Рішення

від 01.11.2022 по справі 916/737/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/737/22Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Діжевська В.О.,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного агентства лісових ресурсів України до відповідачів: Фермерського господарства "ЛУПАЩЕНКО" та Державного підприємства "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Баштанське лісове господарство", про визнання недійсним договорів про спільну діяльність.

Встановив:

29.04.2022 р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство, Позивач), в якій просить визнати недійсним договір від 03.04.2018 р. № 15, укладений між Фермерським господарством "ЛУПАЩЕНКО" (далі - ФГ "ЛУПАЩЕНКО", Відповідач-1) та Державним підприємством "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (далі - ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ", Відповідач-2), та договір про спільну діяльність від 12.10.2021 р. № 47, укладений між ФГ "ЛУПАЩЕНКО" "ЛУПАЩЕНКО" та ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ".

Обґрунтовуючи звернення з позовом до суду Держлісагентство посилається на те, що укладені між ФГ "ЛУПАЩЕНКО" та ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" договори про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47, є прихованими договорами оренди земельних ділянок, укладеними всупереч положень чинного законодавства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2022 р. позовній заяві Держлісагентства присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/737/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

04.03.2022 р. Верховним Судом на офіційному веб-сайті опубліковано рекомендації щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, за змістом яких учасникам справи, чиї справи, перебувають в провадженні судів, які не припинили здійснювати правосуддя, рекомендовано подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.

При цьому у рекомендаціях Верховним Судом зазначено про те, що справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження.

14.03.2022 р. Президентом України підписано Указ № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою України. Воєнний стан продовжено в Україні до 26 квітня 2022 р.

Розпорядженням Верховного Суду від 22.03.2022 р. № 12/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей)" змінено територіальну підсудність судових справи Господарського суду Миколаївської області на Господарський суд Одеської області.

Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2022 р. прийнято позовну заяву Держлісагентства до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/737/22, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.06.2022 р.

Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який підтримано Верховною Радою України.

23.05.2022 р. ФГ "ЛУПАЩЕНКО" звернулось до господарського суду із заявою, в якій просить відкласти розгляд справи по суті до закінчення введеного в країні воєнного стану, звернути уваги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2019 р. у справі № 915/1272/19 та у зв`язку з цим залишити позовну заяву Держлісагентства без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 р. відкладено підготовче засідання на 30.06.2022 р.

23.06.2022 р. ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" звернулось до господарського суду із заявою про визнання в порядку статті 191 ГПК України позовних вимог та просить розглядати справу без участі представника.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 30.06.2022 р. залучено до участі у справі № 916/737/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "БАШТАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (далі - ДП «БАШТАНСЬКИЙ ЛІСГОСП», Третя особа), продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/737/22 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.08.2022 р.

Указом Президента України від 12.08.2022 р. № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин строком на 90 діб - до 21 листопада 2022 року, відповідний указ Президента підтримано Верховною Радою України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2022 р. позовну заяву Держлісагентства залишено без руху після відкриття провадження у справі № 916/737/22 у зв`язку із тим, що Позивачем не представлено до господарського суду доказів відправки копії позовної заяви з додатками залученій Третій особі.

18.08.2022 р. від ДП «БАШТАНСЬКИЙ ЛІСГОСП» надійшли письмові пояснення, відповідно до яких підтримує позовну заяву Держлісагентства в повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутності представника.

19.08.2022 р. від Держлісагентства до господарського суду на виконання ухвали від 16.08.2022 р. надійшли відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 р. продовжено розгляд справи № 916/737/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.08.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/737/22 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.09.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2022 р. відкладено розгляд справи на 11.10.2022 р.

Призначене на 11.10.2022 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 р. призначено розгляд справи на 01.11.2022 р.

Враховуючи введений в країні воєнний стан, суб`єктний склад учасників справи (місцезнаходженням Відповідачів та Третьої особи є Миколаївська область), відсутність представлених всіма учасниками справи заяв про розгляд справи за відсутності їх представників або заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, господарським судом відкладалось в межах розумного строку як підготовче провадження, так розгляд справи по суті з метою надання можливість учасникам справи реалізувати передбачені ГПК України права.

У призначене на 01.11.2022 р. судове засідання представники Відповідачів та Третьої особи не з`явились, як і в жодне інше засідання суду в рамках справи. Про призначенні засідання суду відповідні учасники справи повідомлялись шляхом надсилання кореспонденції суду на зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреси, у той же час, залишені на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (виплаті поштового переказу) розписки, підтверджуються факт отримання поштової кореспонденції суду, а наявні в матеріалах справи заяви - факт обізнаності всіх учасників справи про судовий розгляд.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 р. ФГ "ЛУПАЩЕНКО" та ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" отримано 20.11.2022 р. про, що свідчать залишені на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (виплаті поштового переказу) розписки.

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено участь представника Держлісагентства в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Присутній в судовому засіданні 01.11.2022 р. представник Держлісагентства підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Письмового відзиву від ФГ "ЛУПАЩЕНКО" та ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" до Господарського суду Одеської області не надходило, у зв`язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

01.11.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

На підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації від 04.08.2009 р. № 395-р ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" 19.08.2010 р. видано державний акт серії ЯЯ № 193690 на право постійного користування земельною ділянкою площею 655,16 га в межах Володимирівської сільської ради Казанківського районну Миколаївської області із цільовим призначенням земельної ділянки для ведення лісового господарства.

На підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації від 04.08.2009 р. № 395-р ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" 19.08.2010 р. видано державний акт серії ЯЯ № 193689 на право постійного користування земельною ділянкою площею 536,41 га в межах Володимирівської сільської ради Казанківського районну Миколаївської області із цільовим призначенням земельної ділянки для ведення лісового господарства.

03.04.2018 р. між ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" (Сторона 1) та ФГ "ЛУПАЩЕНКО" (Сторона 2) укладено договір про спільну діяльність № 15 (Договір № 1), за умовами пункту 1.1 якого Сторони визнають, що їх інтелектуальний, виробничий та фінансовий потенціал, дає їм підстави установити довгострокове та взаємовигідне співробітництво в сфері ведення лісового та мисливського господарства з урахуванням державних та регіональних програм в цій галузі із цільовим призначенням земельної ділянки для ведення лісового господарства.

Сторони домовились здійснювати спільні дії по виконанню наступних проектів: організація реконструкції існуючих та створення нових лісових доріг на землях ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ"; організації розвитку лісового та мисливського господарського та його інфраструктури; організація покращення життєвого середовища фауни; створювати кормові і захисні ділянки, здійснювати інші заходи, пов`язані з покращенням життєвого середовища фауни; організація забезпечення спільних програм іншими інвестиціями за замовленням Сторони 1; впровадження інноваційних проектів в галузях лісового та мисливського господарства (пункт 1.2 Договору № 1).

Сторона 1 для виконання предмету цього договору бере на себе зобов`язання: здійснювати письмове повідомлення на отримання інвестицій від Сторони 2 для виконання мети цього договору; надати Стороні 2 схему розташування наявних кормових ділянок в межах угідь, згідно додатку № 2; надавати стороні інформацію та рекомендації щодо необхідного раціону фауни; відвести земельні угіддя Стороні 2 для вирощування сільськогосподарської продукції в межах угідь Сторони 1; сприяти Стороні 2 у виділенні земельних ділянок для будівництва та ремонту кормових ділянок, інших необхідних для покращення споруд, вирощування кормових культур та здійснення інших заходів, пов`язаних з веденням лісового та мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок; виконувати інші обов`язки щодо охорони і використання об`єктів господарства відповідного до чинного законодавства (пункт 2.1 Договору № 1).

Сторона 2 для виконання предмету цього договору бере на себе зобов`язання: здійснювати фінансування спільних проектів за рахунок власних та залучених ресурсів; за погодженням із Стороною 1 використовувати частині його угідь для спільних потреб; здійснювати вирощування сільськогосподарської продукції у відведених Стороною 1 місцях, згідно додатку № 1; забезпечувати кормління фауни, шляхом забезпечення відповідною сільськогосподарською продукцію для заповнення наявних кормових ділянок та створення в майбутньому… (пункт 2.2 Договору № 1)

У разі невиконання умов цього договору Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (пункт 4.1 Договору № 1).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2028 р., якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме припинення або перегляду умов договору, договір вважається продовженим на той же строк і на тих самих умовах (пункт 6.1 Договору № 1).

Сторони погоджують та визнають, що обсяг річних інвестицій, що надаються Стороною 2 для виконання спільної мети цього договору, не перевищує 496000,00 грн (пункт 6.6 Договору № 1).

Сторони домовились, до Сторона 2 самостійно обирає вид посіву та на власний розсуд розпоряджається урожаєм, як компенсація понесених витрат на заходи, пов`язані з виконанням предмету цього договору (пункт 6.7 Договору № 1).

Додаток № 1 - Схема розташування та характеристика земельних ділянок (пункт 6.10.1).

Відповідно до Додатку № 1 «Схема розташування та характеристика земельних ділянок» площа земельних ділянок, на яких виконуються роботи за Договором № 1 становить 165,3 га, та використовується ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" на підставі державного акту про право постійного користування серії ЯЯ № 193690. Вказані у схемі земельні ділянки розташовані на території Володимирівської сільської ради Казанківського районну в межах лісового господарства ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ", серед яких земельні ділянки: квартал 1, виділ 5, площа 54,3 га; квартал 20, виділ 2, площа 59,5 га; квартал 20, виділ 4, площа 51,5 га; земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, нелісових земель, сільськогосподарських угідь, рілля; цільове призначення земельних ділянок - для ведення лісового господарства.

Договір № 1 та Додаток № 1 до нього підписано представниками ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" та ФГ "ЛУПАЩЕНКО", а також скріплено печатками контрагентів.

12.10.2021 р. між ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" (Сторона 1) та ФГ "ЛУПАЩЕНКО" (Сторона 2) укладено договір про спільну діяльність № 47 (Договір № 2), відповідно до пункту 1.1 якого Сторона 1 і Сторона 2 уклали даний договір про спільну господарську діяльність із метою обробітку земельних ділянок та вирощування на них сільськогосподарських культур (продукції), для досягнення чого зобов`язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії.

Учасники договору зобов`язуються робити необхідні дії за спільною згодою для досягнення поставленої мети протягом 2021-2024 року (або аж до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності) (пункт 1.2 Договору № 2).

Мета спільної діяльності: отримання прибутку для ведення та розвитку лісового господарства (пункт 1.3 Договору № 2).

Сторона 1 зобов`язується підготовити земельні площі 77,0 га для виконання сільськогосподарських робіт і повідомити Сторону 2 про їх готовність; створити належні умови для виконання робіт по договору; сплачувати усі необхідні платежі за землю (земельний податок) (пункт 2.1 Договору № 2).

Сторона 2 зобов`язується наявною сільськогосподарською технікою, обробити земельні ділянки, що належать Стороні 1, та у відповідності з агротехнічними вимогами виростити на них сільськогосподарські культури (продукцію), забезпечивши їх збір (пункт 2.2 Договору № 2).

Сторона 1 зобов`язується на вимогу Сторони 2 надавати йому необхідну допомогу при вирощуванні, збору врожаю та по обслуговуванню його сільськогосподарської техніки (пункт 2.3 Договору № 2).

Сторони погоджуються та визнають, що обсяг річних інвестицій, що надаються Стороною 2 для виконання спільної мети цього договору, складає 323400,00 грн. Сторони погоджуються та визнають, що обсяг річних інвестицій може бути переглянутий, з ініціативи будь якої Сторони не частіше ніж один раз на рік, про що укладається додаткова угода (пункт 2.4 Договору № 2).

Сторона 1 та Сторона 2 вправі рівною мірою, незалежно від внеску брати участь у керуванні справами для досягнення спільної мети (пункт 3.1 Договору № 2).

Майно, створене або придбане за рахунок внесків або в процесі спільної виробничої діяльності, належить учасникам договору на праві спільної часткової власності. Кожна зі сторін вправі розпорядитися своєю часткою (пункт 3.2 Договору № 2).

Невиконання умов договору з вини учасника договору тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства (пункт 4.2 Договору № 2).

Договір дійсний до 30.10.2024 р., після закінчення якого спільна діяльність припиняється з розподілом доходів і витрат відповідно до його умов (пункт 6.1 Договору № 2).

У разі ліквідації, реорганізації чи припинення дії підприємства, умови договору залишаються незмінними до повного його виконання (пункт 6.2 Договору № 2).

До цього Договору додається Додаток №1 «Схема розташування та характеристика земельних ділянок», що є його невід`ємною частиною (пункт 7.1 Договору № 2).

Відповідно до Додатку № 1 «Схема розташування та характеристика земельних ділянок» площа земельних ділянок, на яких виконуються роботи за Договором № 2 становить 77,0 га, та використовується ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" на підставі державних актів про право постійного користування серії ЯЯ № 193689 та серії ЯЯ № 193690. Вказані у схемі земельні ділянки розташовані на території Володимирівської сільської ради Казанківського районну в межах лісового господарства ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ", серед яких земельна ділянка: квартал 19, виділ 2, площа 77,0 га; земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, нелісових земель, сільськогосподарських угідь, рілля; цільове призначення земельних ділянок - для ведення лісового господарства.

Договір № 2 та Додаток № 1 до нього підписано представниками ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" та ФГ "ЛУПАЩЕНКО", а також скріплено печатками контрагентів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 р. № 521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Пунктом 2 вищезазначеного Положення передбачено, що Держлісагентство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Як визначено підпунктом 1 пункту 3 вищезазначеного Положення одним із основних завдань Держлісагентства є реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

При цьому підпунктами 4, 5 та 30 пункту 4 вищезазначеного Положення встановлено, що Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства.

У той же час, положеннями підпункту 18 пункту 11 вищезазначеного Положення передбачено, що Голова Держлісагентства утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Приписами статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 ГПК України).

Положеннями частини 1 статті 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положення статті 15 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У своєму Рішенні від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 Конституційний суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. А також дав його дефініцію: охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

В контексті розгляду даної справи (визнання недійсним договорів про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47) інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного вище рішення Конституційного Суду України.

Як зазначено в описовій частині рішення, відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відтак господарський суд вважає за можливе розцінювати вимоги позивача як обґрунтовані наявністю у останнього права оскаржувати договори про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47.

Положеннями статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до приписів частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, невідповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання його недійсним.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Господарським судом встановлено, що 03.04.2018 р. між ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" та ФГ "ЛУПАЩЕНКО" укладено Договір про спільну діяльність № 15, умовами пункту 1.2 якого передбачено виконання погоджених проектів, із визначенням у пунктах 2.1 та 2.2 взятих Сторонами на себе зобов`язань; 12.10.2021 р. між ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" та ФГ "ЛУПАЩЕНКО" укладено Договір про спільну діяльність № 47, умовами пункту 1.3 якого передбачено досягнення поставленої мети, із визначенням у пунктах 2.1 та 2.2 взятих Сторонами на себе зобов`язань.

Положення статті 1130 ЦК України передбачають, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до приписів статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У той же час, статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Приписи статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачають, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що одними із істотних умов договору оренди є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди та орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В контексті вищенаведеного, проаналізувавши зміст оспорюваних договорів про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47, господарський суд доходить до висновку, що оскаржувані договори містять ознаки договорів оренди.

Умовами оспорюваних договорів про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47 передбачено об`єкт оренди - саме додатком № 1 «Схема розташування та характеристика земельних ділянок» до кожного із них, визначено, що земельні ділянки, на яких виконуються в рамках договір роботи, використаються ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" на підставі державних актів про право постійного користування серії ЯЯ № 193689 та серії ЯЯ № 193690 та відносяться до земель лісогосподарського призначення, нелісових земель, сільськогосподарських угідь, рілля, цільове призначення земельних ділянок - для ведення лісового господарства; строк дії договорів - умовами пунктів 6.1 договорів про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47 передбачено строк дії кожного, а саме до 31.12.2028 р. та 30.10.2024 р. відповідно; орендну плата із зазначенням її розміру, строків та порядку внесення - пунктом 6.6. договору про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 передбачено рівень річних інвестицій, що надаються ФГ "ЛУПАЩЕНКО" як Стороною 2 не перевищує 496000,00 грн, а також пунктом 2.4 договору про спільну діяльність від 12.10.2021 р. № 47 передбачено, що обсяг річних інвестицій, що надаються ФГ "ЛУПАЩЕНКО" як Стороною 2 складає 323400,00 грн; відповідальність сторін - у 4 розділі кожного договору про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47. Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що в оспорюваних договорах наявні усі основні умови договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Положеннями частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано статями 123 та 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1-4 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду.

Відповідно до приписів частини 8 статті 122 ЗК України визначено, що виключено до повноважень Кабінету Міністра України віднесено передачу земельних ділянок із земель державної власності у власність або користування.

Відповідно до приписів частини 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Як зазначено в описовій частині рішення 19.08.2010 р. ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" видано державні акти серії ЯЯ № 193690 та серії ЯЯ № 193689 на право постійного користування земельними ділянками площею 655,16 га та 536,41 га в межах Володимирівської сільської ради Казанківського районну Миколаївської області із цільовим призначенням земельних ділянок для ведення лісового господарства.

Приписами статті 5 Лісового кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Відповідно до частини 1 статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Аналізуючи умови оспорюваних договорів про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47 та враховуючи встановлені обставини, господарський суд доходить до висновку, що фактично ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" за зазначеними договорами передано ФГ "ЛУПАЩЕНКО" у платне користування земельні ділянки для виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції (пункти 2.2 договорів про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15 та від 12.10.2021 р. № 47), при цьому не уклавши відповідні договори оренди земельних ділянок у відповідності до вимог Земельного кодексу України та положень Закону України „Про оренду землі".

Приписами частини 7 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Лісового кодексу України право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно із статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі, серед іншого зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Приписами статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Як передбачено пунктом «б» статті 20 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Учасниками справи не представлено до господарського суду відповідних документів, за якими Кабінет Міністрів України приймав рішення щодо передачі ФГ "ЛУПАЩЕНКО" відповідних земельних ділянок у використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (ріллі), які перебувають у постійному користуванні ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" та рішення щодо зміни цільового призначення цих земель.

Суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Так, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені. У постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у вигляді надання її в оренду.

Враховуючи те, що надання земельних ділянок державної форми власності лісогосподарського призначення у користування ФГ "ЛУПАЩЕНКО" шляхом укладення спірних договорів про спільну діяльність суперечить вимогам законодавства, оскільки вчинене за відсутності у ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ" необхідного обсягу цивільної дієздатності, оспорювані договори про спільну діяльність підлягають визнанню недійсним.

Заявляючи клопотання про залишення позовної заяви Держлісагентства без розгляду ФГ "ЛУПАЩЕНКО" посилається на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2019 р. у справі № 915/1272/19 та представляє копію відповідно рішення.

Ознайомившись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2019 р. у справі № 915/1272/19, господарським судом встановлено, що позовну заяву у справі № 915/1272/19 пред`явлено Прокурором Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідачів: 1) Державного підприємства "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" та 2) Фермерського господарства "ЛУПАЩЕНКО" про визнання договору недійсним та повернення земельних ділянок.

Пред`являючи позовну заяву в рамках справи № 912/1272/19 Прокурором Миколаївської області просив Господарський суд Миколаївської області визнати недійсним Договір № 15 про спільну діяльність, укладений 03.04.2018 р. Державним підприємством "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" з Фермерським господарством "ЛУПАЩЕНКО"; Фермерському господарству "ЛУПАЩЕНКО" повернути у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування Державним підприємством "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО", земельні ділянки державного лісового фонду загальною площею 165,3 га, вартістю 9245842,00 грн, що розташовані в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району (Лісове лісництво квартал 1 виділ 5 площа 54,3 га, квартал 20 виділ 2 площа 59,5 га та квартал 20 виділ 4 площа 51,5 га) та використовуються фермерським господарством на підставі Договору № 15 про спільну діяльність від 03.04.2018 р.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи різний суб`єктний склад учасників справ № 916/737/22 та № 912/1272/19, відмінність предмету позовів у вказаних справах, клопотання ФГ "ЛУПАЩЕНКО" не підлягає задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Пред`являючи позовну заяву Держлісагентством сплачено 4962,00 грн судового збору. Враховуючи викладене, на відповідача - ДП "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛГ", яким визнано позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, покладаються судові витрати у розмірі 1240,50 грн, а на відповідача - ФГ "ЛУПАЩЕНКО" 2481,00 грн судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд виходить з того, що відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи викладене, господарський суд повідомляє Держлісагентству про наявне в нього право на звернення до суду із клопотанням про повернення з Державного бюджету України 1240,50 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,130,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного агентства лісових ресурсів України до відповідачів: Фермерського господарства "ЛУПАЩЕНКО" та Державного підприємства "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Баштанське лісове господарство", про визнання недійсним договорів про спільну діяльність задовольнити.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 03.04.2018 р. № 15, укладений між Державним підприємством "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (56065, Миколаївська обл., Казанківський р-н, с. Володимирівка, вул. Центральна, буд. 108, Код ЄДРПОУ 00152603) та Фермерським господарством "ЛУПАЩЕНКО" (56065, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Володимирівка, Володимирівська ТГ, вул. Центральна, будинок 124, Код ЄДРПОУ 33429474).

Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 12.10.2021 р. № 47, укладений між Державним підприємством "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (56065, Миколаївська обл., Казанківський р-н, с. Володимирівка, вул. Центральна, буд. 108, Код ЄДРПОУ 00152603) та Фермерським господарством "ЛУПАЩЕНКО" (56065, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Володимирівка, Володимирівська ТГ, вул. Центральна, будинок 124, Код ЄДРПОУ 33429474).

Стягнути з Державного підприємства "ВОЛОДИМИРІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (56065, Миколаївська обл., Казанківський р-н, с. Володимирівка, вул. Центральна, буд. 108, Код ЄДРПОУ 00152603) на користь Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, Код ЄДРПОУ 37507901) 1240/одну тисячу двісті сорок/ грн 50 коп. судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "ЛУПАЩЕНКО" (56065, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Володимирівка, Володимирівська ТГ, вул. Центральна, будинок 124, Код ЄДРПОУ 33429474) на користь на користь Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, Код ЄДРПОУ 37507901) 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одну/ грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 11 листопада 2022 р.

Суддя С.Ф. Гут