Рішення

від 11.11.2022 по справі 910/8838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2022Справа № 910/8838/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю Енд Ті Трейдінг Компані» (пр.-т. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 1, офіс 5, м. Київ, 04210; ідентифікаційний код 30370549)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (пр.-т. Визволителів, буд. 6, кв. 1, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 37035128)

про стягнення 418 446 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю Енд Ті Трейдінг Компані» (далі за текстом - ТОВ «Ю Енд Ті Трейдінг Компані», Позивач, Орендодавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (далі за текстом - ТОВ «Інжинірингова компанія «Нова Лайт», Відповідач, Орендар) про стягнення 418 446 грн заборгованості у вигляді неустойки за неналежне виконання умов договору оренди майна № 667 від 03.12.2020 (далі за текстом - Договір).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що Відповідач користувався орендним приміщенням поза межами строку дії Договору та повернув таке майно з порушенням визначених Договором строків у зв`язку з чим Позивачем здійснено нарахування неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), яку згідно доводів Позивача, Відповідачем станом на дату звернення до суду з даним позовом оплачено частково.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, в обґрунтування понесення яких надає відповідні докази.

Із поданої відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що Позивач заперечує щодо доводів Відповідача та зазначає, що пунктом 4.2. Договору визначено строк оренди - 30 днів, який не підлягає поновленню на новий строк, що також відображено у відповіді Відповідача на претензію № 1/08 від 24.08.2022.

Позивач також звертає увагу суду на те, що Відповідачем визнається не підписання акту повернення № 335/1 від 08.07.2021, однак при цьому не надано обґрунтованої відмови від такого не підписання.

У відповіді на відзив Позивач зазначає про подачу детального опису виконаних адвокатом робіт задля підтвердження розміру понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу пізніше, у зв`язку з тим, що судовий процес ще триває.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що укладений між сторонами Договір не містить строку його дії, а правовий аналіз частини 2 статті 785 ЦК України дозволяє визначити, що диспозиція статті 785 ЦК України чітко встановлює умови, за яких відбувається її застосування.

По-перше, має відбутися припинення договору найму. По-друге, сплата неустойки здійснюється виключно за вимогою наймодавця. По-третє, висування вимоги є правом наймача і кореспондується з обов`язком її сплати наймачем тільки у разі, якщо наймодавець таким правом скористується.

Відповідач звертає увагу на те, що за весь спірний період Позивачем не висувалося жодної вимоги з повернення майна та сплати неустойки, а в матеріалах справи та претензії також відсутні докази висування таких вимог з боку Позивача.

Згідно доводів Відповідача, в претензії Позивачем фактично визнано продовження терміну оренди за тарифом «місяць» та у зв`язку з чим міститься посилання на положення 3.5.2. Договору.

Також Відповідач зазначає, що Позивачем не дотримано вимог бухобліку для відображення заявленої до стягнення неустойки.

Крім того з відзиву вбачається, що у випадку нарахування Позивачем неустойки, останнім мали б виставлятися рахунки на суму орендної плати, помноженої на коефіцієнт 2, без ПДВ, при тому із застосуванням в назві платежу термінів «неустойка» або «штраф».

При цьому Відповідач звертає увагу суду на те, що його банківські платіжні доручення Відповідача містять чітке визначення призначення платежів, щодо якого Позивач не заперечував протягом всього періоду здійснення платежів.

З поміж викладеного, Відповідач зазначає, що на підтвердження факту надання послуги з оренди Орендодавець мав скласти та надати Акти виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, що мав відповідати вимогам, які висуваються до первинного документу, а Орендар, в разі отримання якісної послуги, має підписати такий Акт, що могло б вважатися прийняттям послуги та виникнення обов`язку подальшої оплати такої послуги.

Однак, в матеріалах справи відсутні такого роду Акти за спірний період, що відповідно виключає можливість задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим Відповідач у поданому відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, Відповідач заперечує щодо стягнення з нього 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність в матеріалах справи детального розрахунку вартості робіт та акту приймання-здачі виконаних робіт.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

12.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

17.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

18.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про подання доказів про розмір судових витрат.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

03.12.2020 між ТОВ «Ю Енд Ті Трейдінг Компані» та ТОВ «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» укладено договір оренди майна № 667, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування обладнання та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Найменування та ідентифікаційні дані майна: екскаватор Tekeuchi ТВ-135 Шасі - 13520676 Двигун - 94768 (пункт 1.2.1. Договору).

Згідно розділу 2 Договору метою оренди обладнання є виконання земельних робіт.

Відповідно до пункту 3.1. Договору майно, що орендується повинно бути передано Орендодавцем та прийнято Орендарем протягом 5 робочих днів з моменту здійснення Орендарем сплати орендної плати визначеному в пункту 5.3.1 Договору.

Передача майна, що орендується в оренду здійснюється сторонами на підставі Акту прийому-передачі майна (додаток № 1), довіреності (додаток № 2) та наказу (додаток № 3) (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пунктів 4.1. - 4.3. Договору майно вважається переданим Орендареві з дати підписання Акту прийому-передачі майна (додаток № 1), що орендується.

Строк оренди складає 30 днів з дати прийняття майна, що орендується, за Актом передання-приймання. Строк оренди за даним Договором не підлягає поновленню на новий строк на підставі статті 764 ЦК України.

Строк оренди може бути зміненим за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору та у випадках передбачених Договором.

Згідно з пунктом 5.1. Договору ставка орендної плати за 1 добу, при ліміті часу експлуатації майна не більше однієї зміни - 8 годин за добу, складає 1 549, 8 грн, включаючи ПДВ - 258, 3 грн.

Загальна попередня сума орендної плати за весь строк оренди майна (включаючи додаткове обладнання) складає 46 494 грн станом на 03.12.2020, включаючи ПДВ.

Сума орендної плати підлягає сплаті протягом двох діб з дати отримання Рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на рахунок Орендодавця (пункт 5.3.1. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договору після закінчення строку оренди Орендар зобов`язаний протягом 1-го робочого дня повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з додатковим обладнанням (якщо таке бралося в оренду) за Актом повернення майна з оренди.

У випадку якщо Орендар своєчасно не виконує зобов`язання щодо повернення майна Орендодавцю, то Орендар зобов`язаний здійснити оплату Орендодавцю за кожну добу затримки повернення майна суми орендної плати, визначеної Орендодавцем відповідно до розділу 5 Договору та помноженої на коефіцієнт 2 (пункт 8.4.2. Договору).

Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання Сторонами (пункт 10.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту прийому-передачі № 355 від 11.12.2020, який є додатком № 1 до Договору Позивачем передано Відповідачу майно, а саме: екскаватор Tekeuchi ТВ-135 Шасі - 13520676 Двигун - 94768 в оренду на 30 днів за 38 745 грн (без ПДВ) ціни оренди за місяць, сума з ПДВ - 46 494 грн.

В даному акті зазначено дату та час передачі в оренду - 11.12.2020 та контрольну дату повернення - 09.01.2021.

Акт прийому-передачі № 355 від 11.12.2020 підписано представником Позивача та представником Відповідача - Скибою А.В. (діяв на підставі довіреності № 8 від 10.12.2020), що відповідно підтверджує факт передачі Позивачем обумовленого Договором майна в оренду Відповідачу (без дефектів згідно додатку № 5 до Договору) на умовах та за плату, визначену Договору та виникнення у Відповідача обов`язку здійснювати оплату за користування таким майном.

Із наданих Позивачем банківських виписок вбачається, що Відповідачем здійснювалась проплати за Договором наступним чином:

- 10.12.2020 в розмірі 46 494 грн із зазначенням призначення платежу - «оплата за оренду екскаватора зг. рах. № 518 від 10.12.2020 у т.ч. ПДВ 20 % - 7 749 грн»;

- 28.01.2021 в розмірі 46 494 грн із зазначенням призначення платежу - «оплата за оренду екскаватора зг. рах. № 522 від 13.01.2020 у т.ч. ПДВ 20 % - 7 749 грн»;

- 23.02.2021 в розмірі 46 494 грн із зазначенням призначення платежу - «оплата за оренду екскаватора зг. рах. № 524 від 05.02.2020 у т.ч. ПДВ 20 % - 7 749 грн»;

- 24.03.2021 в розмірі 46 494 грн із зазначенням призначення платежу - «оплата за оренду екскаватора зг. рах. № 528 від 10.03.2020 у т.ч. ПДВ 20 % - 7 749 грн».

Згідно доводів Позивача сплачені Відповідачем кошти 28.01.2021, 23.02.2021 та 24.03.2021 на загальну суму 139 482 грн сплачені ним у якості неустойки, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість з неустойки становить 418 446 грн., нарахованої у розмірі подвійної плати за користування річчю у відповідності до частини 2 статті 785 ЦК України.

Відповідачем у поданому відзиві заперечується той факт, що сума 139 482 грн була частиною нарахованої Позивачем неустойки та надає суду рахунки, які зазначено ним в призначені платежу трьох останніх оплат, а саме: рахунок № 000000522 від 13.01.2021 на суму 46 94 грн (№ 522), рахунок № 000000524 від 05.02.2021 на суму 46 494 грн (№ 524) та рахунок № 000000528 від 10.03.2021 на суму 46 494 грн (№528), з яких вбачається, що такі рахунки виставлені Позивачем, містять посилання на об`єкт оренди за Договором (ТВ-135 Шасі - 13520676 Двигун - 94768).

Судом встановлено, що вказані рахунки містять періоди за які виставлені та суми 46 494 грн (з яких ПДВ - 7 749) в кожному, які відповідають розміру сум (оплат), закріплених пунктом 5.1.2 Договору та за своєю суттю є орендною платою, зі ставкою на добу - 1 549, 8 грн (з ПДВ), а не неустойкою (нарахованою по подвійній платі) чи нараховані по подвійному тарифу згідно пункту 5.3.2. Договору або ж на підставі пункту 8.4.2. Договору.

Жодних посилань в рахунках № 000000522 від 13.01.2021, № 000000524 від 05.02.2021 та № 000000528 від 10.03.2021 на те, що зазначені в них суми є неустойкою - відсутні, а тому на суд дійшов висновку, що Позивачем при виставленні останніх не здійснювалося нарахування неустойки за кожну добу затримки майна та за користування таким майном.

Відтак, суд погоджується з доводами Відповідача, що сплачені ним кошти 139 482 грн

були саме орендною платою, нарахованої згідно пункту 5.1.1 Договору.

Позивачем до матеріалів справи надано Акт повернення № 335/1 від 08.07.2021 об`єкту оренди за Договором, підписаний лише зі сторони Орендодавця, в той час як підпис Орендаря відсутній.

Відповідачем визнається факт не підписання Акту повернення № 335/1 від 08.07.2021 та водночас не заперечуються обставини щодо повернення майна Позивачу саме 08.07.2021, а тому такі обставини визнаються сторонами та є встановлені належним чином судом.

При цьому суд вказує, що матеріали справи не містять вмотивованої відмови Відповідача від підписання Акту повернення.

У відзиві на позовну заяву Відповідач вказує, що зазначений Акт повернення не був ним підписаний з огляду на наявність розбіжностей з Позивачем щодо строку фактичного користування майном та не оформленням ним відповідних документів.

Проте, Відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів задля підтвердження вказаних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача з претензією № 29/01 від 28.07.2022, з якої вбачається, що Відповідачем не повернуто майно з оренди згідно умов Договору, а саме згідно пункту 8.1. останнього - протягом 1-го робочого дня після закінчення строку оренди, а саме у строк до 09.01.2021.

При цьому суд вказує, що у відповідності до пункту 8.1. Договору Відповідач повинен був повернути майно у строк не пізніше 11.01.2021, оскільки 09.01.2021 та 10.01.2021 були вихідними днями.

У поданій претензії Позивачем зазначено, що у зв`язку із неповерненням орендного майна, Відповідачем продовжено термін оренди ще на 30 діб за тарифом «Місяць» та відповідно сплачено орендну плату: за період з 10.01.2021 по 08.02.20214 - 28.01.2021 в розмірі 46 494 грн; за період з 09.02.2021 по 10.03.2021 - 23.02.2021 в розмірі 46 494 грн; за період з 11.03.2021 по 09.04.2021 - 24.03.2021 в розмірі 46 494 грн.

Натомість вартість оренди за період з 10.04.2021 по 09.05.2021, з 10.05.2021 по 08.06.2021, з 09.06.2021 по 08.07.2021 в розмірі 46 494 (по кожному періоду) Відповідачем не сплачено.

При цьому, суд вказує, що Позивач у своїй претензії посилається на пункт 5.3.2 Договору та зазначає про необхідність Відповідачу сплачувати 3 099, 60 грн за кожний день затримки оплати у зв`язку з продовженням строку оренди майна, тобто по подвійному тарифу від встановленого 5.1.1. Договору, що в загальному за 90 днів користування становить (10.04.2021-08.07.2021) 278 964 грн.

На зазначену судом претензію Позивача Відповідачем надано відповідь від 24.08.2022 № 1/08, з якої вбачається, що Позивачем до претензії не додано документів, що підтверджували б факт надання послуг з 10.04.2021 по 08.07.2021 на суму 139 482 грн.

При цьому Відповідач у відповіді зазначив, що пункт 5.3.2. Договору може застосовуватися Позивачем виключно у випадку продовження строку оренди та у зв`язку із несвоєчасною оплатою такої оренди, а станом на спірний період між сторонами відсутні будь-які угоди про продовження строку дії оренди.

Заперечення Відповідача щодо позову фактично зводяться до того, що Позивачем у претензії № 29/01 від 28.07.2022 визнано факт продовження строку дії Договору та відповідно строк оренди майна, що унеможливлює нарахування та стягнення неустойки на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, застосування якої залежить саме від припинення дії Договору.

При цьому Відповідач вказує, що Позивачем не надано до матеріалів справи первинних документів, а саме Актів виконаних робіт (наданих послуг) зокрема за спірний період.

Також, Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, окрім відмови у задоволенні позовних вимог також просить суд закрити провадження у справі, що на переконання суду є неможливими з огляду на наявний між сторонами спір та предмет такого спору.

Позивачем також заявляються до відшкодування витрати на професійну правничу договору в розмірі 3 000 грн, які ним зазначено у попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат.

У позовній заяві Позивач зазначає, що він розраховує на погашення Відповідачем боргу після отримання позовної заяви, а тому не очікується понесення додаткових витрат, окрім заявленої суми судового збору - 6 276, 69 грн та витрат на професійну правничу допомогу - 3 000 грн.

Судом встановлено, що в позовній заяві відсутні заяви Позивача про необхідність додаткового подання доказів задля підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, як це передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України.

До позовної заяви у якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу Позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги № 05/0922-ІД від 05.09.2022, укладений з Адвокатським об`єднанням «Фактор права»; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2910/10 від 18. 08.2005; ордер серії АІ № 1274586 від 05.09.2022; платіжне доручення № 1486 від 06.09.2022 на суму 3 000 грн.

Пунктом 6.1. договору про надання правової допомоги № 05/0922-ІД від 05.09.2022 закріплено розмір винагороди адвоката, зокрема 3 000 грн за підготовку позовної заяви.

Згідно платіжного доручення № 1486 від 06.09.2022 на суму 3 000 грн. Позивачем оплачено правову допомогу на рахунок АО «Фактор права».

Відповідач, заперечуючи щодо відшкодування Позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн зазначає про відсутність в матеріалах справи детального розрахунку вартості робіт та Акту приймання-здачі виконаних робіт, а Позивачем не доведено яким чином сформовано заявлену ціну у розрізі витраченого часу.

З огляду на зазначені Відповідачем заперечення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву (17.10.2022) зазначено, що у зв`язку із невизнанням Відповідачем позову, підготовкою відповіді на відзив та з огляду на те, що судовий процес досі триває, Позивачем детальний опис виконаних робіт буде подано пізніше.

Так, 18.10.2022 Позивачем до суду подано додаткові докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: рахунок-фактуру № 1-05/0922-1Д від 05.09.2022 на суму 3 000 грн; рахунок-фактуру № 2-05/0922-1Д від 17.10.2022; платіжне доручення № 1552 від 17.10.2022 на суму 1 000 грн; опис виконаних робіт (наданих послуг) на суму 4 000 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1 та 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом вище, пунктом Договору 4.2. закріплено строк оренди майна - 30 днів з дати прийняття такого майна, а враховуючи підписання сторонами Акту прийому-передачі № 335 - 11.12.2021, Відповідач мав право користуватися орендованим майном до 09.01.2022 (включно) за плату в розмірі 46 494 грн за 30 днів такого користування.

Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Поняття «строк договору» і «строк виконання зобов`язання» / «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний правовий зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 29-35) та у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/15618/19.

Судом встановлено, що сторони погодили строк оренди на 30 днів та підписали Акт прийому-передачі майна № 355 від 11.12.2020, а враховуючи положення статті 763 ЦК України Договір вважається укладеним на строк оренди (найму).

Зазначене спростовує доводи Відповідача, що Договір не містить строку дії.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, Відповідачем належним чином сплачено кошти за вказаний вище період користування майном 10.12.2020, що сторонами не заперечується.

Водночас, Відповідач всупереч пункту 8.1. Договору продовжив користуватися орендованим майном та фактично повернув його Позивачу лише 08.07.2021, при цьому не підписавши Акт повернення майна, як це передбачено зазначеним пунктом.

З огляду на те, що матеріали справи не містять вмотивованої відмови Відповідача від підписання Акту повернення № 355/1 від 08.07.2021, в силу положень пункту 8.7. Договору зазначений Акт вважається таким, що підписаний Орендарем (Відповідачем) належним чином, а орендоване майно відповідно переданим з оренди Позивачу.

При цьому, пунктом 4.2. Договору закріплено, що строк оренди не підлягає поновленню на новий строк на підставі статті 764 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, суд вказує, що Договором не передбачено його пролонгацію за мовчазною згодою наймодавця на погоджених умовах, окрім випадку зміни строку оренди за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод між сторонами згідно пункту 4.3. Договору у письмовій формі як це передбачено частиною 1 статті 654 ЦК України.

У відповідності до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди є припиненим у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оренди за Договором сторонами не продовжувався додатковими угодами, а тому у відповідності до положень статті 763 ЦК України Договір починаючи з 09.01.2021 закінчив свою дію та є припиненим, що відповідно виключає можливість вважати користування Відповідачем майном починаючи з 10.01.2021 правомірним.

Водночас, всупереч викладеному та всупереч узгодженим сторонами умовам Договору, Відповідач фактично користувався майном в тому числі і в період з 10.01.2021 по 09.04.2021, а Позивач виставляв Відповідачу рахунки на оплату за вказаний період в розмірі 46 494 грн за кожні 30 днів, що в загальному становить 139 482 грн., яка на переконання суду за своєю суттю є саме орендною платою згідно пункту 5.1.1 та 5.1.2 Договору, а не неустойкою про що стверджує Позивач, оскільки фактично такі суми формувалися та складалися саме Позивачем, а також є меншими ніж якби це була б неустойка, розрахована у відповідності до положень частини 2 статті 785 ЦК України.

Суд критично ставиться до форми правовідносин сторін, які склалися між ними після припинення дії Договору, а саме виставлення Позивачем рахунків та їх оплату Відповідачем, без укладення письмових додаткових угоди про продовження строку оренди майна тим самим без продовження строку дії Договору.

Підстав для застосування пункту 5.3.2. Договору Позивачем, як це міститься у претензії № 29/01 від 28.07.2022, на думку суду відсутні знову ж таки з огляду на відсутність продовження строків оренди у відповідності до умов Договору та припинення дії останнього.

Також судом враховано, що кошти в розмірі 139 482 грн Відповідачем сплачено саме як орендну плату на підставі виставлених Позивачем рахунків, тобто фактично за взаємною згодою сторін.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо повернення Відповідачем майна з оренди 08.07.2022 та відсутність в матеріалах справи доказів Відповідача на спростування зазначеного, суд дійшов висновку, що Орендодавцем правомірно застосовано положення частини 2 статті 785 ЦК України та нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, проте починаючи з 12.01.2021, з огляду на положення пункту 8.1. Договору.

В даному випадку суду достатньо встановити фактичне користування Відповідачем (перебування у останнього) орендованим майном за спірний період після припинення дії Договору для нарахування неустойки на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, а відсутність в матеріалах справи актів виконаних робіт (наданих послуг) про що зазначає Відповідач взагалі не передбачено умовами Договору та чинним законодавством, з огляду на правову природу останнього та відповідно не впливає на предмет доказування задля встановлення фактичних обставин справи.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. енею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Судом враховано висновки судів касаційної інстанції, а саме те, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у постанові від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані із невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17."

Враховуючи те, що Акт повернення майна фактично вважається підписаним 08.07.2021 та з огляду на те, що Позивачем виставлялися рахунки за користування Відповідачем орендованим майном вже після закінчення строку такої оренди та без укладання додаткових угод, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено наявність у Відповідача вини (умислу) щодо неповернення майна та користування таким майном в період з 12.01.2021 по 08.07.2021.

Матеріали справи не містять доказів вжиття Відповідачем достатніх заходів задля належного повернення орендного майна Позивача та тим самим належного виконання умов Договору, а відтак Відповідачем не спростовано доводів Позивача щодо неправомірного користування майном за вказаний вище період.

Підсумовуючи викладене, суд вважає правомірним здійснювати нарахування неустойки саме за період з 12.01.2021 по 07.07.2021 (включно) в розмірі подвійної плати за користування річчю, а враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити позов, з огляду на його обґрунтованість.

Додатково суд вважає за необхідне зауважити, що враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що Позивачем та Відповідачем при виконанні умов Договору допущено недобросовісну поведінку з обох сторін, що в результаті призвело до нівелювання умов Договору в частині строків користування майном, сплати орендної плати та відповідно повернення майна поза межами погоджених строків.

При цьому суд критично ставиться до поведінки Позивача в частині зазначення ним в претензії, що сплачені Відповідачем кошти в розмірі 139 482 грн є орендною платою, а в позовній заяві визначення даних коштів вже як неустойки, що на думку суду є недоречними та таким, що націлено на введення суду в оману.

Зазначені дії Позивача фактично призвели до «узаконення» користування Відповідачем орендованим майном вже після закінчення строків оренди та без укладення додаткових угод.

Однак, зазначені вище обставити не спростовують доводи Позивача щодо фактичного порушення Відповідачем умов Договору в частині користування майном всупереч умовам Договору, що призвело до повернення такого майна з порушенням строку, визначеного пунктом 8.1. Договору.

Суд зазначає, що наведені Відповідачем аргументи не підписання Акту повернення майна № 355/1 від 08.07.2022 з огляду на невиконання Позивачем певних домовленостей щодо оформлення документів, які б містили відомості про фактичний термін використання майна є такими, що не доведені належними та допустимими доказами, а відтак не є підтверджені та не можуть братися судом до уваги при вирішенні спору та відповідно не можуть бути вмотивованою підставою для не підписання вказаного Акту.

Що стосується відшкодування Відповідачем Позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

Суд вказує, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з доданих Позивачем до позовної заяви доказів, Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн за написання та підготовку позовної заяви, розмір якої є фіксованою та закріпленою пунктом 6.2 Договору, а тому відсутність детального опису наразі не унеможливлює суд встановити обставини, передбачені частиною 4 статті 126 ГПК України та дійти суду висновку, що понесені Позивачем витрати в розмірі 3 000 грн є співмірними зі складаністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову, що є підставою для їх відшкодування Відповідачем.

Крім того, суд вказує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Що стосується додатково долучених Позивачем доказів 18.10.2022 суд зазначає, що останні на підставі абзацу 3 частини 8 статті 129 ГПК України залишаються судом без розгляду, оскільки Позивачем виключно з суб`єктивних причин в позовній заяві не здійснено застереження щодо необхідності подання додаткових доказів задля підтвердження розміру витрати на професійну правничу допомогу, а відтак виключається можливість їх збільшення.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини та з огляду на не спростування Відповідачем доводів Позивача щодо повернення орендного майна з пропуском встановлених Договорів строків, враховуючи межі заявлених вимог, суд дійшов висновку задовольнити позов.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, понесені Позивачем підлягають відшкодуванню Відповідачем.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю Енд Ті Трейдінг Компані» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (пр.-т. Визволителів, буд. 6, кв. 1, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 37035128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю Енд Ті Трейдінг Компані» (пр.-т. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 1, офіс 5, м. Київ, 04210; ідентифікаційний код 30370549) неустойку - 418 446 (чотириста вісімнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн., судовий збір - 6 276 (шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 69 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 11.11.2022

Суддя Антон ПУКАС