Ухвала

від 02.11.2022 по справі 522/22452/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/22452/21

Номер провадження 2/522/2782/22

УХВАЛА

02 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси в складі

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Лукашкіні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «КОМПРОМІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення зборів засновників, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «КОМПРОМІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення зборів засновників, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності.

У судові засідання призначені на 21.02.2022 р., 02.06.2022 р., 07.09.2022 р. та у засідання призначене на 02.11.2022 р. о 14:15 позивач не з`явився, явку представника не забезпечила, про причини неявки не повідомляла, заяви про розгляд справи без її участі не подавала, правом на розгляд справи в режимі відеоконференції не скористалась.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» - Кикоть А.В. 02.11.2022 р. подав клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з 4-ю неявкою позивача обґрунтувавши своє клопотання тим, що позивач має обов`язок добросовісно користуватись своїми процесуальними правами. Позивач пред`явила даний позов до суду і знає про його існування та про визначені законом строки розгляду справ, втім не з`являється в судові засідання та не забезпечує явку в них свого уповноваженого представника. Так, згідно відомостей з ЄДРСР у ОСОБА_1 у справі № 916/3594/21 з подібними обставинами та схожими позовними вимогами, де вона є позивачем, її інтереси представляє адвокат Подберезька Н.В., також даний адвокат представляв інтереси ОСОБА_1 в кримінальному проваджені №12021162510001488 від 09.11.2021 в рамках звернення з клопотаннями до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/22174/21 та в суді апеляційної інстанції. Тобто, позивачка має законного представника, який веде її справи у судах та представляє її інтереси. Проте, незважаючи на це, позивачка не з`явилась у жодне судове засідання, тому відповідач вважає такі дії позивачки як безпідставне затягування процесу розгляду справи та з урахуванням накладених у даному провадженні на ТОВ «БАСАРІ» заборон та арешту ухвалою суду від 13.12.2021 р. - зловживанням процесуальними правами своїх власних корисних цілях, що грубо порушує права інших учасників справи та процесуальних норм встановлених законодавством.

Представник ТОВ «БАСАРІ» зауважив, що провадження у справі було розпочате у грудні 2021 року. Тобто розгляд справи триває вже майже РІК, тому строк як підготовчого провадження так і судового розгляду справи уже сплив. Розгляд клопотання просив проводити за його відсутності.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Зважаючи на те, що саме позивачка є ініціатором судового розгляду справи, оскільки саме вона звертається до суду із позовом, такий статус накладає на вказаного учасника справи певні обов`язки за порушення яких суд може прийняти несприятливе для позивача рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

За приписами ч.1,2 ст. 210 ЦПК України Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Таким чином, суд вважає, що встановлені законом строки для вирішення даного спору вже сплинули, втім позивач жодного разу в призначені судові засідання не з`явилась.

Натомість суд приймає до уваги той факт, що позивачем заявлено наступні позовні вимоги:

1. Визнати недійсним рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» затверджене протоколом № 1 зборів Товариства з обмеженою відповiдальнiстю «БАСАРІ» від 25 червня 2014 року та акт № 1 прийому-передачі майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» вiд 01 липня 2014 року, яким прийнято рішення про передачу ОСОБА_4 у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» нежитлових приміщень (гаражних приміщень) загальною площею 2462,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шо належали ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2014 року. iндексний номер 23362715, серiя НОМЕР_1 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.06.2014 року, індексний номер 23362967, серія ЕАУ № 682529, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 391266451101;

2. Скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць Костянтина Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 15586929 від 04.09.2014 року та запис про право власності № 6896490 на 9999/10000 частку об`єкту нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстрацiйний номер об`екта нерухомого майна: 391266451101) за Товариством з обмеженою відповiдальнiстю «БАСАРI» (ЄДРПОУ 39279197).

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 березня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» (код ЄДРПОУ 39279197) в особі директора Чорного Вадима Львовича та Дочірнім пiдприємством «КОМПРОМІС» (код ЄДРПОУ 32015107) в особі директора Дурача Сергія Вікторовича, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є., зареєстрований в реєстрі за № 115 за яким ТОВ «БАСАРІ» передав у ВЛАСНIСТЬ ДП «КОМПРОМІС» 1/10000 (одну десятитисячну) частку вбудованих приміщень громадського призначення для торгiвлi, загальною площею 2739,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

4. Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Харитонової Тетяни Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28810108 від 18.03.2016 року та запис про право власності № 13756206 на об`єкт нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 391266451101) за Дочірнім підприємством «КОМПРОМІС» (код ЄДРПОУ 32015107);

5. Визнати нежитлові приміщення (гаражні приміщення) загальною площею, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власностi вiд 23.06.2014 року, індексний номер 23362715, серiя НОМЕР_1 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.06.2014 року, індексний номер 23362967, серiя ЕАУ № 682529, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 391266451101 об`єктом спільної сумісної власностi подружжя ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

6. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на Ѕ частку нежитлових приміщень (гаражних приміщень) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 391266451101.

В обґрунтування викладених вимог посилається на Сімейний кодекс України, а саме ч. 1 ст. 60 СКУ, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частину 1 ст. 65 СКУ, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Частину 3 ст. 65 СКУ, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Однак, Сімейний кодекс України жодним чином не врегульовує порядок поділу бізнесу між подружжям. Сімейний кодекс України містить лише загальну норму про те, що дружина і чоловік мають право на поділ спільного майна, і їхні частки в майні є рівними. Натомість джерелом права в питаннях поділу майна подружжя щодо частки в товаристві з обмеженою відповідальністю («ТОВ») виступає судова практика. Базовою є постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року. Пункт 28 цієї профільної постанови систематизував підходи судів до вказаної проблематики так: «Статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки». В першу чергу Верховний Суд України сформулював принцип відокремлення майна власника частки в ТОВ від майна самого ТОВ. Суд у вищезазначеній постанові вказав, що як тільки один з подружжя вніс спільні («шлюбні») грошові кошти чи інше майно в статутний капітал товариства, ці кошти/майно більше не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Власником стає безпосередньо ТОВ, а далі - це вже самостійна комерційна діяльність компанії.

03 червня 2015 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 6-38цс15, де вказав: «якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства». Таким чином дана постанова Верховного Суду України, вказує, яким чином варто розуміти суть частки в статутному капіталі ТОВ і як має діяти подружжя при поділі такого бізнес-активу.

Суд також враховує загальну практику судочинства у вирішенні аналогічних справ та завертає увагу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про закриття провадження від 19 липня 2022 року по справі № 522/23860/21 у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договорів та актів недійсними, визнання протиправними та скасування рішень реєстраторів:

Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Згідно частини першої статті 2 Сімейного кодексу України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

У відповідності до частини першої статті 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 14 та 15 Сімейного кодексу України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов`язків є їх тісний зв`язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов`язків можуть врегулювати свої відносини, пов`язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема, шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 Сімейного кодексу України, однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов`язки на іншу особу їх носії не можуть.

Таким чином, зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 29.06.2021 року по справі № 916/2813/18 (пункти 8.1.-8.12.).

Так, судом встановлено, що договорами купівлі-продажу корпоративних прав підприємств, актами приймання-передачі таких корпоративних прав, реєстраційними діями суб`єктів державної реєстрації та державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, що є предметом позовних вимог, не регулюються сімейні права та обов`язки між сторонами, подружжям, батьками та дітьми, а відтак такі правочини, рішення суб`єктів державної реєстрації та державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно й акти приймання-передачі не є правочинами й рішеннями у сімейних правовідносинах.

При цьому, посилання позивача в якості обґрунтування необхідності розгляду позовних вимог в порядку цивільного судочинства на те, що однією з вимог є встановлення факту проживання позивачки з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в даному випадку не спростовують необхідність розгляду інших, не пов`язаних із сімейними правовідносинами, вимог у порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. З огляду на правову позицію Великої палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19 червня 2018 року по справі №757/75149/17-ц, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

Суд, ознайомившись із позовною заявою, з`ясувавши предмет та підстави позову, прийняв рішення про відкриття провадження з метою отримати пояснення позивача з приводу заявлених ним вимог та визначення підсудності даного спору судам загальної юрисдикції, втім, майже рік позивач систематично не з`являється у судові засідання і не забезпечує явку свого представника, що грубо порушує права інших учасників справи на ефективне судочинство. Враховуючи зміст позовних вимог щодо визнання недійсним рішення зборів засновників ТОВ «БАСАРІ», визнання недійсним договору купівлі продажу, укладеного між ТОВ «БАСАРІ» та ДП «КОМПРОМІС» та визнання права власності на майно, що було передано у власність товариств, беручи до уваги суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності приходить до висновку, що даний позов має характер корпоративного спору та не належить до юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання вимог ст. 256 ЦПК України, суд роз`яснює позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Керуючись ст.ст. 255,256 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «КОМПРОМІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення зборів засновників, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності - закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя:

02.11.2022