Постанова

від 08.11.2022 по справі 349/1785/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 349/1785/20

Провадження № 22-ц/4808/1033/22

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Шандалович В.В.

з участю представника ОСОБА_1 адвоката Свириди Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Свирид Галини Степанівни на рішення Рогатинського районного суду від 08 червня 2022 року, ухвалене в складі судді Рибій М.Г. в м. Рогатин, повний текст складено 17 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Клід Оксани Ярославівни, ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020року ОСОБА_1 звернувся всуд зпозовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимогимотивовані тим, що ОСОБА_4 - матір позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. На його користь ОСОБА_4 26.02.2009 склала заповіт, посвідчений секретарем Конюшківської сільської ради, яким все своє майно заповіла позивачу. При поданні заяви про прийняття спадщини, йому стало відомо про заповіт матері від 22.08.2016, посвідчений секретарем виконавчого комітету Конюшівської сільської ради Британ А.І. згідно з яким остання все своє майно заповіла його сестрі ОСОБА_2 . ОСОБА_2 видано 08 листопада 2019 року дублікат даного заповіту 11 серпня 2016 року. Ознайомившись з оригіналом заповіту та дублікатом, встановлено, що в оригіналі заповіту вказано, що він виготовлений 08.08.2016 року, а посвідчено 11.08.2016 року, а в дублікаті вказано дату виготовлення 11.08.2016 року, не зазначено часу складання заповіту та часу посвідчення, мають місце розбіжності дата народження ОСОБА_4 , її ідентифікаційний код, в заповітівідрізняються датискладення тареєстрації,не зазначено,що вінпосвідчений вдомав ОСОБА_4 ,в журналінотаріальних дійне вказано,яку діювчинено.Крім того, ОСОБА_4 не підписувала вказаний заповіт, що підтверджується висновком експерта. Приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Клід О.Я. на підставі даного заповіту ОСОБА_2 , 24 грудня 2019 року видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогкогосподарського виробництва, площею 0,8528 га у межах згідно з планом, що розташована на території Конюшківської сільської ради Рогатинського району, кадастровий номер 2624483100:02:001:0067. Просив визнати недійсним заповіт від 08.08.2016, посвідчений секретарем Конюшківської сільської ради Британ А. І. від імені ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за № 10; визнати недійсним дублікат заповіту, виданий 08.11.2019 секретарем Конюшківської сільської ради Британ А. І., зареєстрований в реєстрі за № 19; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 . 24.12.2019 приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Клід О. Я.; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8528 га, кадастровий номер 2624483100:02:001:0067.

Рішенням Рогатинського районного суду від 08 червня 2022 року позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 24.12.2019 приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Клід О. Я. в спадковій справі № 60/2019, зареєстроване в реєстрі за № 1768, на спадщину ОСОБА_4 , яка складається із земельної ділянки площею 0,8528 га, кадастровий номер 2624483100:02:001:0067. Скасовано рішення, індексний номер: 50460497 від 24.12.2019, приватного нотаріуса Рогатинського нотаріального округу Клід О. Я. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8528 га, кадастровий номер 2624483100:02:001:0067, за ОСОБА_2 . Відмовлено у визнанні недійсними заповіту від 08.08.2016, посвідченого секретарем Конюшківської сільської ради Британ А. І. від імені ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за № 10, та дублікату заповіту, виданого 08.11.2019 секретарем Конюшківської сільської ради Британ А. І., зареєстрованого в реєстрі за № 19. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним з ухваленням нового про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок почеркознавчої експертизи від 12 жовтня 2020 року №СЕ-19/109/8/7- 312ПЧ/20, згідно якого підпис у графі «Підпис заповідача» в заповіті від 08 серпня 2016 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою та не взято до уваги висновок повторної почеркознавчої експертизи від 07 грудня 2021 року №СЕ-19/109 -21/4247-ПЧ, згідно якого також підтверджено, що підпис на спірному заповіті виконано не ОСОБА_4 . Крім того, заповіт складений з порушенням вимог «Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування». Не взято до уваги, що ОСОБА_3 , яка посвідчувала заповіт здійснювала свої повноваження за дорученням сільського голови, проте рішення органу місцевого самоврядування та протокол засідання сесій та виконкому сільської ради про делегування ОСОБА_3 повноважень на вчинення нотаріальних дій відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що під час вчинення заповіту не дотримано вимог законодавства щодо форми та порядку посвідчення заповіту. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, заповіт, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , та дублікат цього заповіту є нікчемними в силу вимог закону і в резолютивній частині судового рішення необхідно відмовити у задоволенні вимоги про визнання їх недійсними. Оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на підставі нікчемного правочину, тому позовна вимога провизнання його недійсним є обґрунтованою та підлягає задоволенню. З огляду на визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, враховуючи відповідний спосіб захисту порушеного права згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягає скасуванню рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійним заповіту та його дублікату, тому в іншій частині не переглядається.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були батьками. ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.12,13).

26.02.2009 ОСОБА_4 склала заповіт все своє майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.14)

23.10.2019 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (.с.15).

Згідно з копією заповіту від 08.08.2016 ОСОБА_4 все своє майно заповіла ОСОБА_2 . В цьому заповіті зазначено, що його складено в сільській раді. Зареєстрований заповіт 11.08.2016 за № 10(а.с.19).

В дублікаті заповіту, виданого ОСОБА_2 08.11.2019, дату складення заповіту зазначено 11.08.2016.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 17.11.2020 від імені ОСОБА_4 було посвідчено два заповіти 11.09.2008 та 11.08.2016 та видано один дублікат на заповіт від 11.08.2016. Заповіт від 11.08.2016 посвідчений в Конюшківській сільській раді, внесений в Спадковий реєстр 28.11.2016.

Згідно з копією заяви від 18.06.2019 ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_6 своєю заявою від 04.07.2019 відмовилася від обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_4 .

До спадкового майна ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,8528 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Конюшківської сільської ради, що підтверджується з копією державного акта на право власності на земельну ділянку від 11.12.2008 ОСОБА_4 .

24.12.2019 приватний нотаріус Рогатинського нотаріального округу Клід О. Я. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадщину ОСОБА_4 , яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8528 га, що розташована на території Конюшківської сільської ради, кадастровий номер 2624483100:02:001:0067.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2019 приватний нотаріус Рогатинського нотаріального округу Клід О. Я. прийняла рішення, індексний номер: 50460497 від 24.12.2019, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8528 га, кадастровий номер 2624483100:02:001:0067, за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.12.2019.

Згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКС Іванюка В. З. від 12.10.2020 № СЕ-19/109/8/7-312ПЧ/20, складеного за наслідками проведення експертизи в межах кримінального провадження № 12020090210000149, про те, що підпис у графі «Підпис заповідача» в заповіті від 08.08.2016, посвідченому секретарем Конюшківської сільської ради Британ А. І. та зареєстрованому в реєстрі за № 10, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Згідно повторної почеркознавчої експертизи експерт Івано-Франківського НДЕКС Тутецька Н. В. склала висновок від 07.12.2021 № СЕ-19/109-21/4721-ПЧ, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Підпис заповідача» в заповіті від 08.08.2016, посвідченому секретарем Конюшківської сільської ради Британ А. І. та зареєстрованому в реєстрі за № 10, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Згідно ст.ст. 1233, 1244 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Частиною 1 ст.1247 ЦК України передбачено, що заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання.

Згідно ст.1253 Цивільного кодексу України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.

У ст. 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

З п. 1.1, 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлено, що перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат", відповідно до якої у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних). Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно п. 2.1. розділу ІІ Порядку, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

В п.п. 1.1. - 1.4. розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II зазначеного Порядку.

У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

При вчиненні нотаріальних дій перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Усі нотаріальні дії, які вчиняються посадовою особою органу місцевого самоврядування, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування (додаток 15) у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України "Про нотаріат", та Правилами ведення нотаріального діловодства.

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Із тексту спірного заповіту вбачається, що його посвідчено секретарем Конюшівської сільської ради Рогатинської району Івано-Франківської області Гафійчук І.М. за реєстровий номером № 10 (а.с.19).

Разом з тим, судом установлено, що згідно з відомостями із Спадкового реєстру заповіт складений 11.08.2016, однак в заповіті цю дату зазначено як «08.08.2016», спірний заповіт не підписаний спадкодавцем, чи іншою особою за його дорученням. У заповіті також не вказано про те, що заповідач вголос прочитав текст заповіту або не вказано, що заповідач через фізичні вади не міг сам прочитати текст заповіту. В реєстр (журнал) для реєстрації нотаріальних дій не внесено запис про вчинену нотаріальну дію в день її вчинення, а також в ньому відсутній підпис заповідача

Відповідно Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Установлено і не заперечується сторонами, що спірний заповіт складався за місцем проживання спадкодавця. Проте у спірному заповіті не зазначено точного місця і часу його складення.

Крім цього, спірний заповіт за змістом і формою не відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України та ч. 4 ст. 207 цього Кодексу не заперечують сторони у цій справі.

Відповідно до змісту статті 37 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), за змістом пункту 1.2 якого нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Установлено,що органом місцевого самоврядування,відповідно ст.37Закону України"Пронотаріат"та п.1.1,1.2Порядку вчиненнянотаріальних дійпосадовими особамиорганів місцевогосамоврядування встановлено, не покладалисьобов`язки на секретаря виконавчого комітету Конюшівської сільської ради Британ А.І. посвідчувати оспорюваний заповіт, що секретарем не заперечувалось та підтверджується відсутністю рішення місцевого самоврядування з цього приводу.

Відтак, заповіт від 08.08.2016 посвідчений секретарем Конюшківської сільської ради Британ А. І. від імені ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за № 10, та дублікату заповіту, виданого 08.11.2019 секретарем Конюшківської сільської ради Британ А. І., зареєстрованого в реєстрі за № 19 є нікчемним.

Згідно п.п. 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Суд дійшов вірного висновку, що при складанні заповіту та його посвідченні не було дотримано процедури, регламентованої Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5, тобто посвідчення заповіту ОСОБА_4 відбулося з численними порушеннями.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про визнання заповіту 08 серпня 2016 року недійсним, так як заповіт підписаний не ОСОБА_4 та складений з порушенням форми, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу вимог закону.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Свириди Галини Степанівни залишити без задоволення. Рішення Рогатинського районного суду від 08 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 10 листопада 2022 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта