Рішення

від 09.11.2022 по справі 523/13301/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/13301/21

Провадження №2/523/1919/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Кисельова В.К.,

при секретарі судового засідання Дзюба Г.І.

за участю представника позивача - адвоката Тертицького В.О.

представника відповідача - адвоката Кочман К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 21 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Так, 04 вересня 1982 року між ОСОБА_1 (надалі за текстом «Позивач») та ОСОБА_2 (надалі за текстом - «Відповідач») було укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі запису актів цивільного стану м. Комрат, Республіка Молдова про, що 04.09.1982 року зроблено відповідний актовий запис № 157. Копія Свідоцтва про укладення шлюбу додається.

Відповідно до ст. 15 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року, ратифікованого Законом «Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах» від 10 листопада 1994 року № 238/94-ВР, Документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Таким чином, факт укладення шлюбу між Позивачем та Відповідачем підтверджений Свідоцтвом про укладення шлюбу не потребує додаткового визнання та/чи ратифікації.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2021р. у цивільній справі 947/6139/21 шлюб між сторонами було розірвано.

Позивач посилається на те, що за час шлюбу подружжям було набуте наступне майно, а саме:

1)Нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843).

2)Корпоративні права на ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972).

3)Дохід від підприємницької діяльності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2021 року.

4)Дохід від підприємницької діяльності відповідача, як фізичної особи-підприємця (ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_3 ) (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2021 року.

Так, нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843) (надалі за текстом - «Нежитлова будівля»), належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 01 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., та зареєстровано в реєстрі за №3922. Право власності Відповідача, на Нежитлову будівлю підтверджується відомостями з Реєстру права власності на нерухоме майно.

29 квітня 2003 року зареєстровано ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) (надалі за текстом - «ПП «СВІТ СТИЛЮ»).

Єдиним засновником та власником ПП «СВІТ СТИЛЮ» є ОСОБА_2 . Розмір статутного капіталу ПП «СВІТ СТИЛЮ» - 20440,00 грн.. Директором ПП «СВІТ СТИЛЮ» є Відповідач.

Вказані факти підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

ПП «СВІТ СТИЛЮ» створено та здійснювало свою діяльність в період шлюбу за спільні кошти подружжя.

З 2010 року Позивач перестала отримувати від Відповідача грошові кошти, в тому числі ті, які отримувалися Відповідачем від використання майна яке є спільною власністю подружжя.

Таким чином, корпоративні права ПП «СВІТ СТИЛЮ», в тому числі статутний капітал ПП «СВІТ СТИЛЮ» та майно, яке перебуває на балансі ПП «СВІТ СТИЛЮ» піддягає поділу.

На підставі викладеного, позивачка первісно просила:

1.Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ):

нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843), яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 01 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., та зареєстровано в реєстрі за №3922;

-корпоративні права на ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972), які належать ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

-майно, що перебуває на балансі у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) у розмірі 1 000 000,00 грн.;

- дохід ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від підприємницької діяльності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) за період з 29 квітня 2003 року по 30 червня 2021 року у розмірі 11 000 000,00 грн.

дохід ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від підприємницької діяльності ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 09 березня 2005 року по 30 червня 2021 року у розмірі 13 500 000,00.

2.В порядкуподілу спільногомайна подружжявизнати за ОСОБА_1 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_2 )право власностіна 1/2 частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843).

3.В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошову компенсацію:

-вартості 1/2 частини корпоративних прав ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972), а саме: частку у статутному капіталі ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) у сумі 10220,00 грн.

вартості 1/2 частину майна, яке перебуває на балансі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) у сумі 500000,00 грн.

4. В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошові кошти:

1/2 частини доходу від підприємницької діяльності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2021 року у розмірі 5 500 000,00 грн.

1/2 частини доходу від підприємницької діяльності ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2021 року у розмірі 6 750 000,00 грн.

5.В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на:

1/2 частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843). - корпоративні права ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972), а саме: частку у статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) в розмірі 20440,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про зміну позовних вимог та остаточно просив:

І. Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ):

нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме манно 10531843), яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 01 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., та зареєстровано в реєстрі за №3922;

корпоративні права на Приватне підприємство «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972);

дохід від підприємницькоїдіяльності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА«СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний кодюридичної особи32404972) за період з 01 січня2010року до30червня 2021 року у розмірі 10 838 508,03 (десять мільйонів вісімсот тридцять вісім тисяч: п`ятсот вісім гривень 03 копійки).

дохід отриманийвід підприємницькоїдіяльності ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової карткиплатника податків НОМЕР_1 )за періодз 01січня 2010 року по 31 грудня 2020 року у розмірі11461815,13 (одинадцять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот п`ятнадцять гривень 13 копійок).

-дохід отриманий ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника.-податків НОМЕР_1 ) як фізичною особою за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 2945544,00 (два мільйони дев`ятсот сорок п`ять тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 00 копійок).

2. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний. номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843).

3. В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової карта платника податків НОМЕР_1 ) стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) грошову компенсацію:

-Вартості 1/2 частиникорпоративних прав Приватногопідприємства «СВІТ СТИЛЮ»(ідентифікаційнийкод юридичноїособи 32404972),а саме: часткуу статутномукапіталі усумі 10220,00грн.,1/2частину доходу відпідприємницької діяльностіза періодз 01січня 2010року по30червня 2021року урозмірі 5419254,02(п`ять мільйонів чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 02 копійки)

1/2 частину доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 5 730 907,56 (п`ять мільйонів сімсот тридцять тисяч дев`ятсот сім гривень 56 копійок),

1/2частину доходуотриманого ОСОБА_2 (реєстраційнийномер облікової картки платник податків НОМЕР_5 ) як фізичноюособою заперіод з01січня 2010року по31грудня 2020року у розмірі 1 472 772,00(один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

3. В порядку поділу спільного майка подружжя визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на:

1/2 частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер маqна в реєстрі права власності на нерухоме манко 10531843), корпоративні права ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972), а саме: частку у статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) в розмірі 20440,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та надав відзив наступного змісту.

Так відповідача посилається на те, що нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843) є самовільно реконструйованою. Так, відповідно до даних Реєстру речових прав на нерухоме майно за №10531843 нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1 є площею 874, 6 кв. м., однак після проведеної реконструкції загальна площа склала 1 535, 6 кв. м., що підтверджується копіями технічних паспортів.

Відповідач не заперечує, що вказане спірне нежитлове приміщення є спільною сумісною власністю подружжя, проте дане приміщення було придбано Відповідачем для здійснення професійної підприємницької діяльності Відповідача з пошиття одягу та є реконструйованими і не уведеними в експлуатацію, а тому поділу між сторонами не підлягають.

Відповідач вважає, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 необхідно виділити Відповідачу у цілому, із одночасною виплатою ним на користь Позивача грошової компенсації вартості частки 1/2 вищевказаного нежитлового приміщення, враховуючи той факт, що фактично дана будівля використовується для здійснення відповідачем підприємницької діяльності. Отже у разі поділу будівлі, фактично може зупинитись виробний процес.

II. Щодо поділу корпоративних прав Приватного підприємство «СВІТ СТИЛЮ».

У заяві про зміну предмету позову Позивачем зазначено, що статутний капітал, корпоративні права, майно ПП «СВІТ СТИЛЮ» є спільним майном подружжя та підлягає поділу.

У свою чергу Відповідач наголошує, що згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У ч. 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку ОСОБА_6 ) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав із моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, а за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).

З огляду на положення ст. 55,167 ГК України корпоративні права характеризуються такими ознаками: особа має частку у статутному капіталі господарської організації, особа має права на участь в управлінні господарською організацією, особа має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Натомість відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, за змістом пункту З частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Керуючись наведеним, вирішення питання належності Позивачу корпоративних прав на приватне підприємство відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з чим, провадження у справі у частині вимог поділу корпоративних прав Приватного підприємства «СВІТ СТИЛЮ» із виплатою грошової компенсації Ѕ частки цих прав - підлягає закриттю.

Щодостягнення 1/2 частини доходу від підприємницької діяльності ПП «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2021 року у розмірі - 5 419 254, 02 грн.

Відповідач ще раз наголошує, що він не отримував дивідендів від підприємницької діяльності ПП «Світ Стилю».

На питанні з`ясування обсягу та факту виплати дивідендів також наголошував Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 18.07.2018 року по справі № 209/974/15-ц.

У свою чергу, Позивачем не спростовано вказаного, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виплати дивідендів Відповідачу та їх сум, у зв`язку з чим, така вимога не може бути задоволена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України товариство є власником доходів, одержаних від господарської діяльності товариства.

Відповідно до ст. 116 ЦПК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі ; прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Так, у пп. 14.1.49 ПК України, під дивідендами розуміємо платіж, який здійснює юридична особа, зокрема й емітент корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

При цьому для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюють також платіж у грошовій формі, який здійснює юридична особа на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Порядок розподілу прибутку суб`єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ними орган відповідно до законодавства і статутних документів (ч. 3 ст. 142 ГК). Таким чином, порядок розподілу прибутку (у т. ч. і для виплати дивідендів) повинен бути закріплений у статутних документах підприємства. Це випливає зі ст. 57 ГК, ч. 5 ст. 87 ЦК, ст. 4 Закону № 1576.

Статутом ПП «СВІТ СТИЛЮ» (п. 10.3), копія якого надавалась на вимогу суду, встановлено, що засновник підприємства затверджує розподіл чистого прибутку за звітний рік. Проте такий розподіл Відповідачем не здійснювався, а грошові кошти визначені як дохід підприємства інвестувались Відповідачем у виробничу діяльність підприємства.

Щодо стягнення 1/2 частини доходу від підприємницької діяльності Відповідача, як фізичної особи-підприємця за період з 01.01.2010 року по 31.12.2020 року у розмірі - 5 730 907, 56 грн. слід зауважити наступне. Відповідач посилається на те, що у володінні подружжя під час шлюбу, отже сторони подружжя мали можливість та право розпорядитися ними спільно за взаємною згодою.

Окрім того, в період шлюбу сторони відповідачка набувала право власності на будинок та земельну ділянку після чого їх відчужила.

Так, у матеріалах справи також наявні договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 29.01.2019 року. Сукупна вартість вказаного майна згідно до змісту договорів становить 1 639 805, 00 грн. (станом на момент угоди за офіційним курсом НБУ у доларовому еквіваленті складало 38 645, 73 дол. США). Вказана сума грошових коштів було визначено сторонами угод для цілей оподаткування.

Відповідач зазначає, що реальна вартість аналогічного майна (земельної ділянки та будинку) у вказаному районі м. Одеси становить близько 2000000 доларів США. До даного Відзиву додаються скріншоти з сайтів продажу нерухомості, з яких це можливо встановити.

До даного Відзиву також долучається копія свідоцтва про народження спільного сина Позивача та Відповідача ОСОБА_7 , якому у 2008 році Відповідач подарував земельну ділянку 0,06 га та будинок загальною площею 399, 4 кв. м., загальною орієнтовною вартістю близько 300 000. 00 доларів США, в якому наразі проживає Позивач.

Також, Відповідач зазначає, що сторонами у 2019 роді у Сполучених Штатах Америки купувався автотранспортний засіб TOYOTA RAV4 2018 року випуску (VIN номер - НОМЕР_6 ), який у подальшому було оформлено на Позивача,

Орієнтовна ринкова вартість вказаного авто станом на момент звернення із Відзивом становить 25 000, 00 доларів США.

В зв`язку з чим, представник просить врахувати вищевказані обставини.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Тертицький В.О. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також підтвердив обставини, які викладені в позовній заяві. Він також пояснив, що вважає, що нежитлова будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. є спільною сумісною власністю подружжя, окрім того, позивачка має право на 1/2 частину доходів від всіх відповідача, у тому числі право на частину корпоративних прав. Окрім того, представник позивача пояснив, що, за йому думкою, не має необхідності у проведенні будь-яких експертиз щодо даної будівлі, а достатнім доказом для задоволення позовних вимог є саме факт наявності реєстрації права власності за відповідачем даної будівлі, і при цьому необхідно виходити саме з площі будівлі 874,6 кв.м..

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кочман К.П. позовні вимоги не визнав у повному обсязі, оскільки вони є необґрунтованими. Він також пояснив, що відповідач не заперечує того факту, що нежитлова будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана в період шлюбу. Однак відповідач була проведена самовільна реконструкція будівлі, у зв`язку з чим, її площа була збільшена з 874,6 кв.м. до 1535,6 кв.м.. Окрім того, відповідачем в будівлі здійснюється виробнича діяльність, а тому визнання за позивачкою право власності на частину будівлю може призвести до зупинення виробництва. В даному випадку можливо лише грошова компенсація за частину будівлі. Представник відповідача також пояснив, що ПП «Світ Стилю» не виплачувала дивіденди особисто позивачe, а весь прибуток направляється на розвиток виробничої діяльності. Окрім того, він посилається на те, що в період шлюбу позивачка спільно з відповідачем розпоряджалась доходом від підприємницької діяльності відповідача, оскільки вона не мала особистого доходу. За час шлюбу позивачка набула право власності на житловий будинок та земельну ділянку, автомобіль, якими розпорядилась самостійно. В той же час, позивач навмисно не визначає весь обсяг спільного майна подружжя.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Так, 04 вересня 1982 року між ОСОБА_1 (надалі за текстом «Позивач») та ОСОБА_2 (надалі за текстом - «Відповідач») було укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі запису актів цивільного стану м. Комрат, Республіка Молдова про, що 04.09.1982 року зроблено відповідний актовий запис № 157. Копія Свідоцтва про укладення шлюбу додається. (Т.1, а.с. 20-23)

Відповідно до ст. 15 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року, ратифікованого Законом «Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах» від 10 листопада 1994 року № 238/94-ВР, Документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Таким чином, факт укладення шлюбу між Позивачем та Відповідачем підтверджений Свідоцтвом про укладення шлюбу не потребує додаткового визнання та/чи ратифікації.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2021р. у цивільній справі 947/6139/21 шлюб між сторонами було розірвано.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.11.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2021 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на те, що сторони не підтримують шлюбних стосунків п`ятнадцять років. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована на праві власності нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 874,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843) на підставі Договору купівлі-продажу від 01 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., та зареєстровано в реєстрі за №3922. Право власності Відповідача, на Нежитлову будівлю підтверджується відомостями з Реєстру права власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарств догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута залає шлюбу, крім релей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Отже, за загальним правилом, відповідно до положень ч. 1 ст. 60 СК України, враховуючи, що нежитлова будівля була зареєстрована за позивачем в період шлюбу, то вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував того факту, що нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 була придбана в період шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із положення ч.1 та 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними і у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, та за змістом ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, законом.

Згідно ст. 71 ч. 1 СК України майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 здійснив самовільну реконструкцію нежитлової будівля, за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, її площа збільшилась з 874, 6 кв.м. до 1 535, 6 кв.м..

Вищевказаний факт підтверджується в судовому засіданні копіями технічних паспортів нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, згідно технічного паспорту складеного 09.04.2009р. загальна площа будівлі склала 1535,6 кв.м.. (Т.2, а.с. 144-149)

В судовому засіданні наполягав на визнанні за позивачкою право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з наявності реєстрації права власності за відповідачем у державному реєстрі права власності на дану будівлю та площі будівлі 874,6 кв.м.. Окрім того, представник позивача пояснив, що, за йому думкою, не має необхідності у проведенні будь-яких експертиз щодо даної будівлі.

З огляду на вищевикладені обставини, суд виходить з наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

До цього об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об`єкта незавершеного будівництва, чи сам об`єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України: від 20 червня 2012 року у справі № 6-56цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15 зроблено висновок, що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі 363/423/17 скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд виходив з того, апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що вказаний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, а відтак не є об`єктом права власності та не може бути предметом поділу відповідно до положень статей 364, 367 ЦК України незалежно від ступеня його готовності, зазначені вище норми матеріального права не врахував, не встановив ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва на час розірвання шлюбу між сторонами, тобто його обсягу, не з`ясував, чи можливий поділ спірного незавершеного будівництвом житлового будинку в натурі, чи стягнення грошової компенсації за частку у праві власності на це майно.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2019р. визначив,що за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна

визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Наведене дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного

будівництва, зведений за час шлюбу, за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідностідо п.3ч.5ст.12ЦПК України суд,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В процесі розгляду справи суд неодноразово роз`яснював представнику позивача про доцільність проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою встановлення дійсної ринкової вартості будівлі, визначення ступеня готовності об`єкта незавершеного будівництва, можливості поділу будівлі в натурі.

В той же час, ані позивачка, ані її представник не скористались процесуальними правом на подачу клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні представник відповідача також не подав клопотань щодо призначення експертизи.

Відсутність висновку експерта щодо дійсної ринкової вартості будівлі, визначення ступеня готовності об`єкта незавершеного будівництва, встановлення характеристик добудованого майна, можливості поділу будівлі в натурі, позбавляє можливість суду здійснити поділ сумісного майна подружжя, яким є спірна нежитлова будівля, у зв`язку з чим, позовні вимоги про визнання за позивачкою право власності на 1/2 частку нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що 29 квітня 2003 року зареєстровано ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972).

Єдиним засновником та власником ПП «СВІТ СТИЛЮ» є ОСОБА_2 . Розмір статутного капіталу ПП «СВІТ СТИЛЮ» - 20440,00 грн.. Директором ПП «СВІТ СТИЛЮ» є Відповідач.

Вказані факти підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. (Т.1, а.с. 25)

ПП «СВІТ СТИЛЮ» створено та здійснювало свою діяльність в період шлюбу.

Позивачка стверджує,що з 2010 року вона перестала отримувати від Відповідача грошові кошти, в тому числі ті, які отримувалися Відповідачем від використання майна яке є спільною власністю подружжя.

На підставі викладеного, позивачка остаточно просила:

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) грошову компенсацію:

-Вартості 1/2 частиникорпоративних прав Приватногопідприємства «СВІТ СТИЛЮ»(ідентифікаційнийкод юридичноїособи 32404972),а саме: часткуу статутномукапіталі усумі 10220,00грн.,1/2частину доходу відпідприємницької діяльностіза періодз 01січня 2010року по30червня 2021року урозмірі 5419254,02(п`ять мільйонів чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 02 копійки).

- 1/2 частину доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 5 730 907,56 (п`ять мільйонів сімсот тридцять тисяч дев`ятсот сім гривень 56 копійок),

- 1/2 частину доходу отриманого ОСОБА_2 як фізичноюособою заперіод з01січня 2010року по31грудня 2020року у розмірі 1 472 772,00(один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що вищевказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки повинні розглядатись в порядку господарського судочинства.

Суд вважає, що дана позиція представника відповідача є помилковою.

Так, у постанові ВС від 3березня 2020року у справі №909/52/19 зроблений правовий висновок, що з моменту внесення до статутного капіталу юридичної особи спільних грошових коштів подружжя має наслідком виникнення відповідних корпоративних прав лише в того з подружжя, хто є учасником (акціонером, членом) такої юридичної особи, і саме він має право звернутися до господарського суду за захистом корпоративного права у разі його порушення. Спір за позовними вимогами щодо порушення прав одного із подружжя, саме як співвласника майна (ст. 60 СК України), не підлягає вирішенню господарським судом. Подібна позиція висловлена і в постанові ВС від 10 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Отже,враховуючи,що позивачкапросить стягнутиз відповідачкавартість 1/2 частиникорпоративних прав Приватногопідприємства «СВІТ СТИЛЮ»(ідентифікаційнийкод юридичноїособи 32404972),а саме: часткуу статутномукапіталі усумі 10220,00грн.,1/2частину доходу відпідприємницької діяльностіза періодз 01січня 2010року по30червня 2021року урозмірі 5419254,02(п`ять мільйонів чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 02 копійки), то такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Правові підстави рішення щодо даних правовідносин.

10 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв Постанову по справі № 496/1249/13-ц, якою наголошено, що навіть якщо майно подружжя знаходиться у власності юридичної особи, зареєстрованої у формі приватного підприємства, то подружжя може поділити не саме майно, а частку в статутному капіталі цієї юридичної особи.

Частка в статутному капіталі та майно приватного підприємства є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя. Це підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012.

Спільна сумісна власність, на відміну від спільної часткової власності, свідчить про те, що особи володіють спільним майном без заздалегідь визначеного розміру часток, тобто права подружжя рівною мірою поширюються на все спільне майно.

Зважаючи на позицію, викладену в Рішенні КСУ, Верховний Суд у 2019 році виніс Постанову № 756/10797/15, з якої випливає, що якщо майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя було внесене до статутного капіталу товариства, то воно стає власністю відповідного товариства. Отже, повернути назад таке майно можна лише у вигляді коштів на підставі права грошової вимоги. При цьому, у кожного з подружжя є право грошової вимоги рівно половини вартості внесеного до статутного капіталу майна.

Якщо один із подружжя, будучи учасником господарського товариства, вносить до статутного капіталу майно, яке є спільною власністю подружжя, то в іншого з подружжя виникає право вимоги виплати компенсації 1/2 від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді (постанова ВС від 11грудня 2019року у справі №638/19826/15-ц, постанови Верховного Суду України від 3червня 2015року у справі №6-38цс15, від 3липня 2013року у справі №6-61цс13, від 2жовтня 2013року у справі №6-79цс13).

Суд вважає,що при поділі майна подружжя може йтися про частку учасника у статутному капіталі, дивіденди (нараховані/сплачені) учаснику, частку учасника в майні.

Згідно п. 3.1 Статуту «СВІТ СТИЛЮ» засновником підприємства є відповідач ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 8.1. Статуту «СВІТ СТИЛЮ» розмір статутного капіталу підприємства складає - 20440,00 грн.. (Т.1, а.с. 134)

На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню вартість 1/2 частки у статутному капіталі підприємства (20440,00/2 =10220), що складає суму у розмірі 10220 гривень.

Позивачка в позовнихвимогах проситьстягнути звідповідача 1/2частину доходу відпідприємницької діяльностіза періодз 01січня 2010року по30червня 2021року урозмірі 5419254,02(п`ять мільйонів чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 02 копійки)

Відповідно до довідки ДПС дохід від підприємницької діяльності ПП «СВІТ СТИЛЮ» за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2021 року складає 10773708 гривень 03 копійки, тобто 1/2 частка складає суму у розмірі 5386854,015 (Т.1, а.с. 170)

Відповідно до довідки ДПС дохід від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2021 року складає суму у розмірі 11461815,13 гривень, тобто 1/2 частка складає суму у розмірі 5730907,56 грн. (Т.1, а.с. 171)

Суд виходить з того, при поділі доходів ФОП, сторона яка заявляє вимоги про такий поділ, зобов`язана довести наявність доходів в іншої сторони. Крім того, при визначенні розміру доходу, який підлягає поділу, в суд потрібно надати розрахунок, який буде включати в себе чистий розмір прибутку, тобто сума коштів за виключенням податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат які несе ФОП в зв`язку зі своєю діяльністю. Не надавши такі розрахунки, суд в такому разі відмовляє в поділі доходів, посилаючись на необґрунтованість вимог.

Суд вважає, що при вирішенні питання про можливість поділу доходів від здійснення підприємницької діяльності, не одержаних на момент розлучення, мають враховуватися правила, що регулюють підприємницьку діяльність фізичних осіб. Зокрема, дохід, одержаний приватним підприємцем, не відноситься до категорії заробітної плати, тому правила трудового законодавства, за якими праця має виключно індивідуальний характер, а заробітна плата нараховується і видається лише особі, яка працює, в цьому випадку не застосовуються.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Згідно зі статтею 52ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Зазначений правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України № 6-21цс15 від 11 березня 2015 року, та підтриманий постановою Верховного Суду № 319/90/17-ц від 23 січня 2019 року.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає. Тому всі питання організації та діяльності приватних підприємств необхідно вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 113Господарського кодексуУкраїни передбачено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

За змістом статті 115 Цивільного кодексу України, статті 85Господарського кодексуУкраїни тастатті 12 Закону України«Про господарськітовариства» власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску або половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

З положень частин 1, 2 статті 142ГК України слідує, що прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю

З викладених норм законодавства суд робить висновок, що доходи ПП "Світ Стилю» та ФОП ОСОБА_2 , зазначені у його податкових деклараціях є об`єктом оподаткування для визначення розміру необхідного для сплати податку, і такий дохід зазначений без відрахування сум валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Необхідно відзначити, що в судовому засіданні зі сторони представника позивачка не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує суму чистого доходу ПП «Світ Стилю» та ФОП ОСОБА_2 ..

Так не було надано жодного розрахунку чистого доходу, або експертного висновку щодо чистого доходу ПП «Світ Стилю» та ФОП ОСОБА_2 ..

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 отримував дивіденди від діяльності підприємства ПП «Світ Стилю».

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що всі доходи від діяльності йдуть на виробничі цілі, оплату заробітної плати, та податків. Окрім того, ОСОБА_2 , як засновник ПП «Світ Стилю» не отримує дивіденди.

При ухваленні рішення суд враховує практику Верховного Суду, зокрема, позиції викладені в постанові від 18.07.2018, справу № 209/974/15-ц.

На підставівикладеного,суд вважає,що позовнівимоги простягнення звідповідача накористь позивачки1/2частини доходу відпідприємницької діяльностіза періодз 01січня 2010року по30червня 2021року урозмірі 5419254,02(п`ять мільйонів чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 02 копійки), 1/2 частину доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 5 730 907,56 (п`ять мільйонів сімсот тридцять тисяч дев`ятсот сім гривень 56 копійок) не підлягають задоволенню.

Позивачка також просить стягнути з відповідача 1/2 частину доходу отриманого ОСОБА_2 як фізичноюособою заперіод з01січня 2010року по31грудня 2020року у розмірі 1472 772,00(один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

Суд вважає, що вищевказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так в позовній заяві позивачка наполягала на тому, що відповідач перестав матеріально допомагати, надавати кошти з 2010р., а тому вона просить стягнути кошти з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року.

В судовому засіданні було встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2021р. у цивільній справі 947/6139/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб зареєстрований 04 вересня 1982 року між сторонами було розірвано.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.11.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2021 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на те, що сторони не підтримують шлюбних стосунків п`ятнадцять років. В іншій частині рішення суду залишено без змін. З постанови Одеського апеляційного суду від 05.11.2021р. убачається, що ОСОБА_1 оскаржувала рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2021р., у тому числі з мотивів викладення у рішення суду факту відсутності шлюбних стосунків п`ятнадцять років. (Т.2, а.с. 170-174)

В судовому засіданні представники сторін не надали достатніх пояснень щодо дати фактичного припинення шлюбних стосунків між сторонами.

Суд також виходить з того, що наявність у позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_8 спільних дітей, а саме ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.2, а.с. 93-94), не може остаточно свідчити про остаточне припинення шлюбних стосунків між позивачкою та відповідачем.

Отже суд виходить з того, що сторони в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року зберігали шлюбні стосунки.

Позивачем суду не доведено, що відповідач отримані доходи від підприємницької діяльності та з інших джерел витрачав не в інтересах сім`ї.

Окрім того, в судовому засіданні було встановлено, що за позивачкою ОСОБА_1 04.09.2007р. був зареєстрований автомобіль Toyota Rav 4, НОМЕР_7 , який був проданий нею 12.11.2019р. (Т.2, а.с. 63)

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 в період шлюбу продала належний їй будинок АДРЕСА_2 , а також земельну ділянку за цією же адресою. Вищевказане майно також було об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності на вищевказані об`єкти виникло у позивачки в період шлюбу.

З наданих документів убачається, що ОСОБА_2 надавав згоду на відчуження вищевказаного майна. (Т.1, а.с. 143-144, Т.2, а.с. 64-69).

В той же час, зі сторони позивачка не надано жодних доказів, які свідчать про отримання позивачкою доходів у період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року, саме доходи відповідача ОСОБА_2 складали сімейний бюджет та забезпечували придбання спільного майна подружжя.

На підставівикладеного,суд вважає,що відсутніпідстави длястягнення звідповідача накористь позивачки доходів ОСОБА_2 ,як фізичноїособи в період 01січня 2010року по31грудня 2020року у розмірі 1472 772,00(один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

Керуючись ст.ст. 10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

2.В рахунокподілу спільногосумісного майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнути з

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 )

на користь

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 )

кошти у розмірі 1/2 частки статутного капіталу Приватного підприємства «Світ Стилю» (код 32404972) у сумі 10220 гривень.

3. Визнати, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ) набув право особистої власності на статутний капітал Приватного підприємства «Світ Стилю» (код 32404972)

4. Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 )

про визнання права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843) залишити без задоволення.

5. Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 )

-1/2частинидоходу відпідприємницькоїдіяльностіза періодз01січня2010рокупо30червня2021рокуурозмірі 5419254,02(п`ять мільйонів чотириста дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 02 копійки);

- 1/2 частину доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 5 730 907,56 (п`ять мільйонів сімсот тридцять тисяч дев`ятсот сім гривень 56 копійок);

- 1/2 частину доходу отриманого ОСОБА_2 як фізичноюособоюзаперіод з01січня2010рокупо31грудня2020рокуу розмірі 1 472 772,00(один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

- залишити без задоволення у повному обсязі.

6. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 908 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду в 30 -ти денний строк з дня отримання копії повного тексту рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано у десятиденний строк з дати проголошення рішення.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2022