Рішення

від 10.11.2022 по справі 473/2524/22

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2524/22

РІШЕННЯ

іменем України

"10" листопада 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі КП «Вознесенський МЦПМСД») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з таким позовом, в якому вказувала, що 26 березня 2014 року вона була призначена на посаду оператора комп`ютерного набору КУ «Вознесенський МЦПМСД», а 04 січня 2016 року - переведена на посаду секретаря-друкарки.

Рішенням Вознесенської міської ради від 15 березня 2018 року дану установу реорганізовано в КП «Вознесенський МЦПМСД».

На виконання вимог наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» 04 січня 2022 року КП «Вознесенський МЦПМСД» повідомило позивачку про необхідність надання останньою в термін до 16 січня 2022 року документа про наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність протипоказань проти такого щеплення. Також останній роз`яснено наслідки ненадання відповідних документів у визначений термін, а саме: відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

21 лютого 2022 року комісією КП «Вознесенський МЦПМСД» складено акт про відмову позивачки від надання документа про наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність протипоказань проти такого щеплення.

Наказом головного лікаря КП «Вознесенський МЦПМСД» від 21 лютого 2022 року №70-К з 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю у неї щеплення проти COVID-19, на час відсутності щеплення.

Наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153» зупинено діюнаказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153, до завершення воєнного стану в Україні (що передбачало допущення до роботи усіх відсторонених працівників, які не пройшли щеплення проти COVID-19). Вказаний наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто з 01 березня 2022 року.

Проте лише 16 травня 2022 року на підставі наказу головного лікаря КП «Вознесенський МЦПМСД» від 11 травня 2022 року №130-К ОСОБА_1 було допущено до роботи, та в цей же день її за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, звільнено з займаної посади.

Тому ОСОБА_1 , вказуючи на незаконність її відсторонення від роботи за період з 01 березня 2022 року до 16 травня 2022 року, протягом якого вона не отримувала заробітну плату, просила на підставі ст. 235 КЗпП України стягнути з КП «Вознесенський МЦПМСД» на свою користь 40169,30 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року відкрито провадження по справі. Цією ж ухвалою визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 жовтня 2022 року від головного лікаря КП «Вознесенський МЦПМСД» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказувала на безпідставність позовних вимог. Зокрема представник просила врахувати безпідставність тверджень позивачки про її незаконне відсторонення від посади за період з 01 березня 2022 року до 16 травня 2022 року, оскільки наказами головного лікаря КП «Вознесенський МЦПМСД» від 28 лютого 2022 року за №№77-К, 31-Л, 78-К зупинено дію наказу від 21 лютого 2022 року №70-К та з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи. Проте протягом спірного періоду позивачка ухилялася від ознайомлення з вказаними наказами та відмовлялася від виконання роботи, передбаченої трудовим договором, внаслідок чого підприємство здійснювало облік та табелювання працівника за кодом «НЗ» та не виплачувало їй заробітну плату. Лише 16 травня 2022 року ОСОБА_1 з`явилася на роботу, внаслідок чого був виданий наказ №130-К від 11 травня 2022 року про допущення позивачки до роботи з 16 травня 2022 року. В цей же день остання за власним бажанням була звільнена з займаної посади. Враховуючи вказані обставини, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

03 листопада 2022 року від головного лікаря КП «Вознесенський МЦПМСД» надійшла заява про часткове визнання вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2022 року по 16 травня 2022 року у розмірі 33631,20 грн. (з урахуванням відрахувань ПДФО та військового збору 27073,12 грн.).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, проте позивачка надала суду заяву про розгляд справи без її участі та про зменшення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2022 року по 16 травня 2022 року до 33631,20 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі та визнання позову на суму 33631,20 грн.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивачки та представників сторін, оскільки матеріали справи містять усю необхідну інформацію та докази для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому судом встановлено, що 26 березня 2014 року ОСОБА_1 була призначена на посаду оператора комп`ютерного набору КУ «Вознесенський МЦПМСД», а 04 січня 2016 року - переведена на посаду секретаря-друкарки (з 01 квітня 2022 року назву посади змінено на «секретар керівника»).

Рішенням Вознесенської міської ради від 15 березня 2018 року за №5 дану установу реорганізовано в КП «Вознесенський МЦПМСД».

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на посаді оператора комп`ютерного набору КП «Вознесенський МЦПМСД»

На виконання вимог наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» 04 січня 2022 року КП «Вознесенський МЦПМСД» повідомило позивачку про необхідність надання останньою в термін до 16 січня 2022 року документа про наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність протипоказань проти такого щеплення. Також останній роз`яснено наслідки ненадання відповідних документів у визначений термін, а саме: відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

21 лютого 2022 року комісією КП «Вознесенський МЦПМСД» складено акт про відмову позивачки від надання документа про наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність протипоказань проти такого щеплення.

Наказом головного лікаря КП «Вознесенський МЦПМСД» від 21 лютого 2022 року №70-К з 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19, на час відсутності щеплення (що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»,ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», п.п. 1, 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами)).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/22 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан (який триває й на час вирішення спору).

Наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153» зупинено діюнаказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153, до завершення воєнного стану в Україні (що передбачало допущення до роботи усіх відсторонених працівників, які не пройшли щеплення проти COVID-19). Вказаний наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто з 01 березня 2022 року.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року №372 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236» п. 41-6 вказаної постанови (щодо відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19) доповнено новим абзацем про те, що положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану.

Проте лише 16 травня 2022 року на підставі наказу головного лікаря КП «Вознесенський МЦПМСД» від 11 травня 2022 року №130-К було зупинено дію наказу від 21 лютого 2022 року №70-К, а також з 16 травня 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи, проте в цей же день її за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, звільнено з займаної посади.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відзиву про те, що наказами головного лікаря КП «Вознесенський МЦПМСД» від 28 лютого 2022 року за №№77-К, 31-Л, 78-К зупинено дію наказу від 21 лютого 2022 року №70-К та з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи, оскільки наказом від 11 травня 2022 року №130-К (який виданий пізніше та яким фактично скасовані усі попередні накази в цій частині) чітко визначено дату допуску позивачки до роботи 16 червня 2022 року.

Таким чином, відсторонення ОСОБА_1 від роботи за період з 01 березня 2022 року до 16 травня 2022 року та невиплата їй протягом цього періоду заробітної плати були незаконними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України«Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У п.10постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Згідно роз`яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат та відпрацьованого часу за останні два повні місяці роботи працівника до місяця звільнення, а саме відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08 лютого 1995 року, шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів за час вимушеного прогулу. При цьому, середньоденна заробітна плата вираховується шляхом ділення нарахованого заробітку (за вирахуванням доплат, що мають разовий характер) за останні два повні місяці роботи, що передували місяцю звільнення, на кількість робочих днів в останніх двох повних місяцях роботи, що передували місяцю звільнення.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Відповідно до наданого КП «Вознесенський МЦПМСД» розрахунку середнього заробітку позивачки за період з 01 березня 2022 року по 16 травня 2022 року він повинен становити:

- за основною посадою 25004,16 грн. (463,04 грн. (одноденний заробіток) х 54 робочі дні (періоду незаконного відсторонення));

- за сумісництвом 8627,04 грн. (159,76 грн. (одноденний заробіток) х 54 робочі дні (періоду незаконного відсторонення)).

Всього середній заробіток за час незаконного відсторонення без вирахування податків та інших обов`язкових платежів (згідно розрахунку) становить 33631,20 грн. (25004,16 грн. + 8627,04 грн.). Вказаний розрахунок сторона позивачки не оспорювала, сторони погодилися з ним, а тому суд не здійснював його детальну перевірку на предмет правильності нарахування.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, з КП «Вознесенський МЦПМСД» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 33631,20 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню:

- на користь позивачки - 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь держави 992,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства«Комунальне некомерційнепідприємство Вознесенськийміський центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» (Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. 228-ї стрілецької дивізії, 26; код ЄДРПОУ 38446709) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ;ідент.номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2022 року по 16 травня 2022 року у розмірі 33631 (тридцять три тисячі шістсот тридцять одна) гривня 20 копійок (сума зазначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Комунального підприємства«Комунальне некомерційнепідприємство Вознесенськийміський центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» (Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. 228-ї стрілецької дивізії, 26; код ЄДРПОУ 38446709) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ;ідент.номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Комунального підприємства«Комунальне некомерційнепідприємство Вознесенськийміський центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» (Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. 228-ї стрілецької дивізії, 26; код ЄДРПОУ 38446709) судовий збір на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв