Ухвала

від 19.08.2022 по справі 495/1666/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

про залишення позовної заяви без розгляду

Справа № 495/1666/20

Номер провадження 2/495/491/2022

19 серпня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарісудового засідання: Красовській А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів: не з`явився

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Білгород-Дністровськомуцивільну справу № 495/1666/20

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває на розгляді цивільна справа № 495/1666/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

У судові засідання (22.07.2022, 15.09.2020, 17.11.2020, 21.12.2020, 01.02.2021, 10.03.2021, 11.05.2021, 04.06.2021, 05.07.2021, 25.08.2021, 24.09.2021, 25.10.2021, 26.11.2021, 10.01.2022, 11.02.2022, 11.03.2022, 15.06.2022, 15.07.2022 ) сторони жодного разу не з`явилися.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов до висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа № 495/1666/20 розподілена на суддю Мишка В.В. (а.с.18).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності залишено без руху. Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки протягом десяти днів з дня отримання ухвали (а.с.32-33).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.05.2020 року відкрито загальне позовне провадження по цивільній справі № 495/1666/20 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. По справі призначено підготовче судове засідання на 22.07.2020 року (а.с.40-41).

Копії ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.05.2020 року та відповідні повістки про виклик у підготовче судове засідання на 22.07.2020 року були надіслані судом на адресу сторін (позивача та відповідачів).

В судове засідання 22.07.2020 року позивач ОСОБА_1 не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце підготовчого судового засідання.

В подальшому дана цивільна справа неодноразово призначалась до розгляду (підготовче судове засідання), про що сторони повідомлялись належним чином, однак жодного разу не з`явились в судові засідання (15.09.2020, 17.11.2020, 21.12.2020, 01.02.2021, 10.03.2021), що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними поштовими повідомленнями та довідками.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2021 року було закрито підготовче провадження по цивільній справі № 495/1666/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності. Справу призначено до судового розгляду, про що також у встановленому цивільному процесуальному порядку було сповіщено сторонам (а.с.157-158).

В подальшому дана цивільна справа також неодноразово призначалась до розгляду (судове засідання), про що сторони повідомлялись належним чином, однак жодного разу не з`явились в судові засідання (04.06.2021, 05.07.2021, 25.08.2021, 24.09.2021, 25.10.2021, 26.11.2021, 10.01.2022, 11.02.2022, 11.03.2022, 15.06.2022, 15.07.2022, 19.08.2022), що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними поштовими повідомленнями та довідками.

Цивільна справа перебуває тривалий час в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, а саме з 17.03.2020 року.

Між тим, позивач ОСОБА_1 жодним чином не цікавився ходом розгляду своєї позовної заяви та будь-яких клопотань не заявляв.

Частинами першою, другою статті 223ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі N 465/205/17 (провадження N 61-9536св21).

Таким чином, суд визнає, що позивач жодного разу не з`явився в судові засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 43, 44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі N 558/9/18 (провадження N 61-13892св20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція прозахист правлюдини іосновоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява N 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 757/23967/13-ц (провадження N 61-17220св18).

Згідно із ч.5 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його незявлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки ці положення закону (ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України) направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду.

Так, аналіз ч.ч. 2, 5 ст.223 ЦПК України вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Слід також зазначити, що від позивача ОСОБА_1 , заява чи клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності без розгляду.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод не вбачається. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі N 465/205/17 (провадження N 61-9536св21).

Керуючись, ч.1 ст.44, ч.3 ст.131, ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257, ст.ст. 258-261, ст.275 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Мишко