Постанова

від 10.11.2022 по справі 922/848/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Харків Справа № 922/848/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "АВТОДЕН" (вх.№914Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2022 у справі № 922/848/22 (повний текст якого складено та підписано 02.08.2022 суддею Прохоровим С.А. у приміщенні господарського суду Харківської області),

за позовом ПП "АВТОДЕН" (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської,5/47, код ЄДРПОУ 35394689)

до ТОВ "ВВКР" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31-А, код ЄДРПОУ 43547554)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АВТОДЕН" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВКР" (відповідач) 5 000,82 грн заборгованості за договором PL№57 від 02.07.2021, 238,19 грн пені, 35,72 грн 3% річних, 225,04 грн інфляційних.

Судові витрати в сумі 2 481,00 грн. сплаченого судового збору, 30,00 грн поштових витрат та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу просить також просив стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2022 у справі № 922/848/22 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.08.2022) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВКР" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31-А, код ЄДРПОУ 43547554) на користь приватного підприємства "АВТОДЕН" (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської,5/47, код ЄДРПОУ 35394689) 5 000,82 грн заборгованості за договором PL№57 від 02.07.2021, 235,41 грн пені, 35,31 грн 3% річних та 225,04 грн інфляційних.

В решті позову відмовлено.

Судові витрати позивача покладено на відповідача частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВКР" (61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31-А, код ЄДРПОУ 43547554) на користь приватного підприємства "АВТОДЕН" (49125, м. Дніпро, пров. Людмили Мокієвської,5/47, код ЄДРПОУ 35394689) 2479,56 грн судового збору, 30,00 грн поштових витрат та 3 000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції визнав доведеними позовні вимоги приватного підприємства "АВТОДЕН" (далі ПП "АВТОДЕН") в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВКР" (далі ТОВ «ВВКР») 5 000,82 грн заборгованості за договором PL№57 від 02.07.2021, 235,41 грн пені, 35,31 грн 3% річних та 225,04 грн інфляційних. За перерахунком суду, позовні вимоги в часині стягнення з відповідача фінансових санкцій задоволено судом частково. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 839,35 грн, а також стягнув на користь позивача поштові витрати у розмірі 30 грн. В той же час, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн суд дійшов висновку, що такий розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності, співрозмірності їхнього розміру та є завищеним. На підставі наведеного, місцевий господарський суд вважав, що справедливою, розумною та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн і саме такий її розмір підлягає розподілу та покладенню на відповідача, як на особу, з вини якої виник спір.

ПП "АВТОДЕН" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2022 по справі № 922/848/22, а саме в частині стягнення з ТОВ «ВВКР» на користь ПП «АВТОДЕН» витрат на професійну (правничу) допомогу у сумі 3 000, 00 грн і ухвалити нове рішення у даній частині про стягнення з ТОВ «ВВКР» на користь ПП «АВТОДЕН» витрат на професійну (правничу) допомогу у сумі 15 000, 00 грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує наступним:

-як на підставу зменшення витрат на професійну (правничу) допомогу з 15 000,00 грн до 3000,00 грн господарським судом зазначено про їх нерозумність (неспівмірність із складністю справи), необхідним часом для надання послуг та ціною позову. Тобто судом самостійно вчинено зменшення судових витрат на професійну (правничу) допомогу виходячи із суми основного боргу, без врахування загальної суми позовних вимог та без врахування ч. 5 ст. 126 ГПК України, щодо відсутності у матеріалах справи № 922/848/22 доказів не співрозмірності понесених позивачем витрат та відсутності у матеріалах справи № 922/848/22 клопотань (заяв) відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу;

- господарським судом неправомірно було покладено іншу частину витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн на позивача, що сплачена Адвокатському об`єднанню, тим саме, вчинено перекладання значної суми відповідальності на позивача за винні дії відповідача, які стали підставою для звернення до фахівців в області права (задля належного стягнення існуючої основної заборгованості за договором поставки).

- при винесені рішення в частині зменшення суми витрат на професійну (правничу) допомогу господарським судом не враховано висновки (позиції) Верховного Суду, щодо застосування норма права до спірних правовідносин, тим самим не виконано ст. 236 ГПК України. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 12.08.2020 у справі № 922/3422/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначив, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18 від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "АВТОДЕН" на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2022 у справі № 922/848/22. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк, не пізніше 15 днів з моменту вручення ухвали, на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Відповідач, правом на подання відзиву в порядку ст. 263 ГПК України не скористався.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 була отримана відповідачем 05.10.2022, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта».

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022№ 2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду оскаржується апелянтом в частині витрат на правову допомогу, отже апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2022 у даній справі здійснюється судом апеляційної інстанції в межах вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Виходячи з наведених положень, надання правової допомоги адвокатом спрямовано на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Спірним у даній справі є питання, щодо можливості зменшення судом витрат на правову допомогу за ініціативою суду та за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований ) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатом розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Так, в позовній заяві позивач зазначав, що розмір судових витрат на правничу допомогу складає 15000,00 грн.

На підтвердження таких витрат до позовної заяви позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 25.05.2022, додаткову угоду № 1 від 25.05.2022 до договору про надання правничої допомоги, Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 26.05.2022 до договору про надання правничої допомоги від 25.05.2022, також, позивачем до позовної заяви долучено виписку електронної версії рахунку на оплату послуг на суму 15 000 грн. 00 коп.

Дослідженням наданих документів підтверджується, що 25.05.2022 між Адвокатським об`єднанням "Антарес" (далі - адвокатське об`єднання) та приватним підприємством "Автоден" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу клієнту із стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВКР" за договором поставки PL №57 від 02.07.2021 на умовах і в порядку, які визначені договором, а клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Для виконання договору адвокатське об`єднання призначає/залучає конкретного адвоката (далі - адвокат) чи кількох адвокатів (спеціалістів в галузі права), в тому числі, які не є членами адвокатське об`єднання. Рішення про призначення/залучення адвоката чи адвокатів, або про їх заміну приймається адвокатським об`єднанням на свій розсуд, без окремого погодження з клієнтом. При виникненні обставин, які є підставами для розірвання договору, пов`язаних з конкретним адвокатом, якого адвокатське об`єднання залучило або призначило для надання правової допомоги клієнту, адвокатське об`єднання може вжити заходів для заміни адвоката за згодою клієнта, якщо при цьому можуть бути дотримані вимоги Правил адвокатської етики.

Відповідно до пункту 2.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань по оплаті гонорару (якщо його оплата передбачена договором) та/або фактичних витрат - до дня їх повного виконання.

У пункті 3.1. договору визначено, що розмір гонорару адвокатського об`єднання за договором та порядок його сплати вказуються у додатковій угоді до договору, якій є невід`ємною його частиною. При цьому, якщо нарахування та оплата гонорару за виконання доручень за договором не передбачається, то відповідний додаток сторонами не складається. Розмір гонорару адвокатського об`єднання за виконання доручень за договором та порядок його сплати можуть бути також зазначені у додатковій угоді до договору.

Адвокатське об`єднання має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта попередньої виплати гонорару або його частини (пункт 3.3. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору за цим договором клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, оплачує витрати (наприклад, оплата проїзду адвоката до іншого населеного пункту та назад; оплата копіювальних та інших друкарських робіт; поштові витрати; переклад та/або нотаріальне посвідчення документів; сплата необхідних, для виконання доручення, платежів на користь третіх осіб; оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом/адвокатським об`єднанням, судовий збір та інше), пов`язані з виконанням доручення (фактичні витрати). Фактичні витрати оплачуються безпосередньо самим клієнтом. Якщо фактичні витрати були здійснені адвокатським об`єднанням, то клієнт, протягом 3-х робочих днів з дня їх пред`явлення відшкодовує такі витрати адвокатському об`єднанню.

25.02.2022 між Адвокатським об`єднанням "Антарес" (далі - адвокатське об`єднання) та Приватним підприємством "Автоден" (далі - клієнт) була підписана додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги (далі - додаткова угода), за умовами пункту 1 якої, відповідно до пункту 3.1. договору клієнт зобов`язується сплатити на користь адвокатського об`єднання гонорар, розмір якого визначається шляхом множення фактичної кількості годин, витрачених адвокатом на надання правничої допомоги за договором, на вартість 1-ї години роботи адвокатського об`єднання, в особі адвоката, яка становить 3 000 грн. 00 коп., які включають консультацію, час вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, час аналізу судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, час на підготовку позовної заяви з формуванням пакету документів та розрахунками, час участі адвоката у судових засіданнях, час ознайомлення адвоката з матеріалами справи, час підготування адвокатом відзивів, заперечень, заяв, уточнень (доповнень), час отримання адвокатом документів, час адвоката на здійснення поштового відправлення, час проїзду адвоката до господарського суду та інші процесуальні дії, пов`язані із належним виконанням договору в рамках розгляду справи у господарському суді.

Крім оплати вартості послуг надання правничої (правової) допомоги, відповідно до додаткової угоди, клієнт компенсує документально підтверджені витрати (проїзні квитки, квитанції, чеки тощо), фактично понесені виконавцем в процесі надання послуг згідно з даною додатковою угодою (пункт 4 додаткової угоди).

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що кількість годин, витрачених адвокатським об`єднанням (адвокатом) на надання правничої за договором, зазначається в акті/актах приймання-передачі наданих послуг. Такий акт/акти складається сторонами по мірі фактичного надання адвокатським об`єднанням відповідного виду/видів правничої допомоги (послуг).

26.05.2022 Адвокатським об`єднанням "Антарес" та приватним підприємством "Автоден" був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25.05.2022, відповідно до якого адвокатським об`єднання було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги з надання правничої (правової) допомоги за договором:

- вивчено (проаналізовано) надані клієнтом документи тривалістю 0,5 години та вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

- надано клієнту усні консультації та роз`яснення з питань спору та спільно з клієнтом визначено правову позицію тривалістю 0,5 години та вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

- підготовлено позовну заяву, здійснено необхідні розрахунки та сформовано пакети документів для подання позову до суду тривалістю 4 години та вартістю 12 000 грн. 00 коп.

Загальна вартість наданої правничої (правової) допомоги складає 15 000 грн. 00 коп.

Таким чином, належними у справі доказами підтверджується надання позивачу правової допомоги та її отримання клієнтом. У зв`язку з цим, позивач вважав про наявність підстав для стягнення таких витрат з відповідача за результатом розгляду справи в порядку ст. 126 ГПК України.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача заявленої суми витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що визначені заявником до стягнення витрати не можуть вважатись розумними, не є співмірними із складністю справи та необхідним часом для надання послуг та ціною позову. Натомість доводи апеляційної скарги апелянт, посилаючись на практику Верховного Суду, обґрунтовує неможливістю зменшення судом витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що таке зменшення може відбуватись лише за клопотанням іншої сторона, а не з власної ініціативи суду.

Враховуючи наведені доводи колегія суддів зазначає наступне.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зазначене повністю узгоджується з твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони, яке в даній справі відповідачем не подавалось.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19.

До речі, сам скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на зазначену постанову N922/445/19, проте помилково не враховує частину, яка стосується питання розподілу судових витрат за ініціативою суду та можливість застосування судом критеріїв, визначених частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, а саме, критеріїв розумності, обґрунтованості та пропорційності таких витрат.

В той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі N 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

Судом першої інстанції також правомірно враховано правові позиції Верховного Суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, в яких, зокрема, зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Також у постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, виходячи з наведеного суду надано право зменшення витрат за ініціативою суду та за відсутності клопотання іншої сторони, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, розумної необхідності судових витрат для конкретної справи, а також з урахуванням критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності із розміром заявлених позовних вимог. Натомість, в апеляційній скарзі апелянт помилково ототожнює поняття "зменшення судових витрат" за клопотанням іншої сторони та "розподіл судових витрат" за ініціативою суду.

Так, із матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, отже спір такої категорії для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, оскільки у спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протирічь між наявними у справі документами, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечував поставку і суму позовної вимоги) та не потребує детального вивчення та аналізу.

Як встановлено судом першої інстанції під час вирішення спору та підтверджується матеріалами справи, заборгованість у даній справі утворилась лише за двома видатковими накладними, отже обсяг первинної документації, який необхідно було вивчити та проаналізувати адвокату є незначним, а для Адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором. Таким чином, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачали.

В акті приймання-передачі наданих послуг правової допомоги вказано пункти про вивчення (аналіз) Адвокатським об`єднанням наданих клієнтом документів, вартістю 1 500,00 грн та надання усних консультацій та роз`яснень з питань спору, визначення правової позиції, вартістю 1 500,00 грн, загалом вартість вказаних послуг становить 3000,00 грн. В той же час, суд враховує, що предметом розгляду справи є правовідносини, які виникли з одного договору поставки та двох спірних накладних з поставки товару, тобто, пакет документів, який підлягав вивченню Адвокатським об`єднанням складався з дослідження договору поставки та накладних, які не передбачають складності та витрачання великої кількості часу для їх опрацювання. Основна вартість наданих послуг правової допомоги складає 12000,00 грн, яка відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг правової допомоги обґрунтована підготовкою Адвокатським об`єднанням позовної заяви, здійсненням розрахунків та формуванням пакетів документів для подання позову до суду. В той же час, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказана сума наданої правової допомоги є явно завищеною, оскільки як вже зазначалось, як предмет спору, так і пакет документів, який наданий в його обґрунтування не викликав складнощів для кваліфікованого адвоката. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється позивачем, здійснений розрахунок пені та 3% річних виконано позивачем невірно. Також суд враховує, що загальна сума позовних вимог, заявлена до стягнення з відповідача, становила 5499,77 грн, отже, не може вважатись співрозмірною з витратами на правничу допомогу, що визначена у розмірі 15000,00 грн, оскільки є більшою ніж розмір самої заборгованості.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано факт наявності великої кількості ідентичних справ в господарських судах України про стягнення заборгованості за аналогічними договорами поставки, позивачем в яких є приватне підприємство "АВТОДЕН" та в яких йому надає правничу допомогу саме АО "АНТАРЕС". Вказане також підтверджує, що заявлена до стягнення сума правової допомоги є явно завищеною. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлявся судом першої інстанції про розгляд справи, натомість ухвалу суду ним не отримано, що свідчить про неможливість надання клопотання або заперечення з приводу ставлення до заявлених позивачем вимог про стягнення правничих витрат у розмірі, заявленому позивачем.

Враховуючи викладене, а також обставини справи, зокрема, характер та предмет спору, а також заявлені до стягнення суми за неналежне виконання відповідачем умов спірного договору у відношенні до витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, визначені заявником до стягнення витрати не можуть вважатись розумними, не є співмірними із складністю справи та ціною позову. Вартість послуг адвоката є завищеною, на підставі чого суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обмеження розміру покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката сумою у розмірі 3000,00 грн, яка є справедливою, розумною та співрозмірною із розміром заявлених позовних вимог та становить більше 50% від ціни самого позову. Отже, саме такий її розмір підлягає розподілу та покладення на відповідача, як на особу, з вини якої виник спір. В той же час, колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі апелянт помилково ототожнює поняття "зменшення судових витрат" за клопотанням іншої сторони та "розподіл судових витрат" за ініціативою суду, а тому доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

З урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені апелянтом судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 275 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПП "АВТОДЕН" на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2022 у справі № 922/848/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2022 у справі № 922/848/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк