Постанова

від 09.11.2022 по справі 539/4987/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4987/19 Номер провадження 22-ц/814/4454/22Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді-доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданнів м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року, постановлену суддею Даценко В.М., повний текст ухвали складено05 липня 2022 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_4 , про скасування рішень Засульської сільської ради, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2020 року за нововиявленими обставинами, в якій просила суд скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2020 року; скасувати рішення Засульської сільської ради від 20 лютого 2018 року «Про затвердження акту від 28.11.2017р.»; скасувати рішення Засульської сільської ради від 13 квітня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 5322886601:01:002:0591, в натурі, площею 0,2262 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Заява обґрунтована тим, що 26.05.2020 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області ухвалено рішення у справі №539/4987/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_4 , про скасування рішень Засульської сільської ради від 20 лютого 2018 року «Про затвердження акту від 28.11.2017 року» та від 13 квітня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року рішення Лубенськогоміськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2020 року - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.05.2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29.10.2020 року у справі №539/4987/19 - залишено без змін. Як нововиявлені обставини, які не були враховані при ухваленні рішення, позивач зазначила те, що у 1992 році батьками позивача подаровано спадщину, земельний наділ 0,32 га. У реєстровій книзі Засульської сільської ради значилось 0,25 га. 20.10.2006 року на сьомій сесії п`ятого скликання виділено земельну ділянку 0,04 га на підставі набувальної давності (яка знаходилась у сусідів). 20.03.2007 року з дозволу Засульської сільської ради відбувся обмір землі. 22.04.2008 року головою земельної комісії, депутатом Засульської сільської ради В`юницьким С.І. в присутності землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 була проведена межа (безпосередньо ОСОБА_6 ), з якою позивачка була повністю згодна, але згодом сусіди знову почали користуватися землею, ліквідували встановлену межу та перенесли її в інше місто із захватом на 0,04 га, а згодом з дозволу Засульської сільської ради приватизували, позбавивши позивача користування земельною ділянкою, нерухомістю. У листі №199 від 13.04.2007 року сільський голова Бондаренко С.І. вказує, «що згідно ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність. Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу». Це значить, що земля 0,32 га згідно вищезазначеної статті належить батькам, а надалі - їхнім спадкоємцям на підставі набувальної давності. 22.06.2006 року було надано 0,08 га землі сусідам також на підставі набувальної давності. Сусідами приватизовано також 0,04 га землі позивача, разом із виділеною ділянкою 0,08 га. У сусідів по реєстровій книзі у Засульській сільській раді нарахувалось 0,10 га, а 0,15 га ними було продано ОСОБА_7 сусідові (дім 78а), отже в сумі - 18 га, але приватизовано 22,62 га, а згідно замірів ОСОБА_8 від 20.03.2007 року у сусідів землі 23,69 га. На думку позивача, 0,01 га землі приховано. У листі №19 від 13.04.2007 року сільський голова Бондаренко С.І. зазначає, що для вирішення питання заїзду на присадибну ділянку пропонує виконати рішення сесії Засульської сільської ради від 28.10.2005 року та 20.10.2006 року. На неодноразові звернення до Засульської сільської ради надати обґрунтовану відповідь: яким чином позивачка повинна організувати заїзд через свій двір, відповіді не отримала.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишено рішення Лубенського міськрайонного суду від 26.05.2020 року у справі №539/4987/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області про скасування рішення Засульської сільської ради від 20 лютого 2018 року «Про затвердження акту від 28.11.2017 року» та від 13 квітня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» - в силі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи заявника, викладені у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, є необґрунтованими, а обставини, зазначені заявником такими, що не є нововиявленими, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Судом була надана оцінка всім доказам у справі, які не можуть бути переоцінені під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, інші зазначені підстави, якими позивач обґрунтовує свою заяву, також не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2020 року; скасувати рішення Засульської сільської ради від 20 лютого 2018 року «Про затвердження акту від 28.11.2017р.», скасувати рішення Засульської сільської ради від 13 квітня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 5322886601:01:002:0591, в натурі, площею 0,2262 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Засульську сільську раду виконати своє рішення від 20.10.2006 року про виділення ОСОБА_1 , яка була у використанні її батьків і перейшла їм по спадщині згідно ст. 119 ЗК України (користування земельною ділянкою більше 15 років) та дозволити приватизувати дану земельну ділянку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 20.10.2006 року на сьомій сесії п`ятого скликання Засульської сільської ради їм виділено земельну ділянку 0,04 га на підставі набувальної давності (яка знаходилась у сусідів), яку вони захватили. Дана земельна ділянка не була окремою ділянкою, а була продовженням її земельної ділянки з боку сусідів, якою користувалися її батьки і входила до складу 0,32 га. (земельний наділ, що належав батькам). Проте, захвачену їх землю сусіди тайно приватизували. Дозвіл надала Засульська сільська рада, яка «забула» про рішення від 20.10.2006 року, яким було надано 0.04 га землі, і контроль за виконанням даного рішення покладався на постійну комісію з питань земельної реформи. Зазначала, що не дивлячись на своє рішення від 20.10.2006 року, Засульська сільська рада землі їм не надала. Вважає, що земля 0,32 га згідно ст. 119 ЗК України належала її батькам, а надалі - їм як спадкоємцям. 22.06.2006 року було надано 0,08 га землі сусідам також на підставі набувальної давності. Як було сусідами приватизовано також 0,04 га їх землі, не відомо, разом з виділеною ділянкою 0,08 га для них.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду не з`явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, заяв та клопотань від позивача про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило, представник відповідачів ОСОБА_9 надав 08.11.2022 року заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідачів. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2020 року у справі №539/4987/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішень Засульської сільської ради від 20 лютого 2018 року «Про затвердження акту від 28.11.2017 р.» та від 13 квітня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т.1 а.с. 130-133).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня2020 року - залишено без змін (т.1 а.с. 239-245).

Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2021р. рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської областівід 26 травня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного судувід 29 жовтня 2020 року у справі №539/4987/19 - залишено без змін (т.2 а.с. 90-94).

При цьому, у заяві ОСОБА_1 вказувала, що при ухваленні рішення не було враховано, що сусідами приватизовано 22,62 га земельної ділянки, а згідно замірів Геодезії від 20.03.2007 року у сусідів розмір земельної ділянки 23,69 га. На думку позивача 0,01 га землі приховано.

На підтвердження заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивач надала докази: копію рішення Засульської сільської ради Лубенського району від 20.10.2006 року «Про надання земельної ділянки», копію акту від 22.04.2008 року, копію відповіді Лубенського районного відділу земельних ресурсів від 20.07.2007 року, копію договору дарування від 21.07.1992 року

Відповідно до статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» визначено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга ст. 361 ЦПК України).

Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

З аналізу норм чинного законодавства під нововиявленими обставинами розуміються обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення справи, але не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність певних умов, а саме: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, те, що такі обставини є істотними для розгляду справи та вирішення спору, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України», від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» наголосив на тому, що процедура перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження передбачає існування доказу, який раніше не міг бути відомий, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Особа, яка звертається із заявою про скасування судового рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також що цей доказ є вирішальним у справі. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. У з`ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами має значення факт та момент встановлення відповідних обставин заявником та характер цих обставин як доказів у справі. У даному випадку визначальним є істотність для справи обставин, які підтверджуються певними доказами і на які посилається заявник як на нововиявлені, та з`ясування того, чи були або могли бути ці обставини відомими заявникові на момент вирішення спору.

Суд першої інстанції встановив, що заява не містить доказів про виникнення нововиявлених обставин, які б могли спростувати факти, які були покладені в основу судового рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2020року,доводи заявника,викладені узаяві проперегляд рішенняза нововиявленими обставинами, є необґрунтованими, а обставини, зазначені заявником, не є нововиявленими, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Судом була надана оцінка усім доказам у справі, які не можуть бути переоцінені під час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, інші зазначені підстави, якими позивач обґрунтовує свою заяву, також не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розглядаючи заяву, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, заява позивача ОСОБА_1 не містить підстав, передбачених ч. 2 ст. 423 ЦПК України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а зазначені у заяві доводи є по суті незгодою з рішенням суду від 26.05.2020 року.

Доводи, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами,не підпадаютьпід поняття«нововиявлені обставинисправи»,оскільки зазначененею єфактично підтвердженнямнаявності існуваннядавно міжсторонами спору щодо межземельних ділянок,які перебуваютьу власностіі користуванніучасників справи. ОСОБА_1 у своїйзаяві посилаєтьсяна обставинита доказиза 2006-2008роки,які існувалина часухвалення вищевказаних судовихрішень,були їйвідомі таці обставини не є істотними для розгляду справи та вирішення спору, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Судами у цій справі встановлено, що 28 листопада 2017 року постійна комісія з врегулювання земельних питань Засульської сільської ради встановила, що спільна межа земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 встановлена правильно і не порушує прав суміжних землекористувачів.

Таким чином, суди дійшли висновку, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідного орану місцевого самоврядування у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Доводи апеляційної скарги фактично є доводами заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палатиз розглядуцивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А Лобов В.М. Триголов