Рішення

від 08.11.2022 по справі 906/602/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/602/22

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.?

секретар судового засідання: Рисухін Д.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: Соколовський І.О. - адвокат, ордер серії ВС №1154049 від 04.08.2022

(в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна"

до Приватного підприємства "Слободище"

про стягнення 272235,51 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Слободище" про стягнення 272235,51 грн заборгованості, з яких 214317,94 грн основного боргу, 49885,05 інфляційних втрат та 8032,52 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №0224-1 від 24.02.2020 в частині оплати вартості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.09.2022 о 15:00 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.09.2022 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 06.09.2022.

Ухвалою суду від 15.09.2022 відкладено розгляд справи по суті на 10.10.2022 об 11:50 в режимі відеоконференції.

30.09.2022 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.92-96).

У зв`язку з масовими ракетними ударами по всій території України, судові засідання, призначені на 10.10.2022, не проводилися.

Ухвалою суду від 13.10.2022 судове засідання для розгляду справи по суті перепризначено на 08.11.2022 о 14:30 в режимі відеоконференції.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання на 15.09.2022 і 08.11.2022 не забезпечив, будь-яких заяв із зазначенням причин такої неявки, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності на адресу суду не направив, хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлявся завчасно і належним чином, що підтверджується витягами з реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції (а.с.101-104); правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча за інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, позовну заяву з доданими до неї документами (номер відправлення 7906005202331) вручено відповідачу особисто (а.с.105).

З огляду на те, що судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, явка відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка останнього не перешкоджає розгляду справи, в матеріалах справи достатньо необхідних для вирішення спору по суті доказів, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.11.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.244 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач належним чином і у повному обсязі не виконав взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу №0224-1 від 24.02.2020 в частині оплати вартості за поставлений товар, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив, контррозрахунку заборгованості суду не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2020 мiж ТОВ «Йозера Україна» (продавець) та ПП «Слободище» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №0224-1 (далі -договір) (а.с.10-12), вiдповiдно до п.1.1 якого, продавець зобов`язується продавати покупцю премікси для свиней та ВРХ (вітамінно-мінеральні добавки, кормові добавки), замінник цiльного молока, біологічні засоби (консерванти) для силосування та сінажування та ін., далі за текстом - «товари», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити ці товари на умовах, визначених у цьому договорі.

Загальна сума договору складається з вартості товарів, які будуть відвантажені за цим договором. Ціни на товар визначаються у рахунках-фактурах. Ціна на товар у гривневому еквіваленті визначається у момент виставлення покупцю рахунку-фактури від продавця. Розрахунок ціни у гривневому еквіваленті визначається за формулою: ціна EUR/кг * безготівковий курс EUR (продаж) ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на день, що передує дню виставлення рахунку (п.п.2.1 - 2.3 договору).

Вiдповiдно до п.3.2 договору, датою поставки є дата, коли продавець/перевізник надає нерозвантажений товар у розпорядження покупця у місці поставки. Фактичне місце поставки визначається окремо для кожної поставки в товарно-супровідних документах.

У розділі 7 договору сторони погодили умови оплати. Так, покупець здійснює 100% попередню оплату за товар згідно виставленого рахунку-фактури протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку (п.7.1). Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.7.2). Оплата товару здійснюється у гривнях у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок продавця, зазначений у цьому договорі або в рахунку-фактурі (п.7.3).

Вiдповiдно до п.8.1 договору, товар вважається переданим продавцем i прийнятим покупцем за кiлькістю - згідно кількості товару фактично поставленого покупцю з моменту пiдписання сторонами видаткової накладної.

За порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.10.1 договору).

Договір є укладеним з моменту його підписання і скріплення печатками сторін. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року. У разі, коли за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про його припинення, він вважатиметься пролонгованим на тих самих умовах та кожен подальший календарний рік, але не більше ніж на 3 роки від дати закінчення строку дії даного договору. Сплив строку дії договору не тягне за собою припинення зобов`язань сторін за договором (п.п.12.1 -12.3 договору).

На виконання умов договору купівлі - продажу №0224-1 від 24.02.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 754547,88 грн, що підтверджується видатковими накладними: №464 від 25.02.2020 на суму 2105,28 грн, №512 від 15.09.2020 на суму 172805,94 грн, №65 від 02.10.2020 на суму 34938,00 грн, №774 від 22.10.2020 на суму 39331,56 грн, №191 від 05.11.2020 на суму 70044,00 грн, №946 від 25.11.2020 на суму 70920,00 грн, №281 від 04.12.2020 на суму 3096,00 грн, №1201 від 29.12.2020 на суму 72996,00 грн, №750 від 19.01.2021 на суму 107424,00 грн, №453 від 12.02.2021 на суму 71124,00 грн, №1012 від 26.02.2021 на суму 74885,10 грн, №693 від 15.03.2021 на суму 34878,00 грн (а.с.13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35).

Відповідачу було виставлено рахунки на оплату №468 від 25.02.2020, №176 від 07.09.2020, №63 від 02.10.2020, №772 від 22.10.2020, №198 від 05.11.2020, №945 від 25.11.2020, №275 від 04.12.2020, №1183 від 29.12.2020, №749 від 19.01.2021, №453 від 12.02.2021, №1033 від 26.02.2021, №691 від 15.03.2021 (а.с.14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36).

Однак відповідач здійснив оплату товару частково 10.09.2020 на суму 172805,94 грн та 19.01.2021 на суму 107424,00 грн, що слідує з банківської виписки по рахунку ТОВ «Йозера Україна» (а.с.37).

20.04.2021 ТОВ «Йозера Україна» (продавець) та ПП «Слободище» (покупець) уклали додаткову угоду (гарантійну) до договору №0224-1 вiд 24.02.2020, відповідно до якої встановили, що у зв`язку з неналежним виконанням покупцем договірних зобов`язань є прострочена заборгованiсть на загапьну суму 474317,94 грн за поставлений товар по договору поставки №0224-1 від 24.02.2020. Сторони домовилися, що покупець погасить прострочену заборгованість не пізніше таких строків: 04.05.2021 - 30000,00 грн, 12.05.2021 - 40000,00 грн, 20.05.2021 - 20000,00 грн, 25.05.2021 - 30000,00 грн, 02.06.2021 - 40000,00 грн, 10.06.2021 - 20000,00 грн, 18.06.2021 - 40000,00 грн, 24.06.2021 - 30000,00 грн, 16.07.2021 - 224317,94 грн. Строки оплати товару, встановлені договором №0224-1 від 24.02.2020, при підписанні даної угоди не змінюються. Всі інші умови договору залишаються без змін (а.с.38).

Суд встановив, що додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Як повідомлено у позовній заяві та вбачається з виписки по рахунку ТОВ «Йозера Україна», після укладення додаткової угоди відповідач здійснив оплату товару 11.05.2021 на суму 30000,00 грн; 21.05.2021 на суму 30000, 00 грн та 12.11.2021 на суму 30000, 00 грн (а.с.37).

У зв`язку з порушенням графіку виплат заборгованостi 12.01.2022 адвокат ТОВ «Йозера Україна» надіслав на адресу ПП «Слободище» претензiю вих.№01-12/01-2022 від 12.01.2022 з вимогою сплатити заборгованість на суму 384317,94 грн, а також інфляційні втрати і 3% річних, згідно зі ст.625 ЦК України (а.с.39-40).

У відповідь на вказану претензію відповідач сплатив заборгованість на суму 70000,00 грн 09.02.2022 і 100000,00 грн 15.02.2022.

Таким чином загальна сума сплачених коштів складає 540229, 94 грн, що вбачається з виписки по рахунку ТОВ «Йозера Україна» та листа-довідки №129 від 28.09.2022 про надходження коштів від ПП «Слободище» за період з 24.02.2022 по 28.09.2022 (а.с.37, 95).

Отже, за розрахунком позивача, непогашеною залишилась заборгованість відповідача на суму 214317,94 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару, позивач звернувся з даним позовом до суду та, крім вказаної суми основного боргу, просив стягнути 49885,05 грн інфляційних втрат та 8032,52 грн 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що такий за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч.1 ст.530 ГПК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається (ст.525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується наявними у справі видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками. Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідач до суду не надав.

В порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України відповідач за отриманий товар не розрахувався, хоча додаткова угода від 20.04.2021 свідчить про визнання ним наявності і розміру простроченої заборгованості та згоду погасити таку за погодженим графіком. Доказів на спростування викладеного чи доказів сплати боргу відповідач до суду не подав.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відтак станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 214317,94 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення основний борг в сумі 214317,94 грн є обґрунтованим, доведеним належними і допустимими доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Поряд із цим за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач заявив до стягнення 8032,52 грн 3% річних та 49885,05 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України та ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивач здійснив нарахування 8032,52 грн 3% річних та 49885,05 грн інфляційних втрат за період з 05.05.2021 по 03.08.2022 на підставі положень ст.625 ГПК України (а.с.41).

Суд відзначає, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку, а також не надано власного контррозрахунку заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача на предмет відповідності умовам договору та нормам чинного законодавства України, а також здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що такі вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильними, а відтак підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З підстав викладеного, дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принципи диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" (вул.Карпенка, буд.1, с.Слободище, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13330, код ЄДРПОУ 33708198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" (вул.Яворівська, буд.30, с.Зимна Вода, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81110, код ЄДРПОУ 35621266) 214317,94 грн основного боргу, 49885,05 інфляційних втрат, 8032,52 грн 3% річних та 4083,54 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.11.22

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек.) на ел. пошту: sio@advice-group.com;

3 - відповідачу (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_1