Постанова

від 10.11.2022 по справі 910/11504/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/11504/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Факел»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022

за позовом приватного акціонерного товариства «Факел»

до акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 1 064 764, 50 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Приватне акціонерне товариство «Факел» (далі - ПАТ «Факел», позивач) звернулося з позовом до акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», відповідач) про стягнення 1 064 764,50 грн за банківською гарантією на підставі пункту 1 частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».

1.2. Позов обґрунтовувався тим, що позивачем повністю виконано договір, забезпечений банківською гарантією від 03.01.2019 №71.00.007999, тож в силу пункту 1 частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» забезпечення виконання договору у розмірі 1 064 764,50 грн., отримане за банківською гарантією, підлягає поверненню замовником на користь позивача.

2. Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2021 (суддя Ковтун С.А.) відмовлено у позові.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В., Руденко М.А., Гаврилюк О.М.) рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. ПАТ «Факел» просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і постанову Північного апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

4.2. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справі №910/6433/18 щодо застосування частини першої статті 26 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII) та статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах: частини першої статті 26 (в редакції станом на час виникнення правовідносин) та пункту 1 частини другої статті 27 Закону № 922-VIII (в чинній редакції); статей 3, 509, 560, 610, 611, 1212 ЦК України.

4.3. До Верховного Суду надійшла також заява ПАТ «Факел» про відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Від АТ «Укртрансгаз» надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ «Укртрансгаз» просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача (в частині відкриття за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України), оскільки на його думку правовідносини у цій справі, що переглядається, та в справі № 910/6433/18 не є подібними.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

6.1. АТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Черкаситрансгаз» та ПАТ «Факел» 03.01.2019 уклали договір на виконання робіт № 1901000051 (далі - Договір).

6.2 Предметом Договору (пункт 1.1) є виконання на свій ризик власними силами і засобами ПАТ «Факел», як підрядником, за дорученням АТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Черкаситрансгаз», як підрядника, ремонту систем одоризації газу на ГРС УМГ «Черкаситрансгаз» (роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва).

6.3. АТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Черкаситрансгаз» уклало з ПАТ «Факел» Договір як з переможцем тендеру на закупівлю робіт з ремонту систем одоризації газу на ГРС УМГ «Черкаситрансгаз» (роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва), замовником якого було АТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Черкаситрансгаз».

6.4. За умовами тендерної документації переможець тендеру не пізніше дати укладення договору про закупівлю в забезпечення виконання зобов`язання за цим договором зобов`язаний надати оригінал безумовної та безвідкличної банківської гарантії у розмірі 5% від вартості договору зі строком дії - один місяць після закінчення договору про закупівлю.

6.5. Схожа умова сторонами продубльована у Договорі у розділі 8 «Відповідальність сторін», пунктом 8.7 якого передбачено, що виконання підрядником зобов`язань за Договором додатково забезпечується банківською гарантією, яка надається не пізніше дати укладення Договору на суму 1 064 764, 50 грн, що становить 5 відсотків від ціни Договору.

6.6. Пунктом 8.7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання підрядником взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю робіт, замовник має право вимоги до гаранта про сплату грошової суми, відповідно до виданої ним банківської гарантії.

6.7. Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (гарант) надало АТ «Укртрансгаз» в особі філії УМГ «Черкаситрансгаз» (бенефіціару) банківську гарантію від 03.01.2019 № 71.00.007999, яка 09.12.2019 викладена у новій редакції № 71.00.007999-1 (далі - Гарантія). Гарантія забезпечує виконання принципалом (ПАТ «Факел») Договору. За її умовами гарант надав бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію і прийняв безвідкличне та безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару вказану ним у вимогах суму, яка не перевищує 1 064 764, 50 грн (далі - сума гарантії) протягом 5 банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за Гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Вимога бенефіціара про здійснення виплати має бути надана на бланку бенефіціара та має містити: посилання на номер і дату цієї гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов`язань за Договором, забезпечених Гарантією; підписи уповноважених осіб бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією. Будь-які інші обґрунтування вимог бенефіціара виключаються. Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок бенефіціара, визначений у вимозі. Усі виплати мають бути виконані гарантом на користь бенефіціара незалежно від будь-яких заперечень принципала або будь-якої третьої сторони та виконані таким чином, щоб будь-які витрати, утримання, комісії не стягувалися за рахунок бенефіціара. Сума гарантії залишається незмінною до моменту виплати гарантом за вимогою бенефіціара суми гарантії.

6.8. У Гарантії зазначено, що вона набуває чинності з дати її надання гарантом і строк дії - до 26.12.2019 включно.

6.9. Отже, гарантійним випадком за Гарантією є будь-яке невиконання або неналежне виконання принципалом (ПАТ «Факел») зобов`язань за Договором.

6.10. ПАТ «Факел» допустило прострочення виконання робіт за Договором. Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2020 у справі № 911/1047/20 (набрало законної сили 22.02.2021) за прострочення виконання робіт, що є предметом Договору, вирішено стягнути з ПАТ «Факел» на користь АТ «Укртрансгаз» штраф (61 905,27 грн) та пеню (107 892,04 грн).

6.11. Неналежне виконання ПАТ «Факел» обов`язків за Договором мало наслідком настання гарантійного випадку відповідно до Гарантії. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020 у справі № 904/4284/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021, позов АТ «Укртрансгаз» задоволено та стягнуто з акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» 1 064 764,50 грн, 17454,99 грн 3% річних, 21426,20 грн інфляційних втрат, 16554,69 грн витрат зі сплати судового збору (всього 1 103 645, 69 грн).

6.12. AT «АКБ «Конкорд» 20.05.2021 перерахував AT «Укртрансгаз» 1 103 645,69 грн з призначенням платежу: сплата згідно з рішення суду по справі від 23.12.2020 № 904/4284/20 по договору банківської гарантії № 71.00.007999 від 03.01.2019 (нова редакція № 71.00.007999-1 від 09.12.2019) ПАТ «Факел», що підтверджується платіжним дорученням від 20.05.2021 № 543_2.

6.13. Таким чином, AT «Укртрансгаз» 20.05.2021 отримало грошові кошти за банківською гарантією в сумі 1 064 764, 50 грн, яка була сплачена у зв`язку з несвоєчасним виконанням ПАТ «Факел» умов договору № 1901000051 на виконання робіт від 03.01.2019.

6.14. AT «АКБ «Конкорд» 29.04.2021 листом № 687 звернулось до ПАТ «Факел» з пропозицією перерахувати кошти в загальній сумі 2 221 424,50 грн, які складаються в тому числі з 1 101 224,12 грн - банківська гарантія від 03.01.2019 № 71.00.08000 в новій редакції банківської гарантії від 09.12.2019 № 71.00.08000-1 та 1 064 764,50 грн - банківська гарантія від 03.01.2019 № 71.00.007999 в новій редакції банківської гарантії від 09.12.2019 № 71.00.007999-1.

6.15 ПАТ «Факел» 29.04.2021 перерахував AT «АКБ «Конкорд» 2 221 424,50 грн з призначенням платежу: відшкодування по гарантіям згідно з листом від 29.04.2021 № 687 за договорами від 03.01.2019 № 71.00.007999, від 03.01.2019 № 71.00.008000, що підтверджується платіжним дорученням від 29.04.2021 № 12038.

6.16. Шляхом укладення угоди від 18.12.2019 № 1901000051-D відбулась заміна сторони Договору - замовником замість AT «Укртрансгаз» стало товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

6.17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання за Договором на виконання робіт № 1901000051 виконані позивачем у травні 2020.

6.18. Позивач, посилаючись на повне виконання ним Договору, 08.06.2021 звернувся до АТ «Укртрансгаз» із листом № 106/909, в якому вимагав повернути (сплатити) суму за банківською гарантією від 09.12.2019 № 71.00.007999-1 у розмірі 1 064 764,50 грн на банківській рахунок ПАТ «Факел» протягом семи днів з моменту отримання вимоги.

6.19. Згодом, позивачем ініційовано стягнення в судовому порядку з АТ «Укртрансгаз» забезпечення виконання договору про закупівлю у розмірі 1 064 764,50 грн., отриманого за банківською гарантією від 09.12.2019 № 71.00.007999-1, нормативно обґрунтоване положеннями частини другої статті 27 Закону № 922-VIII.

6.20. Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 1 064 764,50 грн., отриманих за банківською гарантією від 09.12.2019 № 71.00.007999-1, адже гарантія є правочином, яким врегульовано права та обов`язки між гарантом та бенефіціаром у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією; порушення боржником принципу належності виконання договору є підставою виникнення у гаранта обов`язку сплатити грошову суму, на яку видана гарантія, і однією з підстав припинення цього обов`язку є її сплата гарантом кредиторові (бенефіціару). Стан подальшого виконання боржником своїх обов`язків за основним забезпечуваним зобов`язанням не зумовлює виникнення у боржника права на повернення забезпечення виконання договору.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача суми забезпечення виконання Договору.

8.2 Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір укладений відповідно та на підставі процедур, врегульованих Законом N 922-VIII, і його предметом є закупівля послуги, що є публічною. Закон N 922-VIII (стаття 26 в редакції на час укладення Договору) надавав право замовнику вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. З 19.04.2020 набула чинності редакція Закону від 19.09.2019, частина друга статті 27 якого врегулювала випадки повернення забезпечення виконання договору про закупівлю. Одним з випадків, коли у замовника настає обов`язок повернути забезпечення виконання договору, є виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю.

8.3. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

8.4. Внаслідок настання гарантійного випадку - неналежного виконання підрядником взятих на себе зобов`язань за Договором, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020 у справі № 904/4284/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021, стягнуто з АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» на користь АТ «Укртрансгаз» 1 064 764,50 грн., 17 454,99 грн 3% річних, 21 426,20 грн інфляційних втрат, 16 554,69 грн витрат зі сплати судового збору (всього 1 103 645,69 грн).

8.5. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

8.6. Згідно із статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

8.7. За змістом положень частини першої статті 1, частини другої статті 9 ЦК України, частини 1 статті 14 Господарського кодексу України спеціальні норми Господарського кодексу, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу, які містять відповідне загальне регулювання.

8.8. Отже, спеціальними нормами, які підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, є саме положення статті 200 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої та четвертої гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

8.9. Частинами першою, другою та третьою статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

8.10. Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до підпункту 9 пункту 3 якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

8.11. Згідно із підпунктом 8 пункту 3 зазначеного Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

8.12. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що в гарантії (письмовому підтвердженні) банк як гарант визначає вид та обсяг забезпечуваного ним зобов`язання боржника.

8.13. За змістом виданої гарантії, як встановлено судами попередніх інстанцій, Гарантія забезпечує виконання ПАТ «Факел» (принципалом) Договору. За її умовами гарант надав бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію і прийняв безвідкличне та безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару вказану ним у вимогах суму, яка не перевищує 1 064 764, 50 грн протягом 5 банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за Гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Вимога бенефіціара про здійснення виплати має бути надана на бланку бенефіціара та має містити: посилання на номер і дату цієї гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов`язань за Договором, забезпечених Гарантією; підписи уповноважених осіб бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією. Будь-які інші обґрунтування вимог бенефіціара виключаються. Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок бенефіціара, визначений у вимозі. Усі виплати мають бути виконані гарантом на користь бенефіціара незалежно від будь-яких заперечень принципала або будь-якої третьої сторони та виконані таким чином, щоб будь-які витрати, утримання, комісії не стягувалися за рахунок бенефіціара. Сума гарантії залишається незмінною до моменту виплати гарантом за вимогою бенефіціара суми гарантії.

8.14. У Гарантії зазначено, що вона набуває чинності з дати її надання гарантом і строк дії - до 26.12.2019 включно. Отже, гарантійним випадком за Гарантією є будь-яке невиконання або неналежне виконання принципалом (ПАТ «Факел») зобов`язань за Договором.

8.15. ПАТ «Факел» допустило прострочення виконання робіт за Договором. Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2020 у справі № 911/1047/20 (набрало законної сили 22.02.2021) за прострочення виконання робіт, що є предметом Договору, вирішено стягнути з ПАТ «Факел» на користь АТ «Укртрансгаз» штраф та пеню.

8.16. За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

8.17. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.18. У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 зі справи № 911/1867/18, від 14.01.2020 зі справи № 910/1134/19, від 21.02.2020 зі справи № 910/4460/19.

8.19. Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

8.20. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

8.21. Зазначене не враховано у доводах касаційної скарги скаржником, як і безпосередньо змісту самої гарантії.

8.22. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи, що судами застосовано приписи частини першої статті 26 Закону № 922-VIII та статті 3 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18.

8.23. Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.24 Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

8.25. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.26. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.

8.27. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.29. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.30. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.31. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.32. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.33. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.34. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.35. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.36. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.37. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

8.38. Судами у справі № 910/6433/18 зазначено, що згідно з пунктом 11.1 договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5% від суми договору. Відповідно до пункту 11.1.1 та пункту 11.1.2 договору, замовник зобов`язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов`язань за якістю та кількістю. Підставою для повернення забезпечення виконання цього договору є виконання всіх умов договору у визначені строки (терміни). За пунктом 11.1.3 договору передбачено, що якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору, та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається. Тобто, за умовами договору поставки у справі №910/6433/18 у постачальника виникало зобов`язання сплатити замовнику забезпечення виконання договору, а у замовника згідно з умов договору виникало відповідне зобов`язання повернути дану суму забезпечення виконання у певний строк після документального підтвердження належного виконання договірних зобов`язань за якістю та кількістю.

8.39. У справі № 910/6433/18 (постанова Верховного Суду від 20.06.2019), на яку посилається скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги, встановлені судами обставини щодо змісту гарантії, обсягу забезпеченого за нею зобов`язання та правове регулювання є іншими, ніж у справі, рішення в якій переглядаються. Так, у справі № 910/6433/18 Верховний Суд зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача права не повертати спірну суму забезпечення виконання договору, сплачену позивачем, пославшись на прострочення останнім терміну поставки продукції. Верховний Суд також зауважив, що суди першої або апеляційної інстанцій повинні були належним чином дослідити зміст пунктів 11.1.1, 11.3.1 договору, а також врахувати факт виконання позивачем свого обов`язку щодо поставки товару, який в свою чергу отримано відповідачем без будь-яких зауважень.

8.40. Отже, правовідносини у справі, на яку посилається скаржник та у справі, рішення в якій переглядаються, не є подібними.

8.41. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а також з врахуванням відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Факел».

8.42. У касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах: частини першої статті 26 (в редакції станом на час виникнення правовідносин) та пункту 1 частини другої статті 27 Закону № 922-VIII (в чинній редакції); статей 3, 509, 560, 610, 611, 1212 ЦК України.

8.43. Верховний Суд зазначає, що фактично доводи скаржника у цій частині зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржником встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом, а також предмета і підстав позову у цій справі. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

8.44. Верховний Суд також зазначає, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність перегляду судових рішень у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.

8.45. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зауважує, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково-актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Втім, наведені скаржником доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки доводи скаржника фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, із власним тлумаченням цих обставин, та до переоцінки доказів, які були оцінені судом, отже в цілому є запереченням результатів вирішення спору, а порушене скаржником питання щодо забезпечення єдності судової практики має вирішуватися не шляхом переоцінки обставин конкретної справи, а внаслідок врахування судами попередніх інстанцій актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

8.46. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України та підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (яка на момент відкриття касаційного провадження не була очевидно неприйнятною), не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанції з такої підстави.

8.47. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

8.48. Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.49. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.50. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України та підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ПАТ «Факел», оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Факел» на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 зі справи № 910/11504/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Факел» на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 зі справи № 910/11504/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої та підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 зі справи № 910/11504/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова