Рішення

від 01.11.2022 по справі 904/7257/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022м. ДніпроСправа № 904/7257/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка, 36" (м. Дніпро)

до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (м. Дніпро),

Дніпровської міської ради (м. Дніпро),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кангаро Груп" (м. Дніпро)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (м. Дніпро)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 (м. Дніпро)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко Валерій Юрійович (м. Дніпро)

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро)

про визнання протиправними дії державного реєстратора та визнання недійсним договору оренди

Представники:

від позивача: Іванчик П.В.;

від відповідача-1,2: Росітюк Н.М.;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з`явився;

від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: не з`явився;

від третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка, 36" звернулось з позовом до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кангаро Груп", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко Валерій Юрійович, третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради про:

- визнання протиправними дій державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича про реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради на підвал житлового будинку № 36 по вул. Шевченка у м. Дніпро, та припинення права власності Дніпровської міської ради на зазначений підвал, скасувавши запис № 31257886 від 15.04.2019 про реєстрацію права власності;

- визнання недійсним договору оренди №86-ДРА/20 від 31 січня 2020 року нежитлових вбудованих приміщень № І-Х загальною площею 274,4 кв.м. (в т.ч. вхід у підвал В та В1 24,2 кв.м.), розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 36, у підвалі 2-х поверхового будинку, укладеного між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Кангаро Груп".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності на підвальні приміщення за Дніпровською міською радою та передача останнім в оренду ТОВ "Кангаро Груп" порушує право власності власників квартир будинку АДРЕСА_1 , оскільки спірні приміщення є допоміжними приміщеннями.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати від відповідачів копію договору оренди №86-ДРА/20 від 31.01.2020, укладеного між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кангаро Груп" та копії інших документів на підставі яких відбулася передача нежитлових вбудованих приміщень №І-Х загальною площею 274,4 кв.м. (в т.ч. вхід у підвал В та В1 24,2 кв.м.), розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 36, у підвалі 2-х поверхового в оренду за договором оренди №86-ДРА/20 від 31.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням судового засідання на 14.09.2021.

01.09.2021 представник відповідача-2 подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що спірні приміщення №І-Х в підвалі житлового будинку літ.В-2 по АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради на підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів". Спірні приміщення є самостійним об`єктом нерухомого майна та не можуть вважатися допоміжними приміщеннями. Крім того зазначає, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не прослідковується порушення прав позивача з боку відповідачів.

06.09.2021 представник відповідача-1 подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові. Обґрунтування заперечень аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов відповідача-2.

14.09.2021 до початку судового засідання позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Клопотання обґрунтовано необхідністю з`ясування питання належності підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1 до числа допоміжних. На розгляд судового експерта позивач пропонував поставити наступне питання: "Чи належать підвальні приміщення будинку АДРЕСА_1 до числа допоміжних, або являються нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку з моменту його побудови?". Також, позивач просить доручити проведення експертизи експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 відкладено підготовче засідання на 28.09.2021. Зобов`язано відповідачів надати до суду копію договору оренди №86-ДРА/20 від 31.01.2020, укладеного між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кангаро Груп" та копії інших документів на підставі яких відбулася передача нежитлових вбудованих приміщень №І-Х загальною площею 274,4 кв.м. (в т.ч. вхід у підвал В та В1 24,2 кв.м.), розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 36, у підвалі 2-х поверхового будинку в оренду за договором оренди №86-ДРА/20 від 31.01.2020.

27.09.2021 представник відповідачів-1, 2 подав до канцелярії суду витребувані ухвалою суду від 14.09.2021 документи. Разом з документами представником відповідачів-1, 2 були подані письмові пояснення щодо призначення судової експертизи у справі. В своїх поясненнях представник відповідачів-1, 2 не заперечував щодо проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи та просив поставити експерту такі питання:

"- чи є нежитлові вбудовані приміщення №І-Х загальною площею 274,4кв.м. (в т.ч. вхід у підвал В та В1 24,2кв.м.), які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 36 у підвалі 2-х поверхового будинку, допоміжними приміщеннями;

- яке технічне та функціональне призначення нежитлових приміщень".

28.09.2021 представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив в якому просив задовольнити позовні вимоги. В своїх поясненнях щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень зазначає, що спірні приміщення є допоміжними відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц та знаходяться у спільній сумісній власності власників квартир будинку АДРЕСА_1 . Надані відповідачами-1, 2 документи на підтвердження їх права власності не є доказом того, що спірні приміщення є нежитловим приміщенням в багатоквартирному будинку, які не належать до житлового фонду є ізольованими приміщеннями і самостійними об`єктами нерухомого майна та не вважаються допоміжними.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.10.2021.

12.10.2021 представник відповідачів-1, 2 подав до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив. Обґрунтування заперечень аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

19.10.2021 представник позивача подав до канцелярії суду заперечення на пояснення відповідачів щодо призначення експертизи. В своїх запереченнях зазначає, що для правильного вирішення спору необхідно встановити правовий статус спірних приміщень саме на момент їх побудови. Свої заперечення обґрунтовує висновками, викладеними в постановах Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 призначено у справі №904/7257/21 судову експертизу. На вирішення судової експертизи вирішено поставити наступне питання: "Чи належать підвальні приміщення будинку 36 по вулиці Шевченка у м. Дніпрі до числа допоміжних, або являються нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку з моменту його побудови?". Зобов`язано позивача провести оплату вартості судової експертизи, докази оплати надати Господарському суду Дніпропетровської області. Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 зупинено провадження у справі № 904/7257/21.

27.10.2021 були надіслані матеріали справи №904/7257/21 на адресу Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, офіс 361) для проведення судової експертизи.

26.07.2022 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи №904/7257/21 разом з висновком експерта №5684-21 від 20.05.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.09.2022.

06.09.2022 представник відповідачів-1, 2 надав у судовому засіданні письмові пояснення щодо судової експертизи у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 22.09.2022.

22.09.2022 представник позивача подав до канцелярії суду пояснення до судових дебатів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 відкладено розгляд справи по суті на 06.10.2022.

06.10.2022 позивач до початку судового засідання подав до канцелярії суду клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2022 відкладено розгляд справи по суті на 20.10.2022.

18.10.2022 представник позивача подав до канцелярії суду пояснення по справі і заяву про зміну предмету позову та про поновлення процесуального строку.

20.10.2022 представник позивача до початку судового засідання подав до канцелярії суду клопотання, в якому просить суд повернутися до стадії підготовчого провадження з метою прийняття судом заяви позивача про зміну предмету позову.

У судове засідання 20.10.2022 відповідач-3 та треті особи не забезпечили явку своїх представників, про місце, дату і час судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 відкладено розгляд справи по суті на 01.11.2022.

31.10.2022 представник відповідачів-1, 2 подав до канцелярії суду письмові пояснення щодо клопотання та заяви позивача. В своїх поясненнях представник просив суд вирішити поставлені в клопотанні та заяві питання згідно вимог діючого законодавства.

У судове засідання 01.11.2022 відповідач-3 та треті особи не забезпечили явку своїх представників, про місце, день та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідач-3 відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача-3 про судовий розгляд справи, суд вважає, що були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 01.11.2022 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів-1, 2, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

15.04.2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46553519 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубковим Валерієм Юрійовичем за відповідачем-2 Дніпровською міською радою було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення №І-Х, розташовані у підвалі житлового будинку літ.В-2 по вул. Шевченка, 36 у м. Дніпрі, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №199933619 від 12.02.2020 (а.с. 65-66 том 1).

Відповідно до копій матеріалів технічної інвентаризації, наданих КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, з інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 36 вбачається, що нежитлові приміщення №І-Х загальною площею 250,2кв.м. є підвальними приміщеннями (а.с. 41-44 том 1).

24.05.2019 між КП "Жилсервіс-2" ДМР та ОСББ "Шевченко 36" (далі позивач) підписаний акт приймання-передачі об`єкта в управління з управління відповідно до умов якого будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 36, літ.В-2 передається з управління КП "Жилсервіс-2" ДМР в управління ОСББ "Шевченко 36" з 01.05.2019 із загальною площею будинку (частини будинку) 1397,1кв.м., з якої житлова площа квартир 382,0кв.м., загальна площа квартир 676,9кв.м., у тому числі підвали площею 250,2кв.м. (а.с. 45, 46 том 1).

31.01.2020 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі відповідач-2, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кангаро Груп" укладено договір №86-ДРА/20 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (а.с. 62 том 1).

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 №41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення №І-Х (надалі об`єкт оренди) загальною площею 274,4кв.м. (в т.ч. вхід у підвал В та В1 24,2кв.м.), розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 36 у підвалі 2-х поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 625043,00грн без ПДВ, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, під використання для розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення. Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Позивач стверджує, що спірні нежитлові приміщення спільне майно співвласників житлового будинку №36 по вул. Шевченка у м. Дніпрі, які є допоміжними приміщеннями, а тому державна реєстрація права власності на майно за відповідачем-2 є такою, що здійснена за відсутності законних підстав та порушує права співвласників, що й стало причиною виникнення спору й подання позову з вимогами, які є способом захисту прав співвласників багатоквартирного будинку в особі позивача.

З огляду на наведене предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю прав співвласників багатоквартирного житлового будинку 36 по вул. Шевченка у м. Дніпрі на спірні нежитлові приміщення з можливістю захисту їх інтересів позивачем у цій справі, а також правомірністю набуття й перебування спірних нежитлових приміщень у володінні відповідача-2 та передачі відповідачем-1 спірних приміщень в оренду відповідачу-3.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України № 417-VIII від 14.05.2015 "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі Закон № 417-VIIІ) управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Під управлінням багатоквартирним будинком розуміється вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 417-VIIІ).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України від 29.11.2001 № 2866-ІІІ "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі Закон № 2866-ІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 2866-ІІІ об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частинами першою, четвертою статті 4 Закону № 2866-ІІІ визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді (ч. 8 ст. 4 Закону № 2866-ІІІ).

За змістом частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2866-ІІІ об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Отже, з моменту державної реєстрації ОСББ "Шевченко, 36" до об`єднання перейшли функції з управління багатоквартирним будинком 36 по вул. Шевченка у м. Дніпрі, що полягають у реалізації прав та виконанні обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку, в тому числі спірними нежитловими приміщеннями, а також із захистом прав співвласників багатоквартирного будинку з правом виступати позивачем у суді.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі № 815/219/17, ґрунтуючись на принципі верховенства права та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії" (заява № 62543/00 від 01.11.2004)), зазначив, що реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду. Відтак, невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів, призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети.

Тому, ОСББ "Шевченка, 36" є належним позивачем за позовом про визнання протиправними дії державного реєстратора та визнання недійсним договору оренди.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України № 417-VIII. Законодавство, що регулює відносини з реалізації права власності у багатоквартирних будинках, складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері власності у багатоквартирних будинках (ст. 3 Закону № 417-VIII).

Стаття 4 Закону № 417-VIII визначає суб`єктів права власності у багатоквартирному будинку. За змістом частин першої та другої цієї статті Закону № 417-VIII власники квартир та нежитлових приміщень, якими можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава, є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Нежитловим приміщенням відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №417-VIII є ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч. 1 ст. 382 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічне визначення спільного майна багатоквартирного будинку надано в пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 417-VIII, згідно з пунктом 2 якої допоміжними приміщення багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19.

Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №5684-21 від 20.05.2022 встановлено, що враховуючи час будівництва, конструктивні складові, габаритні розміри, об`ємно-планувальні та архітектурні рішення, підвальні приміщення будинку АДРЕСА_1 належать до числа допоміжних житлового будинку (а.с. 61-75 том 1).

Суд зазначає, що висновок експерта є не єдиним доказом, який підтверджує той факт, що спірні приміщення (підвал будинку) має статус допоміжних.

Відповідно до даних технічної інвентаризації від 28.08.1968, приміщення підвалу будинку є сараями (а.с. 146 том 1).

За змістом рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004, такі приміщення як підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та ін. є допоміжними і передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків.

В акті приймання-передачі об`єкта в управління від 24.04.2019 визначено підвал саме як допоміжні приміщення (а.с. 45, 46 том 1).

Враховуючи викладене, спірні нежитлові приміщення №І-Х у підвалі житлового будинку літ.В-2 є допоміжними приміщеннями, призначеними для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і не належать до самостійних об`єктів нерухомого майна.

Відтак, спірні нежитлові приміщення відносяться до спільного майна багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , що в силу закону є спільною сумісною власністю співвласників цього будинку.

За приписами частин першої та другої статті 5 Закону № 417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників; не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Можливість відчуження майна, яке є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, законом не передбачена, що виключає наявність підстав для виникнення права власності на спільне майно багатоквартирного будинку в будь-яких інших осіб, крім суб`єктів, визначених у статті 4 Закону № 417-VIIІ.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення №І-Х, розташовані у підвалі житлового будинку літ.В-2 по АДРЕСА_1 за Дніпровською міською радою та передача їх Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Кангаро Груп" порушує права співвласників багатоквартирного будинку №36 по вул. Шевченка у м. Дніпрі.

Разом з тим, правове значення при вирішенні спору між сторонами має і обраний позивачем спосіб захисту, який є неналежним з огляду на наступне.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що господарюючий суб`єкт має право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений законом.

Обраний позивачем спосіб захисту, зокрема, шляхом визнання протиправними дій державного реєстратора про реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради на підвал житлового будинку №36 по вул. Шевченка у м. Дніпро, припинення права власності Дніпровської міської ради на зазначений підвал зі скасуванням запису про реєстрацію права власності та визнання недійсним договору оренди не є ефективним і можливим з точки зору подальшого примусового виконання судового рішення.

З аналізу норм ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховенство права, як основоположний принцип судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.05.1980 в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30.05.2013 в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Судом встановлено, що право позивача порушено реєстрацією права власності за відповідачем-2, тому належним способом захисту буде звернення з позовними вимогами про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позовних вимог про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Ці висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Такі позовні вимоги позивачем не були заявлені, а одним з основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Крім того, слід зазначити наступне.

Матеріали справи містять докази того, що на спірні підвальні приміщення існує реєстрація права власності не тільки за відповідачем-2, а і за фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується договором дарування квартири від 27.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., за реєстровим №406 (а.с. 49-50 том 1). З даного договору вбачається, що приміщення 7,8,9,10 загальною площею 192,10кв.м., які входять до складу квартири АДРЕСА_2 , знаходяться в підвалі будинку.

В матеріалах справи наявна копія позовної заяви від 03.10.2022 (а.с. 126-131 том 1), відповідно до змісту якої, позивач звертається з вимогами до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення права власності та скасування відповідного запису про державну реєстрацію.

Відповідачі-1, 2 у відзиві на позовну заяву, повідомляють, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа №932/2685/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, ТОВ "Кангаро Груп", Дніпровської міської ради, державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубка В.Ю., за участю третіх осіб КП "Бюро майнових прав та діяльністю з нерухомістю", ОСББ "Шевченка, 36" про визнання дій протиправними та визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень підвалу будинку.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права, позивачу слід звертатися до суду з позовними вимогами щодо відновлення свого майнового права до усіх суб`єктів, які на думку позивача порушують його право власності.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі не відновить порушених прав позивача в цілому.

На підставі викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо заяви позивача про зміну предмету позову та клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження суд зазначає наступне.

Клопотання представника позивача обґрунтоване необхідністю повернення на стадію підготовчого провадження для розгляду заяви про зміну предмета позову.

Заяву про зміну предмета позову керівник позивача обґрунтовує тим, що представники позивача не були наділені правом на подачу заяви про уточнення позовних вимог. Також зазначає, що він та члени ОСББ постійно знаходяться поза містом через загрози авіаудару по середмістю Дніпра, а тому зібрання кворуму потребувало багато зусиль та часу. Без погодження з комітетом керівник не міг подати дану заяву, а через юридичну необізнаність не знав про обмеження процесуальними строками.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 22.09.2022.

Розгляд справи по суті було розпочато у судовому засіданні 22.09.2022 та відповідно до статті 207 ГПК України було з`ясовано чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Заяв чи клопотань з боку позивача заявлено не було.

У судовому засіданні 06.10.2022 судом було розпочато дослідження доказів у справі.

В свою чергу, заява про зміну предмету позову була подана до суду 18.10.2022, тобто вже на стадії розгляду справи по суті та дослідження доказів у справі.

Наведені у заяві причини пропуску процесуального строку не є поважними, оскільки відповідно до довіреності від 09.08.2021, виданої керівником ОСББ «Шевченка, 36» на ім`я адвокатів Іванчика П.В. та Шульги В.С., дані представники були наділені правом представляти інтереси об`єднання, окрім іншого, в судах загальної юрисдикції, в тому числі адміністративних та господарських судах з усіма правами, наданими законодавством позивачеві (заявнику) в тому числі правами повної або часткової відмови від позову або визнання позову (а.с. 149 том 1).

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач мав достатньо часу, щоб скористатись визначеними законом процесуальними правами, зокрема, на подачу заяви про зміну предмету позову.

Крім того, суд зазначає, що викладена в заяві про зміну позовна вимога у вигляді скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень також не є ефективним способом захисту порушеного права з викладених вище підстав.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для повернення на стадію підготовчого провадження для розгляду заяви про зміну предмету позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка, 36" до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кангаро груп", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубко Валерій Юрійович, третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради про:

- визнання протиправними дій державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Зубка Валерія Юрійовича про реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради на підвал житлового будинку № 36 по вул. Шевченка у м. Дніпро, та припинення права власності Дніпровської міської ради на зазначений підвал, скасувавши запис № 31257886 від 15.04.2019 року про реєстрацію права власності;

- визнання недійсним договору оренди №86-ДРА/20 від 31 січня 2020 року нежитлових вбудованих приміщень № І-Х загальною площею 274,4 кв.м. (в т.ч. вхід у підвал В та В1 24,2 кв.м.), розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 36, у підвалі 2-х поверхового будинку, укладеного між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кангаро Груп".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 11.11.2022.

Суддя В.О. Татарчук