Постанова

від 10.11.2022 по справі 816/5038/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 816/5038/13-а

адміністративне провадження № К/9901/20674/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року (суддя Костенко Г.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі №816/5038/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета 3" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0004642301/69 та від 22 липня 2013 року №0004632301/68, №0004652301/70, №0004662301/71.

Позов обґрунтований безпідставністю висновків акту перевірки, не відповідності таких висновків реальним обставинам, не врахуванням контролюючим органом первинної документації позивача з контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного перегляду справи рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі №816/5038/13-а позов задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що відповідачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами. Суди попередніх інстанцій відзначили, що факт реальності господарських операцій підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема: рахунками-фактури, рахунками, податковими накладними, журналами реєстрації довіреностей, відомостями по рахунках, платіжними дорученнями.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 травня 2013 року, згідно якого засновника Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) - створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, не містить встановлених обставин щодо господарських операцій між ТОВ "Планета 3" та Підприємством "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода" і ТОВ "Технорес", а тому не може бути належним доказом для підтвердження нікчемності правочинів з іншими контрагентами та бути беззаперечним доказом нереальності господарських операцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення. Вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судами нереальності здійснення господарських операцій, наявності ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що операції між ТОВ «Технорес», ПП «Дортехмонтаж-67», ПП «Полімер Форт», ПП «Будмонтажпроект - ХХІ», ТОВ «Ера-2008», ТОВ «Планета 3», Підприємство «Спецбуд-Інвест» СМОІ «Злагода» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також зазначає про наявність вироку Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 травня 2013 року, згідно якого гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема по створенню фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності - Підприємство «Спецбуд-Інвест» СМОІ «Злагода».

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої, підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2012 року, складено акт від 16 жовтня 2012 року №4011/22-209/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення ТОВ «Планета 3»: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 213 150,00 гривень, у т.ч. за 3 квартал 2009 року - в сумі 5 833,00 гривень, за 2 квартал 2010 року - в сумі 43 854,00 гривень, 3 квартал 2010 року - в сумі 78 157,00 гривень, за 1 квартал 2011 року - в сумі 55 300,00 гривень, за 3 квартал 2011 року - в сумі 30 006,00 гривень; пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 724,00 гривень, у т.ч. за 1 квартал 2012 року - в сумі 11 724,00 гривень; підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтей 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 148 587,00 гривень; підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, з урахуванням актів позапланових перевірок на загальну суму 28 083,00 гривень, у т.ч. по періодах липень 2009 року - в сумі 19 991,00 гривень, квітень 2011 року - в сумі 26 092,00 гривень.

На підставі вищевказаних висновків перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 червня 2013 року №0004642301/69, від 22 липня 2013 року №0004632301/68, №0004652301/70, №0004662301/71.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Тобто, вищезазначені правові положення містять вичерпний перелік підстав, відповідно до яких, витрати не включаються до складу витрат платника податків.

Згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентами.

Судами встановлено, що між ВАТ «Полтавський ГЗК» (Замовник) та ТОВ «Планета 3» (Підрядник) укладено договір №924/33 від 7 квітня 2010 року, згідно п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту козлового крана КК-20/5 інв. № 122612500 цеха ЖДЦ.

В подальшому, 14 грудня 2010 року між ВАТ «Полтавський ГЗК» (Замовник) та ТОВ «Планета 3» (Підрядник) укладено додаткову угоду № 4/2743/33 до договору № 924/33 від 7 квітня 2010 року, згідно п. 1.1 якої Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати власними силами роботи з капітального ремонту залізничного крану ЕДК-500 інв. № 122259300, зав. № 338 цеха ЖДЦ, у зв`язку з чим замовником підряднику було надано акт технічного стану залізничного крану ЕДК-500 від 22 жовтня 2010 року та лист від 29 жовтня 2010 року № 133м.

В ході виконання робіт з капітального ремонту залізничного крану ЕДК -500 були використані товари, придбані у ТОВ «Технорес» на підставі укладеного із позивачем договору про технічну співпрацю від 10 січня 2011 року, листа №5 від 10 січня 2011 року та видаткових накладних від 27 січня 2011 року №2711 та від 28 січня 2011 року № 2814.

Крім того, судами встановлено, що ТОВ «Технорес» на підставі укладеного із позивачем договору про технічну співпрацю залучено до виконання робіт в якості субпідрядника в ході капітального ремонту залізничного крану ЕДК-500 інв. № 122259300, зав. № 338 цеха ЖДЦ, у зв`язку з чим даним контрагентом проведено ремонт силового генератора, електродвигунів, виготовлено та встановлено запасні частини на залізничний кран ЕДК-500.

До проведення капітального ремонту залізничного крану ЕДК-500 інв. № 122259300, зав. № 338 цеха ЖДЦ позивачем було залучено Підприємство «Спецбуд-Інвест» СМОІ «Злагода» на підставі укладеного договору підряду від 2 лютого 2011 року №2.02/11, яким виготовлено та встановлено запасні частини на вказаний об`єкт, а саме обмежувач кута повороту крана, захисні огородження механізмів крана, підтримуючі ролики крана, конструкції установки АКБ крана, муфта приводу силового генератора крана, елементи приводу ввімкнення вантажного барабана крана, кільцевий струмоприймальник крана, елементи візка крана, розвантажувальні пристрої крана, дах крана.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 квітня 2010 року між ВАТ «Полтавський ГЗК» (Замовник) та ТОВ «Планета 3» (Підрядник) укладено додаткову угоду №1/989/33 до договору №924/33 від 7 квітня 2010 року, згідно п. 1.1 якої Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту залізничного крану ЕДК - 300 зав. № 440 інвентар. №120632500 цеха ЖДЦ.

При цьому, в ході проведення капітального ремонту залізничного крану ЕДК-300 до виконання робіт в якості субпідрядників залучалися контрагенти ПП «Дортехмонтаж-67», ПП «Полімер Форт» та ПП «Будмонтажпроект - ХХІ» на підставі укладених із позивачем договорів.

Зокрема, ПП «Дортехмонтаж-67» на вказаному об`єкті виконували роботи з виготовлення та встановлення запасних частин згідно умов договору про технічну співпрацю від 11 червня 2010 року, листа від 10 червня 2010 року №27, калькуляції від 23 березня 2010 року №43 та розшифровки витрат вартості матеріалів для ремонту крана ЕДК - 300 зав. № 440 інвентар. № 120632500 цеха ЖДЦ.

ПП «Полімер Форт» виконувало роботи з ремонту залізничного крану ЕДК-300 на підставі договору про технічну співпрацю від 15 квітня 2010 року та листа від 15 квітня 2010 року №20, а саме ремонт гідронасосу приводу опор залізничного крану, ремонт електродвигуна механізму вильоту стріли, ремонт гідро опори крана, ремонт електродвигуна механізму повороту, ремонт редуктора повороту, ремонт електродвигуна механізму підйому, ремонт редуктора вильоту стріли.

Також дослідженню підлягав договір про технічну співпрацю від 10 квітня 2010 року, укладеного між ТОВ «Планета 3» та ПП «Будмонтажпроект - ХХІ», позивач у даного контрагента придбав товари згідно видаткової накладної від 14 квітня 2010 року № 34-1, які в подальшому було списано при проведенні робіт по встановленню вузлів та запасних частин на залізничний кран ЕДК - 300 зав. № 440 інвентар. № 120632500 цеха ЖДЦ.

Також судами встановлено, що ПП «Будмонтажпроект - ХХІ» залучався позивачем в якості субпідрядника при виконанні робіт по ремонту силового генератора та опорно-поворотного пристрою на вказаному об`єкті.

Крім того, судами досліджувався договір від 7 квітня 2010 року №924/33, укладений між ВАТ «Полтавський ГЗК» (Замовник) та ТОВ «Планета 3» (Підрядник), згідно якого останнім виконувалися роботи з ремонту автомотриси АДМ - 1 зав. № 605 інв. № 310442500.

До виконання вказаних робіт в якості субпідрядника залучався контрагент - Підприємство «Спецбуд-Інвест» СМОІ «Злагода» на підставі договору підряду № 2.02/11 та листа від 2 лютого 2011 року №15.

Судами встановлено, що 8 червня 2010 року між ВАТ «Полтавський ГЗК» (Замовник) та ТОВ «Планета 3» (Підрядник) укладено додаткову угоду № 2/1374/33 до договору 924/33 від 7 квітня 2010 року, згідно п. 1 якої замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з поточного ремонту кранових установок дорожніх машин цеха ЖДЦ, в т.ч. ДГКу зав. № 2098.

Для проведення зазначених робіт позивачем в якості субпідрядника було залучено ТОВ «Технорес», який виконував роботи на підставі договору №1/1 від 10 січня 2011 року про технічну співпрацю та листа від 10 січня 2011 року №5, а саме роботи по ремонту редуктора повороту ДГКу, редуктора пересування візка ДГКу, редуктора підйому вантажу ДГКу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 червня 2009 року між ТОВ «Планета 3» (Замовник) та ТОВ «Ера-2008» (Виконавець) укладено договір про технічну співпрацю, на виконання умов якого даний контрагент зобов`язувався виконати ремонт редуктора повороту залізничного крана ЕДК.

Необхідність виконання даних ремонтних робіт була обумовлена рішенням засновника позивача від 1 липня 2009 року про розібрання на запасні частини залізничного крану ЕДК - 300/2, придбаного ТОВ «Планета 3» 25 червня 2009 року, які в подальшому були оприбутковані на склад позивача, в т.ч. і редуктор повороту крану.

Вказаний редуктор на замовлення позивача був відремонтований ТОВ «Ера-2008» та після ремонту використано в ході проведення робіт з капітального ремонту залізничного крану ЕДК 300/2 зав. 445 інв. № 123679500 за замовленням ВАТ «Полтавський ГЗК».

Судами встановлено, що позивачем надано документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Твердження податкового органу на відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій, є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/18105/18.

Посилання контролюючого органу як на підставу відмови у позові на відсутність товарно-транспортних накладних, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги, оскільки відсутність ТТН, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Посилання контролюючого органу на наявність вироку Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 травня 2013 року, згідно якого гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема по створенню фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності - Підприємство «Спецбуд-Інвест» СМОІ «Злагода», суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій, Суд звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду в аспекті факту засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду визнано обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені у постанові від 20 січня 2020 року у справі №826/9837/14, від 15 травня 2020 року у справі №1440/1883/18, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі №816/5038/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва