,що підлягаєстягненню зТДВ «СК«КРЕДО» визнаютьу сумі 496,18грн.=9923,53х 5%.Щодо стягненнясудових витрат, увідзиві зазначено,що позивачне надавможливість ТДВСК «КРЕДО»виконати своїзобов`язання увідповідності донорм Закону,оскільки навітьне звернувсяз заявоюна виплатустрахового відшкодуванняу відповідностідо ст.35Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,і передчаснозвернувся зазахистом своїхправ досуду.Щодо витратна правничудопомогу,посилаючись наст.137ЦПК України, ст.41Конвенції, рішення Європейського суду «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269) та постанову Верховного Суду по справі № 826/856/19 від 22.12.2018, зазначив, що підготовка вказаної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, при виготовленні Позову не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом. Окрім того, щодо пунктів АКТ №1 надання послуг до договору №17/02 від 17.02.2022 р. про надання правової допомоги від 07.06.2022 р., зазначили, що, по-перше, №1 опису послуг, що надавалися, взагалі не зрозуміло, про яку саме може йти мова консультацію щодо того чи є необхідність йти з позовом до суду адже позивач вже у кримінальному провадженні подавала цивільний позов до тих самих відповідачів, а отже саме по собі бажання в неї вже було сформоване, а тому вважають безпідставним 5 годин часу, які були адвокатом витрачені на саме по собі сформоване бажання позивача йти до суду за захистом своїх прав; по-друге, №2 опису послуг, що надавалися, адвокат безпідставно заявляє, що ним було витрачено 8 годин для написання позовної заяви, оскільки такий саме позов було подано у рамках розгляду кримінального провадження у справі №333/7359/20; по-третє, №4 роздруківка позову, добірка та копіювання письмових доказів, завірення копій документів не потребують професійних навичок, а тому не можуть бути відшкодовані у заявленому розмірі і підлягають зменшенню.

17.08.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив від представника ТОВ «АЛЬФА-ТРАНС», в якому зазначив, що посилання позивачки на перенесений інсульт 12.12.2020 не зовсім відповідає обставинам справи та не має причино слідчого зв`язку з подіями, які відбулися 31.10.2020. Заявлений розмір моральної шкоди у сумі 299 014,08 гривень є завищеним, не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, не відповідає характеру та обсягу її страждань та немайнових втрат, а тому визнають моральну шкоду у сумі лише 5 000 гривень. Щодо стягнення витрат на професійно правничу допомогу, вважають, що орієнтовний розрахунок занадто завищений (неспівмірний), та станом на теперішній час не надано жодних документів на підтвердження понесення позивачкою витрат саме у вказаній сумі.

Вказаний відзив суд залишає без розгляду, оскільки його подано з порушенням строків, встановлених ст.ч.7 ст.178 ЦПК України та ухвалою суду від 01.07.2022. Відповідно до поштового повідомлення, копію позову з додатками ТОВ «АЛЬФА-ТРАНС» було отримано уповноваженою особою 18.07.2022.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. ЇЇ представник адвокат Тивоненко Д.Р. 02.11.2022 подав заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ТДВ «СК «КРЕДО» в судове засідання не з`явився. У відзиві просив розгляд справи проводити без їх участі та задовольнити позовні вимоги частково з підстав, зазначених у відзиві.

Представник відповідача ТОВ «АЛЬФА-ТРАНС» - адвокат Пахоменко А.В. в судове засідання не з`явився. 02.11.2022 подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав заявлених у відзиві.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до абз. 4 п. 36.2. ст. 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, за пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.8 вказаної постанови, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна особа має право на свободу та особисту недоторканність до положень Конституції України ( 254к/96-ВР) зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів».

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП).

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром школи і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що в проваджені Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебувала кримінальна справа № 333/7359/20 (провадження №1-кп/333/145/22) за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позивачка ОСОБА_1 була визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020080050002905 від 01.11.2022.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2022 у справі №333/7359/20 кримінальне провадження №12020080050002905 від 01.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, було закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого (а.с.18-20)

Відповідно до довіреності, посвідченої 15.06.2022 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Георгієм Миколайовичем (зареєстровано в реєстрі за № 662), ОСОБА_3 як власник автомобіля марки Mercedes-Benz, модель 312 D, 1999 року випуску, тип ТЗ автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_2 уповноважив ТОВ «АЛЬФА ТРАНС» бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх компетентних органах, підприємствах та установах з питань передачі в найм (оренду) вказаного транспортного засобу за ціну на умовах на його розсуд. (а.с. 28-29)

ОСОБА_2 відповідно до Наказу директора ТОВ «АЛЬФА ТРАНС» № 159-пр від 02.10.2018 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів. (а.с.31)

Згідно Наказу директора ТОВ «АЛЬФА ТРАНС» від 01.10.2020 за водієм ОСОБА_2 було закріплено транспортний засіб Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_3 . (а.с.32)

Цивільно-правовавідповідальність ТОВ«АЛЬФА ТРАНС» перед третіми особами внаслідок спричинення шкоди в результаті експлуатації транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП була застрахована в ТДВ СК «КРЕДО», поліс № АР/4583381 від 22.06.2020. (а.с.30)

Відповідно до Висновку чергового травматолога КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 31.10.2020, ОСОБА_1 зі слів працівників ШМД була збита легковим автомобілем в результаті ДТП та доставлена до відділення з діагнозом: «закритий перелом дистального відділу 5-ї плюснової кістки лівої кисті. Закритий лінійний перелом дистального відділу основної фаланги 1-го пальця лівої кисті. Закритий імпресійний перелом латерального виростка правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків. Забійна рана скроневої ділянки зліва. Забійна рана 1 пальця лівої кисті. Забій, садна кінцівок, тулуба». Пацієнтку запропонована госпіталізація, від якої остання відмовилася. Рекомендовано: спостереження лікаря поліклініки з рентген-контролем через 7-10 днів (явка в поліклініку 01.11.2020), КТ правого колінного суглобу, вирішення питання про оперативне лікування; 2) іммобілізація лправої н/к 6-8 тижнів, іммобілізація лівої в/к 3-4 тижні, іммобілізація правої в/к 3-4 тижні; 3) ЛФК, розробка рухів в суглобах правої н/к, правої та лівої в/к після зняття пов`язок; 4) обробка спадин по мірі необхідності зняти шви з рани скроневої ділянки на 5-7 добу; 5) знеболювання: Десалгін Саше 1-2 р/д до днів, при виражених болях Депіофіен 50 мг внутрішньом`язово 2мл; 6) Для профілактики НПЗП гатсропатій-Панацид 40 мг 1 таб р/д вранці натщесерце на час прийому нестероїдних протизапальних засобів; 7) проти набрякова терапія Цикло3-Форт по 1 капс. 3р/д 10 днів; 8) Остеогенна терапія: Остеопро по 1 таб 2р/д 2 місяці; 9) Цефран СТ 500мг 2 р/д 5 днів. (а.с.33)

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що 31.10.20 з вини водія ОСОБА_2 , який перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «АЛЬФА ТРАНС», керував транспортним засобом Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася ДТП, в результаті якої позивачка ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. Від госпіталізації потерпіла відмовилася, лікування та реабілітацію продовжила вдома.

Вказана обставина також визнана та не заперечувалась учасниками справи.

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 24 Закону встановлено порядок здійснення страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілих - у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно цього ж пункту статті 24 Закону, зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, до якої додається: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Вищезазначені документи, зазначені у підпунктах «а» - «ґ», надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

Строк виплати страхового відшкодування визначений п. 36.2. ст.36 Закону, згідно якого Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Після ДТП (31.10.2020) позивачка до ТОВ «АЛЬФА ТРАНС» з заявою про виплату страхового відшкодування не зверталася.

Вказана обставина визнана сторонами, а тому відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на вказане, враховуючи чинне законодавство України, позивачка ОСОБА_1 має право на відшкодування відповідачами ТОВ «АЛЬФА ТРАНС» та ТДВ «СК «КРЕДО» завданих їй матеріальних збитків, спричинених придбанням лікарських препаратів та здійснення медичних досліджень. Так само позивачка має право на стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З пояснень представника позивачки, загалом ОСОБА_1 на придбання ліків та послуги під час знаходження її на стаціонарному лікуванні було витрачено 19 718,33 грн.

В обґрунтування вказаного, адвокатом було долучено до позову копії квитанцій та чеків на придбання ліків та медичних препаратів, а також докази витрат позивачки, пов`язаних з проведенням медичних досліджень, її пересування на транспортних засобах.

Відповідно до ст. 23 Закону, відшкодуванню, в тому числі, підлягає шкода пов`язана з лікуванням потерпілого.

Статтею 24 Закону встановлено порядок здійснення страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілих - у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно цього ж пункту статті 24 Закону, зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Тобто, у випадку, коли витрати не відповідають вимогам ст. 24 Закону, - відсутнє документальне підтвердження відповідного закладу охорони здоров`я про необхідність їх здійснення і факт їх здійснення, - такі витрати не є обґрунтованими, а відтак не підлягають відшкодуванню.

Додатково в обґрунтування розміру стягуваних витрат на користь позивачки, адвокатом зазначено та доведено відповідними документами, що 08.12.2022 ОСОБА_1 звернулася до Лікувально-діагностичного центру «МадІнвест» задля здійснення магнітно-резонансної томографії правого колінного суглоба, за послуги якого було сплачено 2 070 грн. (а.с.34, 49)

Згідно висновку центру, ОСОБА_1 має діагноз: «МРТ признаки импрессионного перелома латерального мыщелка большеберцовой кости, трансхондрального разрыв заднего рога медиального мениска. Отсеоартроз в медиальных отделах сустава 2 степени».

Згідно Виписки КНП «Міська лікарня №6» ЗМР з медичної картки стаціонарного хворого №5633 від 23.12.2020, ОСОБА_1 з 13.12.2020 по 23.12.2020 перебувала на стаціонарному лікуванні у медичному закладі з діагнозом: «ішемічний атеротромботичний інсульт (13.12.20) в лівій півкулі, системі лівої середньої мозкової артерїї, виражена сенсорно моторна афазія, правобічний верхній моно парез. ЦА 3 ст.». (а.с.35-36)

В період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР їй 15.12.2020 у медичному діагностичному центрі «ДИА сервіс» було зроблено комп`ютерну томограму головного мозку, за що позивачкою було сплачено 600 грн. .(а.с.37,51).

Згідно з протоколом дослідження був встановлений діагноз: «КТ - признаки ОНМК. Малый ишемический инсульт в нижнетеменной области слева (бассейн подкорковых ветвей средней мозговой артерии). Полип левой верхнечелюстной пазухи. Атрезия лобных пазух»

Також ОСОБА_1 18.12.2020 у ТОВ «БРАЙТ БІО» було здійснено УЗД с.в. голови та шиї, за що позивачкою сплачено 300 грн. (а.с.50)

З пояснень адвоката, у зв`язку із неможливістю самостійно пересуватись та необхідністю відвідування лікарень ОСОБА_1 сплатила за послуги перевезення 3 950 грн. (ТОВ «Лавка життя»), що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 1495 від 13.12.20 500,00 грн., 1158 від 08.12.20 1850,00 грн., № 241 від 11.11.20 1 600,00 грн. Також потерпіла була вимушена скористатись послугами таксі на суму 213,00 грн. для того, щоб дістатися лікарні, що підтверджується чеком від 08.12.20 за проїзд 63,00 грн., чек на 150,00 грн. відсутній. Крім того, потерпіла витратила (чеками не підтверджується): УЗД - 100 грн.; ксерокопія - 50 грн.; виклики лікарів 450 грн.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

Детально вивчивши надані представником позивачки виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 №б/н, №5633, висновок чергового травматолога та долучені до позову фіскальні чеки та квитанції, суд погоджується з запереченнями, наданими ТДВ «СК «КРЕДО» щодо відшкодування на користь позивачки витрат на суму 9 923,53 грн., оскільки вони відповідають вимогам в розумінні ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також,суд вважаєза необхіднестягнути зТДВ «СК«КРЕДО» накористь позивачкивитрати напридбання медичнихматеріалів (приладдя)зазначених уфіскальному чеку№0000000555від 08.12.2020на суму3100грн.,оскільки спричиненів результатіДТП ОСОБА_1 тілесні ушкодженнястали причиноютого,що станомна 08.12.2020остання згідновисновку лікаря-рентгенолога ОСОБА_8 лікувально-діагностичногоценту «МедІнвест»мала діагноз: «МРТ признакиимпрессионного переломалатерального мыщелкабольшеберцовой кости,трансхондрального разрывзаднего рогамедиального мениска.Отсеоартроз вмедиальных отделахсустава 2степени»,а томузазначені уфіскальному чеку «Бинт полімерний Prime Cast 10,2см х3,6м блакитний, Ортопедична підкладка 10 см х 2,7м, Ортопедичний чулок 10 см х 20 см (1 метр)» на думку суду є необхідними та вимушеними медичними матеріалами для поліпшення здібностей потерпілої у самостійному пересуванні без сторонньої допомоги та відновлювальній реабілітації.

Витрати насуму 6694,82грн. не підлягаютьвідшкодуванню зогляду нате,що внаданих судумедичних висновках(виписках),квитанціях доприбуткового касовогоордеру,чеку запроїзд,тощо відсутнєпризначення медичногозакладу пронеобхідність придбаннявідповідних лікарськійзасобів;проведення відповіднихдосліджень;деякі квитанціїта фіскальнічеки не містять дату їхвидачі;надана неповна сканованакопія чеку; втрати не відносяться до медичних витрат (як то придбання пакетів «майка», добровільна пожертва, не конкретизовано, яка саме медична послуга надавалася, куди та яка особа направлялася, тощо). Деякі чеки та квитанції долучені до позову у копіях, не можливо ідентифікувати, оскільки копії є нечитабельним. Крім того, вимога про відшкодування коштів УЗД (100,00 грн.), ксерокопія (50,00 грн.), виклики лікарів (450,00 грн.) та послуги таксі (150,00 грн.) не можуть бути компенсовані оскільки останні не підтверджуються чеками (квитанціями, тощо), про що, зокрема, заявлено у позові.

Суд також не бере до уваги як доказ посилання представника позивача на те, що згідно Висновку судової медичної експертизи № 1277 від 26.11.2020, пішоходу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: «закритий перелом дистального відділу 5-ї плюснової кістки лівої кисті, закритий лінійний перелом дистального відділу основної фаланги 1 -го пальця правої кисті без зміщення кісткових уламків, закритий імпресійний перелом латеральної кісточки правої великогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків (за даними рентгенологічного дослідження), як порізно, так і в сукупності кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості з ознакою тривалого розладу здоров`я. Рана в скроневій ділянці зліва (за даними медичної документації) кваліфікується, як легке тілесне ушкодження що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Рани в ділянці 1-го пальця правої (лівої) кисті, садна обличчя, кінцівок та тулубу (без кількості та локалізації наданій медичній документації) самі по собі кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження», оскільки копію вказаного документу не було долучено до позову.

Згідно з ч.22.1 ст.22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частина 4 ст.23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно п. 23.1. статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода: пов`язана з лікуванням потерпілого; пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи вказане, оскільки суд вважає, що позивачем доведено належними та відповідними доказами понесені позивачкою витрати на лікування на суму 13 023,53 грн., то розмір стягуваної з ТДВ «СК «КРЕДО» моральної шкоди на користь ОСОБА_1 складає 651,18 грн. = 13 023,53 грн. х 5%.

Суд відхиляє аргумент представника позивачки про те, що: до ДТП потерпіла кожного дня доглядала свого чоловіка - ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю 1 групи, а також свою доньку - ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю 2 групи (усі разом вони проживали у смт. Веселе); наразі самій потерпілій потрібен догляд, який їй надає інша донька - ОСОБА_7 та інші родичі (за чоловіком та донькою потерпілої доводиться доглядати іншим особам, що створює великі незручності для родини ОСОБА_1 ); потерпіла, її чоловік та донька були змушені тимчасово переїхати до м.Запоріжжя, де винаймають квартиру; відшкодуванню підлягають, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, стороннього догляду та майбутньої операції на меніску (вартістю 40000 грн.), оскільки зазначені обставини не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Надані позивачкою копії пенсійного посвідчення ОСОБА_6 , серії НОМЕР_4 та ОСОБА_5 , серії НОМЕР_5 не є доказами вищевказаних обставин.

Також суд, відхиляє як аргумент представника позивачки для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди, те, що останньою 13.12.2020 був перенесений інсульт, який спричинив тяжкі наслідки: потерпіла не може самостійно пересуватись, чітко висловлювати свої думки, вільно розмовляти, читати, писати.

Висновок суду обумовлюється тим, що ані позивачкою ОСОБА_1 , ані її представником - адвокатом Тивоненко Д.Р. не було надано жодного доказу того, що вказаний інсульт стався в результаті того, що позивачка стала учасником (потерпілою) в ДТП, яка сталася 31.10.2020 з вини ОСОБА_4 .

Суду не було надано жодного доказу, з якого б можна було зробити висновок про причинно-наслідковий зв`язок між ДТП, яка сталася 31.10.2020 (в якому ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження) та інсультом, який стався з ОСОБА_1 13.12.2020.

З урахуванням зазначених вище обставин, а також враховуючи, що позивачці незаконними діями ОСОБА_2 було спричинено фізичний біль, завдано тілесні ушкодження, порушено її нормальний спосіб життя та спричинено душевні переживання, у зв`язку з неможливістю вільно пересуватись, необхідності підтримки зі сторони інших людей, страх пережитих подій, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, важкість виконання повсякденних обов`язків, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, суд приходить до вмотивованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача ТОВ «АЛЬФА ТРАНС» на користь позивачки моральної шкоди у сумі 6 511,77 гривень, що складає 50 відсотків від стягуваної матеріальної шкоди та відповідає вимогам ст.25 Закону та є більшою за розмір мінімальної заробітної плати станом на 31.10.2020.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на свободу та особисту недоторканність до положень Конституції України (254к/96-ВР), зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України; особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч. 2 п.1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями п.3 ч.1 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі №648/1102/19 від 12.02.2020р).

Адвокат Тивоненко Д.Р. у позовній заяві просив стягнути з відповідачів на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24 500 гривень, на підтвердження чого надав: Договір №17/22 від 17.02.2022 про надання професійної правничої допомоги, Перелік та вартість послуг адвоката від 07.06.2022 за Договором від 17.02.2022 на суму 54000грн., Акт №1 надання послуг до Договору №17/22 від 17.02.2022 на суму 24500грн., Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 07.06.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до умов Договору №17/22, його предметом є зобов`язання адвоката надання Адвокатським бюро «Данила Тивоненка «ПРІОРИТЕТ» в особі адвоката Тивоненка Д.Р. правничої допомоги Клієнту ОСОБА_1 .

Пунктом 5.1 Договору визначено, що розмір гонорару АБ, а також умови та порядок його сплати визначається у додатках до цього Договору.

У Додатку №1 до Договору №17/22 (Перелік та вартість послуг адвоката від 07.06.2022 за Договором від 17.02.2022) зазначено, що сплата гонорару здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту набрання законної сили вироком по Справі.

Відповідно до Акту №1 надання послуг до Договору №17/22 від 17.02.2022, адвокатом було надано послуги на суму 24 500 грн., з яких: 1) консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з клієнтом та її сім`єю, попереднє вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для в ах об`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права»), формування висновку щодо можливості і захисту прав клієнта у судовому порядку (витрачено часу - 5 годин) на суму 5 000 грн.; 2) складання позову (подасться в Шевченківський районний суд м. Запоріжжя), позивач - клієнт, відповідачі -ТОВ «АЛЬФА ТРАНС», ТДВ СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (витрачено часу - 8 годин) на суму 8 000 грн.; 3) складання заяви про ознайомлення та ознайомлення з матеріалами КП № 12020080050002905 (витрачено часу - 6 годин) на суму 6 000 грн.; 4) підготовка до подачі позову до канцелярії Шевченківського районного суду м. Запоріжжя через підсистему «Електронний суд», у тому чисті; роздрукування позову, добірка та копіювання письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів (витрачено часу 3 години) на суму 3 000 грн.; 5) представництво інтересі» клієнта у суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду (підготовче засідання, судове засідання) (витрачено часу -) на суму 2 500грн.

Розгляд справи було призначено у порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Справа призначалася до розгляду чотири рази. Фактично судове засідання, призначене на: 21.07.2022 тривало 6хв.20с., на 17.08.2022 тривало 11хв.37с. Судове засідання, призначене на 10.10.2022 не відбулося, у зв`язку з тим, що відповідно до Наказу голови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 16 від 10.10.2020, було встановлено графік роботи суду до 13.00 години, а розгляд справи було призначено на 14.00 год. Судове засідання, призначене на 02.11.2022 відбулося без участі сторін на підставі заяв, наданих представником позивачки та представником відповідача ТОВ «АЛЬФА ТРАНС».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Системний аналіз норм ст. 137, 141 ЦПК дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

В постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Представник відповідача ТДВ «СК «КРЕДО» скористався вказаним правом та виконав обов`язок щодо доведення не співмірності заявлених адвокатом позивачки витрат на правничу допомогу.

Посилання представника відповідача ТРВ «АЛЬФА ТРАНС» на те, що позивачкою не доведено понесення нею таких витрат, а саме те, що до позову не надано доказів, що ОСОБА_1 фактично було сплачено заявлені до стягнення грошові кошти на правничу допомогу, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою у постанові КЦС ВС від 01.11.2022 у справі №757/24445/24-ц (провадження №61-9163св22).

Отже, оцінюючи співмірність розміру витрат, заявлених на правову допомогу, судом враховується, що ця справа в силу ч.4 ст.19 ЦПК України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження; предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; заявлена ціна позову 319 718,33 гривень, хоча згідно позову, він «не містить вимог майнового характеру», а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума витрат, які повинна сплатити позивачка на професійну правничу допомогу у сумі 24 500 гривень є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково у сумі 6 500 гривень з кожного з відповідачів, тобто по 3 250, 00 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, у зв`язку з чим сплата судового збору у сумі 3 197,18 гривень з кожного по 1 598,59 гривень.

Керуючись ст.ст. 3,4,10,11,76-81,89,141,263-265,268,273,279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТРАНС», Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 13 023 (тринадцять тисяч двадцять три) гривні 53 копійки, моральну шкоду у сумі 651 (шістсот п`ятдесят одну) гривню 18 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТРАНС» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 6 511 (шість тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 77 копійок.

Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТРАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень з кожного по 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТРАНС» в дохід держави судовий збір у сумі 3 197 (три тисячі сто дев`яносто сім) гривень 18 копійок з кожного по 1 598 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 59 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.11.2022.

Реквізити учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТРАНС», місцезнаходження: пр.. Ювілейний, буд.20-А, м. Запоріжжя, 69114, ЄДРПОУ 32963251.

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО», місцезнаходження: пр. Моторобудівників, буд.34, м. Запоріжжя, 69068, ЄДРПОУ 13622789.

Суддя: Н.С. Звєздова