Рішення

від 11.11.2022 по справі 160/13623/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року Справа № 160/13623/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, які виразились у призупинені виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2022 року;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 року по дату фактичного поновлення виплати пенсії, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.01.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.01.2022 року та виплатити заборгованість, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії є незаконними та необґрунтованими, оскільки були відсутні підстави для припинення виплати пенсії, що визначені законодавством. Крім того, позивачем зазначено, що пенсійному органу при призначенні пенсії слід було взяти до уваги, ту обставину, що в Україні діє воєнний стан, а позивач є мешканцем м. Краматорська Донецької області, де проводяться активні бойові дії, та призначити йому пенсію саме з 04.01.2022 року, а не з 14.04.2022 року. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

12.09.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Як встановлено судом, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у цій справі разом із позовом з додатками 12.09.2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Також, суд, проаналізувавши положення ст. 251 КАС України, зазначає, що врученим належним чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи. (постанова Верховного суду від 07.07.2022 року у справі № 120/4298/21-а)

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, якому вперше була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) з 14.04.2022 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1504-8/40188 від 07.06.2022 року повідомлено ОСОБА_1 про відсутність сканованих копій оригіналів трудової книжки та диплому в електронній пенсійній справі. Для подовження виплати пенсії пенсійний орган просив надати документи через Веб-Портал електронних послуг Пенсійного фонду України або звернутись до сервісного центру.

На виконання вимог листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1504-8/40188 від 07.06.2022 року, ОСОБА_1 направив заяву від 13.06.2022 року, відповідно до якої пенсійний орган повідомлено, що визначені пенсійним органом скановані копії документів вже надані до Пенсійного фонду (ПФУ) через Веб-Портал електронних послуг, а саме: трудова книжка - 22.09.2021 року (копія надана підприємством ТОВ «Авескрамстрой», ЄДРПОУ 34657857, з яким позивач перебуває у трудових відносинах); диплом - 05.01.2022 року.

Крім того, позивач у заяві від 13.06.2022 року зазначив, що не має можливості вдруге надати скановані копії вказаних документів у зв`язку з тим, що їх оригінали та носії сканованих копій знаходяться у місті Краматорськ, з якого він виїхав.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1502-8/43289 від 27.06.2022 року позивача повідомлено, що разом із заявою про призначення пенсії від 14.04.2022 року надані наступні такі документи: довідка про заробітну плату від 20.01.2022 №07-07/808; договір від 30.03.2017 №4/1; архівна довідка від 20.01.2022 №07-07/809; паспорт НОМЕР_2 та картка платника податків; анкета опитування; заява про призначення пенсії від 14.04.2022 року.

До заяви про призначення пенсії від 14.04.2022 замість трудової книжки ОСОБА_1 двічі додані довідка про заробітну плату від 20.01.2022 №07- 07/808, договір від 30.03.2017 №4/1 та архівна довідка від 20.01.2022 №07-07/809.

Таким чином, для подовження виплати пенсії рекомендовано ОСОБА_1 надати відсутні в електронній пенсійній справі через вебпортал скановані копії оригіналів трудової книжки та диплому або особисто до сервісного центру оригінали трудової книжки та диплому.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1502-8/45429 від 12.07.2022 року ОСОБА_1 повідомлено, що в умовах введеного Указами Президента України від 24.02.2022 № 64/2002, від 14.03.2002 № 133/2022 та від 18.04.2022 № 259/2022 воєнного стану для мінімізації ризиків щодо розголошення інформації (персональних даних) пенсіонера, доступ до електронних пенсійних справ обмежено, а тому відсутня можливість надати інформацію щодо підтвердження факту отримання сканованих копій трудової книжки та диплома ОСОБА_1 , наданих 22.09.2021 та 05.01.2022 засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України, оскільки доступ до документів про стаж ОСОБА_1 відсутній.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1502-8/49768 від 15.08.2022 року позивача повідомлено, що з 01.06.2022 виплату пенсії ОСОБА_1 призупено. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати оригінали документів про стаж.

Враховуючи вказане, позивач не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо безпідставного та протиправного припинення виплати пенсії з невизначених чинним законодавством підстав звернувся із даним позовом до суду.

Щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , суд зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

За приписами частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, суд вказує, що позивачем були подані усі відповідні документи для призначення пенсії, а пенсійним органом така пенсія була призначена.

Означене, на думку суду, вказує, що підстава для призупинення мені виплати пенсії є необґрунтованою та безпідставною і такою, що спростовується матеріалами справи.

При цьому, саме щодо дій пенсійного органу про припинення пенсійних виплат, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів таких правовідносин і мають обов`язковий характер.

Отже, предметом оскарження є дії суб`єкта владних повноважень, якщо вони обмежують чи порушують права чи законні інтереси особи.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.06.2022 виплату пенсії ОСОБА_1 призупинило, про що вказано у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1502-8/49768 від 15.08.2022 року.

Однак, суд вказує, що відповідно до вимог статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії може бути припинена виключно за рішенням пенсійного органу.

Втім, відповідне рішення пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутнє.

Означене також не спростовується письмовими поясненнями пенсійного органу, у своїх листах-відповідях.

Докази направлення відповідного рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 також не надано.

Отже, суд вказує, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону № 1058-IV.

При цьому, суд зауважує, що статтею 49 Закону № 1058-IV не передбачено таких підстав припинення виплати пенсії, як відсутність в електронній пенсійній справі сканованих копій оригіналів трудової книжки та диплому.

Наголошую, що припиняючи нарахування та виплату пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

Суд наголошує, що право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право на мирне володіння майном у вигляді пенсії є таким, що не ґрунтується на Законі.

Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 № 361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про незаконність та необґрунтованість дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та, як наслідок, є обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити виплату пенсії з моменту припинення.

При цьому, суд додатково зауважує і на наступному.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом, пенсію позивачу призначено 14.04.2022 року на підставі поданих ним документів.

Призупинено з 01.06.2022 року, з підстав не визначених чинним законодавством, а саме ст. 49 Закону №1058.

Отже, суд зауважує, що суми пенсії, не отримані позивачем з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

А тому, суд також вважає за необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 року по дату фактичного поновлення виплати пенсії, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Крім того, зі змісту позовної заяви, судом встановлено, що позивач також не погоджується із діями пенсійного органу щодо призначення пенсії саме з 14.04.2022 року, а не з 04.01.2022 року.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що звернення за призначенням пенсії, саме 14.04.2022 року, тобто із пропуском строку тримісячного строку з дня досягнення Позивачем пенсійного віку (граничний строк звернення за пенсією 03.04.2022 року, оскільки ОСОБА_1 виповнилось 60 років - 03.01.2022 року).

Однак, як встановлено судом, підстави пропуску строку звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії полягають у наступному.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 березня 2022 року № 2119-IX.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Суд вказує, що станом на час складення даного судового рішення в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент початку збройної агресії Російської Федерації проживав у м. Краматорськ Донецької області, що підтверджується відомостями з паспорту.

Краматорська міська громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або що перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 р. № 75 у чинній редакції.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Краматорськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров`ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.

Як вказує позивач та не спростовується відповідачем, в період березень-квітень 2022 року, у зв`язку із вказаним вище, позивач був змушений організовувати зміну місця свого находження і перебування на більш безпечній території.

А тому, у зв`язку із воєнним станом та активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Краматорськ, у позивача не було змоги вчасно, а саме до 03.04.2022 року, звернутись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).

Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

У справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00, пункт 53) суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином, позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».

Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».

Відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що пенсійний орган повинен був взяти до уваги, ту обставину, що в Україні діє воєнний стан, а ОСОБА_1 є мешканцем м. Краматорська Донецької області, де проводяться активні бойові дії, та призначити йому пенсію саме з 04.01.2022 року, а тому, суд вказує про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.01.2022 року, а тому, як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.01.2022 року та виплатити заборгованість, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені Позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

А тому, на мою думку, слід звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми пенсії за один місяць.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом між адвокатом Мадалиць Вікторією Валеріївною та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №СД03/21 від 31.03.2021 року.

Між позивачем та адвокатом Мадалиць Вікторією Валеріївною укладено додаткову адвокатську угоду до договору про надання правової допомоги від 27.07.2022 року.

Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що вартість послуг (гонорар) Адвоката становить 7000,00 грн.

Отже, суд вказує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений в Додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, які виразились у призупинені виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2022 року.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 року по дату фактичного поновлення виплати пенсії, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.01.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.01.2022 року та виплатити заборгованість, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 7992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський