Ухвала

від 10.11.2022 по справі 914/4071/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 914/4071/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба" (далі - ТОВ "Львівська дорожня служба")

на рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2022 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2022

за позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до ТОВ "Львівська дорожня служба"

про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів у розмірі 1 129 154,30 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "Львівська дорожня служба" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 у справі №914/4071/21; позовну заяву залишити без розгляду. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення 1 129 154,30 грн., а, отже, ціна позову у справі № 914/4071/21 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 509-511 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) в частині висновків про набуття Львівською міською радою права вимагати у відповідача грошові кошти, що були оплачені замовником на виконання умов договору будівельного підряду. Внаслідок вказаного порушення суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що прокурором підтверджено власні повноваження та правильно визначено компетентний орган, в інтересах якого має бути пред`явлено позов. Таким чином, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи статті 226 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а позовна заява, подана прокурором без належного підтвердження власних повноважень, підлягає залишенню без розгляду на стадії касаційного розгляду. Судом апеляційної інстанції не застосовано висновок Верховного Суду, викладений у справі №912/2385/18, та помилково застосований висновок Верховного Суду, викладений у справі №916/446/16. Також підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування вимог статей 506-511, 853, 858 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у спорах за позовом органу місцевого самоврядування, який не є стороною договору, проте вимагає повернення сплачених на його виконання грошових коштів, які не мають ознак збитків. З огляду на викладене скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а позовна заява - залишенню без розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася в інтересах Львівської міської ради з позовом до ТОВ "Львівська дорожня служба" про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів у розмірі 1 129 154,30 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2022 у справі №914/4071/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Львівська дорожня служба" на користь Львівської міської ради 1 129 154,30 грн. вартості невиконаних (завищених) обсягів робіт.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що:

- Львівською міською радою не вжито заходів щодо захисту інтересів держави. Прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради та належним чином обґрунтовав порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежне здійснення такого захисту позивачем;

- спір виник внаслідок невиконання (завищення) обсягів робіт відповідачем;

- судовими експертами встановлено обставини, які у відповідності до умов договору від 22.03.2019 №37 б/I свідчать про виконання ТОВ "Львівська дорожня служба" робіт неналежної якості - підтвердження в актах виконаних робіт за формою КБ-2в завищення або включення обсягів робіт, які не виконувались.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, а суд апеляційної інстанції погодився, що ТОВ "Львівська дорожня служба" зобов`язане повернути Львівській міській раді надлишково сплачені кошти у розмірі 1 129 154,30 грн, оскільки саме на цю суму фактично не виконані (завищені) обсяги робіт.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява

№ 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Львівська дорожня служба" на рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 у справі №914/4071/21.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293

ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська дорожня служба" на рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 у справі №914/4071/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос