Постанова

від 21.02.2022 по справі 917/1049/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Харків Справа № 917/1049/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.;

та представників учасників справи:

від кредитора Сухомлин Ю.В.;

від боржника адвокат Гонта О.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.11.2021 року у справі №917/1049/20;

за заявою - Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області м.Полтава; до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна вежа", Гадяцький район, с. Лободине, Полтавська область; про - банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Полтавської області від 21.01.2021 року припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна вежа" Полтавська область, Гадяцький район, с. Лободине (далі-Банкрут), визначено означену юридичну особу банкрутом, відкрито щодо неї ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Грущенка Костянтина Олександровича.

До господарського суду Полтавської області 23.10.2021 року від ліквідатора - арбітражного керуючого Грущенка К.О. надійшли наступні документи:

- заява №02-15/407 від 19.10.2021 року (вх.№11372) про затвердження звітів про виплати та винагороду арбітражного керуючого Грущенка К.О. у справі № 917/1049/20;

- заява №02-15/408 від 19.10.2021 року (вх.№11673) про стягнення коштів з кредитора.

Ухвалою господарського суду Полтавської області 23.11.2021 року вищезазначені заяви арбітражного керуючого Грущенка К.О. задоволені, стягнуто з кредитора - Головного управління ДПС у Полтавській області (далі-Кредитор) на користь арбітражного керуючого 177 912,46 грн заборгованості з оплати грошової винагороди та 12 168,17 грн заборгованості з відшкодування витрат за період з 03.09.2020 року по 08.10.2021 року.

Кредитор, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив спірну ухвалу скасувати та відмовити у стягненні з ГУ ДПС у Полтавській області заявлених арбітражним керуючим сум грошової винагороди та заборгованості з відшкодування витрат за період з 03.09.2020 року по 08.10.2021 року.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог, Кредитор зазначає наступне:

- в матеріалах справи відсутній будь-який розрахунок заявленої до стягнення арбітражним керуючим грошової суми в розмірі сум 177 912,46 грн та 12 168,17 грн, а саме, виходячи з якої саме мінімальної заробітної плати здійснювався розрахунок означених сум та за який період його було здійснено;

- перелік джерел оплати грошової винагороди арбітражного керуючого є вичерпним, законом не передбачено обов`язку кредитора відшкодовувати за власний рахунок грошову винагороду ліквідатору у випадку, якщо у банкрута відсутні активи чи у випадку, коли кредитори не створили відповідний фонд;

- ГУ ДПС у Полтавській області є бюджетною організацією, кошторисом якої не передбачено грошові кошти на витрати щодо оплати послуг арбітражного керуючого чи здійснення інших витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури;

- примусове стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого у спосіб, не передбачений чинним законодавством з кредитора, який звернувся до суду за захистом порушеного банкрутом права, завдає останньому не передбачених додаткових матеріальних збитків та фактично таке стягнення призводить до порушення публічного порядку у суспільстві, порушення права власності кредитора на належні йому матеріальні засоби, в тому числі кошти;

- матеріали справи не містять доказів схвалення кредитором звітів про нарахування основної грошової винагороди за здійснення повноважень розпорядника майна у розмірі 22 880,15 гривень та ліквідатора у розмірі 155 032,31 гривень;

- судом першої інстанції при постановленні спірної ухвали залишено поза увагою висновки, викладені у постанові Верхового Суду від 29.10.2019 року у справі №Б24/63/00, від 23.10.2019 у справі №9-1/344/16, від 08.10.2018 року у справі №922/132/13-г, від 01.03.2018 року у справі №910/32824/15.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2021 року у справі №917/1049/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.11.2021 року у справі №917/1049/20 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Грущенка К.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу Кредитора, відповідно до змісту якого арбітражний керуючий заперечував проти задоволення означеної апеляційної скарги та просив суд оспорювану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 року у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стойка О.В., суддя - Попков Д.О., суддя - Радіонова О.О.

Представник заявника апеляційної скарги, приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав вимоги заявленої ним апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а оспорювану ухвалу суду - скасувати з підстав її необґрунтованості та незаконності.

Представник арбітражного керуючого в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві та просив оспорювану ухвалу господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу господарського суду Полтавської області 23.11.2021 року справі №917/1049/20 не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.11.2020 року затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна вежа" Полтавська область Гадяцький район, с. Лободине, що складається з вимог Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області до боржника на суму 4 599 407,32 грн у наступній черговості: 21 020,00 грн (судовий збір) - І черга; 230 516,32 грн - ІІ черга, 4 339 681,00 грн - ІІІ черга та 8 190,00 грн (штрафні санкції) - VІ черга.

Постановою господарського суду Полтавської області від 21.01.2021 року припинено процедуру розпорядження майном боржника, визначено означену юридичну особу банкрутом, відкрито щодо неї ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Грущенка Костянтина Олександровича.

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Полтавської області від 21.01.2021 року встановлено ліквідатору Банкрута - арбітражному керуючому -Грущенку Костянтину Олександровичу (свідоцтво №14 від 01.02.2013 року) основну грошову винагороду у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним своїх обов`язків.

Ліквідатор звернувся до суду із заявами про затвердження звіту ліквідатора Банкрута про нарахування грошової винагороди за період з 21.01.2021 року по 08.10.2021 року включно у розмірі 155 032,31 грн та 3 511,98 грн понесених витрат, а також просив стягнути з Кредитора на його користь 177 912,46 грн заборгованості з оплати грошової винагороди та 12 168,17 грн заборгованості з відшкодування витрат за період з 03.09.2020 року по 08.10.2021 року, виходячи із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень ліквідатора відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства. На підтвердження даних сум надано відповідні докази.

Судом першої інстанції встановлено, що Кредитором 03 вересня 2021 року прийнято до відома Звіт про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №917/1049/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна вежа" за період з 21 січня 2021 року по 03 вересня 2021 року на суму 3 494,98 грн.

Також протокольним рішенням засідання комітету кредиторів (Кредитора) Банкрута від 08.10.2021 року б/н, крім іншого, прийнято до відома Звіт про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №917/1049/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна вежа" за період з 04 вересня 2021 року по 08 жовтня 2021 року на суму 17,00 грн.

Суд також встановив, що в процедурі ліквідації ліквідатором арбітражним керуючим Грущенком К.О. виконувались всі дії, які передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, про що поданий відповідний звіт, скарг з боку Кредитора щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Грущенком К.О. своїх обов`язків у даній справі до суду не надходило.

Суд першої інстанції констатував відсутність майна у Банкрута, за рахунок якого могла бути сплачена винагорода.

Суд визнав обґрунтованим та підтвердженим документально розрахунок вартості послуг арбітражного керуючого, отже вважав за доцільне затвердити звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у даній справі про банкрутство за період з 21.01.2021 року по 08.10.2021 року у розмірі 155 032,31 грн та 3 511,98 грн понесених витрат.

В суді першої інстанції Кредитор заперечував щодо стягнення з нього винагороди та витрат понесених в ході розгляду справи про банкрутство ТОВ "Комфортна вежа", обґрунтовуючи це відсутністю у їх кошторисі на 2021 рік видатків для виплати грошової винагороди у справі про банкрутство.

Інших доводів, зокрема, конкретних претензій до якості або обсягу наданих послуг арбітражного керуючого, а також понесених ним витрат Кредитор в суді першої інстанції не наводив.

Крім того, судом встановлено, що в ході ліквідаційної процедури по справі №917/1049/20 про банкрутство, арбітражним керуючим Грущенком К.О. були здійснені всі заходи, передбачені вимогами законодавства України про банкрутство, за результатами яких було встановлено відсутність грошових коштів та майна у банкрута.

Оскільки станом на 08.10.2021 року вищенаведені витрати у справі №917/1049/20 про банкрутство не були відшкодовані арбітражному керуючому за період з 03 вересня 2020 року по 11 січня 2021 року (за підсумками процедури розпорядження майном) на загальну суму 8 656,19 грн, а також не сплачена заборгованість з відповідної грошової винагороди в сумі 22 880,15 грн за той же період, суд задовільнив заяву ліквідатора про стягнення коштів з Кредитора.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно з вимогами п. 6 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.

Отже невиплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) суперечить ст. 43 Конституції України, де визначено, що кожен громадянин має право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (заборона рабства та примусової праці) та метою антикорупційної спрямованості Закону про банкрутство, яка досягається через запровадження в Законі гарантованої оплати грошової винагороди арбітражним керуючому, що має забезпечити гарантії його незалежності від боржників та кредиторів.

З вищенаведеного вбачається, що суд не може відмовити арбітражному керуючому в можливості отримати гарантовану нормами цього Закону грошову винагороду, оскільки таким чином суд примушує арбітражного керуючого виконувати повноваження за відсутності оплати його праці.

Разом з тим, сам лише факт призначення арбітражного керуючого ліквідатором боржника не свідчить про здійснення ним повноважень, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, за здійснення яких встановлена грошова винагорода.

При визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) під час здійснення ним процедури ліквідації у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури ліквідації, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура, враховуючи те, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №29/5005/486/2012 та від 04.10.2018 року у справі №922/132/13-г, яка має бути врахована судом при розгляді даної справи відповідно до положень ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Зазначений висновок базується, окрім іншого, на принципі судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи (висновок КГС ВС в постанові від 07.12.2021 у справі 923/1222/16)

Зазначені вимоги судом першої інстанції дотримані.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що судом не досліджувалися обставини правомірності здійснення ліквідаційної процедури, у тому числі належного виконання ліквідатором покладених на нього обов`язків, що спростовується змістом мотивувальної частини рішення суду. Перелік та обсяг виконаних арбітражним керуючим обов`язків зазначені у відповідних звітах останнього, які досліджувалися судом при розгляді ним відповідних заяв.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції Кредитор не посилався на неповноту або неякісність виконання ліквідатором своїх повноважень в межах даної справи про банкрутство, не заперечував фактичне виконання зазначеного в звітах обсягу роботи.

В матеріалах справи наявні протоколи зборів комітету кредиторів Банкрута від 11.01.2021 року, 03.09.2021 року, 08.10.2021 року за участю Кредитора (ініціюючого та єдиного кредитора у даній справі), зміст яких не містить будь-яких зауважень або заперечень щодо наданих арбітражним керуючим звітів, отже доводи апеляційної скарги про їх несхвалення не беруться судовою колегією до уваги. Обране самим Кредитором формулювання «взяти до відома» не свідчить про відмову Кредитора у схваленні зазначених звітів, але за наведених обставин таке уникання чіткого формулювання має ознаки суперечливої поведінки з метою ухилення від встановленого вищенаведеними нормами закону обов`язку по відшкодуванню витрат та сплати винагороди арбітражному керуючому в даній справі про банкрутство.

Судова колегія також вважає необґрунтованим твердження Кредитора, що дане примусове стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого вчиняється у спосіб, не передбачений чинним законодавством та завдає кредитору не передбачених додаткових матеріальних збитків, порушує публічний порядок у суспільстві, за наступних підстав.

За змістом правових позицій Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №11/Б-921/1448/2013 та від 15.10.2019 року у справі №5021/1493/12, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам; не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Дійсно, матеріали справи містять докази авансування Кредитором сплати грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі, передбаченому п. 2 ст. 34 Кодексу, що дорівнює трьом розмірам мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень, а саме, 42 507,00 грн, але, по-перше - ця сума була врахована судом при розгляді відповідних заяв, а по-друге - відповідна норма не містить заборони на послідуюче стягнення сум винагороди та витрат, що не перекриваються зазначеним авансом.

Судова колегія зазначає, що в ході перегляду спірної ухвали господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду встановлено не було, а також не встановлено порушень норм процесуального права чи матеріального права, які в порядку ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування означеної ухвали незалежно від заявлених в апеляційній скарзі вимог та доводів в їх обґрунтування, отже законних підстав до виходу за межі доводів апеляційної скарги судовою колегією не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, оспорювана ухвала господарського суду Полтавської області від 23.11.2021 року у справі №917/1049/20 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.11.2021 року у справі №917/1049/20- залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.11.2021 року у справі №917/1049/20 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Головне управління ДПС у Полтавській області.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 21.02.2022 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 10.11.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова