Ухвала

від 11.11.2022 по справі 910/11857/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

11.11.2022Справа № 910/11857/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс ЛТД»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна»простягнення 22 107 873,70 грн. та розірвання договоруСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

не викликалися ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс ЛТД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» про стягнення 22 107 873,70 грн. та розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з передачі товару за договором №3 336/011374 від 22.06.2022, у зв`язку з чим позивач просить повернути суму передоплати у розмірі 17 542 829,00 грн., а також стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 433 378,05 грн., 3% річних у розмірі 54 119,69 грн. та штраф у розмірі 3 077 547,00 грн. Крім того, позивач просить суд розірвати договір №3 336/011374 від 22.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2022.

09.11.2022 представником позивача до канцелярії суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, в межах суми позовних вимог у розмірі 22 107 873,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує на те, що у нього є обґрунтовані підстави вважати, що виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог буде утруднено або взагалі неможливо у зв`язку з відсутністю у відповідача ліквідного майна. Також позивач вважає, що відповідач буде чинити перешкоди у виконанні рішення у даній справі та обґрунтовує це попередньою поведінкою відповідача, що передувала зверненню до суду із даним позовом.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частини перша і третя статті 137).

Отже, забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору №3 336/011374 від 22.06.2022 ним було перераховано на рахунок відповідача гривневий еквівалент 577 500,00 грн. доларів США, що становить 70% від загальної вартості договору, тобто здійснено попередню оплату замовленого товару. На підтвердження цього позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №3103202386 від 29.06.2022.

В свою чергу, відповідач у встановлений п. 4.1 вказаного договору строк не здійснив поставку товару, і листом №9242 від 07.09.2022 повідомив позивача про те, що завод-виробник замовленого товару ухвалив рішення не відвантажувати товар у зв`язку із значним його накопиченням в портах Європи.

Вподальшому позивач звернувся до відповідача із вимогами про повернення суми попередньої оплати у зв`язку з порушенням останнім зобов`язання з поставки товару, і відповідачем частково було повернуто грошові кошти у розмірі 4 000 000,00 грн.

Суд відзначає, що предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 22 107 873,70 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявні у відповідача грошові кошти для задоволення вимог кредитора.

При цьому, позивач вказує, що за відсутності грошових коштів на банківських рахунках, у відповідача відсутнє ліквідне майно, за рахунок якого було б можливим виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

По-перше, статутний капітал ТОВ «Агсолко Україна» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань становить 1 000,00 грн.

По-друге, відповідач є власником трьох об`єктів нерухомості, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 3221480900:03:012:0003 та 3222485801:01:024:0040, а також об`єкту нежитлової нерухомості (будівля, стоянка вантажних автомобілів, сто, мийка, шино монтаж, нежитлова будівля), які перебувають в іпотеці ПАТ «Банк Восток» з метою забезпечення виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитними договорами. З метою забезпечення виконання вказаних зобов`язань на всі об`єкти нерухомості накладені заборони.

По-третє, у відповідача існує грошове зобов`язання перед ПАТ «Банк Восток» за кредитним договором у розмірі 15 000 000,00 грн. із строком виконання - 04.01.2023, на забезпечення якого був укладений договір застави, на підставі якого накладено обтяження у вигляді заборони на відчуження 50 транспортних засобів, що належать ТОВ «Агсолко Україна» на праві власності.

Вказані обставини свідчать про те, що у разі задоволення позовних вимог у даній справі судове рішення може бути виконано виключно за рахунок грошових коштів, наявних на банківських рахунках ТОВ «Агсолко Україна».

При цьому, відповідачем до моменту звернення до суду із даним позовом частково було повернуто суму попередньої оплати у розмірі 4 000 000,00 грн., проте листом №10 652 від 07.11.2022 відповідач повідомив позивача про призупинення повернення решти суми боргу у зв`язку з поданням ТОВ «Агроальянс ЛТД» позову до моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

За таких обставин суд приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Агсолко Україна» у межах заявленої до стягнення суми, є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору, спрямований запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.

Судом прийнято до уваги, що заявлені заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірними з заявленими позовними вимогами.

При цьому, в даному випадку буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, і наявний прямий зв`язок між обраними заявником заходами до забезпечення позову і предметом позову.

Крім того суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти не позбавляють відповідача його права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджають займатися господарською діяльністю, а лише обмежують його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В даному випадку заявником було належним чином обґрунтовано та доведено за допомогою достатніх належних, допустимих та достатніх доказів наявність обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 22 107 873,70 грн.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідачі чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс ЛТД» про забезпечення позову задовольняється судом у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс ЛТД» про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (03189, м. Київ, вул. Ак. Вільямса, 6-Д, оф. 43; ідентифікаційний код 39681109), що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, в межах суми позовних вимог у розмірі 22 107 873,70 грн.

3. Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з 11.11.2022, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 11.11.2025.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроальянс ЛТД» (28043, Кіровоградська обл., Олександрівський район, с. Головківка, вул. Соборна, 1; ідентифікаційний код 32737851).

5. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агсолко Україна» (03189, м. Київ, вул. Ак. Вільямса, 6-Д, оф. 43; ідентифікаційний код 39681109).

6. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий